Рішення

від 07.12.2007 по справі 12/243

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/243

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

07.12.2007                                                                                               Справа  № 12/243

Суддя господарського суду Тисянчин В. М. розглянувши матеріали

за позовом дочірнього підприємства „Веймакс Закарпаття”, с. Анталовці Ужгородського району

до відповідача малого приватного підприємства „Ельдорадо”, с. Лопухово Тячівського району

про стягнення суми 6 800,52 грн. –основного боргу; 289,01 грн. –3% річних та 1 051,76 грн. –інфляційних збитків.

                                                                                                       Суддя    Тисянчин  В. М.

                      Представники:

Від позивача –Крупчак С. С., (представник за довіреністю від 14.11.2007 року)

Від відповідача – не з'явився (не викликався, явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено позов дочірнім підприємством „Веймакс Закарпаття”,            с. Анталовці Ужгородського району до малого приватного підприємства „Ельдорадо”, с. Лопухово Тячівського району про стягнення суми 6 800,52 грн. –основного боргу; 289,01 грн. –3% річних та 1 051,76 грн. –інфляційних збитків.

У судовому засіданні 25.11.2007 року приймав участь директор підприємства –відповідача Візічканич А. А., який визнав позовні вимоги частково в сумі 6550,52 грн., а решту заперечив з мотивів викладених у письмовій заяві (вх. № 11011 від 15.11.2007 року), зокрема, посилається на договір № 01 від 18.02.2004 року.

          Представникам сторін роз'яснені права і обов'язки передбачені ст.20, 22 ГПК України.          

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

Представник позивача заперечила посилання відповідача на договір № 01 від 18.02.2004 року з огляду на те, що об'єктом виникнення господарських правовідносин є договір від 10.03.2005 року укладений між сторонами і на якому ґрунтуються позовні вимоги у даній справі, а тому спірні правовідносини, що виникли по зобов'язаннях за договором № 01 від 18.02.2004 року можуть бути предметом окремого судового розгляду.

          В підсилення обгрунтування позову та наведення контррозрахунків відповідача, позивач надіслав суду письмове пояснення (вх. № 11799 від 05.12.2007 року) з додатками (товарно –транспортні накладні №№ 45187, 813492, акт звірки станом на 27.11.2006 року.

Позаяк, предметом договору № 01 від 10.03.2005 року є поставка пиломатеріалів, а предметом договору № 01 від 18.02.2004 року є надання транспортних послуг, а оплата за транспортні послуги 26.08.2004 року, 08.10.2004 року, 26.10.2004 року, 18.02.2005 року здійснені (з врахуванням відомостей взаємних розрахунків відповідача) по рахунках № 361 та №363.

У судовому засіданні 05.12.2007 року оголошена перерва до 07.12.2005 року (ст. 77 ГПК України) з метою отримання доказів можливого добровільного врегулювання спору.

Через прийняття до уваги клопотань сторін, спонукання судом сторін до добровільного врегулювання спору розгляд справи відкладався.          

          Вивчивши доводи позовної заяви та матеріали справи, дослідивши їх,   заслухавши пояснення представників кожної сторони, суд

          ВСТАНОВИВ:

          Заборгованість відповідача в сумі 6 800,52 грн.  –основного боргу за недопоставку оплачених пиломатеріалів, згідно договору № 01 від 10.03.2005 року, пиломатеріалів, підтверджується матеріалами справи, зокрема:

           -  товарно –транспортною накладною № В99-58ГК від 22.08.2005 року;

           -  платіжними дорученнями: № 43 від 09.03.2005 року, № 54 від 14.03.2005 року та № 231 від 21.07.2005 року;

           -  актом звірки розрахунків від 27.11.2006 року;

  - розрахунком позову, а за таких обставин сума основного боргу підлягає стягненню примусово.

         Заявлені вимоги позивача (претензія № 134 від 18.09.2007 року) про добровільне погашення боргу відповідач не виконав, чим порушив ст. ст. (11; 526); 509; 530 ЦК України (чинного з 01.01.04).

Саме ця обставина і послужила підставою для звернення позивача до суду з даною позовною заявою.

         Відповідно до ст. 175 ГК України майново –господарські зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

          Таким чином, на день розгляду спору у суді, обставини спору (права і зобов'язання сторін) оцінюються судом з огляду на правила ЦК та ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинно виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору чи вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 509 ЦК України в силу зобов'язання –кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах. Підставою виникнення зобов'язання є юридичний факт.

Відтак, якщо  продавець,  який  одержав  суму  попередньої  оплати товару,  не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати  передання  оплаченого   товару   або   повернення   суми попередньої оплати (п.2 ст. 693 ЦК України).

Позаяк, якщо    внаслідок    прострочення    боржника    виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора,  він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків п.3 ст. 612 ЦК України).

В даній правовій ситуації юридичним фактом, на підставі якого виникли зобов'язальні відносини між сторонами, є поставка оплачених пиломатеріалів (ст. 11 ЦК України).

Отже, обов'язок відповідача повернути кошти за недопоставлені оплачені пиломатеріали є безспірним.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 615; 625 ЦК України).

Відтак, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також 3% - річних від простроченої суми              (п.2 ст. 625 ЦК України). Тому, вимоги позивача в частині стягнення 289,01 грн. –3% річних та 1 051,76 грн –збитків від інфляції правомірні і підлягають задоволенню.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

За ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення дії, яка порушує право.

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися  колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

 Позак, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

Отже, із встановлених судом обставин вбачається, що склад цивільно –правової відповідальності є наявним на момент судового розгляду справи.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

                   Таким чином, позивачем доведені ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПК України на відповідача з огляду його вини у виникненні спору.

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту, достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124 Конституції України; ст. 2 Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 33, 34; 36; 43, 44; 49; 82 - 84, 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

                    ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити  повністю.

2.          Стягнути з малого приватного підприємства „Ельдорадо” (с. Лопухово Тячівського району, вул. Партизанська, 17; код 20462042) на користь дочірнього підприємства „Веймакс Закарпаття” (с. Анталовці Ужгородського району, вул. Миру, 17а; код 32939758) суму  6 800,52 (шість тисяч вісімсот грн. 52 коп.) – основного боргу; 289,01 (двісті вісімдесят дев'ять грн. 01 коп.) –3% річних; 1 051,76 (одну тисячу п'ятдесят одну грн. 76 коп.) –інфляційних збитків та 102 (сто дві грн.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) –у відшкодування витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

       Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.