Рішення

від 02.09.2024 по справі 120/8283/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

02 вересня 2024 р. Справа № 120/8283/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов"язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування наказу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що в лютому 2022 року він призваний на військову службу на підставі Указу Президента України № 69 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію". З 30.11.2022 позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . На підставі направлення начальника медичної служби та наказу командира військової частини НОМЕР_1 , 06.02.2023 позивач направлений на медичний огляд військово-лікарською комісією для встановлення ступеню придатності позивача до військової служби. 31.03.2023 гарнізонна військово-лікарська комісія НВМКЦ " ІНФОРМАЦІЯ_1 " за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2023 № 271 провела огляд позивача та за результатами огляду постановила, що на підставі статті 61-а графи ІІІ Розкладу хвороб позивач непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

08.05.2023 позивач подав рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту "б" пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", за станом здоров`я. Однак, командир військової частини НОМЕР_1 рапорт позивача не розглянув та не надав відповіді на нього. В той же час, наказом № 326 від 10.05.2023 призначив службове розслідування з метою встановлення законності підстав для звільнення позивача з лав Збройних Сил України.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 252 від 24.05.2023 "Про результати службового розслідування з метою встановлення законності підстав для звільнення з лав Збройних Сил України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 " позивача попереджено про неповну службову відповідність та вирішено підготувати необхідні матеріали та направити їх до відповідного органу досудового розслідування.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо не розгляду рапорту позивача про звільнення з військової служби, вважаючи безпідставним проведення службового розслідування позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить:

1. Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту молодшого лейтенанта ОСОБА_1 від 09.05.2023 про звільнення з військової служби за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку згідно з підпунктом б) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу та не оформлення відповідних документів.

2. Зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті та надати письмову відповідь молодшому лейтенанту ОСОБА_1 на його рапорт щодо звільнення з військової служби від 09.05.2023 року.

3. Зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_2 підготувати та оформити документи на звільнення молодшого лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту б) пункту З частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу із виплатою всіх належних коштів.

4. Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №252 від 24.05.2023 Про результати службового розслідування з метою встановлення законності підстав для звільнення з лав Збройних Сил України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .

5. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату молодшому лейтенанту ОСОБА_1 всіх видів премій та додаткової грошової винагороди за травень 2023 року, знятих на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №252 від 24.05.2023 Про результати службового розслідування з метою встановлення законності підстав для звільнення з лав Збройних Сил України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вказаної ухвали, позивачем недоліки позовної заяви усунуті, у зв`язку із чим ухвалою суду позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін. Також, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

Представником позивача подано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої зазначається, що 28.07.2023 року позивач отримав від відповідача витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №172 від 27.06.2023 року.

Як слідує з зазначеного витягу з наказу, молодший лейтенант ОСОБА_1 , командир 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , наказом командувача військ оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_2 від 23.06.2023 року №280 звільнений з військової служби у відставку за підпунктом б пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу (за станом здоров`я).

У зв`язку з викладеним представник позивача вважає за необхідне зменшити розмір позовних вимог, залишити без розгляду позовні вимоги в частині щодо:

1. Визнання протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту молодшого лейтенанта ОСОБА_1 від 09.05.2023 про звільнення з військової служби за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку згідно підпункту б) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, та не оформлення відповідних документів.

2. Зобов`язання командира Військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті та надати письмову відповідь молодшому лейтенанту ОСОБА_1 на його рапорт щодо звільнення з військової служби від 09.05.2023 року.

3. Зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_2 підготувати та оформити документи на звільнення молодшого лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту б) пункту З частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу із виплатою всіх належних коштів.

Відтак, представник позивача просить вважати заявлені позовні вимоги наступними:

1.Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №252 від 24.05.2023 Про результати службового розслідування з метою встановлення законності підстав для звільнення з лав Збройних Сил України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату молодшому лейтенанту ОСОБА_1 всіх видів премій та додаткової грошової винагороди за травень 2023 року, знятих на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №252 від 24.05.2023 Про результати службового розслідування з метою встановлення законності підстав для звільнення з лав Збройних Сил України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .

Визначаючись щодо клопотання представника позивача про зменшення позовних вимог, суд виходить з такого.

Частиною 1 ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з ч. 3 ст. 9 КАС України кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 3 ч. 3 ст. 44 КАС України передбачено, що учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Тому, слід враховувати, що згідно вимог п. 3 ч. 3 ст. 44 КАС України, заявнику, як ініціатору процесу, законодавцем надано широке коло процесуальних прав щодо можливості подання заяв та клопотань, які він може використовувати на власний розсуд, не допускаючи при цьому зловживань. Клопотання про зменшення розміру позовних вимог є одним із різновидів таких заяв та клопотань.

Положення цієї норми, відповідно до принципу диспозитивності (ч. 3 ст. 9 КАС України), передбачає право заявника розпоряджатися своїми вимогами на власний розсуд. Отже, підстави для відмови у задоволенні поданої заяви законодавством не передбачені, оскільки змешенння розміру позовних вимог є правом особи, яка звернулась до суду.

При цьому, судом перевірено повноваження представника позивача - адвоката Подгурської Д.О. на вчинення відповідних дій від імені позивача та встановлено, що договором про надання правової допомоги повноваження адвоката не обмежуються, про що також зазначено в ордері серії АВ №1080086 від 13.06.2023.

Отже, суд приймає заяву представника позивача про зменшення позовних вимог та залишає без розгляду позовні вимоги в частині:

1. Визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту молодшого лейтенанта ОСОБА_1 від 09.05.2023 про звільнення з військової служби за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку згідно підпункту б) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, та не оформлення відповідних документів.

2. Зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_1 розглянути по суті та надати письмову відповідь молодшому лейтенанту ОСОБА_1 на його рапорт щодо звільнення з військової служби від 09.05.2023 року.

3. Зобов`язати командира Військової частини НОМЕР_2 підготувати та оформити документи на звільнення молодшого лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту б) пункту З частини 5 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу із виплатою всіх належних коштів.

При цьому, суд продовжує розгляду справи за такими позовними вимогами:

1.Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №252 від 24.05.2023 Про результати службового розслідування з метою встановлення законності підстав для звільнення з лав Збройних Сил України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .

2. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату молодшому лейтенанту ОСОБА_1 всіх видів премій та додаткової грошової винагороди за травень 2023 року, знятих на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 №252 від 24.05.2023 Про результати службового розслідування з метою встановлення законності підстав для звільнення з лав Збройних Сил України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому представник заперечує щодо задоволення позову, вказуючи на те, що 13.01.2023 підрозділи військової частини НОМЕР_1 згідно з бойовим розпорядженням вибули на виконання бойового завдання у Донецьку область.

Однак, молодший лейтенант ОСОБА_1 , який на той момент знаходився у службовому відрядженні в розпорядженні ОУВ Дністер, до свого підрозділу не повернувся. Натомість, молодший лейтенант ОСОБА_1 надав копію довідки Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону у місті Вінниці про перебування з 23.01.2023 по 05.02.2023 на стаціонарному лікуванні у гастроентерологічному відділенні з діагнозом: гострі шипочні виразки цибулини дванадцятипалої кишки, до якого звернувся з власної ініціативи. По закінченню лікування молодший лейтенант ОСОБА_1 надав копію виписного епікризу від 05.02.2023 № 620, де було вказано, що в результаті проведеного лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки виразки зарубцювались, а також вказано на супутні захворювання, а саме: деформуючий артроз лівого гомілковостопного суглобу І ступеню.

Далі, 06.02.2023 за особистим проханням молодший лейтенант ОСОБА_1 був направлений на медичний огляд військово-лікарською комісією Національного військово-медичного клінічного центру Головний військовий клінічний госпіталь, з метою встановлення придатності чи/або не придатності до військової служби, з попереднім діагнозом Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, множинні (дві) пептичні виразки цибулини дванадцятипалої кишки, гострі ерозії цибулини дванадцятипалої кишки, яку вказаний військовослужбовець проходив з 06.02.2023 по 21.03.2023.

По прибуттю 23.03.2023 до розташування військової частини НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_1 із медичних документів надав лише копію висновку травматолога від 17.03.2023, в якому вказаний діагноз: посттравматичний деформуючий остеоартроз лівого гомілковостопного суглобу III ступеню, як наслідок отримання травми лівого гомілкового суглобу у березні 2022 року, а також копію довідки клініки амбулаторної допомоги, в якій вказано, що молодший лейтенант ОСОБА_1 вибуває в пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 під нагляд лікаря частини та потребує звільнення від виконання службових обов`язків на період отримання медичних документів (свідоцтва про хворобу) на підставі статті 61 А.

В подальшому, 09.05.2023 молодший лейтенант ОСОБА_1 звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення його з військової служби за станом здоров`я, непридатністю до військової служби з виключенням з військового обліку за рішенням ВЛК. До рапорту додано свідоцтво про хворобу від 27.04.2023 № 6081.

У зв`язку з тим, що молодший лейтенант ОСОБА_1 до вибуття військової частини в січні 2023 року в Донецьку область жодного разу за медичною допомогою не звертався та будь-яких травм не отримував, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10.05.2023 призначено проведення службового розслідування, з метою встановлення законності підстав для звільнення молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .

Так як у свідоцтві про хворобу № 6081 зазначено, що захворювання молодшого лейтенанта ОСОБА_1 пов`язані з проходженням військової служби, то основною метою проведення службового розслідування було встановити обставини при яких виникли вказані захворювання.

В ході службового розслідування факт отримання травм чи іншого ушкодження здоров`я молодшим лейтенантом ОСОБА_1 під час проходження військової служби не підтвердився, що не узгоджується з висновками, викладеними у свідоцтві про хворобу, та, в свою чергу, свідчить про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 Кримінального кодексу України, тобто ухилення від військової служби, шляхом самоскалічення або іншим способом, вчинені в умовах воєнного стану або в бойовій обстановці.

Відповідач зазначає, що виклад обставин щодо не розгляду рапорту молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , значені представником позивача, не відповідають дійсності, так як саме на підставі вказаного рапорту було призначено проведення службового розслідування, про що достеменно було відомо молодшому лейтенанту ОСОБА_1 , адже в рамках вказаного службового розслідування він неодноразово надавав пояснення.

Також представник відповідача зазначає, що службове розслідування проведено у відповідності до вимог Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608.

Так, відповідно до п. 6 Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини (начальник) письмово повідомляє про це орган досудового розслідування.

У зв`язку з викладеним, матеріали службового розслідування 01.06.2023 направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві та Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону, для внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Після чого, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 27.06.2023, на підставі наказу Командувача військ оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_2 , було звільнено молодшого лейтенанта ОСОБА_1 з військової служби у запас за станом здоров`я.

Щодо додаткової грошової винагороди представник відповідача зазначає, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2023 року №115 молодшого лейтенанта ОСОБА_1 з 01.05.2023 року направлено в оперативне підпорядкування військового коменданта Сил оборони АДРЕСА_1 .

В порушення вимог п. 5 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МОУ №260 від 07.06.2018 року, та положень окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 позивачем не було надано до фінансово економічної служби військової частини НОМЕР_1 довідки про виконання завдань з забезпечення оборони м. Южноукраїнськ, у зв`язку з чим додаткова винагорода за травень місяць 2023 року не виплачувалась.

Отже, на думку відповідача, жодної бездіяльності чи протиправності в діях посадових осіб військової частини НОМЕР_1 немає, оскільки нарахування та виплата додаткової грошової винагороди позивачу за травень 2023 року могла бути здійснена лише після належного підтвердження його участі у бойових діях або заходах. Окрім цього, при звільненні позивача були здійснені всі належні виплати, відповідно до чинного законодавства та нормативних документів про що зазначено у грошовому атестаті військовослужбовця.

Не погодившись з доводами відзиву представником позивача подано відповідь на відзив, відповідно до якої просить задовольнити позовні вимоги, вказуючи, що пунктом 2.1 наказу МОУ від 14.08.2008 №402 ( далі Наказ №402 ), яким затверджено Положення про військово лікарську експертизу в ЗСУ, встановлено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов`язкові до виконання.

Тобто, єдиним законним шляхом встановлення причинного зв`язку захворювання чи травми військовослужбовця Збройних Сил України при вирішенні питання про непридатність до військової служби і звільненні з неї є проведення військово-лікарської експертизи, а не службового розслідування.

Відповідно, Наказом №402 чітко визначено орган, що наділений правом та повноваженнями визначати причинний зв`язок захворювання/травми, що підтверджує факт того, що такі повноваження надані не командиру військової частини чи начальнику медичної служби військової частини, а саме військово-лікарській комісії, постанова якої підлягає негайному обов`язковому виконанню.

Представник позивача вважає, що відповідач призначаючи та проводячи оскаржуване службове розслідування вийшов за межі наданих йому законом повноважень, порушивши вимоги наказу Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402.

В той же час, наявність у позивача реальних проблем зі здоров`ям було підтверджено у висновках спеціалістів Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону (м.Вінниця) та Національного військово-медичного клінічного центру Головний військовий клінічний госпіталь (м. Київ) і зафіксовано у відповідних документах, про які відповідачу було достеменно відомо.

Відтак, на думку представника позивача, посилання відповідача у матеріалах службового розслідування та оскаржуваному наказі на те, що позивач ухиляється від несення військової служби шляхом симуляції хвороби є надуманими, безпідставними та не підтверджуються будь-якими доказами і є виключно припущеннями відповідача.

Крім того, представник позивача вказує, що оскаржуваним наказом 3252 від 24.05.2023 року позивача було попереджено про неповну службову відповідність та позбавлено премії. Також представник позивача зазначає, що оформлення підтверджуючих документів для одержання позивачем додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ №168, покладено на командира військової частини НОМЕР_1 , а не на позивача.

Суд, з`ясувавши доводи сторін, викладені в поданих заявах по суті справи, дослідивши матеріали справи, встановив таке.

ОСОБА_1 25.02.2022 року на підставі Указу Президента України №69 від 24.02.2022 Про загальну мобілізацію був призваний на військову службу.

Згідно з наказом Командувача військ оперативного командування ІНФОРМАЦІЯ_2 №508 від 30.11.2022 року Климчука прийнято на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, яка такого, що уклав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу строком на 5 років.

ОСОБА_1 призначено на посаду командира стрілецького взводу стрілецької роти Військової частини НОМЕР_1 .

06.02.2023 року командир Військової частини НОМЕР_1 видав наказ №32 про направлення молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , на медичний огляд військово-лікарською комісією ГВКГ м. Київ, з метою визначення придатності до військової служби. Підстава: направлення начальника медичної служби Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 №271 від 06.02.2023, виписний епікриз ВМКЦ ЦР №620 від 06.02.2023 року.

31.03.2023 року гарнізонна військово-лікарська комісія НВМКЦ ІНФОРМАЦІЯ_1 , за розпорядженням командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2023 №271, провела огляд позивача та за результатами огляду постановила, що на підставі статті 61-а графи III Розкладу хвороб ОСОБА_1 є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, що підтверджується свідоцтвом про хворобу №6081 від 27.04.2023.

09.05.2023 ОСОБА_1 подав рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його з військової служби у запас на підставі підпункту б, пункту 3 частини 6 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, за станом здоров`я, в зв`язку з непридатністю до військової служби з виключенням з військового обліку за рішенням ВЛК. До рапорту позивачем було додано, зокрема свідоцтво про хворобу №6081 від 27.04.2023.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №326 від 10.05.2023 року призначено службове розслідування з метою встановлення законності підстав для звільнення з лав Збройних Сил України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 . Проведення службового розслідування доручено заступнику командира Військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення майору ОСОБА_3 .

За результатами проведення службового розслідування заступником командира Військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення майором ОСОБА_4 24.05.2023 складено акт службового розслідування, затверджений 24.05.2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 .

На підставі висновків вказаного акту службового розслідування від 24.05.2023, командир Військової частини НОМЕР_1 видав наказ №252 від 24.05.2023 Про результати службового розслідування з метою встановлення законності підстав для звільнення з лав Збройних Сил України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , яким наказав зокрема:

1. Вважати, що випадок відбувся в умовах воєнного стану, запровадженого 24 лютого 2022 року Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні.

2. За порушення обов`язків військової служби, а саме порушення статей 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил У країни, статті 11 Статуту внутрішньої Збройних Сил України у частині бездоганного і неухильного додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України; статті 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині точного та вчасного виконання покладених на них обов`язків; статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині обов`язкового виконання службових обов`язків, що визначають обсяг виконання завдань доручених їм за посадою, на підставі статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за спробу ухилитися від проходження військової служби в умовах оголошеного воєнного стану шляхом симуляції хвороби та наданні не правдивої інформації про отримання чи/або не отримання травми, молодшого лейтенанта ОСОБА_1 попередити про неповну службову відповідність.

3.Оскільки в діях молодшого лейтенанта ОСОБА_1 містяться ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 409 Кримінального Кодексу України, помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи підготувати необхідні матеріали та направити їх до відповідного органу досудового розслідування.

4. Помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальнику служби відповідно до Наказу Міністра Оборони України від 07.06.2018 року №260 (зі змінами) врахувати прийняте рішення за результатами даного службового розслідування під час нарахування грошового забезпечення молодшому лейтенанту ОСОБА_1 та позбавити всіх видів премій та додаткової грошової винагороди за травень 2023 року.

Вказаний наказ є предметом оскарження в даній справі, оскільки позивач вважає його незаконним, необгрунтованим та таким, що порушує його права.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, та визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом. Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 10 ст. 2 вказаного Закону на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період у визначеному цим Законом порядку для оперативного доукомплектування Збройних Сил України та інших військових формувань призиваються громадяни України, які уклали контракти про проходження служби у військовому резерві та/або зараховані до військового оперативного резерву.

Згідно з частиною 10 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України 14.08.2008№ 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі Положення № 402).

Пунктом 1.2 Положення № 402 визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Згідно з п. 2.1 Положення № 402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).

Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Свідоцтво про хворобу під час дії особливого періоду складається на всіх військовослужбовців, визнаних непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців ( п. 22.5 Постанови № 402). Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у Центральну військово-лікарську комісію (ЦВЛК) або у судовому порядку.

ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.

На ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, а також прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України (пп.2.3.1, 2.3.3 п. 2.3 Постанови № 402).

Аналіз процитованих норм свідчить про те, що єдиним законним шляхом визначення ступеня придатності до військової служби, встановлення причинного зв`язку захворювання чи травми військовослужбовця Збройних Сил України при вирішенні питання про непридатність до військової служби та встановлення підстав для звільненні з військової служби за станом здоровя є проведення військово-лікарської експертизи, а не службового розслідування, як вважає та вчинив відповідач.

При цьому Положенням № 402 встановлено вичерпний перелік органів, уповноважених на проведення військово-лікарської експертизи, а саме: військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі), а перегляд постанов вказаних комісій входить до повноважень виключно Центральної військово-лікарської комісії , яка зокрема здійснює прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України.

В свою чергу, рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку, що передбачено підпунктом 2.3.5 пункту 2.3 Положення 402.

Відповідно до п. 6.1 Положення 402 направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ІНФОРМАЦІЯ_3 , начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби виключно за рекомендацією лікаря закладу охорони здоров`я (установи), у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть зумовлювати непридатність до військової служби.

Таким чином, підставою для проведення медичного огляду військовослужбовців є, зокрема відповідне направлення прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище.

Як свідчать матеріали справи, 06.02.2023 командир військової частини НОМЕР_1 видав наказ №32, згідно з яким вирішено направити молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 на медичний огляд військово-лікарською комісією ГВКГ АДРЕСА_2 , з метою встановлення придатності до військової служби.

Підстава: направлення начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 №271 від 06.02.2023, виписний епікриз ВМКЦ ЦР №620 від 06.02.2023 року.

31.03.2023 року гарнізонна військово-лікарська комісія НВМКЦ ІНФОРМАЦІЯ_1 , за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2023 №271, провела огляд позивача та за результатами огляду постановила, що на підставі статті 61-а графи III Розкладу хвороб ОСОБА_1 є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що складено свідоцтво про хворобу №6081 від 27.04.2023.

Зазначена постанова ВЛК затверджена постановою штатної ВЛК, а саме ЦВЛК Збройних Сил України 27.04.2023 року.

09.05.2023 ОСОБА_1 подав рапорт командиру Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його з військової служби у запас на підставі підпункту б, пункту 3 частини 6 статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, за станом здоров`я, в зв`язку з непридатністю до військової служби з виключенням з військового обліку за рішенням ВЛК. До рапорту позивачем було додано, зокрема свідоцтво про хворобу №6081 від 27.04.2023.

Відповідно до п.п. «б» п. 3 ч. 6 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, військовослужбовці, які проходять кадрову військову службу, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби.

В свою чергу, відповідно до п.п. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час дії воєнного стану за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців.

Проте, наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №326 від 10.05.2023 року призначено службове розслідування з метою встановлення законності підстав для звільнення з лав Збройних Сил України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 . Проведення службового розслідування доручено заступнику командира Військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення майору ОСОБА_3 .

За результатами проведення службового розслідування заступником командира Військової частини НОМЕР_1 з морально-психологічного забезпечення майором ОСОБА_4 24.05.2023 складено акт службового розслідування, який затверджений 24.05.2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 .

В акті службового розслідування довідково зазначено, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 263 від 23.03.2023, відповідною комісією було проведено спеціальне розслідування за фактом отримання травми молодшим лейтенантом ОСОБА_1 , за результатами проведення якого факт отримання травми лівого гомілковостопного суглобу позивачем не знайшов свого підтвердження. А також був направлений лист-запит на ім`я головного лікаря Національного військово-медичного клінічного центру Головного військового клінічного госпіталю щодо надання інформації щодо прийнятого рішення за результатами огляду військово-лікарською комісією Національного військово-медичного клінічного центру Головний військовий клінічний госпіталь ОСОБА_1 у період з 07.02. по 21.03.2023. Станом на 23.05.2023 офіційної відповіді до штабу військової частини НОМЕР_1 на вказаний запит не надходило.

В ході проведення службового розслідування встановлено, що молодший лейтенант ОСОБА_1 проходить військову службу по мобілізації у військовій частині НОМЕР_1 з 18 червня 2022 року по теперішній час. За час проходження військової служби ОСОБА_1 до моменту подання рапорту зі скаргами на здоров`я не звертався.

Також в акті службового розслідування зазначено, що 13.01.2023 підрозділи військової частини НОМЕР_1 , згідно бойового розпорядження, вибули на виконання бойового завдання у Донецьку область. Однак, молодший лейтенант ОСОБА_1 , який на той момент знаходився у службовому відрядженні в розпорядженні ОУВ Дністер, до свого підрозділу не повернувся. Натомість молодший лейтенант ОСОБА_1 надав копію довідки Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону у місті Вінниці про перебування з 23.01.2023 по 05.02.2023 на стаціонарному лікуванні у гастроентерологічному відділенні з діагнозом: гострі шипочні виразки цибулини дванадцятипалої кишки, до якого даний військовослужбовець звернувся з власної ініціативи.

По закінченні лікування молодший лейтенант ОСОБА_1 надав копію виписного епікризу № 620 від 05.02.2023, де було вказано, що в результаті проведеного лікування виразкової хвороби дванадцятипалої кишки виразки зарубцювались, а також вказано на супутні хвороби, а саме: деформуючий артроз лівого гомілковостопного суглобу І ступеню.

06.02.2023 за особистим проханням молодший лейтенант ОСОБА_1 був направлений на медичний огляд військово-лікарською комісією Національного військово-медичного клінічного центру Головний військовий клінічний госпіталь з метою встановлення придатності чи/або непридатності до військової служби, з попереднім діагнозом Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки, гострі ерозії цибулини дванадцятипалої кишки, яку вказаний військовослужбовець проходив на протязі 43 діб з 06.02 по 21.03.2023 року.

По прибуттю 23.03.2023 до розташування штабу військової частини НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_1 із медичних документів надав лише копію висновку травматолога від 17.03.2023, в якому вказаний діагноз: посттравматичний деформуючий остеоартроз лівого гомілковостопного суглобу ІІІ ступеню, як наслідок отримання травми лівого гомілкового суглобу у березні 2022 року (зі слів молодшого лейтенанта ОСОБА_1 ) довідка про обставини травми не надавалась ). А також копію довідки клініки амбулаторної допомоги, в якій вказано, що молодший лейтенант ОСОБА_1 вибуває в пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 під нагляд лікаря частини та потребує звільнення від виконання службових обов`язків на період отримання медичних документів ( свідоцтва про хворобу ) на підставі статті 61А.

Довідково зазначено, що у анамнезі висновку травматолога військово-лікарської комісії вказано, що зі слів хворого та згідно даних документацій (довідка про обставини травми не надана) після мобілізації в березні 2022 року в службовий час отримав травму лівого гомілковостопного суглобу. Враховуючи бойові дії за медичною допомогою не звертався, лікувався самостійно. З часом на фоні значних фізичних навантажень, переохолоджень та участі в бойових діях відмітив появу болю та набряку лівого гомілковостопного суглобу, що з часом прогресували». Однак за час проходження військової служби з 25 березня 2022 року по теперішній час молодший лейтенант ОСОБА_1 безпосередньої участі в бойових діях не приймав.

Також в акті службового розслідування зазначено, що при вивченні свідоцтва про хворобу № 6081, зареєстрованого у Центральній військово-лікарській комісії Збройних Сил України 27.04.2023, начальником медичної служби військової частини капітаном ОСОБА_2 було виявлено ряд відмінностей та не співпадінь щодо перебігу лікування та проходження військово-лікарської комісії молодшим лейтенантом ОСОБА_1 , а саме:

- у свідоцтві про хворобу № 6081 (вхідний № 2343 від 27.04.2023) було вказано, що зі слів хворого та згідно даних документацій (довідка про обставини травми не надана) після мобілізації в червні 2022 року у позаслужбовий час було отримано травму, хоча у заключенні травматолога від 17.03.2023 вказано, що зі слів хворого згідно даних документацій (довідка про обставини травми не надана) травма отримана в березні 2022 року у службовий час. Окрім цього, дата березні 2022 року в службовий час підтверджена в особистому поясненні ОСОБА_1 ;

-відсутні дані рентгенографії лівого гомілковостопного суглобу;

- що під час проходження служби військовослужбовець отримував значні фізичні навантаження, переохолодження та ведення бойових дій, що не відповідає дійсності;

- що перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом деформуючий остеоартроз лівого гомілковостопного суглобу без позитивної динаміки у січні 2023 року, хоча основний діагноз виразкова хвороба 12 палої книги, деформуючий артроз лівого гомілковостопного суглобу І ст. був як супутній;

- на рентгенограмі лівого гомілковостопного суглобу в 2-х проекціях від 17.02.2023 року ознак травматичних, кістково-деструктивних змін не виявлено;

-не було пред`явлено підтверджуючих рентген - та МРТ знімків.

В зв`язку з вище наведеним слід вважати, що факт отримання травми лівого гомілковостопного суглобу молодшим лейтенантом ОСОБА_1 не підтвердився, а медичні документації, які надав ОСОБА_1 , підлягають сумніву.

В акті службового розслідування зроблено висновок, що молодший лейтенант ОСОБА_1 , діючи умисно в порушення вимог нормативних актів, намагався ухилитися від проходження військової служби в умовах оголошеного воєнного стану шляхом симуляції хвороби та наданні не правдивої інформації про отримання чи/або не отримання травми.

Згідно зібраних матеріалів розслідування, підстав для звільнення з лав Збройних Сил України в запас, на підставі п.п. «б» п. 3 ч. 5 ст. 26 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я молодшого лейтенанта ОСОБА_1 встановлено не було.

В діях молодшого лейтенанта ОСОБА_1 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України. Вчинення даного правопорушення підтверджується фактами та обставинами, що встановлені в ході проведення службового розслідування.

На підставі висновків вказаного акту службового розслідування від 24.05.2023, командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ №252 від 24.05.2023 Про результати службового розслідування з метою встановлення законності підстав для звільнення з лав Збройних Сил України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , яким наказано:

1. Вважати, що випадок відбувся в умовах воєнного стану запровадженого 24 лютого 2022 року Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні.

2. За порушення обов`язків військової служби, а саме порушення статей 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил У країни, статті 11 Статуту внутрішньої Збройних Сил України у частині бездоганного і неухильного додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України; статті 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині точного та вчасного виконання покладених на них обов`язків; статті 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України у частині обов`язкового виконання службових обов`язків, що визначають обсяг виконання завдань доручених їм за посадою, на підставі статті 68 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, за спробу ухилитися від проходження військової служби в умовах оголошеного воєнного стану шляхом симуляції хвороби та наданні не правдивої інформації про отримання чи/або не отримання травми, ОСОБА_1 попередити про неповну службову відповідність.

3. Оскільки в діях ОСОБА_1 містяться ознаки кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 409 Кримінального Кодексу України, помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з правової роботи підготувати необхідні матеріали та направити їх до відповідного органу досудового розслідування.

4. Помічнику командира військової частини НОМЕР_1 з фінансово-економічної роботи - начальнику служби відповідно до наказу Міністра Оборони України від 07.06.2018 року №260 (зі змінами) врахувати прийняте рішення за результатами даного службового розслідування під час нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 та позбавити всіх видів премій та додаткової грошової винагороди за травень 2023 року.

Надаючи оцінку правомірності проведення службового розслідування та прийнятого за його результатами наказу №252 від 24.05.2023 Про результати службового розслідування з метою встановлення законності підстав для звільнення з лав Збройних Сил України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , суд виходить з такого.

Підстави та механізм проведення службового розслідування стосовно військовослужбовців Збройних Сил України (далі - Збройні Сили), а також військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовослужбовці), які не виконали (неналежно виконали) свої службові обов`язки або вчинили правопорушення під час проходження служби (зборів), а також дії (бездіяльність) яких призвели до завдання шкоди державі, визначає Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затверджений Наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608 (далі Порядок № 608).

Відповідно до п. 2 Порядку № 608 службове розслідування - комплекс заходів, які проводяться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, а також встановлення ступеня вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною вчинення правопорушення.

Згідно з п. 1 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування може призначатися у разі:

невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду;

невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань;

неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті;

дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця;

втрати або викрадення зброї чи боєприпасів;

порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки;

недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів;

внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення;

повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення;

скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.

Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.

В свою чергу, як видно з акту службового розслідування від 24 травня 2023 року таке призначено, зокрема на підставі рапорту командира 2 стрілецького взводу 2 стрілецької роти молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , з метою встановлення законності підстав для звільнення з лав Збройних Сил України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 .

Разом із тим, суд зауважує, що Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України не містить такої підстави для проведення службового розслідування як встановлення законності підстав звільнення з лав Збройних Сил України.

При цьому суд констатує, що ні заступник командира військової частини з морально-психологічного забезпечення, яким проводилось службове розслідування, ні командир військової частини не наділені повноваженнями перегляду постанови ВЛК, яка відповідно до приписів п.п. «б» п. 3 ч. 6 та п.п. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу є підставою для звільнення з військової служби за станом здоров`я.

У разі наявності обгрунтованих сумнівів щодо дійсності свідоцтва про хворобу № 6081, наданого ОСОБА_1 до рапорту про звільнення, командир військової частини міг звернутися до правоохоронних органів з заявою щодо факту підроблення документа чи використання підробленого документа і відповідної кваліфікації дій винних осіб.

Проте, відповідач призначивши спірне службове розслідування з метою «встановлення законності підстав для звільнення з лав Збройних Сил України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 » фактично в ході його проведення вдався до власної переоцінки висновків військово лікарської комісії, викладених в свідоцтві про хворобу №6081, про що свідчить зміст пункту 3 акту службового розслідування, в якому зазначено, що при вивченні свідоцтва про хворобу № 6081 начальником медичної служби військової частини капітаном ОСОБА_2 було виявлено ряд відмінностей та не співпадінь щодо перебігу лікування та проходження військово-лікарської комісії молодшим лейтенантом ОСОБА_1 .

Разом з тим, суд в черговий раз наголошує, що перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб до військової служби не є компетенцією відповідача.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 13 розділу ІІ Порядку № 608 службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць.

Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.

Згідно з Розділом ІІІ Порядку № 608 рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення.

Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування).

Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.

Розділом ІV Порядку № 608 визначено повноваження осіб під час службового розслідування.

Так, п.1 встановлено, що особи, які проводять службове розслідування, зобов`язані:

дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення;

виявляти (з`ясовувати) обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, а також встановлювати обставини, які пом`якшують або обтяжують відповідальність правопорушника;

розглядати заяви і клопотання військовослужбовця, правопорушення якого підлягає службовому розслідуванню, що були подані під час проведення службового розслідування та стосуються його проведення.

У разі відмови військовослужбовця надати письмові пояснення по суті службового розслідування особа, яка проводить службове розслідування, складає акт про відмову, який засвідчується підписами не менше двох присутніх осіб.

Згідно з п. 2 передбачено, що особи, які проводять службове розслідування, мають право:

запрошувати до місця проведення службового розслідування військовослужбовців, стосовно яких проводиться службове розслідування, інших військовослужбовців, цивільних осіб (за їх згодою), які були присутні під час вчинення правопорушення або яким відомі обставини, що стосуються правопорушення (далі - учасники службового розслідування);

отримувати письмові пояснення (заповнені від руки або надруковані);

з дозволу командира (начальника) військовослужбовця, який скоїв правопорушення, отримувати необхідні документи, які стосуються службового розслідування;

за погодженням з особами, які опитуються, фіксувати їх пояснення технічними засобами з подальшим оформленням їх у письмовому вигляді;

ознайомлюватися з необхідними документами, за потреби - знімати з них (отримувати) копії та долучати до матеріалів службового розслідування;

отримувати інформацію, пов`язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України тощо.

Із процитованих норм слідує, що особи, які проводять службове розслідування в Збройних Силах України наділені значним обсягом обов`язків та повноважень під час службового розслідування, зокрема дотримуватися вимог законодавства України, вживати всіх передбачених законодавством заходів для всебічного, повного, своєчасного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення; отримувати інформацію, пов`язану із службовим розслідуванням, від юридичних і фізичних осіб з дотриманням вимог законодавства на підставі запиту посадової (службової) особи, яка призначила службове розслідування, чи інших уповноважених осіб відповідно до вимог законодавства України.

Суд зауважує, що, як видно з акту службового розслідування, в ході його проведення керівництво військової частини НОМЕР_1 звернулося листом до головного лікаря Національного військово-медичного клінічного центру Головний військовий клінічний госпіталь щодо надання інформації щодо прийнятого рішення за результатами огляду військово-лікарською комісією Національного військово-медичного клінічного центру Головний військовий клінічний госпіталь молодшого лейтенанта ОСОБА_1 . Однак, не отримавши станом на 23.05.2023 офіційної відповіді на свій запит командування військової частини НОМЕР_1 прийняло рішення, що ОСОБА_1 симулює хворобу, і тим самим ухиляється від несення військової служби та підлягає притягненню до відповідальності за це.

При цьому суд зазначає, що службове розслідування з метою встановлення законності підстав для звільнення з лав Збройних Сил України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 розпочато 10 травня 2023 року на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 та завершено 24 травня 2023 року на підставі спірного наказу № 252 від 24.05.2023. Тобто, службове розслідування закінчено набагато раніше до спливу відведеного п. 13 розділу ІІ Порядку № 608 місячного строку, не дивлячись на не отримання відповідачем станом на час його завершення відповідей на свої запити про надання інформації та не зважаючи на можливість продовження загального строку службового розслідування до двох місяців.

Таким чином, суд констатує, що крім необгрунтованості та безпідставності призначення відповідачем проведення службового розслідування, останнім також не вжито усіх належних заходів з метою всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, що стосуються предмету службового розслідування, хоча строк проведення такого дозволяв вжити відповідних заходів.

Всупереч наведеному, посадові особи військової частини НОМЕР_1 , перевищуючи надані їм повноваження, діючи не на підставі та не у межах повноважень і не в спосіб, визначений законодавчими актами, що регулюють спірні правовідносини, безпідставно призначили та провели службове розслідування за наслідком поданого позивачем рапорту про звільнення з військової служби за станом здоров`я, в ході якого вдалися до власної оцінки правомірності прийняття ВЛК свідоцтва про хворобу № 6081, яким встановлено непридатність ОСОБА_1 до військової служби, та, як наслідок, прийняли рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, попередивши його про неповну службову відповідність, та позбавили всіх видів премії та додаткової грошової винагороди за травень 2023 року.

При цьому суд наголошує, що позивач був направлений для проходження медичного огляду ВЛК на підставі наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2023 №32, згідно з яким вирішено направити молодшого лейтенанта ОСОБА_1 , командира 2 стрілецького взводу 1 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 на медичний огляд військово-лікарською комісією ГВКГ м. Київ, з метою визначення придатності до військової служби, і такий наказ виданий на підставі направлення начальника медичної служби військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 №271 від 06.02.2023

31.03.2023 року гарнізонна військово-лікарська комісія НВМКЦ ІНФОРМАЦІЯ_1 , за розпорядженням командира військової частини НОМЕР_1 від 06.02.2023 №271, провела огляд позивача та за результатами огляду постановила, що на підставі статті 61-а графи III Розкладу хвороб ОСОБА_1 є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, про що складено свідоцтво про хворобу №6081 від 27.04.2023. Зазначена постанова ВЛК затверджена постановою штатної ВЛК, а саме ЦВЛК Збройних Сил України 27.04.2023 року.

Таким чином, позивачем у встановлений законом спосіб реалізовано своє право на проходження військово-лікарської комісії з метою визначення ступеню придатності до військової служби та в подальшому реалізуючи своє право 09.05.2023 ОСОБА_1 подано командиру Військової частини НОМЕР_1 рапорт, в якому він просив клопотати перед вищим командуванням про звільнення його з військової служби за станом здоров`я, в зв`язку з непридатністю до військової служби з виключенням з військового обліку за рішенням ВЛК.

Натомість, відповідач мав обов`язок розглянути рапорт позивача та прийняти відповідне рішення по суті порушеного питання. В той же час надавати власну оцінку (переглядати ) висновок ВЛК не входить до повноважень відповідача.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 ( з основної діяльності ) № 252 від 24.05.2023 "Про результати службового розслідування з метою встановлення законності підстав для звільнення з лав Збройних Сил України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 " є необгрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню.

Як наслідок, з метою відновлення порушених прав позивача та виходячи з заявлених позивачем позовних вимог, військову частину НОМЕР_1 належить зобов`язати здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 всіх видів премій та додаткової грошової винагороди за травень 2023 року, яких він був позбавлений на підставі пункту 4 наказу № 252 від 24.05.2023 "Про результати службового розслідування з метою встановлення законності підстав для звільнення з лав Збройних Сил України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 "

При цьому, суд критично оцінює доводи відзиву відповідача в цій частині позовних вимог, а саме, що в порушення вимог п. 5 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом МОУ №260 від 07.06.2018 року, та положень окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 позивачем не було надано до фінансово економічної служби військової частини НОМЕР_1 довідки про виконання завдань з забезпечення оборони м. Южноукраїнськ, у зв`язку з чим додаткова винагорода за травень місяць 2023 року не виплачувалась.

Суд зауважує, що такі обставини не відображені в оскаржуваному наказі, який визнаний протиправним та скасований судом, а відтак і не були підставою для прийняття рішення, викладеного в п. 4 наказу № 252 від 24.05.2023, яким ОСОБА_1 позбавлено всіх видів премій та додаткової грошової винагороди за травень 2023 року.

Більш того, суд наголошує, що оскаржуваний наказ в частині рішення, викладеного в п. 4, взагалі жодним чином не мотивований.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем в обгрунтування заявлених вимог, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову відповідно до вищевикладених мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 та ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з такого.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI).

Так, відповідно до ст. 1 цього Закону: договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4); інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6); представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п. 9).

Згідно з положеннями ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є, зокрема надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Частинами другою-третьою статті 134 КАС України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витравитрачений адвокатом час.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).

Водночас в силу вимог ч. 7 ст. 134 КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє дійти висновку, що стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, в тому числі витрати, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги. Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі: сторона, яка бажає компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона має право подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги та інші документи, що свідчать про витрати сторони, пов`язані із наданням правової допомоги.

При цьому покладення обов`язку довести неспівмірність витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, не може нівелювати положень статті 139 КАС України щодо обставин, які враховує суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат, зокрема обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВС від 10 листопада 2022 року у справі № 340/2871/21.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатським об`єднанням "Дестра" (АО "Дестра") укладено договір № 14/23 про надання правничої допомоги від 26.05.2023.

Згідно з п. 2.2 Договору АО та/або залучені АО на підставі договору адвокати їх помічники (виступаючи як захисники) здійснюють у встановленому порядку захист прав та законних інтересів Клієнта у випадках, передбачених кримінально-процесуальним законодавством та законодавством про адміністративні правопорушення України, а також (виступаючи як представники), здійснюють захист прав та законних інтересів клієнта у випадках, передбачених цивільно-процесуальним, господарсько-процесуальним законодавством та Кодексом адміністративного судочинства України.

Відповідно до п. 4.1. договору винагорода за послуги, що надаються АО, визначаються за згодою АО та клієнта у розмірі 1800 грн за годину роботи особи, яка надавала правову допомогу.

В подальшому, до договору було укладено додаткову угоду №1 від 19 липня 2023 року, в зв`язку з зміною найменування адвокатським об`єднанням.

На підтвердження наданих послуг представником позивача подано звіт (акт надання послуг) від 01.08.2023 року згідно з договором про надання правничої допомоги №14/23 від 26.05.2023, відповідно до якого адвокатом надавалися позивачу наступні послуги: 1) підготовка та направлення до військової частини НОМЕР_1 адвокатського запиту вих.№ 21-А3/23 від 31.05.2023, адвокатського запиту вих.№22-А3/23 від 06.06.2023, витрачений час - 30 хв.; 2) підготовка та подання до Вінницького окружного адміністративного суду позовної заяви вих.№ 214/23 від 22.06.2023 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 252 від 24.05.2023 "Про результати службового розслідування з метою встановлення законності підстав для звільнення з лав Збройних Сил України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 " - 4 год.; 3) підготовка та подання до Вінницького окружного адміністративного суду заяви про зменшення позовних вимог вих. № 243/23 від 17.07.2023 - 1 год.; 4) підготовка та подання до Вінницького окружного адміністративного суду відповіді на відзив вих.№255/23 від 21.07.2023 - 3 год. Всього витраченого часу: 8 год. 30хв. Вартість витраченого часу 15300,00 грн.

Оцінивши зміст наданих послуг, суд вважає, що всі вони були необхідними з метою надання позивачу правової допомоги в цій справі.

При цьому, загальна вартість наданих послуг 15300 грн, виходячи з обсягу підготовлених заяв та документів, доданих до них, витраченого адвокатом часу ( 8 годин 30 хвилин ), на думку суду, є завищеною.

А тому, з урахуванням принципу співмірності між наданими послугами та понесеними позивачем витратами, суд вважає, що обґрунтованими будуть витрати на правничу допомогу адвоката при розгляді цієї справи в суді першої інстанції в сумі 8000 грн.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи викладене, виходячи з принципу співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлений до відшкодування розмір витрат позивача на допомогу адвоката в сумі 15300,00 грн. не є співмірним та обґрунтованим та доходить висновку про стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн., що буде відповідати принципам обґрунтованості, співмірності та розумності.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 ( з основної діяльності ) № 252 від 24.05.2023 "Про результати службового розслідування з метою встановлення законності підстав для звільнення з лав Збройних Сил України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 ".

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 всіх видів премій та додаткової грошової винагороди за травень 2023 року, яких він був позбавлений на підставі пункту 4 наказу № 252 від 24.05.2023 "Про результати службового розслідування з метою встановлення законності підстав для звільнення з лав Збройних Сил України молодшого лейтенанта ОСОБА_1 "

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн. (вісім тисяч гривень ) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач: Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 )

СуддяЗаброцька Людмила Олександрівна