Рішення

від 08.09.2010 по справі 2-4880

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ

Справа  №  2-4880 /10

 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 8  вересня 2010 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:

головуючого судді Сіренко М.О.

при секретарі Околот Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Макіївки цивільну справу за позовом ОСОБА_1    до Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки „Про стягнення   недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни”,

ВСТАНОВИВ:

     ОСОБА_1   звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки про  стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги „Дітям війни» за період з 1 січня 2006 року по 31 грудня 2009 року.

     Свої вимоги позивач мотивував тим, що  відповідно до ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” №  2195-1У від 18.11.2004р. є дитиною війни. Згідно зі ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” з 1.01.2006р. йому  повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Але, в 2006-2010рр. така соціальна допомога їй не виплачувалася у зв’язку з тим, що дію ст..6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” №  2195-!У від 18.11.2004р. зупинено ст..ст. 77,110 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005р. №  3235-1У та п.12 ст. 71 ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік” №  489-У від 19.12.2006р. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України №  6-рп/2007 від 9.07.2007р. положення ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік” визнанні неконституційними, і відповідно до ч.2 ст.3 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни” державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені, або скасовані іншими нормативно-правовими актами. Тому, невиплата  соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 ЗУ „Про соціальний захист дітей війни”,  суперечить Конституції України та діючому законодавству України. Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Цей розмір був встановлений ЗУ „Про Державний бюджет України на 2006 рік”, ЗУ „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ЗУ „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, ЗУ „Про Державний бюджет України на 2009 рік”.

    Позивач до судового засідання не з’явився, надав суду заяву з проханням справу розглянути у його відсутності.

    Представник відповідача до судового засідання не з’явився, надав суду заперечення проти позову,  просив розглянути справу у їх відсутності, та зазначив, що позовні вимоги не визнають.

     Суд, дослідив надані в справі докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

     ОСОБА_1 отримує пенсію  за віком  та належить до категорії  громадян, яким встановлено статус дитина війни /а.с.6/.

     Згідно зі ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ «Про соціальний захист дітей війни» /у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин/ дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання и державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% від мінімальної пенсії за віком.

     Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі своїх повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

     За преамбулою Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичу вального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

     Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний Фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичу вальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичу вальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

     Правовий статус дітей війни визначає основи їх соціального захисту та гарантує соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки, що встановлює Закон України „Про соціальний захист дітей війни”.

     Згідно ст..5 Закону України „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч.1 ст. 28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.    

     Статтею 110 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 статті 5 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6 – протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

     У 2006 році Урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених статтею 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

     Пунктом 12 ст. 71 Закону від 19 грудня 2006р. №489-У «Про Держаний бюджет України на 2007 рік» дію ст.. 6 Закону №2195-ІУ зупинено на 2007 р. із урахуванням ст.. 111 цього Закону. Проте Конституційний Суд України Рішенням від 9 липня 2007р. № 6-рп/2007 положення п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону №489-У визнав такими, що не відповідають Конституції України /є неконституційними/.

     Відповідно до .2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Водночас згідно з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

     Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” було внесено зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, відповідно до якої дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Згідно Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22.10.1993р. №3551-ХП, учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни – на 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

     Відповідач, виконуючи приписи зазначеного закону, в період з 1 січня 2008р. по 21 травня 2008 року діяв правомірно.

     Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані неконституційними положення підпункту 2 пункту 41 розділу П Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”.

     Тобто, з 22 травня 2008р. відновлена дія ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” в редакції до 01.01.2008р., відповідно до якої, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

     Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2007 року №107-У1, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу. Яка втратила працездатність з 1 січня – 470 грн., з 1 квітня – 481 грн., з 1 липня – 482 грн., і з 1 жовтня – 498 грн.

     Згідно статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік»  Кабінету Міністрів України надано право  встановлювати розміри соціальних виплат, які  відповідно до законодавства  визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених  за відповідними бюджетними програмами.

     Названа норма передбачає  встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним  критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється  на спірні відносини, оскільки розмір зазначених  соціальних виплат згідно із законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру  мінімальної пенсії за віком.

     Отже, нарахування та виплата у 2009  році  дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового  довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни.

     Управління, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст.. 6 Закону №2195-ІУ і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.

     Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни, не приймаються до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог.

     Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки не ставиться питання про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

     Відповідно до Положення про пенсійний фонд України, затвердженого  постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 року № 1261 та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду  України  від 30.04.2002 року № 8-2 ( з відповідними змінами), управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо  призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

     Відповідно до ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

     Згідно Закону № 1691-VI від 18.02.2010 року, суд розглядає спори з приводу  призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним  громадянам, виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них.

     Тому суд вважає правильним зобов’язати провести перерахування (нарахування)  та виплату недоплаченої  суми допомоги за період з  9 липня 2007 року по  31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року п 31 грудня 2008 року, з 1 січня по 31 грудня  2009 року  в розмірі 30% мінімальної пенсії  за віком, виходячи  з розміру  прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманої суми.

      Керуючись 10,11,60,88,212-215 ЦПК України,  суд

ВИРІШИВ:

     Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

     Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки здійснити  ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як „дитині війни” за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманої суми.

     В решті позовних вимог – відмовити.          

     Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Донецької області протягом 10 днів з дня його проголошення, а особами які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення – протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя                                                                            М.О. Сіренко