Постанова

від 03.09.2024 по справі 932/7720/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6861/24 Справа № 932/7720/23 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Єлізаренко І. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Єлізаренко І.А.

суддів Деркач Н.М., Свистунової О.В.

за участю секретаря Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України Міністерства оборони України на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України Міністерства оборони України, Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , про встановлення факту перебування на утриманні,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

В обґрунтування вимог заяви ОСОБА_1 посилався на те, що він в зв`язку з військовим станом в країні, що оголошений через вторгнення рф на територію України, перебуває на військовій службі у Військовій частині№ НОМЕР_1 Національної гвардіїУкраїни Міністерстваоборони України з16березня 2022року потеперішній час.Відповідно доч.1ст.23Закону УкраїниПро мобілізаційнупідготовку тамобілізацію непідлягають призовуна військовуслужбу підчас мобілізаціївійськовозобов`язані: чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. Згідно до п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, в тому числі, перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років. Заявник зазначає, що з 19 червня 2019 року він перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , яка вже має двох дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У нього з ОСОБА_2 народилися спільні діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Факт проживання їх родини, яка складається з шести осіб разом з ним підтверджується Актом обстеження квартири від 04 серпня 2023 року. У зв`язку з тим, що двоє старших дітей та його дружина фактично проживають разом з ним за адресою АДРЕСА_1 , але не зареєстровані за вказаною адресою, його рапорт про звільнення командування навіть не розглядає, пояснюючи при цьому, що факт того, що на утриманні він має трьох неповнолітніх дітей повинен бути підтверджений рішенням суду. Заявник вказує, що в зв`язку з наявністю підстав для звільнення з військової служби відповідно до п.п. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу виникла необхідність у встановлені факту, що має юридичне значення. Вважає, що він має можливість отримати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років, а саме: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та неповнолітнього - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2023 року залучено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 як заінтересованихосіб доучасті усправі зазаявою ОСОБА_1 ,заінтересовані особиВійськова частина№ НОМЕР_1 Національної ГвардіїУкраїни Міністерстваоборони України,Адміністрація Шевченківськогорайону Дніпровськоїміської радипро встановленняфакту,що маєюридичне значення(а.с.41).

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2024 року задоволено заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України Міністерства оборони України, Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 про встановлення факту перебування на утриманні. Встановлено факт, що має юридичне значення, а саме факт перебування на утриманні ОСОБА_1 , трьох дітей віком до 18 років, а саме: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В апеляційній скарзі Військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України Міністерства оборони України просить рішення суду від 22 лютого 2024 скасувати, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріалисправи,законність таобґрунтованість рішеннясуду вмежах доводівапеляційної скаргита заявленихвимог,колегія суддіввважає занеобхідне апеляційнускаргу задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Звернувшись до суду із вказаною заявою, заявник ОСОБА_1 просив суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та неповнолітнього - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що з 16 березня 2022 року по теперішній час він перебуває на військовій службі у Військовій частині № НОМЕР_1 Національної гвардії України Міністерства оборони України. Заявник зазначає, що з 19 червня 2019 року він перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , яка вже має двох дітей, а саме: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У нього з ОСОБА_2 народилися спільні діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Заявник вказував, що внаслідок встановлення факту перебування неповнолітніх дітей на утриманні він зможе належним чином підтвердити цей факт та вирішити питання про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 2 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції посилався на доведеність факту, що на утриманні ОСОБА_1 перебуває троє малолітніх дітей віком до 18 років, а саме син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та син ОСОБА_2 - неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак погодитися з такими висновками суду неможливо, оскільки суд дійшов них за неповного зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, статей 2, 4-5, 12, 13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина перша статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (частина друга статті 15 ЦК України).

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 7 статті 19 ЦПК України).

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина 1 статті 293 ЦПК України).

Відповідно до п.5 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема перебування фізичної особи на утриманні.

Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника і в судовому порядку можливе лише тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

При зверненні до суду із заявою (позовною заявою) про встановлення юридичного факту важливе значення має мета його встановлення, оскільки саме вона дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у справі №560/17953/21, від 10 квітня 2019 року у справі №320/948/18, від 08 листопада 2019 року у справі №161/853/19, від 27 березня 2019 року у справі №569/7589/17 викладено наступні висновки: справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

У справі встановлено, з 19 червня 2019 року заявник ОСОБА_1 перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 (а.с.7).

Від сумісного життя, до реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.10). Також, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну неповнолітню дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.11).

ОСОБА_2 є матір`ю дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком яких є ОСОБА_3 (а.с.8, 9).

ОСОБА_2 разом з дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою АДРЕСА_2 (а.с.49, 50)

Відповідно до довідки №9475 про склад сімї або зареєстрованих у житловому приміщенні/ будинку осіб ОСОБА_1 є співвласником квартири за адресою АДРЕСА_1 , в якій він зареєстрований разом із своїми батьками, братом на дітьми - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.51).

Відповідно до Акту обстеження квартири від 04 серпня 2023 року, складеним ТОВ ВБС, ОСОБА_1 з дружиною ОСОБА_2 разом з дітьми: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та повнолітньою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживають однією сім`єю за адресою АДРЕСА_1 . Сім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є багатодітною, ОСОБА_2 має посвідчення НОМЕР_2 , яке дає право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей. ОСОБА_2 не працює, перебуває у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.12).

Відповідно до Акту обстеження житлово-побутових умов від 22 січня 2024 року, складеного головними спеціалістами управління-служби у справах дітей Адміністрації Шевченківського району Дніпровської міської ради, на підставі заяви ОСОБА_2 було проведено обстеження житла за адресою АДРЕСА_1 , та встановлено, що квартира за вказаною адресою складається з трьох кімнат, кухні, коридору, ванної кімнати, вбиральні; санітарний стан житла добрий, у квартирі для дітей створені добрі умови для розвитку і відпочинку. У квартирі проживає 9 осіб: бабуся дітей ОСОБА_7 , 1953 року народження, дідусь дітей ОСОБА_8 , 1951 року народження, дядько дітей ОСОБА_1 , 1975 року народження, який є інвалідом, батько дітей ОСОБА_1 , 1978 року народження, мати дітей ОСОБА_2 , діти ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.72).

Відповідно до довідки Військової частини № НОМЕР_1 Національної гвардії України №1/01/-0440 від 06 травня 2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 16 березня 2022 року по теперішній час перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (а.с.6).

Наказом командира військової частини № НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 (по стройовій частині) №2 від 16 березня 2022 року зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення ОСОБА_1 , який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації з ІНФОРМАЦІЯ_8 та призначеного на посаду командира 2-го відділення 1-го стрілецького взводу 9-ї стрілецької роти 2-го стрілецького батальйону ВОС, з 16 березня 2022 року (а.с.30).

Відповідно до Довідки Військової частини№ НОМЕР_1 Національної гвардіїУкраїни №1/101/5-1214 від 31 жовтня 2023 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , призваний за призовом під час загальної мобілізації на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України з 16 березня 2022 року по теперішній час (а.с.29).

Відповідно до Індивідуальних відомостей про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, ОСОБА_1 у 2020 році мав дохід 71689 грн. 82 коп., у 2022 році мав дохід 461176 грн. 83 коп., у 2023 році 300597 грн. 78 коп. (а.с.52-55).

Звернувшись до суду із вказаною заявою, ОСОБА_1 просив суд встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт перебування на його утриманні трьох дітей віком до 18 років, а саме: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та неповнолітнього - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посилаючись на те, що внаслідок встановлення факту перебування неповнолітніх дітей на утриманні він зможе належним чином підтвердити цей факт та вирішити питання про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до пункту 2 частини першої статті 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

При цьому, жодних обставин існування перешкод у вирішенні ним питання щодо виховання його дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , лікування чи навчання дітей без встановлення цього факту - заявником суду не зазначено і доказів такого до заяви не додано.

Слід зазначити, заявник ОСОБА_1 не є батьком дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дитиною дружини заявника ОСОБА_2 .

Колегія суддів вважає, що саме по собі встановлення судом факту виховання та утримання дитини своєї дружини від попереднього шлюбу не породжує для заявника юридичних наслідків, тобто від встановлення вказаного факту не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав останнього.

Так, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, мати (батько) має право звернутися до суду з позовом про позбавлення другого з батьків батьківських прав через ухиляння його від виконання своїх обов`язків з виховання дитини.

При цьому, одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або з власної ініціативи вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати актом факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.

Такий факт може бути підтверджений за рішенням суду виключно в разі вирішення питання щодо позбавлення особи батьківських прав.

Отже, захист порушених прав у зв`язку з не виконанням, не прийнятті участі одним із батьків у вихованні дітей, тобто самоусунення від виконання батьківських обов`язків, має розглядатись в іншому порядку, передбаченому законом.

Питання належного виховання дітей, досягнення порозуміння між батьками і дітьми, відповідальності батьків за неналежне виконання батьківських обов`язків завжди є важливими й актуальними.

Законом України Про охорону дитинства визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Закон передбачає, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

Відповідальність щодо виховання дітей покладена на обох батьків, незалежно від того проживають вони разом чи окремо, оскільки обов`язок здійснювати належне виховання та нагляд за малолітнім є рівним для обох з них.

Тому за неналежне виконання обов`язку щодо виховання дітей, передбачена відповідальність.

Згідно частини другої статті 12 Закону України Про охорону дитинства на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Зазначені позивачем обставини дають суду підстави вважати, що його вимога щодо встановлення факту перебування на його утриманні дитини дружини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично пов`язана з виникненням, зміною або припиненням особистих майнових прав, як особи, яка замінює батьків дітей, які закріплені в Сімейному кодексі України. Такими до прикладу можуть бути право матері чи батька, особи в сім`ї якої проживає дитина на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав у випадку, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, тощо.

Також, колегія суддів звертає увагу на те, що заявник просив встановити факт виховання та утримання дітей з метою звільнення від призову під час мобілізації при перебуванні у нього на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років (стаття 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, стаття 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію).

Зокрема, абзацом четвертим ст. 23 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено таку категорію, як жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років.

Таким чином, визначальним фактором є не батьківство, а саме утримання трьох і більше дітей. Водночас, поняття утримання законодавчо не визначено.

Заявник ОСОБА_1 вказує, що встановлення факту перебування двох його дітей та дитини дружини на його утриманні необхідно йому, оскільки передбачена можливість звільнення військовослужбовців від військової служби у разі перебування на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, тому має значення для заявника для подальшого звернення до військового командування з питання проходження військової служби, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Інститут окремого провадження та встановлення у цьому провадженні юридичного факту не передбачені для того, аби вирішити (допомогти вирішити) будь-який спір про право.

Очевидною є недопустимість використання окремого провадження, зокрема з метою отримання доказу існування підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

За встановлених у цій справі обставин та мети подання заяви про встановлення факту самостійного утримання дітей, заявлені ОСОБА_1 вимоги не є вимогами, які пов`язані із здійсненням особистих немайнових чи майнових прав, а тому не підлягають розгляду судом в порядку окремого провадження на підставі статей 293, 315 ЦПК України, оскільки заявлені з метою звільнення заявника від призову під час мобілізації при перебуванні у нього на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років (стаття 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», стаття 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_1 , трьох дітей віком до 18 років, а саме: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За таких обставин, враховуючи викладене, апеляційну скаргу слід задовольнити, рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 22 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Військової частини№ НОМЕР_1 Національної гвардіїУкраїни Міністерстваоборони України задовольнити.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 лютого 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України Міністерства оборони України, Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , про встановлення факту перебування на утриманні скасувати.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Військова частина № НОМЕР_1 Національної гвардії України Міністерства оборони України, Адміністрація Шевченківського району Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , про встановлення факту перебування на утриманні відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя І.А.Єлізаренко

Судді Н.М.Деркач

О.В. Свистунова