Ухвала

від 04.09.2024 по справі 520/29245/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

04 вересня 2024 р.Справа № 520/29245/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Русанової В.Б. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду заяву судді Другого апеляційного адміністративного суду Перцової Т.С. про самовідвід у справі 520/29245/23

за позовом Приватного підприємства "ОСАН"

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство ОСАН (далі по тексту ПП Осан, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі по тексту відповідач, контролюючий орган) в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 209/3500040336 від 12.05.2023, Форма "Н", у повному обсязі;

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подання позовної заяви в повному обсязі.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі № 520/29245/23 адміністративний позов Приватного підприємства "ОСАН" (вул. Івана Каркача, 2-А, м. Харків, 61106, ЄДРПОУ 30426905) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, ЄДРПОУ 44131658) про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 209/3500040336 від 12.05.2023.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "ОСАН" за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків суму сплаченого судового збору в розмірі 4 558,02 грн (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят вісім гривень 02 копійки).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 у справі № 520/29245/23 апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволено частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 по справі № 520/29245/23 - скасовано.

Прийнято постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства "Осан" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення - залишено без розгляду.

Приймаючи постанову про залишення позову без розгляду, колегією суддів враховано, що позивачем було використано право на адміністративне оскарження шляхом подання скарги до ДПС України на податкове повідомлення-рішення № 209/3500040336 від 12.05.2023 форма "Н", а відтак, в силу правового висновку Верховного Суду, викладеним у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду з позовом, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 статті 56 ПК України.

Судом констатовано, що ПП "Осан" рішення за результатами розгляду своєї скарги було отримано 03.08.2023 (строк звернення до суду з позовом сплив 04.09.2023), водночас із позовом останній звернувся до суду лише 17.10.2023, у зв`язку із чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.

До того ж, дослідивши наявні в матеріалах справи докази судом зазначено, що звертаючись до суду із позовом лише 17.10.2023, тобто більше ніж через два місяці з моменту закінчення процедури адміністративного оскарження, ПП "Осан", в свою чергу, не було надано разом із позовом клопотання про поновлення строку з поважних причин, а також не було наведено поважних, непереборних та незалежних від волі позивача причин, які слугували підставою для пропуску процесуального строку звернення до суду з позовом, внаслідок чого дійшов висновку про недобросовісне виконання позивачем своїх процесуальних обов`язків.

Приватне підприємство "Осан", не погодившись із вищевказаною постановою, подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на положення п. 56.21 ст. 56 ПК України стверджував, що застосування судом апеляційної інстанції строків, визначених в п.56.19 ст. 56 ПК України, а не абз. 1 ч. 4 ст. 122 КАС України, є таким, що суттєво погіршує становище платника податків, суперечить та порушує принцип, який визначений в п. 56.21 ст. 56 ПК України.

З урахуванням викладеного, вважав що викладений у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 висновок щодо суттєвого скорочення строків звернення до суду з позовом у випадку використання платником податку процедури попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування грошових зобов`язань з 1095 днів до одного місяця з моменту закінчення процедури адміністративного оскарження є таким, що порушує фундаментальні принципи верховенства права, а тому застосуванню підлягають положення ч. 4 ст. 122 КАС України, а не норми ПК України.

Постановою Верховного Суду від 23.07.2024 у справі № 520/29245/23 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства "ОСАН" про передачу справи на розгляд палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "ОСАН" задоволено частково.

Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі № 520/29245/23 скасовано.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд погодився із висновком суду апеляційної інстанції про застосування темпоральних меж процесуального строку, у зв`язку із чим не вбачав підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми у права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19.

Водночас, Верховний Суд зауважив, що невирішення питання поновлення строку звернення до суду з позовом в суді першої інстанції не позбавляє позивача права довести поважність пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом в суді апеляційної інстанції у випадку, якщо вказаний суд дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом.

На думку Верховного Суду суд апеляційної інстанції не перевірив наявність підстав для поновлення строку звернення до суду, зокрема не надав можливість Підприємству навести доводи щодо поновлення строку звернення до суду.

Справу № 520/29245/23 направлено до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

14.08.2024 справа № 520/29245/23 надійшла до канцелярії Другого апеляційного адміністративного суду та відповідно до протоколу передачі судової справи 14.08.2024 була передана раніше визначеному складу суду, зокрема судді Перцовій Т.С., як судді-доповідачу при вирішенні цієї самої справи.

04.09.2024 до початку судового розгляду адміністративної справи по суті, суддею Другого апеляційного адміністративного суду Перцовою Т.С. заявлено заяву про самовідвід на підставі п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України з метою уникнення виникнення у представників/сторін сумнівів щодо неупередженості судді при розгляді даної справи. Вказала на неможливість продовження розгляду справи № 520/29245/23, оскільки вважає, що мало місце недотримання порядку визначення складу суду, встановленого частиною 1 статті 31 КАС України, при передачі вказаної судової справи у період знаходження судді Другого апеляційного адміністративного суду Перцової Т.С., у щорічній відпустці тривалістю більше 14 днів. Так, з огляду на те, що у період з 05.08.2024 по 30.08.2024 включно ОСОБА_1 , перебувала у щорічній відпустці, а відтак 14.08.2024 була виключена з автоматизованого розподілу справ за табелем, були відсутніми підстави для застосування механізму передачі судової справи раніше визначеному складу суду.

Крім того, зауважила, що підставам пропуску строку звернення до суду було надано змістовну оцінку колегією суддів у постанові від 23.05.2024, яку було скасовано Верховним Судом за наслідками розгляду апеляційної скарги ПП "ОСАН", а тому у разі продовження нею розгляду справи у ПП "Осан" можуть виникнути сумніви щодо об`єктивності та неупередженості Перцової Т.С., як судді, при ухваленні рішення по справі.

Розгляд заяви про самовідвід судді Другого апеляційного адміністративного суду Перцової Т.С. відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України проводиться за відсутності сторін без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи заяви про самовідвід, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заява про самовідвід підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу), зокрема, за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36 - 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Підстави для відводу та самовідводу судді можна поділити на безумовні, які чітко визначені законом і наявність яких має наслідком обов`язковий відвід чи самовідвід судді, і оціночні, які вимагають дослідження і певної оцінки.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності має визначатись, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria), рішення від 24.02.1993, серія A, № 255, с. 12, п. 27, 28 і 30, та "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).

Стосовно об`єктивної неупередженості у справі "Фей проти Австрії" Європейський суд з прав людини вказав, що вона полягає у відсутності будь-яких законних сумнівів в тому, що її забезпечено і гарантовано судом, а для перевірки на об`єктивну неупередженість слід визначити, чи є фактори, які не залежать від поведінки судді, що можуть бути встановлені та можуть змусити сумніватися у його неупередженості. Мова йде про ту довіру, яку суди у демократичному суспільстві повинні апріорно викликати в учасників процесу.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.2006 у справі "Білуга проти України", від 28.10.1998 у справі "Ветштайн проти Швейцарії") важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід.

У преамбулі Кодексу суддівської етики, затвердженого 22.02.2013 ХІ З`їздом суддів України, зазначено, що забезпечення права кожного на судовий захист на основі принципу верховенства права, здійснення правосуддя від імені держави Україна винятково на підставі Конституції, законів України й міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, висувають високі вимоги до моральних якостей кожного судді.

В основі довіри до судової влади лежить віра кожного громадянина, суспільства в цілому в те, що об`єкт довіри (суд) добровільно бере на себе і виконує зобов`язання захистити інтереси громадянина та суспільства.

Згідно з пунктом 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету Ради Європи "Про стандарти незалежності судових органів і незмінності суддів" незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При постановленні судових рішень щодо сторін в судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає на здатність судді приймати незалежні рішення. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але і з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

Відповідно до ст. 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Положення зазначеної статті випливають з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до якого об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Вказаний принцип застосовується наступним чином. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи - це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес.

Колегія суддів зауважує, що суд під час розгляду справи по суті має всебічно, повно та об`єктивно досліджувати обставини справи, дотримуватись завдань адміністративного судочинства та забезпечувати дотримання принципів верховенства права, рівності усіх учасників судового процесу, змагальності сторін та офіційного з`ясування обставин справи.

Разом з цим, продовження розгляду даної справи за наявності факту порушення порядку визначення складу суду, встановленого частиною 1 статті 31 КАС України, унеможливлює здійснення розгляду справи та в силу п. 5 ч. 1 ст. 36 КАС України та є прямою підставою для відводу (самовідводу) судді.

До того ж, колегія суддів погоджується з твердженнями судді Перцової Т.С. про надання в повному осбязі змістовної оцінки пропуску ПП "Осан" строку звернення до суду з позовом в постанові від 23.05.2024, яку було скасовано Верховним Судом за наслідками розгляду касаційної скарги позивача, а тому в останнього, у разі продовження ОСОБА_1 розгляду вказаної справи, можуть виникнути сумніви щодо об`єктивності та неупередженості судді-доповідача при ухваленні рішення по справі.

Із врахуванням вищевикладеного та вимог п. 4 ч. 1 ст. 36 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що наявні підстави для самовідводу судді Перцової Т.С., у зв`язку з чим вказана заява підлягає задоволенню.

Частиною 2 статті 41 КАС України передбачено, що у разі задоволення відводу (самовідводу) одному із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів, який визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу.

Керуючись ст. ст. 31, 36, 39, 40 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В

Задовольнити заяву головуючого судді Перцової Т.С. про самовідвід у справі № 520/29245/23.

Адміністративну справу № 520/29245/23 за позовом Приватного підприємства "Осан" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення передати до канцелярії Другого апеляційного адміністративного суду для повторного автоматичного розподілу згідно зіст. 31 КАС України для визначення складу суддів.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Перцова Т.С.Судді Русанова В.Б. Жигилій С.П.