Постанова

від 23.10.2024 по справі 520/29245/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2024 р.Справа № 520/29245/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Калиновського В.А.,

Суддів: Кононенко З.О. , Мінаєвої О.М. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

представник позивача Ткаченко В.В.

представник відповідача Озацька О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2023, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, по справі № 520/29245/23

за позовом Приватного підприємства "ОСАН"

до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

17 жовтня 2023 року Приватне підприємство "ОСАН" (далі - Підприємство, позивач у справі, скаржник у справі) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із позовом до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №209/3500040336 від 12 травня 2023 року, яким до позивача застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у розмірі 303 866,35 гривень.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність винесеного відповідачем податкового повідомлення-рішення № 209/3500040336 від 12.05.2023, Форма "Н", про застосування до ПП «Осан» штрафу у розмірі 303866,35 грн за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, оскільки позивачем у встановлений ст.201 ПК України строк (до 18:00 15.11.2022), з урахуванням положень підпункту 69.18 п. 69 підрозділу ХХ ПК України було надано (надіслано) через програмний комплекс «М.Е.Doc» всі податкові накладні, зазначені в акті перевірки та додатку до спірної ППР, для реєстрації в ЄРПН, що підтверджується долученими до позову доказами. Разом з цим, з невідомих позивачу причин, спірні податкові накладні було отримано відповідачем лише наступного дня (16.11.2022), що слугувало причиною для помилкового висновку про порушення ПП «Осан» податкового законодавства щодо своєчасності реєстрації ПН. При цьому, квитанцію про отримання контролюючим органом спірних ПН було надіслано лише 17.11.2022, тобто навіть не протягом операційного дня їх отримання (16.11.2022).

З посиланням на п. 201.10 ст. 201 ПК України, відповідно до якого якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, стверджував про своєчасне складення та направлення на реєстрацію ПН, що в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для застосування до ПП «Осан» штрафних санкцій.

Крім того, з огляду на вжиття позивачем всіх залежних від нього заходів та дій щодо надання (надсилання) податкових накладних для реєстрації в ЄРПН у встановлений строк, переконував, що ПН вважаються такими, що зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 03.04.2020 у справі № 160/5380/19, від 24.11.2021 у справі № 200/12604/19-а.

Вважав, що позивачем не пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки положеннями ч. 4 ст. 122 КАС України передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 у справі № 520/29245/23 адміністративний позов Приватного підприємства "ОСАН" (вул. Івана Каркача, 2-А, м. Харків, 61106, ЄДРПОУ 30426905) до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Благовіщенська, буд. 30, м. Харків, 61052, ЄДРПОУ 44131658) про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 209/3500040336 від 12.05.2023.

Стягнуто на користь Приватного підприємства "ОСАН" за рахунок бюджетних асигнувань Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків суму сплаченого судового збору в розмірі 4 558,02 грн (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят вісім гривень 02 копійки).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції задовольнити апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків у повному обсязі, скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПП «ОСАН» відмовити в повному обсязі; розгляд справи здійснити за участю відповідача.

Апеляційна скарга мотивована твердженнями про безпідставне залишення судом першої інстанції поза увагою заяви відповідача про залишення позову без розгляду, яка надавалась до суду разом із відзивом на позовну заяву, що призвело до порушення вимог ст. 242 КАС України в частині не з`ясування всіх обставин у справі та, як наслідок, неправильного вирішення справи.

Зауважив, що оскільки позивачем використано досудовий порядок вирішення спору (за результатами розгляду скарги на спірне податкове повідомлення-рішення відмовлено у її задоволенні, про що повідомлено 03.08.2023), відповідно до вимог п. 56.19 ст. 56 ПК України, він, як платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Водночас, позовна заява була подана до суду лише 17.10.2023, тобто через 2 місяці та 14 днів з моменту отримання рішення ДПС за результатами розгляду скарги, що в свою чергу свідчить про пропуск позивачем місячного строку для судового оскарження вищевказаного податкового повідомлення-рішення.

Наведе узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19, відповідно до якої норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас, норма п. 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми ч. 4 ст. 122 КАС України, має перевагу у застосуванні в податкових спорах і регулює визначену її предметом групу відносин оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору. Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до п. 56.17 цієї статті.

Щодо суті вчиненого ПП «Осан» порушення пояснив, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано особливості механізму автоматичного внесення відомостей, що містяться у податкових накладних/розрахунках коригування, безпосередньо до Єдиного реєстру податкових накладних та положень порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (далі по тексту Порядок № 557). Так, зокрема, оскільки після отримання ПН, контролюючим органом здійснюється перевірка значної кількості показників, зокрема щодо чинності кваліфікованого електронного підпису, наявності підстав для зупинення реєстрації, наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів і т.д., платник податків під час складення податкових накладних/розрахунків коригування повинен враховувати особливості, визначені п. 12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246 (далі по тексту Порядок № 1246).

З огляду на те, що відповідно до абз. 8 п. 201.10 ст. 201 ПК України датою та часом надання податкової накладної/розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції, в той час, як виходячи з інформації, зазначеної в наданих позивачем скрін-шотах з програмного комплексу М.Е.Doc» та протоколом руху документів/звітів та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій в розділі документообіг з контролюючими органами зазначено, що всі податкові накладні доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України в день, наступний за днем граничного строку реєстрації, а саме 16 листопада 2022 року (дата та час отримання квитанції № 1 підприємством 17.11.2022), наявні підстави вважати недобросовісними дії або необачність платника податків, що призвело до унеможливлення проведення всіх необхідних автоматизованих співставлень та подальше формування квитанції безпосередньо в операційний день направлення ПН на реєстрацію.

Крім того, під час дії військового стану державні реєстри та веб-ресурси зазнають періодичних кібератак, у зв`язку із чим існує можливість короткострокових або довгострокових відключень електроенергії, що може вплинути на роботу ЄРПН, а відтак, платник податків повинен дотримуватись обачності і за можливості проводити реєстрацію ПН до останнього робочого дня, особливо враховуючи наявність значного проміжку часу для реєстрації (з 31.10.2022 по 15.11.2022).

Вважав неналежними доказами надані позивачем скрін-шоти із програмного забезпечення «M.E.Doc», оскільки, всупереч вимог ст. 72-76, 99 КАС України, останні не містять інформації щодо предмета доказування та у своїй сукупності не дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Так, зокрема, вказані докази не засвідчені електронним цифровим підписом, програмне забезпечення «M.E.Doc» є інформаційним ресурсом із закритим доступом, що унеможливлює перевірити з використанням мережі інтернет надані докази на належність та достатність, крім того, дата та час відправлення, що фіксується в «M.E.Doc» залежить від системних налаштувань дати і часу на комп`ютері, з якого відправлявся документ.

Враховуючи вищевикладене, стверджував про неврахування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення наявність у позивача під час реєстрації ПН достатнього часу для направлення таких своєчасно, з урахуванням особливостей, передбачених Порядком № 1246 та Порядком № 557, що розцінюється контролюючим органом, як недобросовісні та вчинені з неналежною обачністю дії, які призвели до порушення граничних строків реєстрації ПН та законність та обґрунтованість винесення спірної ППР.

Позивач, в наданому до суду відзиві на апеляційну скаргу просив суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанціїбез змін, як законне та обґрунтоване.

Заперечуючи проти аргументів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, вказував, що у даному випадку відсутня вина позивача у несвоєчасній реєстрації податкових накладних, оскільки платником податків виконано свій обов`язок щодо своєчасного направлення (15.11.2022 до 18:00) на реєстрацію ПН, однак вони не були зареєстрованими з незалежних від позивача причин. Наголосив, що ситуація, яка склалась цілком врегульована п. 201.10 ст. 201 ПК України, відповідно до якого, якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, чи зупинення реєстрації ПН, така ПН вважається зареєстрованою в ЄРПН.

Враховуючи те, що порядком реєстрації ПН не встановлено будь-яких обмежень платнику у надсиланні ПН для реєстрації в останній 15-й день строку, твердження відповідача про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права є намаганням останнього трактувати нормативно-правові акти на власну користь, а також перекрутити обставини справи, що свідчить про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 23.05.2024 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року скасовано, прийнято нову постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства "ОСАН" залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.07.2024 відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства "ОСАН" про передачу справи на розгляд палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду. Касаційну скаргу Приватного підприємства "ОСАН" задоволено частково. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі № 520/29245/23 скасовано. Справу № 520/29245/23 направлено до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.09.2024 адміністративну справу за апеляційною скаргою Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 по справі № 520/29245/23 прийнято до свого провадженння. Справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведена камеральна перевірка даних у податковій звітності з податку на додану вартість Приватного підприємства "ОСАН" (ЄДРПОУ 30426905) у податкових деклараціях з податку на додану вартість за жовтень 2022 року.

За результатами перевірки складений акт від 17.04.2023 № 194/35-00-04-03-14/30426905. Перевіркою встановлено факт несвоєчасної реєстрації 12 податкових накладних, які виписані 31.10.2022 на суму ПДВ - 3 038 663,45 грн терміном реєстрації до 15.11.2022, однак фактично зареєстровані 16.11.2022, що є порушенням абз. 14 п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Позивач не погодився з актом камеральної перевірки та направив відповідачу заперечення проти акту перевірки.

Відповідачем розглянуто заперечення позивача проти акту перевірки та вирішено, що висновок акту перевірки від 17.04.2023 № 194/35-00-04-03-14/30426905 відповідає нормам діючого законодавства.

Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків за наслідками проведеної камеральної перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №209/3500040336 від 12.05.2023, Форма "Н" про застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у розмірі 303 866,35 грн.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням № 209/3500040336 від 12.05.2023, Форма "Н", позивач подав до Державної податкової служби України скаргу на вказане податкове повідомлення-рішення.

За результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення № 20823/6/99-00-06-03-01-06 від 31.07.2023, яким податкове повідомлення-рішення №209/3500040336 від 12.05.2023 залишено без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням №209/3500040336 від 12.05.2023, Форма "Н", позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з неправомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 209/3500040336 від 12.05.2023, Форма "Н", оскільки платником податків виконано свій обов`язок щодо своєчасного направлення (а саме 15 листопада 2022 року до 18:00) на реєстрацію податкових накладних №78, № 81, № 82, № 2905, № 2914, № 2974, № 2977, № 2979, № 2980, № 2985, № 2986, № 2988 від 31.10.2022, проте такі податкові накладні не були зареєстровані з причин, які не залежали від позивача, тобто за відсутності вини з боку позивача.

Судом враховано практику Верховного Суду, викладену у постановах від 23 липня 2019 року у справі № 620/3609/18, від 14 серпня 2018 року у справі № 803/1583/17, від 30 січня 2018 року у справі № 815/2745/17, № 816/390/17, від 2 липня 2019 року у справі № 2340/3802/18, від 20 серпня 2019 року у справі № 1640/3125/18, в яких останній дійшов висновку про те, що вчинення платником податків всіх залежних від нього дій для своєчасної реєстрації податкової накладної, яка не відбулась внаслідок протиправної поведінки суб`єкта владних повноважень, від якого залежало забезпечення можливості належним чином виконати цей обов`язок, унеможливлює притягнення такого платника податків до відповідальності.

Таким чином, враховуючи, що спірна ситуація повністю врегульована п.201.10 ст.201 ПК України, відповідно до якого якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, вважав безпідставним твердження контролюючого органу про порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних та наявність підстав для скасування спірного ППР.

При цьому, суд першої інстанції вважав позовну заяву такою, що подана з дотриманням строку звернення до суду.

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів зазначає наступне.

Спірні правовідносини склалися між сторонами внаслідок винесення відповідачем стосовно ПП "Осан" податкового повідомлення - рішення № 209/3500040336 від 12.05.2023, Форма "Н", яке позивач, в свою чергу, вважав протиправним.

При цьому, позивач стверджував, що ним не пропущено строк звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки положеннями ч. 4 ст. 122 КАС України передбачено, що якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

З огляду на те, що рішення ДПС України від 31.07.2023 про результати розгляду скарги на податкове повідомлення - рішення № 209/3500040336 від 12.05.2023 отримано позивачем 03.08.2023, а з позовом до суду про оскарження спірного рішення він звернувся 17.10.2023, наполягає на дотриманні тримісячного строку звернення до суду з цим позовом.

Заперечуючи проти доводів ПП "Осан" про дотримання ним строку звернення до суду, відповідач, в свою чергу, стверджував, що оскільки рішення Державної податкової служби України від 31.07.2023 про результати розгляду скарги на податкове повідомлення - рішення № 209/3500040336 від 12.05.2023 отримано позивачем 03.08.2023, що не спростовується позивачем та додатково підтверджується копією долученого до матеріалів справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, та подання позовної заяви до суду лише 17.10.2023, тобто через 2 місяці та 14 днів з моменту отримання рішення ДПС за результатами розгляду скарги, позивачем пропущено місячний строк звернення до суду, встановлений пунктом 56.19 статті 56 ПК України.

Колегія суддів зауважує, що відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції було заявлено клопотання про залишення позову без розгляду з посиланням на пропуск позивачем строку звернення до суду, встановленого пунктом 56.19 статті 56 ПК України, однак таке клопотання було проігноровано та залишено поза увагою судом першої інстанції. Крім того, в ухвалі про відкриття провадження у справі також не вирішувалось питання про поновлення строку на звернення до суду з позовом.

Клопотань щодо поновлення строку звернення до суду з цим позовом ані до суду першої ані до суду апеляційної інстанцій позивачем заявлено не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що ключовим у цій справі є питання додержання строку звернення до суду з позовом в частині вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №209/3500040336 від 12 травня 2023 року, яким до позивача застосовано штраф за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних у розмірі 303 866,35 гривень, у разі, коли платником податків використовувалася процедура адміністративного оскарження такого рішення.

Вирішуючи питання, пов`язане з обчисленням строку звернення до адміністративного суду, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 5 КАС України закріплено право особи на звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому цим Кодексом, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, та викладено перелік можливих способів їх захисту.

Загальні норми процедури судового оскарження в межах розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Приписами статті 122 КАС України визначено загальні (окремі для особи і органу влади) і деякі спеціальні строки звернення до суду, а нормою ст.123 КАС України - наслідки їх пропуску, що полягають у фактичному недопуску до судового розгляду спорів, за якими строк звернення до суду минув.

На підставі частин першої - третьої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеного частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.

Предметом оскарження у даній справі є податкове повідомлення - рішення № 209/3500040336 від 12.05.2023, Форма "Н", винесене Північним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Судова колегія зазначає, що відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Верховний Суд у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19 сформулював правовий висновок, відповідно до якого положення пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальними щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, мають перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулюють визначену її предметом групу правовідносин - оскарження у судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац 3 пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вказана норма встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті. Більш скорочені строки звернення до суду у разі попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язані з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Отже, строк звернення до суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень податкового органу про оскарження податкового повідомлення-рішення, у разі, коли платником податків використовувалася процедура адміністративного оскарження таких рішень, як досудового порядку вирішення спору, визначається положеннями Податкового кодексу України і становить місячний строк з дня, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження.

Відповідно до пункту 56.2 статті 56 ПК України у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня.

Положеннями пункту 56.3 статті 56 ПК України визначено, що скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Протягом шести місяців з дати закінчення строку, встановленого абзацом першим цього пункту, платник податків має право подати скаргу разом з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку та копіями підтверджуючих документів поважності причин його пропуску (за наявності). У скарзі може міститися клопотання про поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку. Контролюючий орган вищого рівня, розглядаючи клопотання платника податків, поновлює пропущений строк на подання скарги в адміністративному порядку, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, в частині виконання функцій контролюючого органу відповідно до підпункту 41.1.2 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику.

За приписами п. 56.17 ст. 56 ПК України (в редакції від 13.08.2020) процедура адміністративного оскарження закінчується:

56.17.1. днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбаченийабзацом першимпункту 56.3 цієї статті;

56.17.2. днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;

56.17.3. днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику;

56.17.3-1 днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику;

56.17.5. днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.

Зі змісту пунктів 56.2, 56.3, 56.17 статті 56, пункту 57.3 статті 57 ПК України слідує, що процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення розпочинається з дня подання скарги до контролюючого органу вищого рівня, яка засвідчує безпосередню незгоду платника з визначеними йому грошовими зобов`язаннями, і закінчується настанням однієї з подій, передбачених пунктом 56.17 статті 56 ПК України.

Колегією суддів встановлено, що у квітні 2023 року ПП «Осан» було отримано акт про результати проведення камеральної перевірки щодо своєчасності реєстрації спірної податкової накладної за жовтень 2022 року.

Позивач, не погодившись із вказаним актом, направив до контролюючого органу заперечення.

В травні 2023 року позивачем отримано лист про розгляд заперечень, яким вказані заперечення залишено без уваги, а висновки акту перевірки - залишено без змін.

15.05.2023 ПП «Осан» було отримано податкове повідомлення - рішення № 209/3500040336 від 12.05.2023, Форма "Н" про застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригувань податкових накладних у розмірі 303866,35 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача, позивач вирішив скористатись правом на його адміністративне оскарження шляхом подання 29.05.2023 скарги до ДПС України.

03.08.2023 позивач отримав рішення від ДПС України про результати розгляду скарги на оскаржувану ППР, яким скаргу ПП «Осан» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 209/3500040336 від 12.05.2023, Форма "Н" - без змін.

Отримання ПП «Осан» рішення за результатами розгляду своєї скарги саме 03.08.2023 визнається сторонами та додатково підтверджується наявними в матеріалах справи копією конверта із трек номером відправлення (т. 1 а.с. 70) та роздруківкою із офіційного сайту АТ «Укрпошта» про рух відправлення.

Таким чином, колегія суддів вважає, що процедуру адміністративного оскарження в даному випадку можна вважати закінченою 03.08.2023, а відтак, з огляду на положення п. 56.19 ст. 56 ПК України, місячний строк звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення № 209/3500040336 від 12.05.2023, Форма "Н" сплив 04.09.2023 (з урахуванням вихідних днів).

Разом з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом лише 17.10.2023, що підтверджується штампом канцелярії суду на першому аркуші позовної заяви, тобто з пропуском встановленого законом строку.

Скасовуючи постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 23 травня 2024 у справі № 520/29245/23 та направляючи справу до Другого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду, Верховний Суд у постанові від 23.07.2024 у справі № 520/29245/23 вказав на те, що: "Враховуючи той, факт, що спірне податкове повідомлення-рішення, яке прийняте 12 травня 2024 року, було предметом досудового порядку вирішення спору, за результатами якого прийнято рішення від 31 липня 2023 року, отримане позивачем 03 серпня 2023 року, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно визначився із темпоральними межами процесуального строку, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах...

...Суд звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції не позбавлений можливості залишити позов без розгляду, однак зобов`язаний перевірити наявність інших підстав для поновлення строку звернення до суду...

...Суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції не вирішував питання поновлення строку звернення до суду з цим позовом і не з`ясовував причини його пропуску.

Не вирішення такого питання в суді першої інстанції не позбавляє позивача права довести поважність пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом в суді апеляційної інстанції у випадку, якщо вказаний суд дійшов до висновку, що позивачем пропущений строк звернення до суду з позовом.

З оскаржуваної постанови не вбачається, що судом апеляційної інстанції було перевірено наявність підстав для поновлення строку звернення до суду, зокрема не надано можливість Підприємству органу надати доводи щодо поновлення строку звернення до суду.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки, виявивши, на його думку, факт пропуску позивачем строку звернення до суду, не вчинив дій щодо надання позивачу можливості спростувати такий факт або ж подати відповідну заяву із наведенням поважних причин такого пропуску. Відтак, суд апеляційної інстанції діяв не у спосіб, визначений процесуальним законом, залишив адміністративний позов без розгляду, не з`ясувавши причини пропуску, чим обмежив право позивача на оскарження спірного у цій справі податкового повідомлення-рішення...".

Перевіряючи наявність підстав для поновлення строку звернення до суду, судова колегія наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 ч. 5 цієї статті).

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку звернення до суду.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні позовної заяви повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначено положеннями ст.123 КАС України.

Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).

Поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Разом з цим, суд звертає увагу на те, що, звертаючись до суду лише 17.10.2023, тобто більше ніж через два місяці з моменту отримання рішення за результатами розгляду скарги на спірне рішення (03.08.2023), ПП «ОСАН» не надав разом з позовом клопотання про поновлення строку звернення до суду з поважних причин, та відповідно не навів поважних, непереборних та незалежних від волі позивача причин, які слугували підставою для пропуску процесуального строку звернення до суду з позовом, що, в свою чергу, свідчить про недобросовісне виконання своїх процесуальних обов`язків.

Суд апеляційної інстанції, виявивши факт пропуску позивачем строку звернення до суду, з метою з`ясування причин такого пропуску, надав можливість ПП «ОСАН» довести поважність пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом в суді апеляційної інстанції.

Так, ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2024 було надано позивачу строк для надання заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

На виконання ухвали суду від 09.10.2024 позивачем надано до суду апеляційної інстанції заяву, в якій останній зазначив, що ПП «ОСАН» послідовно дотримуючись своєї правової позиції по цій справі не вважає, що ним було пропущено строк звернення до суду з позовною заявою. Обґрунтовуючи свою позицію, позивач зазначив про те, що Верховний Суд фактично суттєво скоротив строки звернення до суду у випадку використання платником податків процедури попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення про нарахування грошових зобов`язань з 1095 днів до одного місяця з моменту закінчення процедури адміністративного оскарження (визнано пріоритет застосування пункту 56.19 ПК України над ч. 4 ст. 122 КАС України). При цьому застосування більш суворої норми у 1 місяць суттєво погіршує становище платника податків, суперечить і порушує принцип, який визначений законодавцем у п. 56.21 ст. 56 ПК України. На думку Підприємства, такі висновки порушують фундаментальні принципи верховенства права відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Позивач наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції повинен був застосовувати частину четверту статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не приписи Податкового кодексу України.

Надаючи оцінку таким доводам позивача, судова колегія зазначає, що зазначене питання було предметом неодноразового розгляду Верховним Судом і станом на сьогодні практика Верховного Суду з цього питання є сформованою і усталеною.

26 листопада 2020 року Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду ухвалив постанову у справі №580/3469/19, у якій сформулював висновок про те, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 Податкового кодексу України.

Виходячи з наведених вище мотивів, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював такий правовий висновок: «Норма пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті» .

Колегія суддів зазначає, що, незважаючи на те, що правовий висновок, викладений у вищевказаній постанові безпосередньо стосується застосування пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України при вирішенні питання дотримання строку звернення до суду з позовом про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень після проведення процедури адміністративного оскарження, Верховний Суд у складі судової палати також більш широко виклав і новий підхід у тлумаченні пунктів 56.18 статті 56 і 102.1 статті 102 Податкового кодексу України як норм, які не визначають процесуального строку звернення до суду в податкових правовідносинах, що мало бути враховано у подальшому правозастосуванні при вирішенні аналогічних питань. Цей висновок фактично мав універсальний характер.

У розвиток зазначеного правового підходу у постанові від 27 січня 2022 року у справі №160/11673/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду сформулював наступний правовий висновок: «Процесуальний строк звернення до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних санкцій) у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження) визначається частиною другою статті 122 КАС України - становить шість місяців і обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Судова палата вважає, що такий висновок не суперечить пункту 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який закріплює право на звернення до суду з позовом у будь-який момент після отримання такого рішення, але при реалізації цього права має враховуватися строк давності».

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 23.07.2024 у справі № 520/29245/23.

З урахуванням викладеного та, враховуючи той факт, що спірне податкове повідомлення-рішення, яке прийняте 12 травня 2023 року, було предметом досудового порядку вирішення спору, за результатами якого прийнято рішення від 31 липня 2023 року, отримане позивачем 03 серпня 2023 року, місячний строк звернення до суду з позовом про оскарження податкового повідомлення-рішення № 209/3500040336 від 12.05.2023, Форма "Н" сплив 04.09.2023 (з урахуванням вихідних днів). Разом з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом 17.10.2023, тобто з пропуском встановленого законом строку.

Колегія суддів звертає увагу на те, що звертаючись до суду лише 17.10.2023, тобто більше ніж через два місяці з моменту отримання рішення за результатами розгляду скарги на спірне рішення (03.08.2023), ПП «ОСАН» не надав разом з позовом клопотання про поновлення строку звернення до суду з поважних причин, та відповідно не навів поважних, непереборних та незалежних від волі позивача причин, які слугували підставою для пропуску процесуального строку звернення до суду з позовом, що, в свою чергу, свідчить про недобросовісне виконання своїх процесуальних обов`язків.

Заяви про поновлення строку звернення до суду із зазначенням доказів поважності причин його пропуску не надано позивачем і до суду апеляційної інстанції на виконання ухвали від 09.10.2024.

Отже, позивачем не спростовано факт пропуску ним строку звернення до суду та не подано відповідної заяви із наведенням поважних причин пропуску такого строку.

На підставі статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс на інші проти Великобританії, справа Девеер проти Бельгії).

Європейський суд з прав людини у пунктах 37 та 38 Рішення від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» нагадав, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосудця і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», № 23436/03, пункти 22-23).

Отже, за практикою Європейського суду з прав людини застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду.

Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Згідно ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч.4 ст.123 КАС України).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.

Згідно зі ст. 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду без поважних причин, враховуючи те, що судом першої інстанції взагалі не було надано оцінку поданої відповідачем заяви про залишення позову без розгляду, та відповідно не наведено вмотивованого висновку про наявність підстав для поновлення позивачу процесуального строку звернення до суду з цим позовом, встановленого пунктом 56.19 статті 56 ПК України, колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 по справі № 520/29245/23 підлягає скасуванню, з прийняттям постанови про залишення позову ПП «ОСАН» без розгляду, що зумовлює часткове задоволення вимог апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 по справі № 520/29245/23 скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов Приватного підприємства "Осан" до Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя В.А. КалиновськийСудді З.О. Кононенко О.М. Мінаєва Повний текст постанови складено 01.11.2024 року