Постанова

від 04.09.2024 по справі 953/8208/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Єфіменко Н.В.

04 вересня 2024 р.Справа № 953/8208/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Курило Л.В. , Бегунца А.О. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 березня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови, -

В с т а н о в и в:

05.09.2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мазепа Г.Б. звернувся до суду з позовом, яким просить скасувати постанову від 29.08.2023 року № 5481 про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 5100 грн.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначає, що у справі про адміністративне правопорушення не має доказів, які б свідчили про ухилення ОСОБА_1 від явки по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 в зазначений час. Також відповідач не надав жодних доказів про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи.

Крім того, представник позивача наголосив, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесена 29.08.2023 року об 11:00 год., хоча в самій постанові стоїть дата 18.08.2022 року. В зазначений в повістці день ОСОБА_1 був на території ІНФОРМАЦІЯ_4 , але йому стало зле і близько 14:00 год. він був вимушений поїхати до лікарні, погіршення його стану здоров`я зумовлено хамською поведінкою співробітників ІНФОРМАЦІЯ_4 , які під час виконання своїх обов`язків нецензурно висловлювалися в його сторону. Також ОСОБА_1 з`являвся до відповідача 14, 22 та 29 серпня 2023 року.

11.09.2023 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мазепа Г.Б. звернувся до суду із заявою, якою просив: залучити Управління Державної казначейської служби України м. Харкова Харківської області як третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору; стягнути з Управління Державної казначейської служби України м. Харкова Харківської області суму штрафу у розмірі 5100 грн; стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 13.03.2024 року, зокрема, залучено до участі у справі у якості співвідповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У відзивах на позов ІНФОРМАЦІЯ_6 та ІНФОРМАЦІЯ_7 , не погоджуючись з вимогами ОСОБА_1 , зазначать, що згідно з карткою обстеження та медичного огляду від 10.08.2023 року за результатами обстеження спеціалістами діагноз та постанова ВЛК ОСОБА_1 здоровий (в тому числі і діагноз терапевта - придатний). 10.08.2023 року позивач заповнював анкету для осіб офіцерського складу в якій, зокрема, вказав, що стан здоров`я - «задовільний». Задовільний стан здоров`я станом на 10.08.2023 року також підтверджується довідкою 1/72. Тобто 10.08.2023 року у ОСОБА_1 жодних скарг на стан здоров`я не було. Розписка про одержання повістки про виклик до районного ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.08.2023 року підтверджує факт того, що ОСОБА_1 повинен був з`явитись 11.08.2023 року о 17:00 год., про що ОСОБА_1 був повідомлений під підпис. У позовній заяві зазначено, що в зазначений в повістці день ОСОБА_1 був на території РТЦК та СП, але йому стало зле і близько 14:00 він був вимушений поїхати до лікарні. Однак постає питання, що ОСОБА_1 робив у ІНФОРМАЦІЯ_8 за 3 години до призначеного йому часу. Більше того, жодних доказів про те, що ОСОБА_1 перебував на території ІНФОРМАЦІЯ_4 позовна заява не містить, жодних відміток в журналі ІНФОРМАЦІЯ_4 про прибуття ОСОБА_1 11.08.2023 року немає. Тобто, 11.08.2023 року ОСОБА_1 не перебував на території ІНФОРМАЦІЯ_4 , докази, які б підтверджували факт перебування відсутні.

Також відповідачі звертають увагу суду, що 11.08.2023 року випискою із медичної карти стаціонарного хворого № 2880 було направлено в стаціонар у терапевтичне відділення з 11.08.2023 року по 25.08.2023 року. У Виписці з медичної картки стаціонарного хворого № 2880 зазначено, що ОСОБА_1 є аспірантом другого курсу ХАІ, а під час оформлення документів в ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 жодним чином не повідомив, що він є аспірантом. Також 11.08.2023 року ОСОБА_1 отримує довідку про те, що він у 2022 році вступив до аспірантури Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «ХАІ» і зараз навчається на 1 курсі денного відділення. 14.08.2023 року ОСОБА_1 дійсно з`являється до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання йому відстрочки відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку» (як аспірант). 14.08.2023 року було прийнято заяву ОСОБА_1 від 10.08.2023 року про надання відстрочки. Додатками до цієї заяви є витяг з наказу про зарахування ОСОБА_1 аспірантом, датований 10.08.2023 року, та довідка форми 20, датована 11.08.2023 року.

Крім того відповідачі звернули увагу, що з 11.08.2023 року ОСОБА_1 знаходиться на стаціонарному лікуванні, та 11.08.2023 року отримує довідку з ХАІ, і вже 14.08.2023 року з`являється із заявою про надання відстрочки. Жодного наказу Мінекономіки про відстрочку від призову на військову службу ані ОСОБА_1 , ані його представник до ІНФОРМАЦІЯ_4 не надавали. Позивачем та його представником не враховано, що в постанові № 5481 від 29.08.2023 року, зазначено не одне, а декілька правопорушень ОСОБА_1 .

Також відповідачі зазначили, що з 01.09.2022 року позивач був зобов`язаний у семиденний строк повідомити відповідний ІНФОРМАЦІЯ_3 про наявність документів, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Щодо заяви про збільшення позовних вимог відповідачі зазначили, що заява про збільшення містить позовну вимогу майнового характеру, проте, документи, що підтверджують сплату судового збору за майнову вимогу відсутні. Представник позивача у заяві про збільшення позовних вимог просить залучити Управління Державної казначейської служби України м. Харкова Харківської області як третю сторону, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору та стягнути з них суму штрафу у розмірі 5100 грн. Але при цьому копія позову та додатків до нього не направлялась Державній казначейській службі України м. Харкова Харківської області. В порушення ст. 139 КАС України, позивачем не подано договорів, рахунків, тощо на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу. Заявлена вимога сама по собі суперечить правовому статусу учасника справи. На третю особу, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору не може бути покладено обов`язок з відшкодування суми штрафу. Позовна вимога про стягнення судових витрат позивачем не заявлялась. Відповідач вважає, що збільшенням позовних вимог є зміна кількісних показників, тобто збільшено може бути лише розмір вже заявлених позовних (у нашому випадку вимоги немайнового характеру). Позивачем не було заявлено вимоги про стягнення штрафу та стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн.

31.01.2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мазепа Г.Б. звернувся до суду із заявою, якою просив не розглядати заяву про збільшення розміру позовних вимог та залучення в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Управління Державної казначейської служби України м. Харкова Харківської області.

08.02.2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мазепа Г.Б. звернувся до суду із заявою, якою просив залучити до участі у справі Міністерство оборони України у якості належного відповідача.

13.03.2024 року протокольною ухвалою у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі в якості відповідача Міністерства оборони України відмовлено.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 13.03.2024 року задоволено вимоги позову ОСОБА_1 .

Так, судовим рішенням скасовано постанову № 5481 від 29.08.2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

Висновок суду вмотивований тим, що докази на які посилається позивач, свідчать про поважність причин його не прибуття за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 о 17 год. 11.08.2022, та об`єктивно підтверджені випискою з картки стаціонарного хворого № 2880 з якої вбачається знаходження ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 11.08.2023 року до 25.08.2023 року і належність та допустимість цих доказів відповідачами не спростована.

Також суд зазначив, що посилання представника позивача на відсутність у представника ІНФОРМАЦІЯ_9 повноважень, як підставу не прийняття його відзиву на позов, безпідставні.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ІНФОРМАЦІЯ_6 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні вимог позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги відповідач обґрунтовує фактично аналогічними доводами, що наведені у відзиві на позов.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мазепа Г.Б. просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін.

За приписами ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку (ч. 1 ст. 268 КАС України).

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення на підставі ст. 317 КАС України слід скасувати, з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до картки обстеження та медичного огляду від 10.08.2023 року, з метою заміни тимчасового посвідчення, офіцер запасу ОСОБА_1 пройшов медичне обстеження (т. 1 а.с. 36).

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 1/72, молодшому лейтенанту ОСОБА_1 10.08.2023 року проведено медичний огляд ВЛК, діагноз здоровий, придатний до військової служби (т. 1 а.с. 37).

10.08.2023 року позивач ОСОБА_1 отримав повістку про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 11.08.2023 року о 17 год. 00 хв., що підтверджується розпискою про отримання повістки (т. 2 а.с. 87).

14.08.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_10 зареєстрована зава позивача, що датована 10.08.2023 року (вх. № 8674), якою ОСОБА_1 просив надати йому відстрочку від призову відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (т. 1 а.с. 39).

До заяви про надання відстрочки від призову позивачем додано:

- витяг з наказу від 10.08.2023 року № А-Вн/17 по Національному аерокосмічному університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» № 1011-уч. від 01.09.2022 року, відповідно до якого ОСОБА_1 зараховано до денної аспірантури університету для здобуття ступеня доктора філософії за рахунок видатків державного бюджету (державне замовлення) на 2022 рік та призначено стипендію (т. 1 а.с. 40);

- довідку Національного аерокосмічному університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» № 603/А/8 від 11.08.2023 року про те, що ОСОБА_1 у 2022 році втупив до аспірантури Національного аерокосмічного університету ім. М.Є. Жуковського «ХАІ» і зараз навчається на 1 курсі денного відділення, строк закінчення закладу освіти 31.08.2026 року (т.1 а.с. 41);

- довідку Національного аерокосмічному університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» № 23/122 від 10.08.2023 року про те, що ОСОБА_1 дійсно навчається на третьому (освітньо - науковому) рівні вищої освіти на очній (денній) формі навчання у Національному аерокосмічному університеті ім. М.Є. Жуковського «ХАІ» на здобуття ступеня доктора філософії, початок навчання 01.09.2022 року, завершення навчання 31.08.2026 року (т.1 а.с. 41);

- довідку (замість студентського квитка) Національного аерокосмічному університету ім. М.Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» № 23/123 від 10.08.2023 року про те, що ОСОБА_1 дійсно навчається на третьому (освітньо-науковому) рівні вищої освіти на очній (денній) формі навчання у Національному аерокосмічному університеті ім. М.Є. Жуковського «ХАІ» на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 121 інженерія програмного забезпечення, період навчання з 01.09.2022 року по 31.08.2026 року. Згідно ст. 23 Закону Країни «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» має право на відстрочку від мобілізації (т.1 а.с. 42).

Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 29.08.2023 року № 5479 позивача повідомлено, що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абзацу 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції Закону № 2122-ІХ від 15.03.2022 року (здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, асистенти стажисти, аспіранти та докторанти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти). Дійсна в разі наявності паспорта громадянина України або військового квитка (тимчасового посвідчення). Документ паспорт НОМЕР_1 , виданий Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області від 20.05.1997 року; тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № 1066/3 від 14.08.2023 року, видане ІНФОРМАЦІЯ_10 . Довідка дійсна до 31.12.2023 року (т. 1 а.с. 43).

29.08.2023 року заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 складено протокол про адміністративне правопорушення № 5480 за ч. 2 ст. 210-1 КУпАП (т. 1 а.с. 132) в якому зазначено, що у період дії правового режиму воєнного стану, котрий введений Указом Президента України № 64/2022 та Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»» від 24.02.2022 року (зі змінами), у порядку, визначеному п. 7 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» - при перевірці документів у громадянина ОСОБА_1 було встановлено факт порушення ним законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію: під час перевірки. відповідно до наданих громадянином та наявних у районному ІНФОРМАЦІЯ_3 документів було виявлено, що він не з`явився за викликом у строк, зазначений в отриманій ним повістці до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для визначення його призначення на особливий період (розписка про одержання повістки про виклик до районного ІНФОРМАЦІЯ_3 на 17 год. 00 хвилин, 11.08.2023 року. Одержав 10.08.2023 року). Своєю бездіяльністю громадянин порушив вимоги абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України від 21.10.1993 року № 3543-ХІІ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», абз. 3 п. 1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 року № 1487, абз. 2. ч. 10 ст. 1 Закону України від 25.03.1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу».

Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення позивачу було роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України та було доведено його права та обов`язки, які передбачені ст. 268 КУпАП (знайомитися з матеріалами справи, давати роз`яснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі). Про доведення зазначених норм позивачем у протоколі про адміністративне правопорушення було поставлено свій особистий підпис.

У протоколі зазначено, що розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності призначений на 29.08.2023 року о 12 год. 00 хв.

Також у протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 власноруч написав пояснення, відповідно до яких він не з`явився по повістці, оскільки знаходився на стаціонарному лікуванні. Копію документів щодо лікування надасть за запитом.

Начальником ІНФОРМАЦІЯ_11 складено постанову за справою про адміністративне правопорушення № 5481 від 29.08.2023 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, а саме: за неприбуття за викликом у строк, зазначений в отриманій ним повістці до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для визначення його призначення на особливий період (розписка про одержання повістки про виклик до районного ІНФОРМАЦІЯ_3 на 17 год. 00 хвилин, 11.08.2023 року. Одержав 10.08.2023 року), та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави у розмірі 5100 грн. (т. 2 а. с. 85).

Із медичної картки стаціонарного хворого № 2880 поліклініки ЦПМСД КНП «МСЛ» ХМР (форма первинної облікової документації № 027/о), вбачається, що ОСОБА_1 перебував у терапевтичному відділені на стаціонарі з 11.08.2023 року по 25.08.2023 року (т. 1 а.с. 8-9).

Частиною третьою статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

За приписами частини 7 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно із абзацу 11 статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У відповідності до частин 5, 6 статті 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднений Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває на час ухвалення рішення судом.

Указом Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про загальну мобілізацію. Строк проведення загальної мобілізації продовжувався відповідними Указами Президента і триває на час розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

У відповідності до абзацу 2 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Згідно із частиною 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до пункту 2 частини 1 Додатку 2 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487, призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів.

Статтею 235 КУпАП встановлено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статей 7, 8 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно із статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з вимогами частини 1 статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Відповідно до частини 2 статті 254 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох екземплярах, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.

У відповідності до вимог частини 1 статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

За правилами частин 2-4 статті 256 КУпАП протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Згідно із статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно частини 1 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 2 статті 210-1 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період -тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз наведених норм у контексті спірних правовідносин та доводів сторін свідчить, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови відповідача необхідно встановити як факт вручення позивачу повістки про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 , так і поважності обставини неприбуття позивача 11.08.2023 рок о 17.00 за означеною повісткою.

Колегія суддів зазначає, що факт отримання 10.08.2023 року позивачем ОСОБА_1 повістки про необхідність прибуття о 17 год 11.08.2023 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 учасниками справи не спростовується, як і не спростовується факт неприбуття ОСОБА_1 в означені дату і час до РТЦК.

Перелік поважних причин неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 року № 673, в редакції, що була чинною на час виникненням спірних правовідносин.

Означеною постановою КМУ визначено, що поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов`язаного чи резервіста для призову на збори в пункт і в строк, установлені керівником відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки), які підтверджені відповідними документами (довідками), визнаються:

смерть близького родича (батьків, дружини, дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича дружини (чоловіка), яка сталася пізніше ніж за сім діб до дати початку зборів;

хвороба або необхідність догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), які проживають разом із військовозобов`язаним чи резервістом, у разі неможливості догляду за хворим іншим близьким родичем;

здійснення стосовно військовозобов`язаного чи резервіста кримінального провадження, а також застосування до нього адміністративного стягнення або кримінального покарання, яке робить неможливим його прибуття;

потрапляння під вплив надзвичайної ситуації, яка виникла під час призову на збори і стала перешкодою своєчасному прибуттю;

складання державних іспитів у вищих навчальних закладах.

Колегія суддів зазначає, що право військовозобов`язаного під час мобілізації, особливого періоду не прибути за викликом до ТЦК, кореспондується з обов`язком військовозобов`язаного дотримуватися правил законодавства про мобілізацію, зокрема щодо своєчасного повідомлення про обставини, які унеможливили таке прибуття та підтвердження цих обставин відповідними документами.

Форми медичної карти пацієнта, зокрема медичної карти стаціонарного хворого № 027/о, затверджено наказом МОЗ № 110 від 14.02.2012 року «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування».

Наказ № 110 передбачає видачу на руки пацієнту такої облікової форми, як Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма № 027/о).

Із дослідженої колегією суддів справи № 293 про адміністративне правопорушення за ознаками ст. 210-1 ч. 2 КУпАП на ОСОБА_1 убачається, що Виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 2880 поліклініки ЦПМСД КНП «МСЛ» ХМР позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_4 не надавалася. Така Виписка була надана позивачем безпосередньо до суду першої інстанції.

При цьому, колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 із стаціонару терапевтичного відділення ЦПМСД КНП «МСЛ» ХМР виписаний 25.08.2023 року та станом на 29.08.2023 року Виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (форма № 027/о) не мав. Означеного висновку слід дійти з огляду на зміст наданих ОСОБА_1 письмових пояснень в протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 210-1 КУпАП від 29.08.2023 року.

Також, колегія суддів зауважує, що за викладеного у позовній заяві, 14 та 22.08.2023 року ОСОБА_1 разом із адвокатом прибував до ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте не повідомив цей державний орган про факт свого перебування на стаціонарному лікуванні і, відповідно про те, що за закінченням лікування ним буде наданий до РТЦК відповідний медичний висновок.

Доводи позивача про те, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності винесена 29.08.2023 року, хоча в самій постанові стоїть дата 18.08.2022 року, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки зміст постанови та обставини, які в ній відображені, свідчать про те, що при складенні тексту постанови було допущено технічну помилку в частині зазначення дати складення постанови (складена 29.08.2023 року, а не 18.08.2022 року). При цьому, колегія суддів зазначає, що певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а наявна в цьому акті описка може бути виправлена, у зв`язку з чим, не породжує правових наслідків для його дійсності.

Колегія суддів, не применшуючи значення необхідності дотримання встановленої законодавством процедури ухвалення того чи іншого рішення, вважає, що порушення такої процедури може бути підставою до скасування рішення суб`єкта владних повноважень лише за тієї умови, якщо воно вплинуло або могло вплинути на правильність рішення.

В межах спірних правовідносин колегія суддів дійшла до висновку, що помилка в даті складення спірної постанови не є фундаментальним порушенням, яке є безумовною підставою для скасування спірної постанови.

На підставі наведених вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210-1 КУпАП від 29.08.2023 року № 5481 є правомірною та підстави для її скасування відсутні.

Оскільки наведені вище обставини залишені судом першої інстанції поза увагою, та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів, задовольняючи вимоги апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_4 , скасовує судове рішення та приймає нове про відмову у задоволенні вимог позову.

Інші доводи учасників справи на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення (п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України).

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України).

На підставі наведеного, керуючись статтями 13, 23, 31, 268, 269, 286, 271, 272, 292, 293, 308, 310, 313, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 13 березня 2024 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді Л.В. Курило А.О. Бегунц