Постанова

від 03.09.2024 по справі 320/4442/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/4442/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Леонтович А.М.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Карпушової О.В., Файдюка В.В.,

при секретарі Литвин С.В.

за участю:

представників позивача: Горбового В.А., Тетерського В.Ю., Шмарьової Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка,4» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року по справі за адміністративним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка,4» до приватного виконавця Ляпіна Дмитра Валентиновича про визнання протиправним та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка,4» (далі по тексту - позивач, ОСББ «Івана Франка,4») звернулося до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця Ляпіна Дмитра Валентиновича (далі по тексту - відповідач) в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 13 лютого 2023 року по виконавчому провадженні НОМЕР_1 про зобов`язання ОСББ «Івана Франка,4» знести самочинну надбудову мансардних поверхів і відновити покрівлю та горище житлового будинку №4 по вул. І. Франка у м. Києві.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року у задоволенні зазначеного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників позивача, які з`явилися у призначене судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на виконанні у приватного виконавця Ляпіна Д.В. знаходиться виконавче провадження НОМЕР_1 (далі по тексту - ВП НОМЕР_1).

Відповідно до акта від 10.02.2023, встановлено, що приватним виконавцем Ляпіним Д.В., при примусовому виконанні ВП НОМЕР_1, здійснено вихід за адресою: м. Київ, вул. І. Франка, 4, з метою перевірки виконання рішення суду по справі. При візуальному огляді було встановлено, що рішення виконано не було (а.с.73).

На підставі вищезазначеного акта, 13.02.2023 приватним виконавцем Ляпіним Д.В., в рамках ВП НОМЕР_1, винесено постанову про накладення штрафу за виконавчим листом, виданим 12.06.2012 Шевченківським районним судом міста Києва про зобов`язання ОСББ «Івана Франка, 4» знести самочинну надбудову мансардних поверхів і відновити покрівлю та горище житлового будинку №4 по вул. І. Франка у м. Києві (далі по тексту - оскаржувана постанова).

Згідно оскаржуваної постанови, на ОСББ «Івана Франка, 4» накладено штраф в розмірі 10200, 00 гривень, відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач вважаючи, що приватним виконавцем Ляпіним Д.В., не з`ясовано стану фактичного виконання виконавчого листа та причини (поважність) невиконання рішення суду боржником, вважаючи оскаржувану постанову протиправною, звернувся до суду з цим позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що рішення суду повторно не було виконано відповідачем, крім того боржником не було повідомлено про поважність причин невиконання рішення суду, у відповідності до норм Закону України «Про виконавче провадження», а тому оскаржувана постанова є законною.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - по тексту - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, визначено, що виконавчі листи, які видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIIІ передбачено, зокрема, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 13 Закону № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Приписами частини 5 статті 26 Закону №1404-VIII обумовлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Частиною 6 статті 26 Закону №1404-VIII встановлено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1404-VIIІ виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Так, частиною 3 статті 18 встановлено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження, серед іншого, має право, зокрема:

- проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону;

- викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні;

- накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи (ч. 4 ст. 19 Закону №1404-VIII).

Відповідно до частини 1 статті 16 сторони можуть реалізувати свої права і обов`язки у виконавчому провадженні самостійно або через представників.

Стаття 63 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Частиною 1 вказаної статті Закону №1404-VIII встановлено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2 статті 63 Закону №1404-VIII).

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у провадженні приватного виконавця Ляпіна Д.В. знаходиться ВП НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №2-5835/11 виданого 12.06.2012 Шевченківським районним судом м. Києва про зобов`язання ОСББ «Івана Франка, 4» знести самочинну надбудову мансардних поверхів і відновити покрівлю та горище житлового будинку №4 по вул. І. Франка у м. Києві .

19.01.2022 приватним виконавцем Ляпіна Д.В. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, і зазначено про необхідність виконання боржником рішення протягом 10-ти днів.

Згідно ч. 1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

15.02.2022 приватним виконавцем було здійснено вихід за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, 4 з метою перевірки виконання боржником рішення суду.

Відповідно до акту приватного виконавця від 15.02.2022, за результатами перевірки встановлено, що рішення суду боржником не виконано (а.с.60 на звороті).

За наслідками невиконання судового рішення та відповідно до ч.2 статті 63 Закону №1404-VIII, приватним виконавцем Ляпіним Д.В. було винесено постанову про накладення штрафу від 15.02.2022 року. Визначений постановою про накладення штрафу строк виконання рішення суду закінчувався 04.03.2022.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її у судовому порядку. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.06.2022 у задоволенні позову ОСББ «Івана Франка, 4» відмовлено.

24.02.2022 на території Україні було запроваджено воєнний стан, на території м. Києва та Київської області проводились активні бойові дії, здійснити перевірку виконання судового рішення 04.03.2022 було неможливо.

11.07.2022 та 10.02.2023 приватним виконавцем Ляпіним Д.В. здійснено повторні виходи за адресою: м. Київ, вул. Івана Франка, 4 з метою перевірки виконання боржником рішення суду.

Відповідно до актів приватного виконавця від 11.07.2022 та 10.02.2023, за результатами перевірки встановлено, що рішення суду боржником не виконано (а.с.66 на звороті та а.с.73 відповідно).

Правовими положеннями ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» регламентовано, що у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи та доводи сторін, доходить висновку, що приватним виконавцем Ляпіним Д.В., з урахуванням вищезазначених правових норм, та повторним невиконанням ОСББ «Івана Франка, 4» без поважних причин рішення суду, законно було винесено оскаржувану постанову від 13.02.2023 про накладення штрафу на боржника.

У матеріалах виконавчого провадження не міститься належних докази на підтвердження виконання ОСББ «Івана Франка, 4» у десятиденний строк, встановлений постановою про відкриття виконавчого провадження, виконання виконавчого листа №2-5835/11 виданого 12.06.2012 Шевченківським районним судом м. Києва. Зазначені докази не надано скаржником ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції.

Щодо ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 09.06.2023 року в справі № 2-5835/11 та доводів апелянта про визнання виконавчого листа №2-5835/11, виданого 12.06.2012 Шевченківським районним судом м. Києва про зобов`язання ОСББ «Івана Франка, 4» знести самочинну надбудову мансардних поверхів і відновити покрівлю та горище житлового будинку №4 по вул. І. Франка у м. Києві, таким, що не підлягає виконанню, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.06.2023 року апеляційне провадження у справі за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка,4» до приватного виконавця Ляпіна Дмитра Валентиновича про визнання протиправним та скасування постанови було зупинено до набрання законної сили ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 09.06.2023 року в справі № 2-5835/11.

Постановою Київського апеляційного суду від 08.02.2024 року ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 09.06.2023 року в справі № 2-5835/11 скасовано та ухвалено по справі нове рішення, яким у задоволенні заяви Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка,4» про визнання виконавчого листа №2-5835/11, виданого 12.06.2012 Шевченківським районним судом м. Києва таким, що не підлягає виконанню - відмовлено.

Тобто, станом на момент розгляду справи, виконавчий лист №2-5835/11, виданий 12.06.2012 Шевченківським районним судом м. Києва, є чинним та підлягає виконанню.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про визнання законною та правомірною оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 13 лютого 2023 року по ВП НОМЕР_1, та як наслідок, відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Правовими положеннями ч. 1 ст. 272 КАС України регламентовано, що судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Івана Франка,4» - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 07 березня 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: О.В. Карпушова

В.В. Файдюк

Повний текст виготовлено 03.09.2024 року