Ухвала

від 28.08.2024 по справі 372/3281/22

ОБУХІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/3281/22

Провадження 1-кс-1115/24

ухвала

Іменем України

28 серпня 2024 року Слідчий суддя Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

слідчого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши в залі судових засідань Обухівського районного суду Київської області в місті Обухів Київської області клопотання слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, погоджене прокурором Обухівської окружної прокуратури Київської області, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, українця, громадянина України, розлученого, військовослужбовця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

В С Т А Н О В И В:

26.08.2024року досуду надійшловказане клопотаннязастосування запобіжногозаходу увигляді триманняпід вартоювідносно підозрюваного ОСОБА_6 ,який підозрюєтьсяу вчиненнікримінального правопорушення,передбаченого частиною2статті 194КК України.Обґрунтовуючи клопотанняслідчий посилаєтьсяна існуванняризиків,які даютьйому достатніпідстави вважати,що підозрюванийспробує ухилитисьвід слідствата суду,переховуватись відорганів досудовогорозслідування,незаконно впливатина свідків,знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Відповідно до наданих суду матеріалів, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.

29.11.2014 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які є рідними сестрами, успадкували від батька в рівних долях садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3223155400:03:001:0065, загальною площею 144,0 кв.м., житловою площею 64,3 кв.м.

У подальшому, а саме 02.12.2021 ОСОБА_9 обдарувала ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , часткою вказаного садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та часткою земельної ділянки, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_3 , площею 0,0861 га, кадастровий номер 3223155400:03:001:0065.

Водночас, у невстановлені досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше 21.02.2022, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який є чоловіком ОСОБА_10 , маючи намір отримати у володіння весь вищевказаний будинок та земельну ділянку, зустрівся з ОСОБА_7 , та запропонував останній продаж другої половини, а саме частки садового будинку та земельної ділянки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3223155400:03:001:0065, які на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_7 , на що отримав відмову від останньої про продаж вказаного майна.

В цей час у ОСОБА_6 виник злочинний умисел спрямований на знищення будинку та інших споруд, розташованих на території зазначеної земельної ділянки, з метою подальшого заволодіння нею та фактичного використання вказаного майна.

Так, не погодившись з відмовою ОСОБА_7 у продажі другої половини будинку, реалізовуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_6 , організовуючи процес знищення чужого майна у виді будинку та на початку травня 2022 року залучив підпорядкованих йому працівників, а саме провідного фахівця відділу запобігання та протидії корупції Національного авіаційного університету ОСОБА_11 та начальника відділу безпекової діяльності Національного авіаційного університету ОСОБА_12 , які не були обізнані з фактом відсутності будь-яких прав у ОСОБА_6 та ОСОБА_10 на весь будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3223155400:03:001:0065.

У свою чергу, ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , не усвідомлюючи протиправності своїх дій та не будучи обізнаними зі злочинними намірами ОСОБА_6 , на початку травня 2022 року залучили до процесу знищення будинку робітників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , а також інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб.

У подальшому, в період з 10.05.2022 по 15.05.2022, більш точних дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3223155400:03:001:0065, ОСОБА_6 надаючи вказівки та доручення підлеглим працівникам ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , із залученням найманих робітників ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , а також інших невстановлених досудовим розслідуванням осіб, знищив чуже майно у виді

надземної частини садового будинку (літ. «А») гаража (літ. «Б»), сауни

(літ. «В»), навісу (літ. «Г»), гаража (літ. «Д»), літньої кухні (літ. «Е»), веранди до літньої кухні (літ. «Е1»), відкритої веранди до літньої кухні (літ. «Е2»), які розташовані за адресою: Київська область, Обухівський район, смт. Козин, садове товариство «Ветеран - 2» діл. № 100 кадастровий номер 3223155400:03:001:0065, загальною площею 144,0 кв.м., житловою площею 64,3 кв.м., шляхом виконання робіт спрямованих на його фізичне руйнування та контролюючи хід та результати виконання вказаних робіт.

Таким чином, у період з 10.05.2022 по 15.05.2022, більш точних дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що частка садового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3223155400:03:001:0065, загальною площею 144,0 кв.м., житловою площею 64,3 кв.м., на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_7 , скориставшись відсутністю останньої, діючи умисно, протиправно, реалізуючи свій злочинний умисел, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знищив чуже майно садовий будинок, який розташований на земельній ділянці за вищевказаною адресою, внаслідок чого заподіяв потерпілій ОСОБА_7 майнову шкоду на загальну суму 1813 053 (один мільйон вісімсот тринадцять тисяч п`ятдесят три) гривні 50 копійок, що в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто в особливо великих розмірах.

21.06.2022 року матеріали досудового розслідування по даному факту внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022116230000217.

Окрім того, у цьому ж кримінальному провадженні № 12022116230000217 від 12.05.2022 проводиться досудове розслідування за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 356, ч. 4 ст. 185 КК України.

26.08.2024 ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України.

Вислухавши учасників розгляду, вивчивши копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання, приходжу до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення.

В клопотанні слідчим, відповідно до ст. 184 КПК України, викладені обставини, на підставі яких слідчий прийшов до висновку про наявність ризиків, є посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні наполягали на доцільності саме запропонованого клопотанням запобіжного заходу.

Захисник підозрюваного заперечив проти клопотання слідчого в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на недоведеність слідчим обставин викладених в клопотанні, необгрунтованість підозри, належну процесуальну поведінку підозрюваного, наполягав на відмові у задоволенні клопотання як безпідставного.

Підозрюваний підтримав думку свого захисника в повному обсязі та просив відмовити в задоволенні клопотання слідчого, посилаючись на непричетність до вчинення кримінального правопорушення, належну процесуальну поведінку.

При наданні правової оцінки доводам сторін кримінального провадження та вирішенні клопотання слід прийняти до уваги наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права

у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою мають оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою може бути виправдане за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» зазначив, що суворість передбаченого покарання «є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів»

У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем ймовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

У рішенні по справі «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» Європейський суд з прав людини вказав, що «факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження чи навіть для пред`явлення обвинувачення, що є задачею наступних етапів кримінального процесу».

Разом з цим, вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).

Доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри з огляду на межі цього судового розгляду та за наслідками надання правової оцінки саме поданих сторонами в межах цього судового розгляду доказів, зокрема, із врахуванням неподання слідчому судді матеріалів кримінального провадження, слід визнати недостатньо переконливими і недоведеними.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_6 станом на час розгляду цього клопотання у достатній мірі підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від ОСОБА_18 від 12.05.2022; протоколом огляду місця події від 23.06.2022; висновком експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи № 1367/09-2022 від 01.09.2022; протоколом допиту свідка ОСОБА_18 від 18.05.2023; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_16 від 07.03.2024; протоколом допиту свідку ОСОБА_14 від 28.03.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 28.03.2024; протоколам допиту свідка ОСОБА_19 від 04.04.2024; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 12.04.2024; протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_13 від 12.04.2024; протоколом поведеного слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_13 від 04.07.2024; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_20 від 13.07.2024; протоколом додаткового допиту свідка ОСОБА_21 від 13.07.2024; протоколом огляду відео «Bihus Info» від 29.07.2024; протоколом огляду відео «ТСН» від 02.08.2024; протоколом огляду диску від 02.02.2024; протоколам допиту свідка ОСОБА_22 від 06.08.2024; протоколам допиту свідка ОСОБА_23 від 06.08.2024; протоколам допиту свідка ОСОБА_24 від 08.08.2024; протоколом огляду від 09.08.2024; протоколом огляду диску від 09.08.2024; висновком експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 811/08-2024 від 16.08.2024 та іншими доказами, що в своїй сукупності дають підстави вважати, що саме зазначена особа може бути причетна до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення.

Із поданих слідчому судді матеріалів вбачається, що підозрюваний міг перебувати у час скоєння злочину на місці його вчинення, тому підозра є достатньо обґрунтована, а питання правильності остаточної кваліфікації і доведення винуватості у вчиненні злочину не може вирішуватись на цій стадії кримінального провадження та є передчасним.

За таких обставин, вважаю переконливими доводи сторони обвинувачення про те, що підозра ОСОБА_6 у вчиненні вказаного у клопотанні злочину є достатньо обґрунтована, оскільки існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. При цьому перевірка доведеності вини підозрюваного, встановлення його винності у скоєнні інкримінованого злочину виходять за межі цього судового розгляду та предмету доказування у цій справі.

Відповідно до п. 5 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Підозрюваний раніше не судимий, підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі строком від 3 до 10 років, тобто понад 5 років, тому до нього може бути застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Вважаю, що під час розгляду клопотання в повному обсязі виконано вимоги статей 177, 178, 194 КПК України, частково доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно доположень ст.177КПК України,метою застосуваннязапобіжного заходує забезпеченнявиконання підозрюваним,обвинуваченим покладенихна ньогопроцесуальних обов`язків,а такожзапобігання спробам:

1)переховуватися відорганів досудовогорозслідування та/абосуду;

2)знищити,сховати абоспотворити будь-якуіз речейчи документів,які маютьістотне значеннядля встановленняобставин кримінальногоправопорушення;

3)незаконно впливатина свідківу цьомуж кримінальномупровадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий у клопотанні посилався на наявність всіх п`яти передбачених КПК України ризиків, однак такі твердження не знайшли об`єктивного підтвердження під час судового розгляду.

Обгрунтовуючи відповідні твердження слідчий посилався на те, що ризик спроб переховуватися від органів досудового розслідування та суду підтверджується тим, що злочин, що інкримінується ОСОБА_6 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Крім того, слідчий вважає, що ОСОБА_6 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може планувати втечу з метою уникнення кримінальної відповідальності та переховування від органів досудового розслідування.

Слідчий посилався на те, що ризик спроб знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, обґрунтовується тим, що в ході здійснення досудового розслідування не встановлено місце знаходження всіх необхідних підтверджуючих речових доказів та документів пов`язаних з руйнуванням будинку за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 3223155400:03:001:0065, загальною площею 144,0 кв.м., житловою площею 64,3 кв.м., а тому в органу досудового розслідування є реальні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_6 може знищити, сховати або спотворити речові докази по справі, якщо підозрюваному буде обрано запобіжний захід, не пов`язаний з позбавленням волі.

Щодо наявності ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким підозрюваний ОСОБА_6 може впливати на свідків, інших осіб у кримінальному провадженні, слідчий зазначив, що наразі існує ризик того, що підозрюваний, перебуваючи на свободі та знаючи про місце проживання свідків (крім того, в ході здійснення досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_6 працював на посаді ректора в Національному авіаційному університеті із підпорядкованими йому працівниками, які є свідками в даному кримінальному проваджені, а отже добре їх знає) може незаконно впливати на них, змушуючи із застосуванням фізичного чи психологічного примусу змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі будь-яких показань, користуючись при цьому міжособистісними відносинами з останніми.

Наявність ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, який передбачено п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий обґрунтовував тим, що підозрюваний ОСОБА_6 маючи широке коло друзів та знайомих, може підбурити останніх для надання неправдивих показань з-приводу обставин вище вказаної події.

Слідчий посилався на те, що ризик спроб вчинення інших кримінальних правопорушень підтверджується тим, що характер та спосіб вчинених дій, тяжкість вчиненого підозрюваним кримінального правопорушення, дають підстави вважати, що ОСОБА_6 може вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення з метою особистого збагачення.

Аналізуючи ризик переховування в контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного може оцінюватись у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Beccievv. Moldova (Бекчиев проти Молдови).

Окрім цього, у справі «Москаленко проти України» Європейський суд з захисту прав людини зазначає, що «органи судової влади неодноразово посилалися на імовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті суд нагадує, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Суд визнає, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує. Однак, суд неодноразово встановлював, що сама по собі тяжкість обвинувачення не може слугувати виправданням тривалих періодів тримання під вартою.

При оцінці переховування від правосуддя може братися до уваги поряд з іншими обставинами і загроза відносно суворого покарання. У рішенні ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» № 31315/96 від 25.04.2000 суд визнав достатнім мотивування чеських суддів, які, у свою чергу, прийняли рішення про тримання під вартою з огляду в тому числі на те, що підозрюваному загрожувало відносно суворе покарання.

В контексті практики Європейського суду з прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (рішення ЄСПЛ у справі «Панченко проти Росії»). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення ЄСПЛ у справі «Бекчиєв проти Молдови»).

Слід погодитись із посиланням сторони обвинувачення на п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі», яким передбачено, що ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на потерпілих, свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу.

Однак при цьому слід погодитись із доводами сторони захисту про те, що у цьому кримінальному провадженні початкові стадії процесу вже пройшли, оскільки досудове розслідування триває більше двох років з 12.05.2022 року, а ОСОБА_6 набув процесуального статусу підозрюваного лише 26.08.2024 року.

Крім того, доводи сторони обвинувачення про можливість використання посадового становища підозрюваного для впливу на свідків є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_6 був мобілізований до лав ЗСУ ще до набуття процесуального статусу підозрюваного.

Відповідно до змісту ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Висновки слідчого щодо наявності таких обставин, виходячи з положень ст. 178 КПК України, мають бути належно обґрунтовані, зроблені за результатами сукупного аналізу характеру злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців, стану здоров`я, матеріального стану).

При цьому слід мати на увазі, що обмеження розгляду клопотання про застосування запобіжного заходжу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (п.80 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі «Харченко проти України»).

В обґрунтування обрання найсуворішого запобіжного заходу слідчий послався лише на стандартне посилання про можливість ухилення підозрюваного від слідства, що є явно недостатнім і не вказує на доведеність обставин, передбачених ст.178 КПК України. При цьому з посилань сторін вбачається, що підозрюваний був допитаний працівниками поліції, від участі у слідчих діях не ухилявся, процесуальні обов`язки виконував сумлінно, за його участю проведено слідчі дії, складено протокол його допиту в якості свідка. Слідчий та прокурор ні в клопотанні, ні в судовому засіданні не посилались на те, що підозрюваним вчинялись будь-які дії відносно переховування від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджання кримінальному провадженню. Будь-яких доказів на підтвердження вчинення підозрюваним подібних дій слідчому судді не подавалось.

На противагу доводам клопотання під час судового розгляду було встановлено, що станом на час розгляду клопотання ОСОБА_6 жодного разу не викликали на допит в якості підозрюваного, а перші три повістки йому виписані на дати, які ще не настали. При цьому, він отримав всі повістки та підозру, від їх отримання не відмовлявся і не ухилявся від явки до слідчого чи прокурора жодного разу. Відтак, під час судового розгляду фактів неналежної процесуальної поведінки підозрюваного не встановлено. Більш того, протягом двох років досудового розслідування жодної процесуальної чи слідчої дії із підозрюваним ОСОБА_6 , окрім вручення повідомлення про підозру, не планувалось і не проводилось, але 06.10.2023 року він допитаний слідчим в процесуальному статусі свідка, що додатково свідчить про його належну процесуальну поведінку у цьому кримінальному провадженні.

Аналіз представленихслідчому суддіаргументів ідоказів даєпідстави длявисновку продоведеність існуванняризиків,передбачених п.п.2,3 ч.1ст.177КПК України,а такожбезпідставність доводівклопотання проіснування іншихпередбачених закономризиків уцьому кримінальномупровадженні.

Вважаю, що заявлені у клопотанні слідчого ризики, хоча й частково існують, проте вони мають не такий ступінь небезпеки, якому може запобігти лише винятково найсуворіший запобіжний захід. Про вказане свідчать ті обставини, що згідно наданих під час розгляду справи письмових доказів підозрюваний має зареєстроване та фактичне місце постійного проживання в м. Київ, утримує неповнолітню дитину, є військовослужбовцем ЗСУ. Посилання ж на те, що підозрюваний впливатиме на потерпілих та свідків жодним чином не конкретизовані та не обґрунтовані, при цьому підозрюваний вже надав слідчому покази в якості свідка.

Однак, жодних підстав вважати, що зазначеним вище ризикам може запобігти лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з поданих слідчому судді матеріалів не вбачається.

На противагу доводам клопотання та неспростованих ніким пояснень підозрюваного в судовому засіданні, ОСОБА_6 має постійне місце проживання в м.Києві, будучи мобілізованим під час дії воєнного стану перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України, позитивно характеризується за місцем служби, однак це не було враховано стороною обвинувачення при поданні клопотання, що визнається прокурором.

Вважаю, що майновий і соціальний статус підозрюваного, його сімейний стан, перебування на військовій службі у складі Збройних Сил України під час воєнного стану, відсутність відомостей про неналежну процесуальну поведінку, вказують на маловірогідність втечі підозрюваного від слідства та суду, тому необхідність в утриманні останнього під вартою відсутня.

Відповідно до вимог ч. 4 ст.194КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частинами п`ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

Таким чином, враховуючи дані, що характеризують особу підозрюваного, ступінь ризиків, які існують у кримінальному провадженні та недоведеність слідчим і прокурором, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не здатний запобігти вказаним ризикам, вважаю можливим відмовити в застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосувати щодо підозрюваного більш м`який запобіжний захід, а саме особисте зобов`язання, з покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Такий запобіжний захід є співмірним з існуючими ризиками, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред`явленої підозри, може забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та унеможливить вчинення нових злочинів.

За таких обставин, враховуючи принцип диспозитивності кримінального судочинства і змагальності сторін, оцінивши всі подані доводи і докази, вважаю, що доводи обох сторін кримінального провадження знайшли об`єктивне підтвердження під час судового розгляду лише частково, тому вбачаються достатні підстави для відмови у задоволенні клопотання та обрання більш м`якого запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст. 177-179, 182-184, 193, 194, 196, 202, 309 КПК України,

У Х В А Л И В:

Відмовити у застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 .

Застосувати до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 194 Кримінального кодексу України, запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_6 на строк два місяці обов`язки, передбачені пунктами 1, 3 частини 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, а саме:

-прибувати на виклики до слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП вКиївській області,якому доручене проведення досудового розслідування кримінального провадження, до слідчого судді, суду, прокурора;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_6 , що в разі не виконанняпокладених на нього обов`язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення.

Визначити строк дії ухвали слідчого судді до 27 жовтня 2024 року включно.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ Обухівського РУП ГУ НП в Київській області, якому доручено досудове розслідування цього кримінального провадження.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1