Постанова

від 05.09.2024 по справі 911/27/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2024 р. Справа №911/27/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Руденко М.А.

Андрієнка В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу учасника Громадської організації "Товариство індивідуальних забудовників "Зелений маєток" ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2024 (повний текст складено 01.05.2024)

у справі №911/27/24 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Громадської організації "Товариство індивідуальних забудовників "Зелений маєток"

до учасника Громадської організації "Товариство індивідуальних забудовників "Зелений маєток" ОСОБА_1

прo стягнення 30 845,64 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Громадська організація "Товариство індивідуальних забудовників "Зелений маєток" (далі - Організація) звернулася до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з учасника Організації ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 30 845,64 грн, з яких: 26 641,00 грн - заборгованість щодо членських внесків, 4 066,93 грн - інфляційні втрати, 1 137,71 грн - три проценти річних.

В обґрунтування позовних вимог Організація посилається на неналежне виконанням відповідачем зобов`язань зі своєчасної сплати щомісячних членських внесків, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість у розмірі 25 641,00 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 07.03.2024 у справі №911/27/24 позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Організації 25 641,00 грн основного боргу по сплаті членських внесків, 4 066,93 грн інфляційних втрат, 1 137,71 грн трьох процентів річних, 2 684,00 грн витрат по сплаті судового збору та 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалюючи вказане рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку про доведеність факту існування простроченої заборгованості відповідача зі сплати членських внесків в сумі 25 641,00 грн, що останнім не спростовано, у зв`язку з чим наведена позовна вимога є обґрунтованою і підлягає задоволенню. При цьому, оскільки відповідачем прострочено виконання грошових зобов`язань зі сплати членських внесків, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 066,93 грн інфляційних втрат та 1 137,71 грн трьох процентів річних обґрунтовані і підлягають задоволенню. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку про покладення на відповідача відшкодування позивачу 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2024 у справі №911/27/24 та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду дійсним обставинам справи, нез`ясуванням (неправильним з`ясуванням) обставин, що мають значення для справи, неправильним дослідженням та оцінкою доказів.

Так, в апеляційній скарзі відповідач вказує, що судом першої інстанції:

- безпідставно та неправильно застосовані норми Господарського кодексу України (далі - ГК України), які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин;

- безпідставно встановлено (без зазначення доказів, які це підтверджують) факт сплати відповідачем членських внесків та інших платежів, "поводження відповідача як члена громадської організації", користування благами, які забезпечує громадська організація", а також факту членства відповідача в Організації;

- безпідставно не взято до уваги доводи відповідача про добровільність участі громадській організації та відсутності підстав для створення заборгованості по членських внесках в примусовому порядку;

- стягнуто з відповідача заборгованість по сплаті членських внесків за відсутності належних доказів, які б підтверджували правильність та обґрунтованість розрахунку основної суми заборгованості відповідача перед позивачем;

- невраховано заперечення відповідача щодо заявленого позивачем розміру судових витрат та безпідставно стягнуто з відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі №911/27/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк на усунення її недоліків.

05.06.2024 скаржником подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі №911/27/24. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2024 у справі №911/27/24 вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/27/24. Сторонам встановлено строк на подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень у строк до 12.07.2024.

12.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №911/27/24.

Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2024, у зв`язку з перебуванням суддів Буравльова С.І. з 19.08.2024 до 13.09.2024 та Шапрана В.В. з 26.08.2024 до 13.09.2024 у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2024 справу №911/27/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Руденко М.А., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2024 у справі №911/27/24 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Руденко М.А., Андрієнко В.В.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

19.06.2024, через систему "Електронний суд", позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд залишити рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2024 у справі №911/27/24 без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Так, позивач вважає рішення Господарського суду Київської області законним, таким, що ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального права та отриманням норм процесуального права, а апеляційну скаргу без підставною та необґрунтованою.

Також, позивач звертає увагу на те, що відповідач є членом Організації, що підтверджується його заявою про вступ, як учасника до громадської організації. Також, відповідач до 30.05.2019 сплачував членські внески, саме як учасник Організації. Крім того, рішення засідання правління Організації про вступ відповідача до громадської організації підтверджується протоколом від 20.04.2019 №200419-1.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як стверджує позивач, за заявою від 18.04.2019 відповідач став членом Організації.

Відповідно до пункту 2.1 статуту, затвердженого загальними зборами членів Організації від 06.04.2013 №29 (далі - Статут), метою діяльності Організації є здійснення та захист законних прав та свобод, задоволення суспільних, економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів у сфері володіння, користування і розпорядження земельними ділянками та розміщеними на них об`єктами нерухомого майна.

За змістом підпункту 4.21.5 пункту 4.21 Статуту основними обов`язками членів Організації є своєчасна сплата вступних, членських, цільових та інших внесків у розмірах і в терміни, встановлені загальними зборами членів Організації.

Згідно з Положенням про порядок сплати внесків та їх використання, затвердженим протоколом загальних зборів Організації від 06.04.2013, зі змінами від 30.01.2016 №33 (далі - Положення), членські внески - це грошові кошти, розмір яких затверджено на річних загальних зборах, пропорційно площі земельної ділянки з розрахунку за один квадратний метр земельної ділянки, які періодично вносяться членами організації на адміністративні та експлуатаційні витрати організації. До членських внесків не відносяться платежі за електроенергію і газоспоживання домоволодінь членів організації.

Пунктом 13.1 Статуту встановлено, що за невиконання своїх зобов`язань члени Організації несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом позивач зазначає, що з 31.05.2019 відповідач порушив умови Статуту, не виконував рішення загальних зборів, відмовився добровільно і своєчасно сплачувати щомісячні членські внески, у зв`язку з чим просить стягнути з відповідача 25 641,00 грн основного боргу, 4 066,93 грн інфляційних втрат та 1 137,71 грн трьох процентів річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як зазначалось вище, ОСОБА_1 є членом Організації, на підтвердження чого до місцевого господарського суду подано заяву відповідача від 18.04.2019 про прийняття його до Громадської організації "Товариство індивідуальних забудовників "Зелений маєток".

Рішенням загальних зборів членів Організації, оформленим протоколом від 06.04.2013 №29, зокрема, затверджено нову редакцію статуту позивача.

У преамбулі Статуту визначено, що Організація є громадською організацією, що об`єднує фізичних осіб, які є власниками земельних ділянок в с. Гора Бориспільського району Київської області, з метою здійснення та захисту законних прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів учасників у сфері володіння, користування і розпорядження належними учасникам земельними ділянками та розміщеними на них об`єктами нерухомого майна. Організація здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, Закону України "Про громадські об`єднання", інших законодавчих та нормативно-правових актів України, а також згідно з цим Статутом.

За змістом пункту 2.1 Статуту метою діяльності Організації є здійснення та захист законних прав та свобод, задоволення суспільних, економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів у сфері володіння, користування і розпорядження земельними ділянками та розміщеними на них об`єктами нерухомого майна.

Відповідно до пункту 2.2 Статуту Організація створена і діє на принципах добросовісності, самоврядності, рівності перед законом, відсутності майнового інтересу членів Організації, прозорості, відкритості, публічності. Організація вільна у виборі напрямів своєї діяльності.

Згідно з пунктом 2.3 Статуту основними цілями Організації є:

- всебічне сприяння членам Організації в реалізації їх законних прав як власників чи користувачів земельних ділянок та розміщених на них об`єктів нерухомості (житлових будинків, господарських будівель і споруд, іншого нерухомого майна);

- вирішення комплексу питань, пов`язаних з облаштуванням та забезпеченням безперебійного функціонування об`єктів інфраструктури на території організації;

- створення членам Організації безпечних та комфортних умов проживання на території Організації;

- інші цілі, які визначені загальними зборами учасників Організації і не суперечать чинному законодавству України.

Організація є юридичною особою, непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку, відповідно до чинного законодавства України, має рахунки в установах банків, круглу печатку зі свої найменуванням, бланки і здійснює свою діяльність згідно з чинним законодавством України (пункт 3.1 Статуту).

Пунктом 9.2 Статуту встановлено, що Організація для виконання своєї статутної мети має право володіти, користуватися, розпоряджатися коштами та іншим майном, яке передане йому його членами, державою, набуте як членські, цільові, вступні внески, благодійні внески, набуте в результаті підприємницької діяльності Організації, а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування та на інших підставах, не заборонених законом, у тому числі шляхом компенсації витрат, понесених Організацією у зв`язку з виконанням своїх статутних завдань і цілей.

Кошти Організації складаються з вступних внесків, членських внесків, цільових внесків, благодійних внесків, інших надходжень згідно з діючим законодавством (пункт 9.3 Статуту).

Порядок встановлення розмірів, складу і оплата внесків членами Організації регламентується Положенням про порядок сплати внесків та їх використання (далі - Порядок).

Членські внески - це грошові кошти, розмір яких затверджено на річних загальних зборах, пропорційно площі земельної ділянки з розрахунку за один квадратний метр земельної ділянки, які періодично вносяться членами організації на адміністративні та експлуатаційні витрати організації (пункт 2.2 Положення).

Відповідно до пункту 6.1 Положення члени організації сплачують внески, передбачені цим положенням у розмірі, встановленому рішеннями загальних зборів членів організації шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Організації. Оплата членських внесків здійснюється до 15 числа поточного місяця, або поквартально з оплатою на початку кварталу.

У пункті 4.1 Статуту членами Організації можуть бути особи, які є громадянами України, іноземцями чи особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, які досягли 14-річного віку, мають у власності земельну ділянку, яка знаходиться на території Організації, та виявили бажання брати участь у здійсненні цілей та завдань Організації, визнають Статут Організації та дотримуються його вимог.

Згідно з пунктом 4.21 Статуту основними обов`язками членів Організації є:

- дотримання вимог цього Статуту та виконання рішень загальних зборів членів Організації та інших органів управління Організації;

- дотримання вимог, які містяться у затверджених загальними зборами членів Організації внутрішніх положеннях Організації;

- утримання земельної ділянки та будівель на ній, шляхів, водоймищ, що до неї прилягають, дотримуватись санітарних і протипожежних правил і норм;

- дбайливе ставлення до майна Організації та інших членів Організації;

- своєчасна сплата вступних, членських, цільових та інших внесків у розмірах і в терміни, встановлені загальними зборами членів Організації;

- відшкодування у встановленому порядку збитків, у разі якщо вони будуть завдані членом Організації самій Організації чи іншим членам Організації;

- запобігати псуванню загального майна Організації, інформувати органи управління Організації про пошкодження такого майна;

- додержуватись чистоти в місцях загального користування та тиші в нічний час;

- виконання інших обов`язків, що випливають зі Статуту та рішень вищих органів Організації.

Пунктом 13.1 Статуту встановлено, що за невиконання своїх зобов`язань члени Організації несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

Як зазначає позивач, з 31.05.2019 відповідач відмовився добровільно і своєчасно сплачувати щомісячні членські внески, у зв`язку з чим у останнього наявна заборгованість у розмірі 25 641,00 грн. Крім того, внаслідок не погашення відповідачем заборгованості з членських внесків, позивачем нараховано інфляційні втрати у розмірі 4 066,93 грн та три проценти річних у сумі 1 137,71 грн, що і стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на доведеність факту існування простроченої заборгованості відповідача зі сплати членських внесків в сумі 25 641,00 грн, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з нього основної заборгованості зі сплати вказаних внесків разом з компенсаційними нарахуваннями (інфляційні втрати та три проценти річних).

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Його визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.

Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви №29458/04 та №29465/04).

Правова конструкція "суд, встановлений законом" стосується ще й таких аспектів, як механізм правового регулювання у сфері судоустрою та правомірність діяльності суду у процесі здійснення своїх повноважень.

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини вважають здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Також, у розумінні частини 1 статті 6 Конвенції, право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена належним судом, тобто судом, встановленим законом.

Судова практика Європейського суду з прав людини право на розгляд справи тлумачить як право особи звернутися до суду, так і право на розгляд та вирішена її справи судом.

Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України).

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів.

Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Правила юрисдикції визначені процесуальними законами, які регламентують предметну та суб`єктну юрисдикцію адміністративних, господарських та цивільних судів.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.

Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17 та від 23.03.2021 у справі №367/4695/20).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про громадські об`єднання" громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об`єднання за організаційно-правовою формою утворюється як громадська організація або громадська спілка. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Громадська спілка - це громадське об`єднання, засновниками якого є юридичні особи приватного права, а членами (учасниками) можуть бути юридичні особи приватного права та фізичні особи. Громадське об`єднання може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу. Громадське об`єднання зі статусом юридичної особи є непідприємницьким товариством, основною метою якого не є одержання прибутку.

За частиною 1 статті 8 Закону України "Про громадські об`єднання" членами (учасниками) громадської організації, крім молодіжної та дитячої, можуть бути особи, визначені частиною першою статті 7 цього Закону, які досягли 14 років. Вік членів молодіжної, дитячої організації визначається її статутом у межах, встановлених законом.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про громадські об`єднання" громадське об`єднання зі статусом юридичної особи для виконання своєї статутної мети (цілей) має право володіти, користуватися і розпоряджатися коштами та іншим майном, яке відповідно до закону передане такому громадському об`єднанню його членами (учасниками) або державою, набуте як членські внески, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, набуте в результаті підприємницької діяльності такого об`єднання, підприємницької діяльності створених ним юридичних осіб (товариств, підприємств), а також майном, придбаним за рахунок власних коштів, тимчасово наданим у користування (крім розпорядження) чи на інших підставах, не заборонених законом.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що спори між членом громадської організації і такою організацією щодо сплати членських внесків, не пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності цієї організації, а відтак такі спори слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Згідно з частиною 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Закон України від 15.12.2006 №483-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" відніс до підвідомчості господарських судів справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Стаття 20 ГПК України визначає юрисдикцію господарських судів: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Критеріями визначення юрисдикції спору (корпоративний це спір або спір про право цивільне) визнаються:

а) характер спірних правовідносин - корпоративні відносини мають бути пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб`єктивних цивільних прав; а цивільні - із захистом цивільного права;

б) суб`єктний склад сторін - сторонами спору є юридична особа корпоративного типу, її учасники (засновники, акціонери, члени), у тому числі учасник, який вибув (носій корпоративних прав), посадова особа; чи особа не має у цій юридичній особі корпоративних прав;

в) предмет спору - захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, порушеного певними діями (бездіяльністю) у процесі створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи корпоративного типу, набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов`язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи, чи захист цивільних прав і інтересів, що випливають з інших цивільних правовідносин, зокрема правовідносин інвестування або споживчих правовідносин.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є членом Громадської організації "Товариство індивідуальних забудовників "Зелений маєток".

Предметом спору у цій справі є позовні вимоги про стягнення з відповідача, як члена Організації, на користь позивача заборгованості зі сплати членських внесків та нарахованих на таку заборгованість сум інфляційних втрат та трьох процентів річних.

Отже, позовні вимоги у даній справі не стосуються корпоративних відносин, не пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, у зв`язку з чим зазначені вимоги підлягають розгляду не судом господарської юрисдикцій, а в порядку цивільного судочинства.

При цьому місцевий господарський суд вирішив спір у даній справі з порушенням правил юрисдикції, а тому колегія суддів під час апеляційного перегляду справи в порядку господарського судочинства позбавлена можливості зробити висновки щодо правильності застосування норм матеріального права по суті заявлених позовних вимог та заперечень сторін, адже зазначені питання має вирішити місцевий загальний суд, розглядаючи відповідну цивільну справу за правилами цивільного судочинства.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За приписами статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 278 ГПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи те, що судом першої інстанції помилково розглянуто в порядку господарського судочинства справу, віднесену до цивільної юрисдикції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги учасника Організації ОСОБА_1, скасування рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2024 у справі №911/27/24 та закриття провадження у даній справі.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду з заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (частина 2 статті 231 ГПК України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції роз`яснює позивачеві, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до Північного апеляційного господарського суду з заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 231, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу учасника Громадської організації "Товариство індивідуальних забудовників "Зелений маєток" ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2024 у справі №911/27/24 задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Господарського суду Київської області від 07.03.2024 у справі №911/27/24.

3. Закрити провадження у справі №911/27/24.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді М.А. Руденко

В.В. Андрієнко