Рішення

від 07.08.2024 по справі 911/671/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2024 р. м. Київ Справа № 911/671/24

Господарський суд Київської області в складі:

головуючого судді Христенко О.О.

за участю секретаря Комісарчук Д-М.О.

розглянувши справу № 911/671/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасна сертифікація та інспекція

ССІ, м. Кривий Ріг

до Публічного акціонерного товариства «Центренерго», смт. Козин Київської

області

про стягнення 207 427,35 грн.

Представники:

від позивача:Ніколенко М.Є., адвокат, ордер серія АЕ №1182680 від 10.01.2024

від відповідача:Кулініч В.О., посадова інструкція, наказ

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство зобмеженою відповідальністю Сучасна сертифікація та інспекція ССІ (далі-позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (далі-відповідач) про стягнення 207 427,35 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за умовами Договору про надання послуг № 151/6 від 29.07.2020, в частині своєчасної оплати отриманих послуг, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 105 420,00 грн, з огляду на наявність якої нараховані 46 837,85 грн пені, 9 279,64 грн 3 % річних та 45 837,85 грн інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.04.2024 відкрито провадження у справі № 911/671/24, розгляд справи в порядку загального позовного провадження призначений у підготовчому засіданні на 01.05.2024.

29.04.2024 через систему «Електронний суд» від Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшов відзив (вх. № 4616/24) на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити позивачу в його задоволенні. Так, у своєму відзиві відповідач фактично не заперечує, щодо отримання від позивача послуг та залишок заборгованості в сумі 105 420,00 грн. Однак, відповідач з посиланням на вимоги ч. 6 статті 232 Господарського процесуального кодексу України зазначає про обмеження нарахування пені шістьма місяцями. Крім того, відповідач зазначає про те, що внаслідок військової агресії російської федерації проти України починаючи з 24.02.2022, теплові електростанції ПАТ «Центренерго» неодноразово припиняли своє функціонування, у зв`язку із нанесенням окупаціними військами ракетних ударів, у зв`язку з чим відповідач зазнав значних майнових втрат у вигляді знищення та пошкодження майна, а занадто великі заявлені до стягнення суми пені, інфляційні нарахування та 3 % річних призведуть до витрачення коштів не на відновлення критичної інфраструктури та виплати заробітної плати співробітникам, а на оплату вказаних санкцій, що в свою чергу вплине на життєдіяльність та обороноздатність країни, а тому наявні підстави для зменшення розміру 3 % річних, інфляційних нарахувань та пені на 99 %.

10.04.2024 через систему «Електронний суд» від Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшло клопотання (вх. № 3820/24) про залишення позовної заяви без руху. Мотивуючи своє клопотання, відповідач зазначає про те, що 19.03.2024 при отримані та розкритті відповідачем конверта разом із позовною заявою, було виявлено відсутність додатків перерахованих у позовній заяві, чим допущено порушення норм ст.ст. 164, 172 ГПК України при зверненні позивача до господарського суду із позовом.

Розглянувши в підготовчому засіданні 01.05.2024 клопотання відповідача (вх. № 3820/24) таке відхилено судом, про що постановлено ухвалу від 01.05.2024, якою також було відкладено підготовче засідання на 29.05.2024.

20.05.2024 через систему Електронний суд від позивача надійшла відповідь (вх. № 5358/24) на відзив, в якій позивач з посиланням на п. 4. 2 договору вказував про обов`язок відповідача, у встановленні строки, здійснити оплату отриманих послуг, у позивача наявне право, у разі неналежного виконання зобов`язань з оплати послуг вимагати, разом зі сплатою заборгованості, сплати пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань; позивач заперечував щодо зменшення сум пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань за відсутності надання відповідачем належних доказів для їх зменшення.

29.05.2024 через систему Електронний суд від ПАТ Центренерго надійшли заперечення (вх. № 5717/24) на відповідь на відзив, в яких відповідач, зокрема, просив суд застосувати строки позовної давності щодо стягнення з відповідача заборгованості.

Ухвалою суду від 19.06.2024 закрито підготовче провадження у справі № 911/671/24, справу призначено до розгляду по суті на 07.08.2024.

Присутнім в судових засіданнях представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, вважаючи їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з підстав, викладених у позові; представник відповідача заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області -

ВСТАНОВИВ:

29.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Сучасна сертифікація та інспекція ССІ (позивач, виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (відповідач, замовник) укладений Договір про надання послуг № 151/6, за умовами п. 1.1, 1.2 якого виконавець бере на себе зобов`язання надати послуги з інспекції кількості і якості вугілля, що надходить на ТЕС ПАТ Центренерго в вагонах та дослідження якісних, генетичних та технологічних характеристик запасів палива та паливно-мастильних матеріалів на складах ТЕС ПАТ Центренерго, код ДК 021:2015:73110000-6-Дослідницькі послуги.

Вид, характеристики, строк надання послуг визначені в Додатку № 1 до договору (Послуги і розцінки).

Пунктом 3.1 договору визначено, що замовник повинен сплачувати послуги виконавця відповідно з узгодженим в Додатку № 1 до договору розцінками у сумі, зазначеній у виставленому виконавцем рахунку. Рахунок виставляється на підставі підписаного сторонами акту здачі-приймання наданих послуг.

Замовник оплачує послуги після підписання сторонами акту здачі-приймання наданих послуг на підставі виставленого виконавцем рахунку, протягом 5 банківських днів з моменту отримання рахунку виконавця (п. 4.2 договору).

Умовами п. 2.1 договору визначено, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін і буде діяти до 31.01.2021, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.

29.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю Сучасна сертифікація та інспекція ССІ та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» підписаний Додаток № 1 до Договору № 151/6, за яким сторони погодили, товар, який підлягає інспектуванню, період надання послуг, а також вартість по кожній із послуг.

26.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю Сучасна сертифікація та інспекція ССІ та Публічним акціонерним товариством «Центренерго» підписаний акт приймання-здачі наданих послуг № 024, за яким, позивачем були надані, а відповідачем прийняті послуги на загальну суму 543 420,00 грн.

Претензій щодо якості чи кількості отриманих послуг матеріали справи не містять, а отже вказані в акті послуги прийнятті відповідачем без зауважень, що свідчить про повноту та якість виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, а тому послуги вважаються прийнятими без зауважень в повному обсязі.

Для здійснення оплати наданих послуг позивачем сформований рахунок № СФ-0000030 від 26.01.2021 на суму 543 420,00 грн.

Однак, як стверджує позивач та підтверджується матеріалами справи, в порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань, вартість отриманих послуг, сплачена відповідачем лише частково сумі 438 000,00 грн, про що свідчить наявна в матеріалах справи копія банківської виписки по особовому рахунку позивача, вартість послуг в сумі 105 420,00 грн залишена відповідачем не сплаченою.

В порядку досудового врегулювання спору, позивач звертався до відповідача з претензією № 4/88 від 09.01.2024, в якій вимагав від відповідача здійснити оплату заборгованості в розмірі 105 420,00 грн, а також нараховані штрафні санкції, інфляційні нарахування та 3 % річних. Направлення претензії № 4/88 від 09.01.2024 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення у цінний лист та фіскальним чеком від 11.01.2024.

Однак, претензія позивача залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За твердженням позивача станом на день підготовки даної позовної заяви наявна за відповідачем заборгованість за отримані послуги лишається не сплаченою, що і стало підставою для звернення позивача із відповідним позовом до господарського суду за захистом свого порушеного права.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до статті 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарських зобов`язань є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, судом встановлено, що даний правочин за своєю правовою природою є договором з надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України (далі ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, звертаючись до суду позивач зазначає про не дотримання відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за фактично прийняті послуги від позивача на підставі Договору № 151/6 від 29.07.2020 та акту приймання-передачі від 26.01.2021.

У своєму відзиві на позовну заяву (вх. № 4616/24) Публічне акціонерне товариство «Центренерго» фактично не заперечувало отримання від позивача послуг та залишок заборгованості в сумі 105 420,00 грн, однак у своїх запереченнях (вх. № 5717/24) відповідач, зокрема, просив суд застосувати строки позовної давності щодо стягнення з відповідача заборгованості.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності щодо стягнення з нього заборгованості, суд зазначає.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушено, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Згідно з ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін (ст. 259 ЦК України).

Згідно з частинами 3-5 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 р. "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12.03.2020 року на всій території України карантин, дію якого неодноразово було продовжено.

Відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Враховуючи зазначене, строк позовної давності за вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, було продовжено на строк дії карантину.

В подальшому, 24.02.2022 року російською федерацією було розпочато повномасштабну військову агресію проти України, у зв`язку з чим Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України від 24.02.2022 р. № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року, який в подальшому неодноразово продовжувався і станом на дату ухвалення даного рішення досі триває.

Відповідно до п. 19 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257 - 259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Таким чином, строк позовної давності за вимогою про стягнення заборгованості на день прийняття рішення судом не сплинув. А отже і доводи відповідача щодо пропущення позивачем строків позовної давності не беруться судом до уваги.

В той же час, відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Оскільки заборгованість відповідача в частині оплати отриманих на підставі Договору № 151/6 від 29.07.2020 послуг з інспекції кількості і якості вугілля, на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 105 420,00 грн визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, у зв`язку із неналежним виконання відповідачем умов договору, в частині своєчасної оплати отриманих послуг, позивач також просить суд стягнути з відповідача 9 279,64 грн 3 % річних, нарахованих за період з 03.02.2021 по 09.01.2024, 45 837,85 грн інфляційних нарахувань, за період з 03.02.2021 по 30.11.2023, та 46 890,86 грн пені, нараховану за період з 09.01.2023 по 09.01.2024.

Відповідач заперечуючи проти заявлених вимог вважає, що наявні підстави для зменшення розміру 3 % річних, інфляційних нарахувань та пені на 99 %.

Щодо стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Умовами п. 4.3.2 договору визначено, що у разі виникнення у замовника заборгованості по оплаті рахунків, виконавець залишає за собою право на свій розсуд, зокрема, але не виключно вимагати від замовника сплати заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції, пені, розрахованої із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, а також 3 % річних, від несплаченої суми за весь період прострочення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач звертаючись до суду просить суд стягнути з відповідача 9 279,64 грн 3 % річних, нарахованих за період з 03.02.2021 по 09.01.2024 та 46 890,86 грн інфляційих нарахувань, за період з 03.02.2021 по 30.11.2023.

Як вже було встановлено судом, заперечуючи проти позову відповідач відзначав, що внаслідок військової агресії російської федерації проти України починаючи з 24.02.2022, теплові електростанції ПАТ «Центренерго» неодноразово припиняли своє функціонування, у зв`язку із нанесенням окупаціними військами ракетних ударів, в наслідок чого відповідач зазнав значних майнових втрат у вигляді знищення та пошкодження майна, а занадто великі заявлені до стягнення суми пені, інфляційні нарахування та 3 % річних призведуть до витрачення коштів не на відновлення критичної інфраструктури та виплати заробітної плати співробітникам, а на оплату вказаних санкцій, що в свою чергу вплине на життєдіяльність та обороноздатність країни, а тому наявні підстави для зменшення розміру 3 % річних, інфляційних нарахувань та пені на 99 %.

Положення ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України передбачають зменшення саме штрафних санкцій. Відповідальність передбачена положеннями ст. 625 Цивільного кодексу України у вигляді обов`язку боржника сплатити 3 % річних та інфляційні нарахування не є штрафною санкцією, а є мірою відповідальності, що носить компенсаторний характер і пов`язаний особливою природою грошей, що мають властивість знецінюватись. На відміну від штрафних санкцій метою яких є збагачення кредитора, 3 % річні та інфляційні нарахування будучи акцесорними до основного зобов`язання у свої природі є особливого роду збиткам, (сателітні), що не вимагають доведення та існують в силу змісту грошового зобов`язання, завданням яких є відновлення майнових прав кредитора.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення 3 % річних та інфляційних нарахувань не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.04.2020 у справі № 922/795/19.

При цьому статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, тоді як норми статті 625 ЦК України, які визначають відповідальність за порушення саме грошового зобов`язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Оскільки 3 % річних та інфляційні нарахування не є штрафними санкціями, а сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми за весь час прострочення із застосуванням положень частини другої статті 625 Цивільного кодексу України.

Заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ст. 551 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, можна дійти висновку, що порушення відповідачем умов договору є підставою для нарахування визначених статтею 625 ЦК України платежів, а наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним коштами.

Отже, оскільки зменшення (за клопотанням сторони) заявлених інфляційних нарахувань та 3 % річних, які нараховуються за неналежне виконання стороною свої зобов`язань кореспондується із обов`язком сторони, до якої така відповідальність застосовується, довести згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів, тоді як відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів існування таких обставин, - доводи відповідача про наявність підстав для зменшення розміру інфляційних нарахувань та 3 % річних на 99 % є необґрунтованими та неспроможними.

Отже, на підставі вказаних норм права, враховуючи, що наданий позивачем розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань є арифметично вірним, суд дійшов висновку щодо задоволення зазначених вимог позивача.

Щодо стягнення пені.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Так, як вбачається з позовної заяви, звертаючись до суду про стягнення з відповідача пені в сумі 46 890,86 грн, позивач здійснює її нарахування за період з 09.01.2023 по 09.01.2024. З пояснень позивача вбачається, що зазначений період нарахування пені обумовлений дотриманням позивачем строків позовної давності щодо стягнення пені в один рік.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).

Приписами частини 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено період часу за який нараховується пеня, і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконаним.

Перебіг вказаного періоду починається з дня наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок перебігу такого строку не може бути змінений за згодою сторін.

Оскільки Акт № 024 приймання-здачі наданих послуг підписаний 26.01.2021, з врахуванням п.п. 4.3.2 договору та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені починається з 03.02.2021 по 03.08.2021.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 46 890,86 грн за період з 09.01.2023 по 09.01.2024, тому позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи наведене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову частково, витрати по сплаті судового збору, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються судом на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Центренерго» (08711, Київська область, Обухівський район, смт. Козин, вул. Рудиківська, 49, код ЄДРПОУ 22927045) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сучасна сертифікація та інспекція ССІ (50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Громової, 26, код ЄДРПОУ 30995611) 105 420 (сто п`ять тисяч чотириста двадцять) грн 00 коп заборгованості, 45 837 (сорок п`ять тисяч вісімсот тридцять сім) грн 85 коп інфляційних нарахувань, 9 279 (дев`ять тисяч двісті сімдесят дев`ять) грн 64 коп 3 % річних та 2 408 (дві тисячі чотириста вісім) грн 06 коп судового збору.

Видати наказ.

3. В інші частині в позові відмовити.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано - 04.09.2024.

Суддя О.О. Христенко