Постанова

від 05.09.2024 по справі 569/23140/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/23140/23

Провадження № 22-ц/4815/549/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді : Гордійчук С. О.,

суддів: Ковальчук Н.М., Хилевича С.В.,

секретар судового засідання : Хлуд І.П.

учасники справи:

позивач: Товариствоз обмеженоювідповідальністю «КонсалтСолюшенс»

відповідачі: ОСОБА_1 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплосфера Рівне»

розглянув впорядку спрощеногопозовного провадженняв м.Рівне апеляційнускаргу представника ОСОБА_1 адвоката Оспанова Р.О. на рішення Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від 29 лютого 2024 року,ухваленого вскладі суддіПершко О.О.,дата складанняповного текстурішення 04 березня 2024 року, у справі № 569/23140/23

в с т а н о в и в :

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» звернулося з позовом до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосфера Рівне» про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за користування грошовими коштами.

Позов обґрунтований тим, що 07 березня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № 014/2628/4/11331, за змістом пункту 1.1. якого кредитор надає позичальнику кредит у сумі 600 000 доларів CША зі строком користування кредитними коштами до 06 березня 2018 року і зі сплатою 12,00 % відсотків річних.

З метою забезпечення кредитного договору 07 березня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ТОВ «Теплосфера Рівне», в особі директора Грищука Р.Г., було укладено Договір поруки № 014/2628/4/11331/2, за змістом пункту 1.2. якого поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань, що випливають з кредитного договору № 014/2628/4/11331 від 07 березня 2008 року, в повному обсязі таких зобов`язань.

У зв`язку з невиконанням Боржником свого обов`язку зі сплати кредиту, рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2015 року у цивільній справі № 1715/22072/12 позов Публічного акціонерного товариства «Фідобанк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Теплосфера Рівне» про дострокове стягнення заборгованості задоволено та вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Теплосфера Рівне» на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованість в сумі 6 067 495 грн. 78 коп.

03 лютого 2021 року між ПАТ «Фідобанк» та ТОВ «Консалт Солюшенс» укладено договір № GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М. та зареєстрований в реєстрі за № 28, за змістом пункту 1 якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців, та/або поручителів, зазначених у Додатку 1 до цього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)), та/або договорами поруки та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень та додатків до них, згідно реєстру у додатку № 1 до цього Договору. Новий кредитор сплачує банку за права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором.

За змістом пункту 476 Додатку 1 до Договору № GL1N019277_205/1 про відступлення права вимоги від 03 лютого 2021 року до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги, серед іншого, до ОСОБА_1 , ТОВ «Теплосфера Рівне» за кредитним договором № 014/2628/4/11331 від 07 березня 2008 року та договором поруки № 014/2628/4/11331/2 від 07 березня 2008 року.

Таким чином, ПАТ «Фідобанк» вибуло як кредитор із зобов`язань, що виникли на підставі кредитного договору № 014/2628/4/11331 від 07 березня 2008 року, а ТОВ «Консалт Солюшенс» є правонаступником ПАТ «Фідобанк» у правовідносинах, що виникли на підставі кредитного договору № 014/2628/4/11331 від 07 березня 2008 року та в подальшому були підтверджені рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2015 року у цивільній справі № 1715/22072/12.

Вказане грошове зобов`язання є невиконаним, позичальник у зв`язку з тим, що позичальник безпідставно користується грошовими коштами, у ТОВ «Консалт Солюшенс» виникло законне право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за користування коштами, передбачене статтею 625 ЦК України, з врахуванням строків позовної давності для звернення до суду з такою вимогою.

Просило стягнути солідарно з відповідачів на його користь заборгованість в розмірі 499794 грн. 86 коп., яка складається з: 226 829 грн. 77 коп. інфляційного збільшення; 272965 грн. 09 коп. - 3% річних за користування грошовими коштами.

Рішенням Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від 29 лютого 2024 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосфера Рівне» про стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних за користування грошовими коштами задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосфера Рівне» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 272 965 (двісті сімдесят дві тисячі дев`ятсот шістдесят п`ять) гривень 09 копійок та інфляційні втрати у розмірі 226 829 (двісті двадцять шість тисяч вісімсот двадцять дев`ять) гривень 77 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» судові витрати у розмірі 3 748 (три тисячі сімсот сорок вісім) гривень 46 копійок.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплосфера Рівне» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» судові витрати у розмірі 3 748 (три тисячі сімсот сорок вісім) гривень 46 копійок.

В апеляційній скарзі представник відповідача посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції застосував судову практику, яка є неревалентною до даного спору, адже по справі №916/190/18 вирішувалося питання про стягнення з боржника інфляційних та 3% річних нарахованих на суму основної заборгованості за судовим рішенням, що вже було виконане у примусовому порядку. У даному спорі в кредитор (позивач) позбавляється права звернення до виконання судового рішення у примусовому порядку у зв`язку із спливом виконавчої давності. Суд не врахував, що ухвалою суду відмовлено позивачу у задоволені заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні. Рішення суду про стягнення основної заборгованості не було звернуто до виконання у встановлені законом строк, а тому позивач не має можливості у примусовому порядку стягувати таку заборгованість із відповідачів із спливом виконавчої давності. Вважає, що заборгованість що виникла у відповідачів є натуральним (задавненим) зобов`язанням.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

04 вересня 2024 року представники відповідачів подали клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв`язку із перебуванням у відрядженні.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18 вказано, що "якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні."

Враховуючи, що поважність причин неявки представників відповідачів судом апеляційної інстанції не встановлена, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про розгляд справи у відсутності представників відповідачів.

У частині третій статті 3ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПКУкраїни передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду таким вимогам відповідає.

Судом встановлено, що 07 березня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк», як кредитором, та ОСОБА_1 , як позичальником, укладено Кредитний договір з фізичною особою № 014/2628/4/11331.

Згідно п. 1.1. даного Договору кредитор, на положеннях та умовах цього Договору, відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію у сумі 600000 доларів США 00 центів, зі строком користування кредитним коштами (кредитом) до 06 березня 2018 року (включно), із сплатою 12,00 % річних.

15 квітня 2009 року між ВАТ «Ерсте Банк», як кредитором, ОСОБА_1 , як позичальником, та ТОВ «Теплосфера Рівне», як поручителем, укладено Договір поруки № 014/2628/4/11331/2.

Згідно п. 1.2. даного Договору поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань, що випливають з укладеного між кредитором та позичальником Кредитного договору № 014/2628/4/11331 від 07 березня 2008 року та всіх додаткових угод, що були укладені до нього, в тому числі, але не виключно, зобов`язань щодо повернення у встановлений кредитним договором строк суми кредиту, сплати в порядку та строки, визначені кредитним договором, процентів за користування кредитом та/або комісій, можливої неустойки (пені, штрафів), а також зобов`язань щодо відшкодування позичальником витрат кредитора, пов`язаних з пред`явленням вимог і отриманням виконання за кредитним договором, та збитків кредитора, завданих порушенням позичальником своїх обов`язків за кредитним договором.

30 жовтня 2013 року на підставі рішення Загальних зборів акціонерів ПАТ «Фідобанк» був затверджений передавальний акт, у відповідності до якого ПАТ «Фідобанк» стало правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Ерсте Банк», що слідує зі Статуту ПАТ «Фідобанк», затвердженого рішенням Загальних зборів акціонерів від 14 квітня 2016 року.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2015 року у справі № 1715/22072/12, яке набрало законної сили 17 березня 2015 року, позов ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Теплосфера Рівне» про дострокове стягнення заборгованості задоволено та стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ТОВ «Теплосфера Рівне» на користь ПАТ «Фідобанк» заборгованість в сумі 6 067 495 грн. 78 коп., яка утворилась внаслідок невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань по Кредитному договору № 014/2628/4/11331 від 07 березня 2008 року.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 11 січня 2021 року у справі № 1715/22072/12, яка набрала законної сили 27 січня 2021 року, в задоволенні заяви ПАТ «Фідобанк» про видачу дубліката виконавчих листів та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання відмовлено.

03 лютого 2021 року між ПАТ «Фідобанк», який є повним правонаступником ВАТ «Ерсте Банк», як банком, та ТОВ «Консалт Солюшенс», як новим кредитором, укладено Договір № GL1N019277_205/1 про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Толочко Я.М. та зареєстрований в реєстрі за № 28.

Згідно п. 476 Додатку 1 до Договору № GL1N019277_205/1 про відступлення права вимоги від 03 лютого 2021 року до ТОВ «Консалт Солюшенс» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 , ТОВ «Теплосфера Рівне» за Кредитним договором № 014/2628/4/11331 від 07 березня 2008 року та Договором поруки № 014/2628/4/11331/2 від 15 квітня 2009 року.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10 вересня 2021 року у справі № 1715/22072/12, яка набрала законної сили 28 вересня 2021 року, в задоволенні заяви ТОВ «Консалт Солюшенс» про заміну сторони стягувача - ПАТ «Фідобанк» її правонаступником ТОВ «Консалт Солюшенс» у виконавчому провадженні за виконавчими документами, виданими Рівненським міським судом Рівненської області у справі №1715/22072/12 за позовом ПАТ «Фідобанк» до ОСОБА_1 , ТОВ «Теплосфера Рівне», відмовлено.

Отже, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 06 березня 2015 року у справі № 1715/22072/12 року не виконано.

За розрахунком розрахунку вимог позивача у зв`язку з неповерненням відповідачами заборгованості за період з 23 лютого 2019 року по 23 серпня 2020 року 3% річних на суму заборгованості згідно рішення суду в сумі 6067 495 грн. 78 коп. становлять 272 965 грн. 09 коп., інфляційні втрати 226 829 грн. 77 коп., загалом 499 794 грн. 86 коп.

Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов`язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, - за наявності прямої вказівки про це в законі.

За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов`язання, яке виникло з підстав, що існували до його ухвалення, але не породжує таке зобов`язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства передбачають виникнення зобов`язання саме з набранням законної сили рішенням суду.

За змістом статей 524, 533-535, 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Відповідно до частини 1 статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зістаттею 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування трьох процентів річних та індексу інфляції входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Оскільки стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, то вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Устатті 625 ЦК Українивизначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Такі правові висновки зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц.

Як вбачається з висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим, права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, як наслідок, право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передують подачі такого позову.

Правовий аналіз положень статей 526,599,611,625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625цього Кодексу за увесь час прострочення.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям/ не відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання.

Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Відповідні правові позиції висловлено Верховним Судом у постановах Великої Палати від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі №916/190/18, від 8 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц, а також у постановах Верховного Суду від 28 вересня 2021 року у справі №759/4755/19, від 18 січня 2023 року у справі № 524/4102/19, від 26 квітня 2023 року у справі № 462/109/21.

У справі, що переглядається, ТОВ «Консалт Солюшенс», яке набуло всіх прав вимоги по Кредитному договору № 014/2628/4/11331 від 07 березня 2008 року та Договору поруки № 014/2628/4/11331/2 від 15 квітня 2009 року, звернулося до суду з позовом про стягнення 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку з невиконанням відповідачами рішення суду про солідарне стягнення з них заборгованості за кредитним договором.

Відомості щодо виконання боржниками рішення суду та стягнення заборгованості відсутні.

Разом з тим, апелянт також не надав суду відомостей про виконання рішення суду про стягнення з нього заборгованості та не спростував наявність заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 067495,78 грн.

З ухваленням рішення про стягнення заборгованості кредитне зобов`язання не припинилось, та невиконання відповідачами грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, яке має наслідком відповідальність, передбачену статтею 625 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача коштів на підставі статті 625 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки не знайшли свого підтвердження і зводяться лише до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надано належну правову оцінку та до тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Відповідно дост. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене відповідно до ч.13ст.141ЦПК Українивідсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381 - 384,389 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 адвоката Оспанова Р.О. залишити без задоволення.

Рішення Рівненського міськогосуду Рівненськоїобласті від 29 лютого 2024 року залишити без змінити.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 05 вересня 2024 року

Головуючий : Гордійчук С.О.

Судді : Ковальчук Н.М.

Хилевич С.В.