Рішення
від 04.09.2024 по справі 947/712/23
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/712/23

Провадження № 2/947/237/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_5 ,

ОСОБА_1

до ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

ОСОБА_6 ,

Відділ забезпечення діяльності Органу опіки та піклування

Київської районної адміністрації Одеської міської ради,

про скасування державної реєстрації права власності,

усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення,

встановлення порядку користування нерухомим майном,

ВСТАНОВИВ:

04.01.2023 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_5 , ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 , Відділ забезпечення діяльності Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради, про скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення, встановлення порядку користування нерухомим майном, в якій позивач просить суд:

- скасувати державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1938909551101, зареєстрованого за ОСОБА_3 державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Морозовою Ольгою Станіславівною, Одеська область, 15.10.2019 року, номер запису про право власності 33710162, форма власності: приватна, розмір частки: 1/1;

- усунути ОСОБА_5 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_5 разом з малолітнім ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вищевказану квартиру;

- усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_1 ;

- встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 ;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 понесені судові витрати;

- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.

В обґрунтування позову, позивачі посилається на те, що вони спільно є власниками 691/2000 часток у праві спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 , що складається в цілому з трьох житлових кімнат та приміщень житловою площею 45,8 кв.м., загальною площею 75,2 кв.м., в рівних частках кожен, на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого державним нотаріусом Шостої одеської державної нотаріальної контори Шевцовою О.В. 25.09.2018 року за №7-817.

Іншими співвласниками даної квартири крім них, є: ОСОБА_3 , з часткою 691/2000 у праві спільної часткової власності в цьому майні, які належать йому на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М. 05.10.2007 року за №12583; ОСОБА_6 , з часткою 309/1000 у праві спільної часткової власності в цьому майні, які належать йому на підставі договору міни, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Слаєвою Р.К. 12.09.2005 року за №6013.

Позивачі вказують, що вони, як співвласники даної квартири мають законодавче право на проживання в ній, а також здійснили в ній реєстрацію свого місця проживання, а з ОСОБА_5 також зареєстрований його малолітній син - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Додатково, позивачі вказують, що після придбання ними частки квартири вони неодноразово намагалися домовитися з відповідачем щодо передачі комплекту ключів від квартири та надання безперешкодного доступу до квартири, проте такі спроби не принесли бажаних результатів, за наслідком чого з підстав створених відповідачем перешкод, вони позивачі не мають можливість потрапити до спірної квартири для проживання в ній, а також не мають можливості на належне користування нею.

За наслідком чого, позивачі вважають наявними підстави для усунення ним перешкод у користуванні цією квартирою, шляхом їх вселення, а також доцільним встановити порядок користування даною квартирою між співвласниками.

Додатково, позивачі вказують, що під час вчинення дій спрямованих на захист своїх порушених прав та інтересів, вони додатково дізнались, що відповідачем були вчинені протиправні дії з одноособового захоплення даної квартири, на підставі належній йому в цьому майні частці, а також частин приміщень горища загального користування, та вчинено реєстрацію свого права власності на квартиру АДРЕСА_1 , зі збільшеною загальною площею розміром 177,7 кв.м., житловою площею 47,2 кв.м., реєстрацію чого було проведено державним реєстратором КП «Агенція реєстраційних послуг» Морозовою О.С. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 49207214 від 17.10.2019 року.

Позивачі вважаючи вказані дії протиправними, а також такими, що порушують та взагалі позбавляють їх права власності на частку у спірній квартирі, вважають наявними підстави для скасування даної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 33710162.

Вказані обставини зумовили звернення позивачів до суду з даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу на підставі вказаного позову розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 02.02.2023 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження, та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

Одночасно з позовом позивачем ОСОБА_5 подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності відповідачеві ОСОБА_3 .

За наслідком розгляду вказаної заяви, 02.02.2023 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою вжито заходи забезпечення позову по цивільній справі №947/712/23,та накладено арешт на нерухоме майно квартиру АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1938909551101.

25.05.2023 року до суду надійшло клопотання від позивача ОСОБА_5 про витребування доказів, за наслідком розгляду якого 25.05.2023 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою клопотання задоволено та витребувано: з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради (місцезнаходження: 65011, м. Одеса, вул. Троїцька, 25): усю наявну інформацію відносно власників та реєстрації права власності щодо об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 ; а також належним чином завірені копії матеріалів інвентаризаційної справи щодо нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 ; з Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради (місцезнаходження: 65009,м.Одеса,вул.Черняхівського,6) належним чином завірені копії усіх матеріалів реєстраційної справи, у тому числі сформованих в електронній формі, щодо об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , у тому числі починаючи з дати відкриття розділу в Державному реєстрі речових прав щодо цього майна, однак без виключень.

22.06.2023 року до суду на виконання вказаної ухвали суду надійшли з Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради витребувані судом документи, а 13.07.2023 року з Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради.

27.06.2023 року до суду надійшла заява від представника відповідача ОСОБА_3 , про ознайомлення з матеріалами справи, за наслідком чого представником відповідача була здійснено ознайомлення з матеріалами справи цього ж дні 27.06.2023 року, про що свідчить відповідний підпис та розписка представника на даній заяві наявній в матеріалах справи.

11.09.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, однак у підготовчому судовому засіданні 11.09.2023 року судом було ухвалено відмовити у прийнятті відзиву на позовну заяву, а докази додані до нього не враховувати під час розгляду справи, з підстав пропуску стороною відповідача процесуального строку на вчинення процесуальної дії, з урахуванням неподання клопотання про поновлення відповідного строку.

26.04.2023 року до суду надійшло клопотання від ОСОБА_5 , як позивача та представника ОСОБА_1 , в якому позивачі просять суд призначити по справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручити судовому експерта Приватного підприємства «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибинського С. С.» ОСОБА_8 .

За наслідком розгляду вказаного клопотання, 09.10.2023 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою клопотання задоволено. Призначено по справі судову будівельно-технічну експертизу, проведення якої доручено експертам Приватного підприємства «ОДЕСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИЙ ЦЕНТР ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІМ. СКИБІНСЬКОГО С.С.», на вирішення якої поставлені наступні питання:

1. Які можливі варіанти встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 , між співвласниками квартири у відповідності до ідеальних часток співвласників або з незначним відступом від ідеальних часток: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 - 691/2000 часток, ОСОБА_3 - 691/2000 часток, ОСОБА_6 - 309/1000 часток?

2. Які будівельні роботи з перепланування, влаштування дверних прорізів слід виконати для виділення у користування ізольованих кімнат у квартирі АДРЕСА_1 , її співвласникам: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 ?

Тієї ж датою, судом постановлено ухвалу, якою провадження по справі зупинено на час проведення вказаної експертизи.

29.11.2023 року до суду надійшло клопотання судового експерта про сплату рахунку №019 від 29.11.2023 року за проведення експертизи в сумі 10000,00 грн.

30.11.2023 року позивачем ОСОБА_5 було надано до суду заяву разом з квитанцією №9325-5452-1865-6007 від 30.11.2023 року на підтвердження сплати рахунку за проведення судової будівельно-технічної експертизи в сумі 10000,00 грн.

28.03.2024 року до суду надійшли матеріали цивільної справи №947/712/23, разом з висновком судового експерта №048/2023 від 01.03.2024 року на виконання ухвали суду від 09.10.2023 року про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 01.04.2024 року по справі №947/712/23 поновлено провадження по даній справі та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

Також суд зазначає, що під час перебування справи в експертній установі, 09.10.2023 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, разом з клопотанням про поновлення процесуального строку на вчинення процесуального строк з його подання.

За наслідком розгляду вказаного клопотання, 10.06.2024 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_3 про поновленняпроцесуального строкуна поданнядо судувідзиву напозовну заявупо цивільнійсправі №947/712/23, відмовлено. Відзив відповідача ОСОБА_3 на позовну заяву, який надійшов до суду 09.10.2023 року за вх. №54136 в рамках цивільної справи №947/712/23, залишено без розгляду.

10.07.2024 року до суду від представника відповідача надійшло клопотання про призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи, проведення якої слід доручити експертам Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз, з посиланням що відповідна додаткова судова експертизу буде забезпечувати повний, всебічний та об`єктивний розгляд справи.

За наслідком розгляду вказаного клопотання, 10.07.2024 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою клопотання представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 про призначення додаткової судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі, залишено без задоволення.

Тієї ж дати, 10.07.2024 року Київським районним судом міста Одеси без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено закрити стадію підготовчого провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 04.09.2024 року о 10 год. 00 хв.

До судового засідання призначеного на 04.09.2024 року, з`явились: представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ; представник відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 .

Інші учасники справи до суду не з`явились, однак 03.09.2024 року до суду надійшла заява від позивача ОСОБА_5 про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності.

Представник Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради та ОСОБА_6 про причини неявки суд не повідомили.

З урахуванням думки учасників справи, судом без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено провести розгляд справи в судовому засіданні за наявною явкою учасників справи.

Також, представником відповідача 04.09.2024 року було подано до канцелярії суду клопотання про зупинення провадження по даній справі до набранням законної сили судовим рішенням за наслідком розгляду справи №947/24345/24, яке представник підтримала та просила суд задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення даного клопотання, з посиланням на його необґрунтованість та намір сторони відповідача затягнути розгляд справи.

За наслідком розгляду вказаного клопотання, судом 04.09.2024 року було ухвалено відмовити у задоволенні вказаного клопотання представника відповідача про зупинення провадження по справі, з підстав, що вказані представником відповідача справи не взаємопов`язані, наслідки розгляду справи №947/24345/24 не впливають на наслідки даної справи, а також з підстав порушення представником відповідача процесуального строку на заявлення відповідного клопотання, враховуючи, що у відповідності до положень ч.3 ст. 210 ЦПК України, зупинення з провадження по справі на стадії її розгляду по суті з підстави заявленої відповідачем (п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України), не допускається.

По суті справи, представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримала заявлені вимоги та наполягала на їх задоволенні, з посиланням на застосування першого варіанту порядку користування спірною квартирою, який запропонований судовим експертом у висновку судової будівельно-технічної експертизи.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, у тому числі з посиланням на те, що спірна державна реєстрація проведена у відповідності до вимог чинного законодавства, збільшення площі спірної квартири зазначено державним реєстратором внаслідок помилки, а вчинити дії з її виправлення відповідач не має можливості здійснити враховуючи наявні вжиті заходи забезпечення позову. Також щодо порядку користування квартирою, сторона відповідача вважає безпідставними вимоги, враховуючи, що у запропонованих варіантах позивачі повинні спільно мешкати в одній квартирі, однак останні не є родичами та сім`єю, а відтак наявні варіанти не підлягають застосуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить 691/2000 часток на квартиру АДРЕСА_1 , що складається в цілому з трьох житлових кімнат та приміщень житловою площею 45,8 кв.м., загальною площею 75,2 кв.м., в рівних частках кожному, тобто по 691/4000 частка за кожним, на підставі договору купівлі-продажу від 25.09.2018 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Шевцовою О.В., зареєстрованого в реєстрі за №7-817.

Також дана квартира, належить:

- ОСОБА_6 , з часткою 309/1000 (що відповідає 618/2000), на підставі договору міни від 12.09.2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Іллічівського міського нотаріального округу Слаєвою Р.К., зареєстрованого в реєстрі за №6013;

- ОСОБА_3 , з часткою 691/2000, на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М., зареєстрованого в реєстрі за №12583.

Вказані обставини додатково підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №318518102 від 22.12.2022 року. Згідно з даною довідкою об`єкт нерухомого майна - квартира АДРЕСА_1 , що складається в цілому з трьох житлових кімнат та приміщень житловою площею 45,8 кв.м., загальною площею 75,2 кв.м., має у Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна за №1652147651101.

Судом встановлено, що приймаючи частки сторін по справі у вказаному майні, останні в цілому дорівнюють єдиній частці в цьому майні 100%, що свідчить про відсутність допущених розходжень у розмірі часток.

Згідно з наданою до суду довідкою про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб за №А1-35856-ф/л виданою 09.03.2023 року Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, у квартирі АДРЕСА_1 , зареєстровані наступні особи:

- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , починаючи з 26.10.2019 року;

- ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з 27.12.2019 року;

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , починаючи з 04.10.2018 року народження;

- ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , починаючи з 22.09.1997 року.

На підставі викладеного вбачається, що у спірній квартирі зареєстровані її співвласники, крім відповідача ОСОБА_3 , а з співвласником ОСОБА_5 значиться зареєстрованим малолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також з поданих до суду документів судом встановлено, що 15.10.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Одеської області Морозовою Ольгою Станіславівною винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 49207214 від 17.10.2019 12:34:01, за наслідком чого вчинено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно за реєстраційним номером 1938909551101 квартиру АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 33710162.

Вказані обставини підтверджуються інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №318208143 від 20.12.2022 року, а також витребуваними судом копіями матеріалів реєстраційної справи щодо нерухомого майна за №1938909551101.

В даній справі, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , стверджують про порушення їх прав з боку відповідача за наслідком вчиненої вказаної державної реєстрації на квартиру АДРЕСА_4 , яка незаконно збільшена у площі, а також утворена за рахунок площі усієї квартири АДРЕСА_4 , яка в свою належить їм - позивачам на праві спільної часткової власності, а також стверджують про наявність перешкод у користуванні даною квартирою з підстав відсутності у них доступу до житлового приміщення та наявного порядку користування цим приміщенням, з огляду на наявні обставини та протиправні дії відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносин, що виникають у державі.

У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1ст. 15 ЦК України,кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1ст. 16 ЦК України,кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Тобто, правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення (можливого порушення), невизнання або оспорювання самеїї прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осібабо державні та суспільні інтереси.

Отже, під час розгляду спору суд повинен установити, чи були порушені,не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежновід установленого вирішити питання про задоволення позовних вимогабо відмову в їх задоволенні.

Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії,яка це право порушує.

Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права. Цей спосіб захисту може використати не тільки власник майна, але й особа, яка відповідно до закону або договору має право користування ним.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Судувід 04 вересня 2019 року в справі № 761/5115/17.

У спірних правовідносинах права позивачів, як співвласників квартири захищені і ст. 1 Першого протоколу до Конвенції. У практиці ЄСПЛ напрацьовані три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання у право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: а) чи є втручання законним; б) чи переслідує воно «суспільний інтерес»; в) чи є такий захід пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде дотримано.

Право спільної часткової власності може стосуватися як подільних/неподільних речей, так і майнових прав та обов`язків. Частка у праві спільної часткової власності, що належить кожному зі співвласників, виступає не як частина речі й не як право на частину речі, а як частина права на всю річ як єдине ціле. Тобто право спільної часткової власності поширюється на все спільне майно, а частка у праві спільної часткової власності не стосується частки майна (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 442/7505/14-ц, провадження № 61-4536св18).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15.08.2018 р. у справі № 545/3728/16-ц (провадження № 61-9958св18) зроблено висновок, що «відповідно до пункту 4 частини другоїстатті 16 ЦКспособом захисту цивільних прав та інтересів може бути відновлення становища, яке існувало до порушення. Цей спосіб пов`язаний із застосуванням певних заходів, спрямованих на відновлення порушеного суб`єктивного права особи у тому стані, в якому воно існувало до його порушення. Тобто для того, щоб подати цей позов, необхідно, щоб суб`єктивне право не було припинене і його можна було відновити шляхом усунення наслідків правопорушення. Цей спосіб захисту може знаходити свій прояв у вимогах про усунення перешкод у здійсненні права спільної власності між співвласниками».

Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч. 1, 3ст. 13 ЦПК).

У частинах 1, 3 ст.12, частинах 1,5,6ст.81 ЦПКвизначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог абозаперечень, окрім випадків, установлених цим Кодексом. Докази надаються сторонами таіншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 316ЦК Українипередбачено,що правомвласності єправо особина річ(майно),яке воназдійснює відповіднодо законуза своєюволею,незалежно відволі іншихосіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору.

Згідно з положеннями ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном, визначено у ст. 317 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Статтею 41 Конституції Українита статтею1ПершогоПротоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що право приватної власності є непорушним і ніхто не може бути позбавленим своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 319 ЦК Українивизначено, що власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ч.2,3 ст. 355 ЦПК України, майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Частинами 1,2статті 358ЦПК України,право спільноїчасткової власностіздійснюється співвласникамиза їхньоюзгодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

Статтею 364 ЦК України передбачено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до п.14Постанови Пленуму Верховного Суду України N20 від 22.12.95 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності»квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Кожен із співвласниківмає право на наданняйому у володіння та користування тієї частини спільного майнав натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майнамає враховуватись правова природа такої власності, адже співвласникам належать ідеальні частки у праві власності на спільне майно, які є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності.

Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частку майна в натурі спричинить припинення спільної власності.

Поняття реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до ч.3ст. 358 ЦК Українипри встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Відповідно до Постанови Верховного суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 грудня 2021 року у справі №688/4007/19: «визначальним для поділу будинку в натурі, який перебуває у спільній частковій власності, є не порядок користування будинком, а розмір часток співвласників та технічна можливість поділу будинку відповідно до часток співвласників».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року у справі № 445/442/16-ц (провадження № 61-13434св 19) зроблено висновок, що «допустимим доказом про технічну можливість поділу в натурі об`єкту нерухомого майна є висновок експерта або уповноваженого суб`єкта господарювання саме щодо технічної можливості такого поділу».

Відповідно до Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі №361/2430/18-ц: «Перепланування (переобладнання) квартир та нежитлових приміщень повинно відповідати проектній документації, будівельним нормам і правилам, Державним будівельним нормам України «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт» та виконуватися згідно з Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572.

Станом на час проведення спірної державної реєстрації права власності за відповідачем була чинною Інструкція щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна, затверджена Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 18.06.2007 року за №55 , зареєстрована в Міністерстві юстиції України 6 липня 2007 р. за №774/14041.

У відповідності до вказаної Інструкції, в редакції чинній станом на час проведення спірної державної реєстрації, а саме пункту 1.2, поділ та виділ частки в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна (додаток 1) або Висновку щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна (додаток 2).

Пунктом 2.2 Інструкції передбачено, що поділ на самостійні об`єкти нерухомого майна провадиться відповідно до законодавства з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Пунктом 2.6 Інструкції врегульовано, що після цього готується Висновок щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна (додаток 1), який містить такі дані:

а) кому належить об`єкт нерухомого майна;

б) на підставі яких правовстановлювальних документів;

в) повну технічну характеристику об`єкта нерухомого майна;

г) фактичне користування будинками (приміщеннями), будівлями та спорудами між співвласниками;

ґ) який документ підтверджує право власності (користування) земельною ділянкою;

д) склад новоутворених об`єктів нерухомого майна і їх адреси;

е) пропозиції щодо можливих розмірів земельних ділянок, що закріплюються за новими (виділеними) об`єктами з урахуванням обмежень (обтяжень) на використання земельних ділянок відповідно до затвердженої містобудівної документації та земельного законодавства (варіанти поділу додаються).

Пунктом 3.10 Інструкції врегульовано, що суб`єкт господарювання готує Висновок щодо технічної можливості виділу в натурі частки з об`єкта нерухомого майна (додаток 2) для укладення договору про виділ в натурі частки з об`єкта нерухомого майна або договору про виділ частки з об`єктів нерухомого майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно достатті 182 ЦК України,право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, забезпечення визнання та захисту державою таких прав, урегульованіЗаконом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також прийнятим на його виконання Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженимпостановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року № 1127.

Згідно з пунктом 1 частини першоїстатті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (тут і далі у редакції станом на час проведення спірної державної реєстрації прав),державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав, зокрема, підлягає право власності (стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Обов`язки державного реєстратора, при здійсненні реєстраційних дій, визначені устатті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно з якою реєстратор зобов`язаний, зокрема: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; а також перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Стаття 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема: укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 3, 4 частини першоїстатті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Записи доДержавного реєструправ вносятьсяна підставіприйнятого рішенняпро державнуреєстрацію прав. У разі зміни ідентифікаційних даних суб`єкта права, визначення часток у праві спільної власності чи їх зміни, зміни суб`єкта управління об`єктами державної власності, відомостей про об`єкт нерухомого майна, у тому числі зміни його технічних характеристик, виявлення технічної помилки в записах Державного реєстру прав чи документах, виданих за допомогою програмних засобів ведення цього реєстру (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), за заявою власника чи іншого правонабувача, обтяжувача, а також у випадку, передбаченомупідпунктом "в"пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, вносяться зміни до записів Державного реєстру прав. (стаття 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Пунктом 20 Порядку №1127 (тут і далі у редакції станом на час проведення спірної державної реєстрації прав) визначено, що у разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з об`єкта нерухомого майна або об`єднання об`єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна, об`єкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства.

У разі коли відкриття розділу у Державному реєстрі прав здійснюється у результаті поділу, виділу частки з об`єкта нерухомого майна або об`єднання об`єктів нерухомого майна, державний реєстратор одночасно з відкриттям розділу у Державному реєстрі прав переносить відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про суб`єктів цих прав щодо об`єкта нерухомого майна, який поділяється, частка з якого виділяється, або щодо об`єктів нерухомого майна, які об`єднуються, до відповідних розділів, відкритих на кожний з новостворених об`єктів нерухомого майна.

Пунктом 54 Порядку №1127 передбачено, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно, утворене шляхом поділу майна, у тому числі в результаті виділення окремого об`єкта нерухомого майна із складу нерухомого майна, що складається з двох або більше об`єктів, або об`єднання майна, проводиться за умови наявності технічної можливості такого поділу або об`єднання нерухомого майна та можливості використання такого майна як самостійного об`єкта цивільних правовідносин.

Для державної реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна, що створюється шляхом поділу або об`єднання, подаються:

- документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна до його поділу або об`єднання (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав);

- документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта (крім випадків, коли об`єкт нерухомого майна створюється шляхом поділу або об`єднання без проведення будівельних робіт, що відповідно до законодавства потребують отримання дозволу на їх проведення);

- технічний паспорт на новостворений об`єкт нерухомого майна;

- документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси (крім випадків поділу або об`єднання таких об`єктів нерухомого майна, як квартира, житлове або нежитлове приміщення тощо).

Документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, не вимагається у разі, коли реєстрація такого документа здійснювалася в Єдиному реєстрі документів.

У такому разі державний реєстратор відповідно до наданих заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє наявність реєстрації такого документа в Єдиному реєстрі документів, відсутність суперечностей між заявленими правами та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси, не вимагається у разі, коли адреса отримана під час реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна та зазначена в документі, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта. У такому разі державний реєстратор відповідно до зазначених заявником у відповідній заяві відомостей про реєстраційний номер документа, що згідно з вимогами законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, обов`язково перевіряє відсутність суперечностей між заявленою адресою та відомостями, що містяться в цьому Реєстрі.

Пунктом 56 Порядку №1127, для державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що створюється шляхом поділу, виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, та має наслідком припинення права спільної власності для усіх або одного із співвласників, подаються:

1) договір про поділ спільного майна, договір про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду;

2) документи, передбачені пунктом 54 цього Порядку, крім документа, що посвідчує право власності на нерухоме майно до його поділу або виділу в натурі частки.

У разі коли в результаті виділу в натурі частки майна, що перебуває у спільній власності, у співвласників, які не здійснювали виділ в натурі частки, змінюється розмір часток у праві спільної власності, подається також письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на таке майно.

Під час проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що залишається у спільній власності після виділу в натурі частки одного із співвласників, державний реєстратор зазначає рівні частки у праві спільної часткової власності на таке майно, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цього пункту, або якщо інше не встановлено законом.

Приймаючи вищевикладене, суд зазначає, що як вже встановлено, ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 05.10.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М., зареєстрованого в реєстрі за №12583, належить 691/2000 часток у квартирі АДРЕСА_5 , іншими співвласниками якої є: ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_6 , з визначеними частками за кожним.

15.10.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Одеської області Морозовою Ольгою Станіславівною винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 49207214 від 17.10.2019 12:34:01, за наслідком чого вчинено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно за реєстраційним номером 1938909551101 квартиру АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 33710162.

У відповідності до витребуваних судом під час розгляду справи матеріалів реєстраційної справи щодо нерухомого майна за №1938909551101 вбачається, що вказана державна реєстрація була проведена державним реєстратором за наслідком звернення ОСОБА_3 з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 15.10.2019 року, для проведення реєстрації за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1 .

На підтвердженнявиникнення у ОСОБА_3 права власностіна квартиру АДРЕСА_2 , останнім було надано наступні правовстановлюючі документи:

- договір купівлі-продажу від 05.10.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Таранською А.М., зареєстрований в реєстрі за №12583, у відповідності до якого ОСОБА_3 в свою чергу придбав у власність 691/2000 часток у квартирі АДРЕСА_5 ;

- технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 , виготовлений станом на 20.09.2019 року ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ-ЛТД», відповідно до якого квартира АДРЕСА_4 , становить загальною площею 177,7 кв.м., житловою 47,2 кв.м.;

- висновок ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ-ЛТД» від 20.09.2019 року за вих. №189811 щодо технічноїможливості виділу об`єкту нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , яким встановлено,що уфактичному користуванні ОСОБА_3 на підставідоговору купівлі-продажу№12583від 05.10.2007року перебуває житлова квартира, загальною площею 177,7 кв.м. та житловою площею 47,2 кв.м., за наслідком чого склад новоутвореногомайна складаєквартира,загальною площею177,7кв.м.та житловоюплощею 47,2кв.м., за адресою: АДРЕСА_6 , яка за технічними показниками є відокремленим об`єктом нерухомості, має окремий вхід і може бути виділена в одиницю.

З матеріалів вказаної реєстраційної справи також вбачається відсутність отримання витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкту нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , для встановлення усіх співвласників даного майна, а лише здійснено відносно ОСОБА_3 та визначеної нової квартири АДРЕСА_4 .

Будь-яких інших документів матеріали реєстраційної справи відносно об`єкту нерухомого майна за №1938909551101, не містять.

Як вбачається, вищевказані документи, слугували підставою для підтвердження виникнення у ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_2 , за наслідком чого 15.10.2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Одеської області Морозовою Ольгою Станіславівною винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 49207214 від 17.10.2019 12:34:01, та вчинено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно за реєстраційним номером 1938909551101, з відкриттям нового розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На підставі викладеного, приймаючи, що для реєстрації за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_2 , слугували правовстановлюючі документи на набуття у власність ним 691/2000 часток у квартирі АДРЕСА_5 , суд вважає встановленим, що квартира АДРЕСА_4 , не є іншим відмінним об`єктом нерухомості від квартири АДРЕСА_1 , а вчинена ОСОБА_3 , державна реєстрація була вчинена, як виділ в натурі належної йому частки у спільній частковій власності з квартири АДРЕСА_4 , співвласниками якої зокрема є: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , що також не спростовувалось відповідачем під час розгляду справи.

Поряд з цим, як вбачається, під час вказаної державної реєстрації, ОСОБА_3 не було надано державному реєстратору жодних доказів на підтвердження: підстав збільшення площі квартири АДРЕСА_4 в якій йому належить 691/2000 часток; доказів, що утворена квартира АДРЕСА_4 , складається саме з його частки 691/2000 часток; належного договору про поділ про виділ у натурі частки із спільного майна або відповідне рішення суду, що б підтверджувало урахуванням та згоди інших співвласників цьому майні.

Також, наявний в матеріалах реєстраційної справи висновок про можливість технічної можливості виділу квартири АДРЕСА_1 , виданий 20.09.2019 року ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ-ЛТД» за вих. №189811, не є належним висновком щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, оскільки не містить визначених Інструкцією щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об`єктів нерухомого майна вимог та не відповідає фактичним обставинам, а саме: не містить дійсних даних про усіх співвласників об`єкту нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 , якими крім ОСОБА_3 , є: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; повну технічну характеристику об`єкта нерухомого майна; інформацію про фактичне користування спірною квартирою між співвласниками, з урахуванням співвласників в цьому майні: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; склад за рахунок чого було збільшено спірну квартиру.

Як вбачається, вказаний висновок наданий ОСОБА_3 для проведення спірної державної реєстрації не враховує часток інших співвласників у квартирі АДРЕСА_1 , щодо якої здійснено виділ, а здійснено виходячи з єдиного власника цього майна ОСОБА_3 .

Також матеріали справи не містять будь-яких належних доказів на підставі чого ОСОБА_3 було здійснено збільшення площі квартири АДРЕСА_4 та утворена квартиру АДРЕСА_4 , а саме з загальної площі з «75,2 кв.м.» до «177,7 кв.м.», як і збільшення житлової площі з «45,8 кв.м.» до «47,2 кв.м.»,.

Щодо доводів представника відповідача про те, що зазначення збільшеної площі спірної квартири під час проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 є технічною помилкою допущеною державним реєстратором під час проведення державної реєстрації прав, суд вважає безпідставними, оскільки дані доводи жодним чином не підтверджені належними доказами, а також спростовуються тим, що інформація про збільшену площу квартиру також міститься у поданих для державної реєстрації документах: технічному паспорті виготовленого станом на 20.09.2019 року ТОВ «ПРОМ-СТРОЙ-ЛТД», за наслідком проведення технічної інвентаризації квартири АДРЕСА_4 , а також у вищевказаному висновку.

Будь-яких доказів на підтвердження припинення права власності ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1 , відповідачем до суду не надано.

За наслідком чого, суд доходить до висновку, що подані ОСОБА_3 документи для проведення оспорюваної державної реєстрації не підтверджували наявності підстав для виділу частки відповідача з майна, що належить на правові спільної часткової власності, не відповідали до необхідних документів передбачених пунктом 56 Порядку №1127, а відтак у державного реєстратора Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Одеської області Морозовою Ольгою Станіславівною були відсутні підстави для винесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 49207214 від 17.10.2019 12:34:01, та проведення державної реєстрації права власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно за реєстраційним номером 1938909551101 квартиру АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 33710162.

Суд доходить до висновку, що вказана спірна державна реєстрація права власності за ОСОБА_3 на нерухоме майно за реєстраційним номером 1938909551101, порушує та неправомірно позбавляє: ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , права власності на належну кожному з них частку у квартирі АДРЕСА_1 .

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах ВП ВС від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі №905/1926/16 (провадження №12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі №910/3907/18 (провадження №12-46гс19) та багатьох інших.

У розумінні статті 13 Конвенції «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Зазначена стаття вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьев проти України» від 05 квітня 2005 року (заява №38722/02)).

При цьому, належним способом захисту порушеного права повинен бути не тільки ефективний спосіб захисту, спрямований на реальне відновлення порушених прав позивача, а й у спосіб, який є збалансованим з правами інших осіб, зокрема власників цього майна, та не порушуватиме їхні права.

На підставі вищевикладеного в цілому, приймаючи усі встановлені обставини, суд доходить до висновку, що порушене право ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на належне їм на праві спільної часткової власності майно, внаслідок проведення спірної державної реєстрації за відповідачем, підлягає обов`язковому судовому захисту, за наслідком чого позов позивачів в цій частині є обґрунтованим, підлягає задоволенню, а спірна державна реєстрація права власності, проведена державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Одеської області Морозовою Ольгою Станіславівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 49207214 від 17.10.2019 12:34:01, про реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 1938909551101 квартиру АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 33710162, підлягає скасуванню.

Щодо вимог позивачів про усунення їм перешкод у користуванні належним їм на праві спільної часткової власності нерухомим майном, шляхом їх вселення до квартири АДРЕСА_1 , разом з малолітнім сином ОСОБА_5 , з підстав створення з боку відповідача перешкод в доступі до квартири, а також не наданні ключів від неї, суд зазначає наступне.

Як вже судом зазначалось, згідно зістаттею 319 ЦК,власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Право власності є непорушним (стаття 321 ЦК України).

Частиною першоюстатті 383 ЦК Українитастаттею 150 ЖК Українизакріплено, що громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ними (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб.

Статтею 391 ЦК Українипередбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного та сімейного життя, до свого житла та кореспонденції.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» («KryvitskaandKryvitskyy v. Ukraine», заява № 30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню (частина другастатті 386 ЦК України).

Аналіз наведених норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що в разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, в тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю, зокрема, шляхом вселення.

Отже, приймаючи вищевикладене, суд виходить з того, що гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав.

У статті 7 ЖК УРСР передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.

Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватися в судовому порядку.

Найбільш значущою для власника є правомочність на власні дії, яка реалізується, передусім, через пряме та безпосереднє панування над річчю. Власник здійснює надані йому правомочності своєю владою не тільки незалежно від інших осіб, а й у такому правовому полі, коли не може бути будь-якої влади над цією ж річчю з боку інших суб`єктів. Дії власника обумовлені його інтересом; виключне панування особи над річчю унеможливлює втручання інших осіб, на яких покладено пасивний обов`язок утримання, від вчинення подібних дій; абсолютність влади полягає в наданні власнику закріпленої правом можливості визначати, яким чином поводитися зі своєю річчю, коли та як реалізовувати свої правомочності стосовно неї.

Заперечення співвласника щодо задоволення позову про усунення перешкод у користуванні майном або заперечення щодо вселення співвласника та відсутність можливості у власника самостійнобез звернення до співвласників реалізувати свої права (відсутність ключів від квартири тощо) за відсутності вільного доступу до належного йому майна є підставою вважати, що інший співвласник чинить перешкодиу користуванні належною позивачу власністю.

Як вже встановлено, іншим зі співвласників вказаної квартири ОСОБА_3 ,, з часткою у розмірі 691/2000 в цьому майні, були вчинені дії з виділення усієї квартири в окремий об`єкт нерухомості у квартиру АДРЕСА_4 , з необґрунтованим збільшенням площі, чим фактично позбавлено право позивачів на належну їм частку у квартирі АДРЕСА_4 .

Також, відповідачем заперечується у справі щодо наявності прав у позивачів на вселення до даної квартири.

Будь-яких доказів на підтвердження сприяння у вселенні позивачів до спірної квартири АДРЕСА_1 , для можливості останнім проживати та користуватись належною їй на праві спільної часткової власності квартирою, відповідачем не надано.

Приймаючи вказані обставини в цілому, суд вважає підтвердженим факт, що з боку ОСОБА_3 створюються перешкоди позивачам у користуванні належною їм на праві спільної часткової власності квартирою АДРЕСА_1 .

За наслідком чого, порушене право позивачів на проживання у належній їм на праві спільної часткової власності квартирою підлягає захисту, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, підлягають задоволенню, за наслідком чого слід усунути позивачам перешкоди у користуванні нерухомим майном квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_5 , разом з членом сім`ї - малолітнім сином ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_1 у житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 .

Щодо вимог позивачів про встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 , яка перебуває у спільній частковій власності, між її співвласниками, суд зазначає наступне.

Відповідно дост.358 ЦК Україниправо спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, відповідно до розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 17.02.2016 року № 6-1500 цс 15.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №363/928/16-ц (провадження № 61-24395св18) зроблено висновок, що при здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьоїстатті 358 ЦК Українипри встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток. У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.

Оскільки сторони у позасудовому порядку не дійшли згоди та не домовилися про порядок користування житлом (приміщенням квартири), то такий порядок встановляється судом.

Судом встановлено, що співвласниками спірної квартири АДРЕСА_7 , є учасники справи: ОСОБА_5 з часткою 691/4000, ОСОБА_1 з часткою 691/4000, тобто в обох є співвласниками 691/2000 часток; ОСОБА_6 з часткою 309/1000, що дорівнює 618/2000 часток; ОСОБА_3 з часткою 691/2000 часток.

Оскільки між сторонами існує спір щодо користування спірною квартирою, можливість досягти домовленості щодо порядку користування спільним житлом відсутня у зв`язку з триваючим конфліктом, порядок користування підлягає встановленню судом.

З метою встановлення варіантів порядку користування спірною квартирою між співвласниками, за клопотанням позивача ОСОБА_5 , судом ухвалою суду від 09.10.2023 року призначено проведення відповідної судової будівельно-технічної експертизи.

За наслідком проведення вказаної експертизи,судовим експертом Приватного підприємства «ОДЕСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЦЬКИЙ ЦЕНТР ЕКСПЕРТНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ІМ. СКИБІНСЬКОГО С.С.» Скибінською Т.М. складено висновок експерта №048/2023 судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі №947/712/23 від 01.03.2024 року.

Відповідно до вказаного висновку, експертом було встановлено, що за наслідком проведення візуального огляду та копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленого КП «ОМБТІ та РОН», станом на 11.03.2004 року, виданого Обласній споживчій спілці і копії технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 , виготовленого КП «ОМБТІ та РОН», станом на 16.08.2007 року, виданого ОСОБА_10 , до складу квартири входять наступні приміщення, а саме: приміщення №1 коридор, площею 13,1 кв.м.; приміщення №2 туалет, площею 2,5 кв.м.; приміщення №3 кухня, площею 6,1 кв.м.; приміщення №4 підвал, площею 5,5 кв.м.; приміщення №5 житлова, площею 19,8 кв.м.; 59/1000 частин приміщення №5 коридор (в підвалі), площею 15,7 кв.м.- 0,9 кв.м.; приміщення №6 житлова, площею 11,6 кв.м.; приміщення №7, площею 14,4 кв.м.; 59/1000 частин приміщення №10 - коридор (в підвалі), площею 2,5 кв.м. 0,2 кв.м.; балкон, площею 1,1 кв.м. Площа приміщень квартири АДРЕСА_1 , відповідно до копій технічних паспортів станом на 11.03.2004 року та 16.08.2007 року, становить 75,2 кв.м.

Експертом також встановлено, що в процесі візуального огляду приміщень квартири АДРЕСА_1 , у фактичному користуванні ОСОБА_3 перебувають наступні приміщення: приміщення №5 житлова, площею 19,8 кв.м.; приміщення №6 житлова, площею 11,6 кв.м.; балкон, площею 1,1 кв.м. Також зі слів ОСОБА_3 , у фактичному користуванні ОСОБА_6 перебуває приміщення №7, житлова площею 14,4 кв.м. Інші приміщення (№1, №2, №3, №4, 59/100 частин з приміщення №5; 59/1000 частин з приміщення №10) перебувають в спільному користуванні ОСОБА_3 та ОСОБА_6 . Також експертом встановлено, що при візуальному огляді вбачається, що співвласники квартири АДРЕСА_4 , користуються приміщеннями, які розташовані в підвалі житлового будинку, які відображені у технічних паспортах станом на 11.03.2004 року та 16.08.2007 року.

Експерт за наслідком дослідження дійшов до висновку про наявність двох варіантів порядків користування квартирою АДРЕСА_1 ,, відповідно до яких обидва варіанти передбачають проведення будівельних робіт з перепланування квартири АДРЕСА_8 , шляхом: в перегородці між приміщеннями №1 коридор, площею 13,1 кв.м. та №5 житлова, площею 19,8 кв.м., обладнати дверний проріз (графічне відображення зазначено рожевим кольором на малюнку №2 висновку експерта №048/2023 від 01.03.2024 року); в приміщенні №5 житлова, площею 19,8 кв.м., встановити перегородку із полегшених бетонних блоків, товщиною 200 м.м., площею 1,1 кв.м., яка розділить дане приміщення на два: №5а* - коридор, площею 4,1 кв.м.; №5б* - житлова, площею 14,6 кв.м. (графічне зображення зазначено чорним штрихуванням на малюнку №2 висновку експерта №048/2023 від 01.03.2024 року).

Після встановлення перегородки площа квартири зменшиться на площу перегородки та буде становити 74,1 кв.м.

В обох варіантах, ОСОБА_6 із часткою 309/1000 пропонується виділити в користування приміщення №7 житлова, площею 14,4 кв.м., що на 0,2 кв.м. більше площі, яка належить йому відповідно до його ідеальної належної частки.

В обох варіантах, пропонується залишити у спільному користуванні співвласників квартири, наступні приміщення квартири: приміщення №1 коридор, площею 13,1 кв.м., приміщення №2 туалет, площею 2,5 кв.м.; приміщення №3 кухня, площею 6,1 кв.м.; приміщення №4 підвал, площею 5,5 кв.м.; 59/1000 частин приміщення №5 коридор (в підвалі), площею 15,7 кв.м. площею 0,9 кв.м.; 59/1000 частин приміщення №10 коридор (в підвалі), площею 2,5кв.м. площею 0,2 кв.м.

Однак, у першому варіанті, пропонується:

- першому співвласнику ( ОСОБА_5 , ОСОБА_1 ) з часткою 691/2000 виділити приміщення: №5б* - житловою площею, 14,6 кв.м.; балкон, площею 1,1 кв.м.; що в загальному складає площу 15,7 кв.м., що на 0,1 кв.м. менші площі, яка належить їм відповідно їх ідеальної належної частки;

- другому співвласнику ( ОСОБА_3 ), з часткою 691/2000 виділити приміщення: №5а* - коридор, площею 4,1 кв.м.; №6 житлова, площею 11,6 кв.м.; що в загальному складає площу 15,7 кв.м.; що на 0,1 кв.м. менші площі, яка належить їм відповідно їх ідеальної належної частки.

У другому варіанті, пропонується:

- першому співвласнику ( ОСОБА_5 , ОСОБА_1 ) з часткою 691/2000 виділити приміщення: №5а* - коридор, площею 4,1 кв.м.; №6 житлова, площею 11,6 кв.м.; що в загальному складає площу 15,7 кв.м., що на 0,1 кв.м. менші площі, яка належить їм відповідно їх ідеальної належної частки;

- другому співвласнику ( ОСОБА_3 ), з часткою 691/2000 виділити приміщення: №5б* - житловою площею, 14,6 кв.м.; балкон, площею 1,1 кв.м.; що в загальному складає площу 15,7 кв.м.; що на 0,1 кв.м. менші площі, яка належить їм відповідно їх ідеальної належної частки.

Суд зазначає, що висновок експерта у відповідності до положень ст.. 76 ЦПК України належить до засобів доказування, а також у відповідності до положень ч.1 ст.102 ЦПК України, це докладнийопис проведенихекспертом досліджень,зроблені урезультаті нихвисновки таобґрунтовані відповідіна питання,поставлені експертові,складений упорядку,визначеному законодавством.

Відповідно до статті 110 ЦПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Надаючи оцінку вищевказаному висновку судової будівельно-технічної експертизи судом приймається, що він складений у відповідності до вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2012 №1950/5), є чинним, дії судового експерта не визнані протиправними, невстановлені недоліки у вказаному висновку, висновки викладені в ньому є логічними та послідовними, узгоджуються з іншими доказами наявними в матеріалах справи, які в свою чергу враховувались експертом під час проведеного дослідження, сторонами по справі не простувались вказані висновки та не визнані необґрунтованими.

Щодо заперечень відповідача з посиланням на наявність підстав для проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи, у задоволенні чого судом було відмовлено ухвалою суду від 10.07.2024 року, судом не приймаються, оскільки ОСОБА_3 не наведено жодного посилання та обґрунтування в чому саме полягає неповнота або неясність висновку судового експерта №048/2023 від 01.03.2024 року.

Приймаючи викладене, суд вважає, що висновок експерта №048/2023 судової будівельно-технічної експертизи по цивільній справі №947/712/23 від 01.03.2024 року є належним доказом, за наслідком чого викладені в ньому висновки враховуються під час розгляду даної справи.

Стороною позивача під час розгляду справи було висловлено про застосування першого варіанту порядку користування спірною квартирою, за яким ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у користування надаються: приміщення: №5б* - житловою площею, 14,6 кв.м., балкон, площею 1,1 кв.м., що в загальному складає площу 15,7 кв.м.

Стороною відповідача не висловлено під час розгляду справи згоди щодо застосування будь-якого з запропонованих експертом варіантів порядку користування спірним приміщенням.

Також слід звернути увагу на те, що відповідачем іншого порядку користування квартирою не запропоновано.

Щодо заперечень відповідача про відсутність підстав для застосування запропонованих варіантів порядку користування спірною квартирою, оскільки в будь-якому разі позивачі будуть проживати спільно, однак останні не є родичами, судом не приймаються, оскільки дане питання є приватним життям позивачів та останніми не висловлено будь-яких заперечень проти відповідного варіанту спільного ними користування житловим приміщенням.

При визначенні порядку користування спірною квартирою, суд враховує, що в будь-якому з варіантів, встановлений порядок користування судом не порушує права та інтереси третьої особи ОСОБА_6 , як співвласника даної квартири з часткою 309/1000, у користування якого виділяється приміщення № НОМЕР_1 , житлова, площею 14,4 кв.м., що на 0,2 кв.м., більше площі, яка належить йому відповідно до його ідеальної належної частки, а також відповідає фактичному користуванню даною квартирою встановленого у висновку експерта, відповідно до якого ОСОБА_6 користується саме даним приміщенням.

Також судом враховується, що у відповідності до встановленого фактичного порядку користування квартирою, який встановлено експертом у висновку за присутності ОСОБА_3 , встановлено, що останній користується та займає два житлових приміщення: кімнати №5 та №6, що свідчить про відсутність у позивачів як співвласників у користуванні будь-якої з житлових кімнати в даному житловому приміщенні квартирі АДРЕСА_4 .

Приймаючи викладене, а також враховуючи, що з ОСОБА_5 спільно проживає член сім`ї малолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , суд виходячи з найкращих інтересів малолітньої дитини, вважає доцільним встановити запропонований перший варіант порядок користування спірною квартирою, за яким:

- виділити ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , у користування наступні приміщення: №5б* - житловою площею, 14,6 кв.м.; балкон, площею 1,1 кв.м., що в загальному складає площу 15,7 кв.м.;

- виділити ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , у користування наступні приміщення: №5а* - коридор, площею 4,1 кв.м.; №6 житлова, площею 11,6 кв.м.; що в загальному складає площу 15,7 кв.м.;

- виділити ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , у користування наступні приміщення: №7 житлова, площею 14,4 кв.м.;

- у спільному загальному користуванні співвласників квартири, залишити наступні приміщення квартири: приміщення №1 коридор, площею 13,1 кв.м., приміщення №2 туалет, площею 2,5 кв.м.; приміщення №3 кухня, площею 6,1 кв.м.; приміщення №4 підвал, площею 5,5 кв.м.; 59/1000 частин приміщення №5 коридор (в підвалі), площею 15,7 кв.м. площею 0,9 кв.м.; 59/1000 частин приміщення №10 коридор (в підвалі), площею 2,5кв.м. площею 0,2 кв.м.

Також, оскільки для утворення окремих ізольованих кімнат, з метою встановлення належних умов для користування спірних приміщенням між позивачами та відповідачем, необхіднопроведення будівельних робіт з перепланування квартири та встановлення перегородок між приміщеннями, а також враховуючи, що даний спір виник за наслідком створених перешкод з боку відповідача, суд вважає наявними підстави для покладення обов`язку з проведення відповідних будівельних робіт з перепланування квартири АДРЕСА_8 , які описані у першому варіанті порядку користування запропонованому у висновку експерта №048/2023 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 01.03.2024 року судовим експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» ОСОБА_8 , на ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за власний рахунок, в рівних частках кожному.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Приймаючи викладене суд зазначає, що відповідач заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України не довів належними доказами своїх заперечень проти заявлених вимог.

Таким чином, приймаючи, що у відповідності до положень ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, та у відповідності до ч.3 ст. 13 ЦПК України, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, суд доходить до висновку, що ОСОБА_3 не спростовані доводи та підстави викладені позивачами в обґрунтування заявлених вимог, які в свою чергу підтверджуються належними та допустимими доказами.

За встановлених обставин позовні вимоги в частині встановлення порядку користування спірною квартирою підлягають задоволенню повністю.

Також ухвалюючирішення судув ційсправі,судом такожвраховується,що увідповідностідост.263ЦПК України,судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори.

Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, нарішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення, встановлення порядку користування нерухомим майном, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Пунктом 6 частини 1 статті 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч.1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що під час звернення до суду з даним позовом: ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в сумі 1984,80 грн., що підтверджується квитанцією №39856515 від 26.12.2022 року; ОСОБА_5 було сплачено судовий збір у розмірі 1984,80 грн., що підтверджується квитанцією №39856397 від 26.12.2022 року , а також 10000,00 грн., за проведення судової будівельно-технічної експертизи, що підтверджується квитанцією №9325-5452-1865-6007 від 30.11.2023 року та висновки якої враховані під час розгляду справи.

Приймаючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, а також враховування судом висновку судової будівельно-технічної експертизи, проведеної за клопотанням позивача ОСОБА_5 , у відповідності до положень статті 141 ЦПК України, стягненню з ОСОБА_3 у відшкодування судових витрат підлягає: на користь ОСОБА_5 у відшкодування витрат зі сплати судового збору 1984 гривні 80, та у відшкодування витрат з проведення судової будівельно-технічної експертизи 10000 гривень 00 копійок, що в загальній сумі становить 11984 гривні 80 копійок; на користь ОСОБА_1 у відшкодування витрат зі сплати судового збору 1984 гривні 80 копійок.

Додатково у позові позивачами заявлялось про понесення витрат на професійну правничу допомогу. Однак, у судовому засіданні до закінчення розгляду справи, представником ОСОБА_1 було заявлено про подання відповідних доказів на протязі п`яти днів з дня ухвалення судового рішення, у зв`язку з чим, судом дане питання під час ухвалення судового рішення не вирішується.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст.1-18, 76-89, 95, 102, 110, 133, 140,141,263-266, 267,268,273,352,354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_9 ), ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_9 ), до ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_10 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_6 (місце проживання: АДРЕСА_11 ), Відділ забезпечення діяльності Органу опіки та піклування Київської районної адміністрації Одеської міської ради (місцезнаходження: 65114, м. Одеса, вул. Академіка Корольова, 9), про скасування державної реєстрації права власності, усунення перешкод у користуванні власністю шляхом вселення, встановлення порядку користування нерухомим майном задовольнити.

Скасувати державну реєстрацію права власності, проведену державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг» Одеської області Морозовою Ольгою Станіславівною на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером 49207214 від 17.10.2019 12:34:01, про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером 1938909551101 квартиру АДРЕСА_2 , номер запису про право власності 33710162.

Усунути ОСОБА_5 перешкоди у користуванні нерухомим майном квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_5 , разом з малолітнім ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у дане житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 .

Усунути ОСОБА_1 перешкоди у користуванні нерухомим майном квартирою АДРЕСА_1 , шляхом вселення ОСОБА_1 у дане житлове приміщення - квартиру АДРЕСА_1 .

Встановити порядок користування житловою квартирою АДРЕСА_8 , між співвласниками у відповідності до першого варіанту порядку користування запропонованого у висновку експерта №048/2023 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 01.03.2024 року судовим експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» ОСОБА_8 , з урахуванням необхідності проведення будівельних робіт з перепланування квартири, а саме:

- Виділити ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , у користування наступні приміщення: №5б* - житловою площею, 14,6 кв.м.; балкон, площею 1,1 кв.м., що в загальному складає площу 15,7 кв.м.;

- Виділити ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , у користування наступні приміщення: №5а* - коридор, площею 4,1 кв.м.; №6 житлова, площею 11,6 кв.м.; що в загальному складає площу 15,7 кв.м.;

- Виділити ОСОБА_6 , РНОКПП НОМЕР_5 , у користування наступні приміщення: №7 житлова, площею 14,4 кв.м.;

- У загальному користуванні співвласників квартири, залишити наступні приміщення квартири: приміщення №1 коридор, площею 13,1 кв.м., приміщення №2 туалет, площею 2,5 кв.м.; приміщення №3 кухня, площею 6,1 кв.м.; приміщення №4 підвал, площею 5,5 кв.м.; 59/1000 частин приміщення №5 коридор (в підвалі), площею 15,7 кв.м. площею 0,9 кв.м.; 59/1000 частин приміщення №10 коридор (в підвалі), площею 2,5кв.м. площею 0,2 кв.м.

Зобов`язати ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , за власний рахунок, в рівних частках кожний, здійснити будівельні роботи з перепланування квартири АДРЕСА_8 , які описані у першому варіанті порядку користування запропонованому у висновку експерта №048/2023 судової будівельно-технічної експертизи, складеного 01.03.2024 року судовим експертом ПП «Одеський науково-дослідницький центр експертних досліджень ім. Скибінського С.С.» ОСОБА_8 , а саме провести:

- в перегородці між приміщеннями №1 коридор, площею 13,1 кв.м. та №5 житлова, площею 19,8 кв.м., обладнати дверний проріз (графічне відображення зазначено рожевим кольором на малюнку №2 висновку експерта №048/2023 від 01.03.2024 року);

- в приміщенні №5 житлова, площею 19,8 кв.м., встановити перегородку із полегшених бетонних блоків, товщиною 200 м.м., площею 1,1 кв.м., яка розділить дане приміщення на два: №5а* - коридор, площею 4,1 кв.м.; №5б* - житлова, площею 14,6 кв.м. (графічне зображення зазначено чорним штрихуванням на малюнку №2 висновку експерта №048/2023 від 01.03.2024 року).

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок, у відшкодування витрат з проведення судової будівельно-технічної експертизи 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, що в загальній сумі становить 11984 (одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Стягнути з ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , у відшкодування витрат зі сплати судового збору 1984 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят чотири) гривні 80 (вісімдесят) копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 05.09.2024 року.

Головуючий Калініченко Л. В.


Суд	Київський районний суд м. Одеси
Дата ухвалення рішення	04.09.2024
Оприлюднено	09.09.2024
Номер документу	121411169
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них про виселення (вселення)

Калініченко Л. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 04.09.2024 по справі 947/712/23КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Судовий реєстр по справі —947/712/23

Рішення від 04.09.2024

Рішення
від 04.09.2024 по справі 947/712/23
КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ