Постанова

від 28.08.2024 по справі 441/180/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 441/180/22

провадження № 61-12640св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача Литвиненко І. В.,

суддів Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: ОСОБА_2 , Головне управління Держгеокадастру у Львівській області,

треті особи: Городоцька міська рада Львівського району Львівської області, Приватне підприємство «Інформаційний кадастровий центр», державний реєстратор відділу № 1 Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Фостяк Наталія Степанівна,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року у складі судді Ференц О. І. та постанову Львівського апеляційного суду від 18 липня 2023 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, треті особи: Городоцька міська рада Львівського району Львівської області, Приватне підприємство «Інформаційний кадастровий центр», державний реєстратор відділу № 1 Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Фостяк Наталія Степанівна, про скасування державної реєстрації земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у лютому 2021 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Львівській області), треті особи: Городоцька міська рада Львівського району Львівської області, Приватне підприємство «Інформаційний кадастровий центр», в якому просила скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0463 га, кадастровий номер 4620910100:29:017:0147, для будівництва та обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 із скасуванням запису щодо вказаної земельної ділянки в Поземельній книзі.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є власником будинку АДРЕСА_2 .

У 2020 році вона розпочала приватизацію земельної ділянки із цільовим призначенням - для обслуговування власного будинку, при виготовленні технічної документації встановила, що її сусідка ОСОБА_2 всупереч рішенню Городоцького районного суду Львівської області від 27 березня 2015 року та рішенню Городоцької міської ради № 2105 від 10 липня 2014 року, при приватизації земельної ділянки для обслуговування належного їй будинку, протиправно надала недостовірну інформацію ліцензованій земельній фірмі ПП «Інформаційний кадастровий центр» щодо площі земельної ділянки, яку мала намір приватизувати, включивши в таку площу земельну ділянку, яка є заїздом загального користування, і як наслідок було проведено державну реєстрацію земельної ділянки із кадастровим номером 4620910100:29:017:0147, що порушує її права і може порушувати права інших осіб в майбутньому.

На її вимогу ОСОБА_2 не внесла відповідні зміни в технічну документацію, що унеможливлює скасування державної реєстрації земельної ділянки в позасудовому порядку.

Окрім того зазначила, що 16 січня 2021 року вона з листом зверталась до Городоцької міської ради Львівської області, в якому просила скасувати державну реєстрацію вищевказаної земельної ділянки з тих підстав, що в кадастровий план включено частину земельної ділянки, що є землями загального користування (проїздом), а також протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини ОСОБА_2 .

Вказана вимога залишилася не виконаною.

Крім того, листом ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 26 серпня 2021 року її дочці відмовлено у скасуванні в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4620910100:29:017:0147 з місцем розташування в АДРЕСА_1 з тих підстав, що виправлення помилок, допущених при веденні Державного земельного кадастру, здійснюється відповідно до статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр», тобто такі зміни можна внести лише після внесення відповідних змін в технічній документації ОСОБА_2

ОСОБА_2 відмовляється добровільно внести зміни в технічну документацію, тому просила задовольнити позов у повному обсязі.

Городоцький районний суд Львівської області ухвалою від 23 вересня 2022 року залучив до участі у справі як третю особу державного реєстратора відділу № 1 Головного управління Держгеокадастру у Львівській області Фостяк Н. С.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Городоцький районний суд Львівської області рішенням від 17 січня 2023 року позов задовольнив.

Скасував державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0463 га, кадастровий номер 4620910100:29:017:0147, цільове призначення - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, місце розташування: АДРЕСА_1 , із скасуванням запису про дану земельну ділянку в Поземельній книзі.

Вирішив питання про розподіл судових витрат.

Рішення місцевий суд мотивував тим, що позивачем належним чином доведено порушення саме її прав при реєстрації спірної земельної ділянки, оскільки нескасована державна реєстрація такої унеможливлює належне складення нею технічної документації на земельну ділянку, яку вона має намір приватизувати. Крім цього порушення прав ОСОБА_1 захопленням відповідачем проїзду загального користування уже було встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили.

Львівський апеляційний суд постановою від 18 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Заремба В. В., залишив без задоволення, а рішення Городоцького районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року залишив без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Заремби В. В. у серпні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 липня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що на дату проголошення рішення Городоцького районного суду Львівської області від 27 березня 2015 року у справі № 441/2161/14-ц спірна земельна ділянка вже була сформована як об`єкт цивільних прав (з 27 листопада 2013 року), однак така (земельна ділянка) не була предметом розгляду у зазначеній справі.

У зазначеному рішення суду не було досліджено та не було доведено, що проїзд загального користування шириною 4 м та довжиною 12 м знаходиться між господарствами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; не надано доказів, що зазначений проїзд повністю або частково увійшов до складу земельної ділянки ОСОБА_2 .

Суд першої інстанції ухвалив незаконне рішення, оскільки задовольняючи позов керувався припущеннями, а також проявив процесуальну ініціативу, при цьому неправильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права, а також не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права в аналогічних правовідносинах.

Суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, зокрема статті 79-1, 152 ЗК України, а також порушили норми процесуального права, зокрема суд першої інстанції вийшов за межі підстав позову (предмета доказування), а суд апеляційної інстанції відмовився від дослідження всіх доказів, якими була обґрунтована апеляційна скарга.

Судами першої та апеляційної інстанцій прийнято оскаржувані судові рішення без урахування висновків про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 509/667/15-ц, від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20, від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, від 16 лютого 2022 року у справі № 372/2118/20, від 05 березня 2021 року у справі № 372/2876/17, від 27 січня 2021 року у справі № 175/4348/17, від 28 березня 2023 року у справі № 440/6443/21, від 05 травня 2022 року у справі № 819/375/18, від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20, від 03 листопада 2021 року у справі № 707/815/19, від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 234/1116/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, від 09 листопада 2018 року у справі № 816/988/17, від 13 грудня 2018 року у справі № 815/6218/16, від 06 березня 2019 року у справі № 813/4924/13-а, від 31 липня 2019 року у справі № 2340/4337/18, від 15 листопада 2019 року у справі № 826/198/16, від 30 вересня 2021 року у справі № 520/2486/19, від 02 листопада 2022 року у справі № 140/6115/21.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 20 вересня 2023 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Городоцького районного суду Львівської області.

Справа № 441/180/22 надійшла до Верховного Суду 02 жовтня 2023 року.

Верховний Суд ухвалою від 23 липня 2024 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 є одноосібним власником житлового будинку АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 є власником житлового будинку та господарських будівель на АДРЕСА_1 .

Рішенням Городоцької міської ради № 644 від 24 лютого 2004 року затверджено уточнену площу 0,0437 га, межі і розміри земельної ділянки ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 .

Рішенням Городоцької міської ради Львівської області № 2105 від 20 липня 2014 року відмовлено ОСОБА_2 у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,0463 га, що розташована в АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, у зв`язку з включенням у межі земельної ділянки проїзду загального користування. У пункті 2 зазначеного рішення вирішено ОСОБА_2 привести технічну документацію, зазначену у пункті 1 даного рішення, у відповідність до площі і конфігурації, на яку давався дозвіл на розробку технічної документації згідно рішення міської ради № 751 від 12 червня 2012 року, вилучивши із меж земельної ділянки площу проїзду загального користування та перепогоджену технічну документацію подати на затвердження чергової сесії міської ради.

Городоцький районний суд Львівської області рішенням від 27 березня 2015 року у справі № 441/2161/14-ц зобов`язав ОСОБА_2 демонтувати металеві стовпці кількістю шість штук та металеву сітку, яка складається із двох частин та які знаходяться в місті Городок на вулиці Б. Хмельницького між господарствами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ). Зобов`язав ОСОБА_2 в подальшому не чинити перешкоди в користуванні проїздом шириною АДРЕСА_3 між господарствами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 ).

У зазначеному судовому рішенні встановлено, що ОСОБА_2 самовільно захопила проїзд загального користування і, зокрема, перекрила його з двох боків, забетонувавши металеві стовпці та поставивши металеву сітку із АДРЕСА_1 , чим обмежила доступ ОСОБА_1 та ОСОБА_4 та інших мешканців до будинків на АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , порушила їх права, які підлягають відновленню шляхом усунення перешкод в його користуванні і, зокрема, звільнення вказаного проїзду від металевих стовпців та сітки.

Рішенням Городоцької міської ради Львівської області № 3036 від 20 жовтня 2020 року «Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд ОСОБА_1 на АДРЕСА_2 » ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,0800 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , за виготовленням якої їй рекомендовано звернутися до суб`єкта господарювання, що є виконавцем робіт із землеустрою згідно із законом.

ОСОБА_1 16 січня 2021 року звернулася із заявою до міського голови Городоцької міської ради Львівської області про внесення питання про захоплення ОСОБА_2 проїзду загального користування на АДРЕСА_1 на розгляд земельної комісії та ініціювання звернення в районне управління Держгеокадастру про вилучення земельної ділянки ОСОБА_2 з реєстру ДЗК відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр».

У подальшому Городоцька міська рада Львівської області звернулася до начальника відділу ГУ Держгеокадастру у Городоцькому районі із клопотанням про виправлення технічної помилки, вчиненої під час державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4620910100:29:017:0147 із тієї підстави, що протягом року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника.

Дочка позивача ОСОБА_5 12 серпня 2021 року звернулася із заявою до начальника ГУ Держгеокадастру у Львівській області, в якій просила внести зміни до Державного земельного кадастру стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 4620910100:29:017:0147, вилучивши частину земельної ділянки, що є проїздом загального користування шириною 4 м та довжиною 12 м, що знаходиться між домоволодіннями на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_6 .

Однак, листом від 26 серпня 2021 року № Ш-543/0-991/6-21 ГУ Держгеокадастру у Львівській області повідомило ОСОБА_6 , що рішенням сесії Городоцької міської ради № 2105 від 10 липня 2014 року ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, для усунення невідповідності, тому виправлення помилок, допущених при веденні Державного земельного кадастру здійснюється відповідно до статті 37 Закону України «Про Державний земельний кадастр».

Згідно з Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 17 січня 2022 року земельна ділянка з кадастровим номером 4620910100:29:017:0147 перебуває у комунальній власності, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (стаття 2 ЗК України).

Відповідно до частини першої статті 79, частин восьмої, дев`ятої статті 79-1 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Згідно з частиною першою статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до положень статті 79-1 ЗК України метою надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок є формування земельної ділянки, яке полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Частиною першою статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Втручання будь-яких органів, посадових і службових осіб, громадян чи їх об`єднань у діяльність державного кадастрового реєстратора забороняється, крім випадків, встановлених цим Законом (частина сьома статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Згідно із частиною першою статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття поземельної книги на таку ділянку.

Відповідно до пункту 4 розділу VІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державний земельний кадастр» у разі, якщо після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру виявлені помилки у визначенні площ та/або меж земельних ділянок (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки; невідповідність меж земельної ділянки, вказаних у Державному реєстрі земель, її дійсним межам; невідповідність площі земельної ділянки, вказаної у Державному реєстрі земель, її дійсній площі у зв`язку із зміною методів підрахунку (округлення); присвоєння декільком земельним ділянкам однакових кадастрових номерів), такі помилки за згодою власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності можуть бути виправлені на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) або за матеріалами інвентаризації земель.

Помилками у Державному земельному кадастрі, є, серед іншого, технічна помилка (описка, друкарська, граматична, арифметична чи інша помилка), допущена не з вини органу, що здійснює ведення Державного земельного кадастру (в тому числі технічна помилка у документах, на підставі яких внесені відомості до Державного земельного кадастру); помилка, допущена у відомостях Державного земельного кадастру внаслідок помилки у документації із землеустрою та оцінки земель (в тому числі виявлена після перенесення інформації про земельні ділянки з державного реєстру земель та відомостей про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженій та переданій до 01 січня 2013 року до Державного фонду документації із землеустрою) (пункт 138 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини десятої статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Пунктами 50, 51, 57, 60, 61 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 1051 передбачено, що Поземельна книга в електронній (цифровій) формі відкривається шляхом її формування за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру з використанням даних електронного документа.

Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки.

Номером Поземельної книги є кадастровий номер земельної ділянки.

Внесення відомостей до Поземельної книги в електронній (цифровій) формі є внесенням відомостей до Державного земельного кадастру.

Поземельна книга закривається у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки у випадках, визначених пунктом 114 цього Порядку (зокрема, у разі ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку).

Запис у Поземельній книзі скасовується (поновлюється) Державним кадастровим реєстратором на підставі рішення суду.

Скасування (поновлення) запису в Поземельній книзі здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про його скасування (поновлення) із зазначенням дати та підстави для скасування (поновлення), посади, прізвища та ініціалів Державного кадастрового реєстратора, який скасував (поновив) запис, та формування з використанням програмного забезпечення Державного земельного кадастру нових аркушів Поземельної книги.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частинами першою та другою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав задоволення позовних вимог, оскільки ГУ Держгеокадастру у Львівській області здійснюючи реєстрацію земельної ділянки в Поземельній книзі не звернуло уваги на те, що площа земельної ділянки розміром 0,0463 га не відповідає площі, визначеній рішенням Городоцької міської ради № 644 від 24 лютого 2004 року, яким затверджено уточнену площу 0,0437 га на АДРЕСА_1 , до якої увійшла земельна ділянка загального користування, яка не могла бути включена у площу земельної ділянки наданій ОСОБА_2 .

Також суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що позивачем належним чином доведено порушення саме її прав при реєстрації спірної земельної ділянки, оскільки нескасована державна реєстрація такої унеможливлює належне складення нею технічної документації на земельну ділянку, яку вона має намір приватизувати; крім цього порушення прав ОСОБА_1 захопленням відповідачем проїзду загального користування уже було встановлено рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 27 березня 2015 року у справі № 441/2161/14-ц, яке набрало законної сили.

Доводи касаційної скарги про те, що судами першої та апеляційної інстанцій прийнято оскаржувані судові рішення без урахування висновків про застосування норм права, які викладені у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 509/667/15-ц, від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20, від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, від 16 лютого 2022 року у справі № 372/2118/20, від 05 березня 2021 року у справі № 372/2876/17, від 27 січня 2021 року у справі № 175/4348/17, від 28 березня 2023 року у справі № 440/6443/21, від 05 травня 2022 року у справі № 819/375/18, від 14 грудня 2022 року у справі № 126/2200/20, від 03 листопада 2021 року у справі № 707/815/19, від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17, від 27 лютого 2018 року у справі № 234/1116/16, від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, від 09 листопада 2018 року у справі № 816/988/17, від 13 грудня 2018 року у справі № 815/6218/16, від 06 березня 2019 року у справі № 813/4924/13-а, від 31 липня 2019 року у справі № 2340/4337/18, від 15 листопада 2019 року у справі № 826/198/16, від 30 вересня 2021 року у справі № 520/2486/19, від 02 листопада 2022 року у справі № 140/6115/21, не заслуговують на увагу з таких підстав.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20), на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Враховуючи викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать практиці Верховного Суду, викладеній у постановах, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Верховний Суд звертає увагу на те, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Слід звернути увагу, що у кожній справі з подібним предметом спору суд виходить із конкретних обставин справи, з урахуванням принципу пропорційності у цивільному судочинстві та дотриманням розумного балансу інтересів сторін.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваних судових рішень, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявників з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Однакове застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдина практика застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Таким чином, наведені в касаційні скарзі доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 17 січня 2023 року та постанову Львівського апеляційного суду від 18 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачІ. В. Литвиненко Судді:А. І. Грушицький Є. В. Петров В. В. Пророк О. М. Ситнік