Постанова

від 05.09.2024 по справі 129/28/18

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 129/28/18

Провадження № 22-ц/801/1736/2024

Категорія: 61

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дєдов С. М.

Доповідач:Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2024 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Стадника І.М. (судді-доповідача),

суддів: Войтка Ю.Б., Міхасішина І.В.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Семчука Сергія Васильовича

на ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 24 червня 2024 року, постановлену під головуванням судді Дєдова С.М.,

в справі №129/28/18

за позовом ОСОБА_2 (позивач)

до ОСОБА_1 (відповідач)

про визнання заповіту недійсним,-

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та історія справи

У січні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою Гайсинського районного суду від 27 лютого 2018 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в підготовчому судовому засіданні.

Під час підготовки справи до розгляду судом проведено ряд процесуальних дій, зокрема, призначено посмертну судово-психіатричну експертизу, додаткову комплексну посмертну судово-психіатричну експертизу.

Рішення суду першої інстанції

Ухвалою Гайсинського районного суду Вінницької області від 24 червня 2024 року провадження у справі зупинено в зв`язку з перебуванням позивача на військовій службі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Семчука С.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що особиста участь позивача у судовому засіданні наразі не є обов`язковою, оскільки він був допитаний судом, а його інтереси представляє адвокат Човганюк А.М., яка має всі необхідні повноваження.

Крім того, стороною позивача не надано належних та достатніх доказів, в розумінні статей 77, 78, 80 ЦПК України, про перебування позивача у ЗСУ станом на 24.06.2024.

Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції частина 3 статті 360 ЦПК України.

Провадження у справі в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 12 липня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою від 25 липня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Частиною 2 статті 369 ЦПК України встановлено, що апеляційна скарга на ухвалу суду про зупинення провадження у справі п. 14 ч. 1 ст. 353 цього Кодексу, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки предметом перегляду в суді апеляційної інстанції є ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Мотиви, з яких суд першої інстанції дійшов висновку, і закон, яким він керувався

Постановляючи ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції, з посиланням пунктом 2 частини 1 вимогами статті 251 ЦПК України, прийшов до висновку, що позивач начас судовогорозгляду справи перебуває на військовій службі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан, та не може з`являтися в судові засідання для участі у справі.

Позиція апеляційного суду

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Оскаржувана ухвала вказаним вимогам не відповідає, а колегія суддів з висновками суду першої інстанції не погоджується з огляду на таке.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж свобод розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункт 1 статті 6 Конвенції).

Зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, що перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Норми цивільного процесуального законодавства розрізняють обов`язкову та факультативну підставу для зупинення провадження у справі.

Випадки, коли суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, визначені у частині першій статті 251 ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Згідно з пунктом 2 частини першоїстатті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Отже процесуальний закон пов`язує необхідність зупинення провадження у справі не з наявністю воєнного стану в Україні, а з фактом перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 введено в Україні воєнний станз05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і був чинним, в тому числі, і на час постановлення оскаржуваної ухвали суду.

Згіднозпунктом другим цього Указу військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом з Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування наказано запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Зміст правового режиму воєнного стану, порядок його введення та скасування, правові засади діяльності органів державної влади, військового командування, військових адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій в умовах воєнного стану, гарантії прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб, визначені нормами Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Структура Збройних Сил України визначена статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України», відповідно до частини третьої якої Збройні Сили України організаційно складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

Бойова готовність «ПОВНА» - це стан найвищого ступеня бойової готовності військ, при якій вони здатні приступити до виконання бойових завдань.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Воєнні дії - це організоване застосування сил оборони та сил безпеки для виконання завдань з оборони України. Бойові дії - це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння) (стаття 1 Закону України «Про оборону України»).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи встановлено, що 24 червня 2024 року представник позивача - адвокат Човганюк А.М. звернулась до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 статті 251 ЦПК України, оскільки позивач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі.

На підтвердження вказаної обставини адвокатом надано копію посвідчення про нагородження ОСОБА_2 держаною нагородою - почесним нагрудним знаком Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий Хрест» та довідку ДУ «ТМО ВМС України по Донецькій області» лікарня (з поліклінікою) м. Краматорськ №2/162 від 29.08.2023, згідно якої поліцейському, рядовому взводу №3 роти №2 батальйону №3 УПОП №2 Штурмового полку «Цунамі» ДПОП «ОШБ НПУ» «Лють» ОСОБА_2 встановлено діагноз «МВТ (23.08.2023). Акубаротравма? Цефалгічний синдром» та рекомендовано звільнення від фізичних навантажень, стройової підготовки та носіння бронежилета на 10 днів.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на момент постановлення ухвали перебував у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

Разом з тим, як зазначалось вище, конструкція пункту 2 частини 1 статті 251 ЦПК України, дає підстави для висновку, що визначена ним підстава зупинення провадження пов`язана не із самою обставиною введення воєнного стану, а із фактом перебування сторони у справі у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.

А тому для висновку про можливість зупинення провадження у справі, як виконання обов`язку визначеного п. 2 ч. 1 статті 251 ЦПК України, суду необхідно представити чіткі докази (інформацію) про перебування учасника справи у складі Збройних Сил України, зокрема, у військовій частині, яка переведена на воєнний стан та залучення його до виконання бойових завдань на території України з метою забезпечення національної безпеки і оборони України, у зв`язку із повномасштабним вторгненням та збройною агресією російської федерації.

Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та вирішення питань, пов`язаних з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі, врегульовано Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 (далі Положення).

Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Аналіз пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу оформлюється письмовими наказами по особовому складу.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 листопада 2022 року у справі № 753/19628/17, провадження № 61-9218св22, від 29 березня 2023 року, у справі № 756/3462/20, провадження № 61-7918св22, від 14 лютого 2024 року у справі № 466/8799/22.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що довідка від 29 серпня 2023 року №2/162, видана ДУ «ТМО ВМС України по Донецькій області» лікарня (з поліклінікою) м. Краматорськ, не підтверджує наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини 1 статті 251 ЦПК України, оскільки у ній відсутня інформація, зокрема, про те чи приймає участь ОСОБА_2 у виконанні бойових завдань на території України з метою забезпечення національної безпеки і оборони України, у зв`язку із повномасштабним вторгненням та збройною агресією російської федерації, що є обов`язковою умовою при вирішенні питання про зупинення провадження з підстав, передбачених пунктом 2 частиною 1 статті 251 ЦПК України. Не підтверджує зазначеного факту на момент вирішення питання про зупинення провадження у справі й копія посвідчення про нагородження ОСОБА_2 .

Отже на час постановлення ухвали про зупинення провадження у справі (24 червня 2024 року) доказів про те, що позивач ОСОБА_2 брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до частини 6 статті 374 ЦПК України апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права, яке призвело до помилковості ухвали є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, керуючись статтями 367, 368, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, Суд,

постановив:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Семчука Сергія Васильовича задовольнити.

Ухвалу Гайсинського районного суду Вінницької області від 24 червня 2024 року скасувати, а справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним,- направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Головуючий І.М. Стадник

Судді Ю.Б. Войтко

І.В. Міхасішин