Постанова

від 05.09.2024 по справі 120/1576/24

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/1576/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дончик Віталій Володимирович

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

05 вересня 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кредо" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кредо" до державного реєстратора відділу державної реєстрації на нерухоме майно Виконавчого комітету Вінницької міської ради Кириченко Олени Василівни, Виконавчого комітету Вінницької міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Вінницька районна державна адміністрація та Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАР-С" про скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. В лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Кредо" (далі - ТОВ фірма "Кредо") звернулося Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до державного реєстратора відділу державної реєстрації на нерухоме майно Виконавчого комітету Вінницької міської ради Кириченко Олени Василівни, у якому просить:

1.1. Скасувати рішення державного реєстратора відділу державної реєстрації на нерухоме майно Виконавчого комітету Вінницької міської ради Кириченко Олени Василівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 71245552 від 23.01.2024 року.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

2. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

3. Апелянт, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Кредо", не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

4. В обґрунтування апеляційної скарги наголошує на недотримані державним реєстратором процедури реєстрації майна у Державному реєстрі речових прав і наголошує, що єдиним документом який було подано заявником для проведення державної реєстрації, слугувало рішення Вінницької міської ради від 24.06.2016 року № 334 «Про реєстрацію права комунальної власності на землі та земельні ділянки, включені в межі міста Вінниці».

ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

5. Судом встановлено, що 23.01.2008 року між ТОВ фірма "Кредо" та Вінницькою районною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 0520688900:01:021:0005, загальною площею 2,019 га.

6. Постановою Верховної Ради України «Про зміну і встановлення меж міста Вінниці і Вінницького району Вінницької області» від 13.05.2015 року №401-VIІI змінено межі міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області, збільшивши територію міста на 4448,97 гектара земель, у тому числі за рахунок 158,20 гектара земель, що знаходяться у віданні Агрономічної сільської ради, 425,03 гектара земель - Бохоницької сільської ради, 947,35 гектара земель - Вінницько-Хутірської сільської ради, 495,19 гектара земель - Луко-Мелешківської сільської ради, 332,35 гектара земель - Стадницької сільської ради, 1134,39 гектара земель - Стрижавської селищної ради, 956,46 гектара земель - Якушинецької сільської ради Вінницького району, та затверджено територію міста Вінниця загальною площею 11316,97 гектара, територію Вінницького району загальною площею 91035,54 гектара.

7. На виконання вищевказаної Постанови, Вінницькою міською радою прийнято рішення від 24.06.2016 року № 334 "Про реєстрацію права комунальної власності на землі та земельні ділянки, включені в межі міста Вінниці".

8. Відповідно до рішення п. 2 даного рішення Вінницької міської ради вирішено зареєструвати за територіальною громадою міста Вінниці в особі Вінницької міської ради право комунальної власності на земельні ділянки, включені в межі міста Вінниці Постановою Верховної Ради України від 13.05.2015 року №401-VIІІ «Про зміну і встановлення меж міста Вінниці і Вінницького району Вінницької області», та перебувають в користуванні у фізичних та юридичних осіб.

9. На виконання вимог рішення Вінницької міської ради державним реєстратором виконавчого комітету Вінницької міської ради проведено державну реєстрацію права на земельну ділянку кадастровий №0520688900:01:021:0005, загальною площею 1.439 га за Вінницькою міською радою.

10. Вважаючи таке рішення протиправним позивач звернувся з цим позовом до суду.

ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

11. Правова позиція апелянта викладена в пунктах 3-4 даного рішення.

12. Відповідач, Виконавчий комітет Вінницької міської ради, подав відзив у якому наголошує, що у державного реєстратора виконавчого комітету Вінницької міської ради ОСОБА_1 були відсутні підстави для відмови в проведенні державної реєстрації права на земельну ділянку кадастровий №0520688900:01:021:0005 загальною площею 1.439 га за Вінницькою міською радою, передбачені ст. 24 Закону Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» .

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

13. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

14. Так, відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулює Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року №1952-IV (далі Закон №1952-IV), Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127.

15. Частиною 1 статті 2 Закону №1952-IV визначено, зокрема, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

16. Частиною третьою статті 10 Закону №1952-IV передбачено, що державний реєстратор, з-поміж іншого, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; формує за допомогою Державного реєстру прав документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав та ін.

17. Крім цього, згідно пункту 12 Порядку №1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав. Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

18. За правилами, встановленими частиною першою статті 18 Закону №1952-IV, державна реєстрація прав проводиться в такому порядку з урахуванням особливостей, визначених цим Законом: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

19. Частиною другою статті 18 Закону №1952-IV передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

20. Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку, а щодо новоствореного об`єкта нерухомого майна, розташованого на земельній ділянці, - виключно за наявності в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва відомостей про такий об`єкт.

21. Частина першої статті 24 Закону №1952-IV передбачає підстави для відмови в державній реєстрації прав. Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

22. Згідно із ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

23. Відповідно до ч. 4 ст. 173 Земельного Кодексу України землі та земельні ділянки державної власності, включені в межі населеного пункту (крім земель, які не можуть передаватися у комунальну власність), переходять у власність територіальної громади. Рішення про встановлення меж населеного пункту та витяги з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідні земельні ділянки, право власності на які переходить до територіальної громади, є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

24. Вирішуючи питання обґрунтованості апеляційної скарги, колегія суддів враховує наступне.

25. Аналіз наведених норм дає підстави для висновків про те, що право власності на об`єкти нерухомого майна підлягають обов`язковій державній реєстрації. Державна реєстрація здійснюється за заявою власника майна та доданими до неї правовстановлюючими документами, що підтверджують набуття права власності на відповідні об`єкти. При цьому державний реєстратор, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, зобов`язаний перевірити відповідність поданих документів вимогам законів та інших нормативно-правових актів, перевірити відсутність суперечностей між наявною в Державному реєстрі інформацією та поданими документами, встановити відсутність заборон та обмежень щодо об`єктів нерухомого майна тощо. Законом визначений і вичерпний перелік підстав для відмови у проведенні державної реєстрації.

26. Як встановлено судом першої інстанції та не оскаржується сторонами, єдиним документом, який було подано заявником для проведення державної реєстрації, слугувало рішення Вінницької міської ради від 24.06.2016 року № 334 "Про реєстрацію права комунальної власності на землі та земельні ділянки, включені в межі міста Вінниці".

27. Однак, інших документів, які є обов`язкові для вчинення реєстраційних дій, зокрема витягу з Державного земельного кадастру про межу відповідної адміністративно-територіальної одиниці та про відповідну земельну ділянку, реєстратору не подавалось.

28. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у цій справі не доведено і не встановлено, що допущені під час реєстраційних дій порушення мали наслідком порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача й унеможливлювали вчинення відповідачем таких реєстраційних дій, що за таких умов зумовлює відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

29. Верховний Суд у постанові від 22.05.2020 року у справі №825/2328/16 зазначає, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

30. Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов`язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі).

31. Отже, саме по собі порушення процедури складання акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

32. Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

33. Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків (ultra vires action - invalid act). Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

34. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

35. Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

36. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

37. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2020 у справа №813/1790/18.

38. Крім того, слід звернути увагу, що позивач жодним чином не заперечує, що спірна земельна ділянка є комунальною та перебуває в адміністративних межах м. Вінниця, а лише наголошує на порушені визначеної законом процедури реєстрації майна у Державному реєстрі речових прав.

39. За вказаних обставин суд зазначає, про те, що здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень за індексним номером 71245552 від 23.01.2024 року не несе за собою порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

40. Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

41. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

42. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

43. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

44. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

45. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кредо" слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Кредо" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 червня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.