Ухвала

від 05.09.2024 по справі 340/8818/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 вересня 2024 року

м. Київ

справа №340/8818/23

адміністративне провадження № К/990/32548/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Білак М. В., Єресько Л. О., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі №340/8818/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради» про визнання протиправною та скасування довідки, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Комунального закладу «Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради», в якому просила визнати протиправним та скасувати довідку відповідача №2 від 04 квітня 2023 року; зобов`язати відповідача провести повторний огляд і винести нове рішення.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року, відмовлено в задоволенні позову.

Не погоджуючись із оскаржуваними судовими рішеннями, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

За змістом частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

Статтею 257 КАС України визначено перелік справ, що розглядаються за правилами спрощеного позовного провадження. Такими справами є: справи незначної складності, а також будь-які інші, за винятком тих, що зазначені у частині четвертій цієї статті, а саме: щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

У цій справі суд першої інстанції дійшов висновку про можливість її розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій в касаційному порядку можливе лише у випадку наявності обставин, наведених у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Однак, у касаційній скарзі відсутнє будь-яке посилання скаржника на передбачені пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України випадки.

За обставинами цієї справи судами попередніх інстанцій установлено, що комісією прийняте рішення про визнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю III групи інвалідності, загальне захворювання (довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією 12ААВ №197986).

Встановлено, що ОСОБА_1 з рішенням медико-експертної комісії ДУ «УкрДержНДГМСПІ МОЗ України» м. Дніпро та обласної МСЕК №2 м. Кропивницький не погодилася і 16 травня 2023 року подала заяву щодо оскарження рішення, яка була розглянута на засіданні ЦМСЕК МОЗ України. При вивченні медичних документів та результатів огляду комісія дійшла висновку, що наявні функціональні порушення з боку опорно-рухового апарату, центральної нервової системи, на момент огляду обмежують життєдіяльність в помірному ступені і підпадають під критерії встановлення III групи інвалідності від загального захворювання терміном на один рік.

19 травня 2023 року ОСОБА_1 зверталася до «УкрДержНДГМСПІ МОЗ України» м. Дніпро з проханням надання їй виписки та інших медичних документів та листом від 31 травня 2023 року №349/01-19 їй було роз`яснено, що для визначення причини інвалідності «інвалідність з дитинства» необхідно представити на МСЕК будь-якого рівня медичну документацію, яка підтверджує, що захворювання, які призвели до інвалідності мали початок до 18-річного віку.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що в матеріалах справи є виписка КНП «Олександрійська психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» від 28 вересня 2020 року №1645/01-16, згідно якої з амбулаторної карти №457/95 ОСОБА_1 , вперше звернулася до Олександрійської психіатричної лікарні в 1995 році у зв`язку зі скаргами на головний біль, дратівливість, плаксивість, порушений сон, неприємні відчуття в тілі. Погіршення психічного стан пов`язувала з психотравмуючими ситуаціями в родині. Був встановлений діагноз неврастенія. є епікриз, згідно якого ОСОБА_1 з 24 листопада 1994 року по 07 грудня 1994 року знаходилася на лікуванні в міській лікарні з діагнозом вегетососудиста дистонія по кардиальному типу. Скарги на загальну слабкість, роздратованість, болі колкого характеру в області серця. Голови, затилку. Виписана у зв`язку з одужанням. Рекомендовано спостереження у кардіолога, психотерапевта.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 , починаючи з 2017 року, періодично зверталася до лікарів. У виписках, амбулаторних картах зазначено було, що хворіє з дитинства після травми голови у шестирічному віці, описує оніміння в кінцівка, прояви нападів, однак медичні документи не були надані.

Суди зазначили про відсутність доказів встановлення ОСОБА_1 інвалідності в дитинстві, оскільки такі у матеріалах справи відсутні. Суди вказали, що вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена Інструкцією про встановлення груп інвалідності, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності та позбавлені можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК є втручанням в дискреційні повноваження суб`єкта влади.

Доводи касаційної скарги фактично, зводяться до переоцінки встановлених судом першої та апеляційної інстанцій обставин та досліджених ним доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 КАС України.

Обмеження переліку судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем "розумних обмежень" в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію суду права, що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є судом фактів, а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судом першої та апеляційної інстанції, та/або переоцінювати їх.

Отже, скаржник не продемонстрував наявності виключних обставин, які за положеннями КАС України могли б вимагати касаційного розгляду справи.

Крім того підстав, визначених пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України, що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України скаржником не наведено.

Відтак, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у справі, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, а аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України виняткових обставин справи, то у відкритті касаційного провадження у цій справі слід відмовити.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі №340/8818/23 за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Кіровоградське обласне бюро медико-соціальної експертизи Кіровоградської обласної ради» про визнання протиправною та скасування довідки, зобов`язання вчинити дії.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. М. Соколов

Судді М. В. Білак

Л. О. Єресько