Рішення

від 03.09.2024 по справі 205/7921/19

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

03.09.2024 Єдиний унікальний номер 205/7921/19

єдиний унікальний номер № 205/7921/19

провадження № 2/205/12/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року м. Дніпро

Ленінський районний суд міста Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Басової Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Саруханової К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Державний реєстратор Дніпровської філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чернецький Михайло Андрійович, ОСОБА_5 , про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора, визнання незаконним і скасування запису, визнання недійсним договору іпотеки і скасування державної реєстрації іпотеки та обтяження нерухомого майна, витребування майна та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 13.09.2019 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила визнати незаконним (протиправним) та скасувати рішення державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чернецький М.А. «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» № 43092559 від 19.09.2018 року, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1648055812101 за ПАТ «ПУМБ»; визнати незаконним (протиправним) та скасувати запис № 27998954 державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чернецького М.А. про проведення державної реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1648055812101 за ПАТ «ПУМБ»; визнати недійсним договір іпотеки, що укладений 07.05.2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Мазуренко С.В. і зареєстрований у реєстрі за № 395 відносно квартири АДРЕСА_1 ; скасувати державну реєстрацію записів про іпотеку № 31445407 від 07.05.2019 року та про обтяження № 31444828 від 07.05.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно спірної квартири, що здійснені 07.05.2019 року приватним нотаріусом ДМНО Мазуренко С.В. на підставі договору іпотеки від 07.05.2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 395; витребувати від ОСОБА_3 на користь позивача на квартиру АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Позов мотивований тим, що 21.02.2008 року між ОСОБА_6 та ПАТ «ПУМБ» було укладено кредитний договір, відповідно до якого Банк надав боржнику грошові кошти у розмірі 228 118,00 грн. З метою забезпечення зобов`язань боржника за кредитним договором між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки. Позивач проживала в квартирі до осені 2018 року, а після виїхала на заробітки за кордон. В подальшому їй стало відомо, що невідомі особи проникли до квартири та змінили замок. Позивач звернулася до правоохоронних органів про вчинення відносно неї злочину і в процесі збору документів виявила, що в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Державним реєстратором Дніпровської філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чернецьким М.А. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відповідно до якого ним було зареєстровано на підставі кредитного договору, договору іпотеки та вимог Банку право власності Банку на квартиру АДРЕСА_1 . Також, як вбачалося з реєстру, в подальшому Банк продав квартиру ОСОБА_5 відповідно до договору купівлі-продажу від 10.12.2018 року. 29.12.2018 року ОСОБА_5 перепродав квартиру ОСОБА_2 . В період слухання справи ОСОБА_2 подарувала спірну квартиру своїй рідній матері ОСОБА_3 і в той же день остання передала квартиру в іпотеку ОСОБА_8 . Відповідно до вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» вбачається, що у Банку виникає право звернути стягнення на предмет іпотеки тільки у випадку невиконання позивачем вимоги про усунення порушення протягом тридцяти денного строку з дня її отримання. Однак позивач вимогу не отримувала, держаному реєстратору даної інформації про отримання позивачем вимоги банк не надавав, також не надавав документи, які б підтверджували вартість квартири на момент її перереєстрації, що суперечить ст. 37 Закону України «Про іпотеку», а тому вважає, що її у незаконний спосіб позбавлено права власності на кватиру.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 жовтня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2020 року цивільну справу залишено без розгляду.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 01 грудня 2020 року ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 серпня 2020 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 14 січня 2021 року справу прийнято до розгляду.

19.11.2019 року до суду через засоби поштового зв`язку від представника АТ «ПУМБ» надійшов відзив на позов відповідно до якого АТ «ПУМБ» просить відмовити в задоволенні позову, вказуючи, що рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 року про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки вирішено рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.09.2012 року скасувати. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 6105733 від 21.02.2008 року звернути стягнення, згідно договору іпотеки № 6106219 від 21.02.2008 року на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності шляхом продажу вказаного предмету ПАТ «ПУМБ» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем. На виконання рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 року, 10.12.2018 року між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Тобто вимоги до банку відсутні, що свідчить про відсутність порушення будь-яких прав позивача.

У відзиві на позовну заяву від 26.03.2020 року, який надійшов до суду через поштову кореспонденцію, представник ОСОБА_2 адвокат Хохленко А.О. просить суд в позові ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, оскільки ОСОБА_2 є законним власником нерухомого майна, що є предметом спору. Договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 відповідає приписам ЦК України, а отже вона є добросовісним набувачем квартири, ще у 2013 році позивачу, згідно рішення апеляційного суду Дніпропетровської області було відомо про наявність заборгованості по кредитному договору, та досліджено наявність доказів щодо сповіщення іпотекодавців та направлення їм вимог.

В письмових поясненнях представника ОСОБА_5 , які надійшли до суду через засоби поштового зв`язку 08.07.2020 року, адвокат Федорець Є.Є. просить відмовити в задоволенні позову на підставі того, що ПАТ «ПУМБ» не порушував порядок здійснення звернення стягнення на предмет іпотеки, законні інтереси малолітньої дитини ніяким чином не порушені. Позивач сама зазначила в позові, що вона виїхала за межі України восени 2018 року зі своєю сім`єю, де і перебуває на теперішній час.

Представник позивача адвокат Діденко Р.А., в письмових поясненнях щодо відзивів та пояснень на позовну заяву від 19.02.2021 року вказав, що ОСОБА_1 не отримувала від банку вимоги, які були підставою для реєстрації прав Банку на спірну квартиру, рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 року не підтверджують факт отримання сторонами вимог, відчуження майна, які були складені лише через три роки. Донька ОСОБА_1 мала право користуватися відповідним майном як член сім`ї власника.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 01.02.2022 року заяву представника позивача про забезпечення доказів задоволено.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.10.2022 року заяву представника позивача про забезпечення доказів задоволено, накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 .

12.12.2022року досуду відпредставника відповідача ОСОБА_3 адвокатаМальцева В.П.надійшов відзивна позов,відповідно доякого він просить відмовити в задоволенні позову, вказуючи що позивачем пропущено строк позовної давності, оскільки 05.11.2013 року ОСОБА_1 отримала рішення по справі, відповідно до якого позов ПАТ «ПУМБ» про звернення стягнення на предмет іпотеки було задоволено, отже вона вже була обізнана про те, що саме з цього моменту, у зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором, розпочалася процедура звернення стягнення на нерухоме майно. Щодо розірвання договору дарування законом встановлений строк позовної давності терміном один рік. Факт незаконного відчуження та допущення продажу майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача.

В письмових поясненнях стосовно відзиву ОСОБА_9 на позовну заяву, які надійшли до суду через засоби поштового зв`язку 12.04.2023 року, представник позивача вказав, що дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свідчать про їх недобросовісність та використання договору дарування та договору іпотеки без наміру створення реальних їх наслідків, а виключно з метою ухилення від виконання рішення суду. Позивач подала позов у встановлений діючим законодавством строк, отже, строк позовної давності не може бути застосованим.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 12.042023 року без виходу до нарадчої кімнати закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В додаткових поясненнях по справі адвокат Мальцев В.П. вказав, що ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є добросовісними набувачами, право власності є непорушним.

Адвокат Діденко Р.А., в письмових запереченнях на додаткові пояснення представника відповідача від 31.05.2023 року, вказав, що спірна квартира вибула з володіння позивача поза її волі, Власник майна може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до ого, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

11.08.2023 року, 02.01.2024 року, 28.05.2024 року представником позивача надано до суду додаткові пояснення, в яких зазначено, що у реєстраційній справі відсутні відомості про отримання позичальником письмової вимоги, держаному реєстратору не надано доказів проведення оцінки нерухомого майна. Також просив врахувати висновки, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач у судове засідання не з`явилась, натомість її представник адвокат Діденко Р.А. письмово просив провести судове засідання без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовольнити.

Представник АТ «ПУМБ» письмово просила суд розглядати справу за її відсутності, постановити рішення з врахуванням наданих пояснень та доказів по справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Представник ОСОБА_2 адвокат Хохленко А.О. позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Представник ОСОБА_3 адвокат Мальцев В.П. позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_5 адвокат Федорець Є.Є. проти позову заперечував у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася сповіщалася належним чином, про причини неявки суд не повідомила. Письмових заяв або відзиву від неї не надходило. Суд вважає за можливе розглядати справу за її відсутності.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Державний реєстратор Дніпровської філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чернецький М.А. у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, дійшов наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Судом встановлено, що 21.02.2008 року між ЗАТ «ПУМБ» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 6105733, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_6 кредитні кошти в розмірі 228118,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14,99 % річних, із кінцевим строком повернення до 21.02.2023 року (т. 1, а.с. 16-23).

В забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_6 за кредитним договором між Банком та ОСОБА_1 , ОСОБА_7 було укладено договір іпотеки № 6106219 від 21.02.2008 року, за умовами якого останні передали Банку в іпотеку належну їм квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1 а.с. 24-32, т. 3 а.с. 21-27).

У зв`язку з тим, що ОСОБА_10 належним чином не виконував умови кредитного договору ПАТ «ПУМБ» звернулось з позовом до суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.09.2012 року в задоволенні позовних вимог ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено, оскільки як свідчить із наданих доказів, майнових поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_7 іпотекодержатель повідомив про наявність заборгованості ОСОБА_6 за кредитним договором № 6105733 від 21.02.2008 року письмовими вимогами № DNI-21.1/127, № DNI-21.1/128 лише 16.03.2009 року, тобто з пропуском строку виконання основного зобов`язання.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 року рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03.09.2012 року скасовано.

У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 перед ПАТ «ПУМБ» за кредитним договором № 6105733 від 21.02.2008 року, яка станом на 26.10.2010 року становить 356032.10 грн звернути стягнення, згідно договору іпотеки № 6106219 від 21.02.2008 року на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 на праві власності шляхом продажу вказаного предмету ПАТ «ПУМБ» з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем.

Як вбачається з рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 05.11.2013 року в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції було встановлено, що ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . До участі у справі у якості правонаступника ОСОБА_7 була залучена ОСОБА_1 , яка 20.04.2013 року отримала свідоцтво на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_7 .

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24.07.2019 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «ПУМБ», ОСОБА_2 , треті особи державний реєстратор Дніпровської філії КП «Агенція адміністративних послуг» Чернецький М.А., ОСОБА_5 про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора, витребування майна, залишено без розгляду (т. 3 а.с. 234).

До матеріалів справи долучені, вимога № 2771 від 05.09.2016 року, вимога № 2772 від 05.09.2016 року, вимога № 2774 від 05.09.2016 року, якою ПАТ «ПУМБ» повідомив ОСОБА_6 , ОСОБА_1 та ОСОБА_7 стосовно ухвалення рішення ПАТ «ПУМБ» про прийняття предмету іпотеки у свою власність (т. 1 а.с. 204-221, т. 3. а.с. 28-33, 93, 11-113).

Надані відповідачем вимоги, повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору не містить дати направлення. Стороною відповідача не надано на підтвердження направлення повідомлення належним чином засвідченої копії журналу вихідної кореспонденції АТ "ПУМБ", відповідної квитанції щодо направлення повідомлення адресату, опису вкладення із зазначенням змісту направлення або списку згрупованої кореспонденції.

Суб`єкт оціночної діяльності Асоціація «УкрЕксПроБуд» м. Києва на підставі договору, укладеного з ПАТ «ПУМБ» виконав незалежну оцінку нерухомого майна, квартири АДРЕСА_1 , зробивши висновок, що ринкова вартість квартири на дату 12.09.2018 року, без ПДВ складає 404452,61 грн. (т. 3 а.с. 34).

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно ОСОБА_11 . Дніпровської філії комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Дніпропетровської області від 19.09.2018 року проведено держану реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», та внесено запис про право власності за номером 43092559 (т. 3 а.с. 114).

Повідомлення АТ «ПУМБ» № КНО-44.4.211407 від 02.10.2018 року на ім`я ОСОБА_6 , повідомлення № КНО-44.4.211409 від 02.10.2018 року на ім`я ОСОБА_7 , повідомлення № КНО-44.4211410 від 02.10.2018 року, повідомлення № КНО-44.4.211408 від 02 жовтня на ім`я ОСОБА_12 про негайне забезпечення звільнення квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 надіслані Банком на їх адресу ціним листом через поштову кореспонденцію (т. 3 а.с. 90-96).

Судом встановлено,що 10.10.2018року ПАТ«ПУМБ» та ОСОБА_5 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за 420000,00 грн., який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кравченком О.О. за реєстровим № 2060 (т. 1 а.с. 108-109, 175-176).

Згідно відповіді Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділу обліку проживання фізичних осіб Дніпровської міської ради, відповідно даних картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, за адресою: АДРЕСА_2 станом на 06.12.2018 року зареєстровані особи відсутні (т. 1 а.с. 233).

Судом встановлено,що 29.12.2018року ОСОБА_5 та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за 434 404,00 грн., який було посвідчено приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу К.Ю. Ричка за реєстровим № 7414 (т. 1 а.с. 107).

Судом встановлено, що 07.05.2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування квартири, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу С.В.Мазуренко, за реєстровим номером 390, відповідно до умов якого ОСОБА_3 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_1 .(т. 3 а.с. 144).

В забезпечення виконання умов договору позики (безвідсоткової) № 07/05/19 від 07.05.2019 року, між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , 07.05.2019 року укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 (т. 3 а.с. 154-156).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

Частинами першою, третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Відповідно до частини першої статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

З огляду на зміст частини першої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до частини п`ятої статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 цього Закону державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Згідно із пунктом 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі Порядок) державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Пунктом 61 Порядку, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140,00 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Надані відповідачем вимоги, повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору не містить дати направлення. Стороною відповідача не надано на підтвердження направлення повідомлення належним чином засвідченої копії журналу вихідної кореспонденції АТ "ПУМБ", відповідної квитанції щодо направлення повідомлення адресату, опису вкладення із зазначенням змісту направлення або списку згрупованої кореспонденції.

Схожа правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року в справі № 464/4325/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 липня 2023 року у справі № 759/5454/19 зробила висновок про те, що обов`язковою умовою при вирішенні питання перереєстрації права власності на іпотечне майно є наявність доказів отримання іпотекодавцем письмової вимоги та дотримання строку, зазначеного в ньому.

Будь-яких документів, що підтверджують направлення та фактичне отримання позивачем вимоги про усунення порушень зобов`язання за кредитним договором, матеріали справи не містять.

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв`язку чи кур`єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року справа № 757/13243/17).

Встановлено, що банк не надав державному реєстратору належні докази отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя, тобто він не мав права вчиняти спірну реєстраційну дію, тому суд дійшов висновку про визнання незаконним (протиправним) та скасування рішення державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чернецького М.А. «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» № 43092559 від 19.09.2018 року, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1648055812101 за ПАТ «ПУМБ».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) підтримала такий правовий висновок щодо застосування статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визначивши, що задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності може призвести до відновлення порушених прав особи без застосування додаткових способів захисту, таких як поновлення права власності (за умови, якщо суд, задовольнивши таку позовну вимогу, вирішить тим самим спір про право, наявний між сторонами). Скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, на яке було звернено стягнення за договором іпотеки, є належним способом захисту прав іпотекодавця за умови, якщо таке майно не було відчужене на користь третіх осіб.

Це відновлює становище, яке існувало до прийняття державним реєстратором оспорюваного рішення, що відповідає способу захисту, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 16 ЦК України.

При цьому, судом було встановлено, що банк відчужив спірну квартиру ОСОБА_5 , який у свою чергу продав її ОСОБА_2 , яка квартиру подарувала ОСОБА_3 .

Частиною першою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

За змістом висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (провадження № 14-397цс19) та від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц (провадження № 14-445цс19), спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване аналогічне право щодо того ж нерухомого майна. Належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та стосовно якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16).

Таким чином, спірна квартира незаконно вибула з власності позивача, не з її волі, суд дійшов висновку про витребування майна від добросовісного набувача на користь її власника.

При цьому, задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Щодо визнання договору іпотеки недійсним та скасування державної реєстрації записів про іпотеку та про обтяження стосовно спірної квартири суд зауважує наступне.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені у статті 203 ЦК України, відповідно до якої: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, є підставою вважати правочин недійсним (стаття 215 ЦК України).

Приймаючи до уваги те, що при укладенні оспорюваного іпотечного договору волевиявлення позивача було відсутнє, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання його недійсним відповідно до вимог ст. 203 ЦК України і відповідно скасування державної реєстрації записів про іпотеку та про обтяження.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Приймаючи до уваги те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з відповідачів підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог судовий збір у розмірі 10389,00 грн.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 15-16, 203, 215, 319, 321, 330, 387-388, 526, 575, 610-611, 626-628, 638 ЦК України, ст. ст. 7, 33, 35, 37 Закону України «Про іпотеку», ст. ст. 4, 12-13, 77-81, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (код ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4), ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), треті особи: Державний реєстратор Дніпровської філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чернецький Михайло Андрійович (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Курчатова, буд. 4), ОСОБА_5 (місце проживання: АДРЕСА_5 ), про визнання незаконним і скасування рішення державного реєстратора, визнання незаконним і скасування запису, визнання недійсним договору іпотеки і скасування державної реєстрації іпотеки та обтяження нерухомого майна, витребування майна та визнання права власності задовольнити частково.

Визнати незаконним (протиправним) та скасувати рішення державного реєстратора Дніпровської філії Комунального підприємства «Агенція адміністративних послуг» Чернецького Михайла Андрійовича «Про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» № 43092559 від 19.09.2018 року, яким проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1648055812101 за Публічним акціонерним товариством «ПУМБ».

Визнати недійсним договір іпотеки, що укладений 07.05.2019 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що посвідчений приватним нотаріусом ДМНО Мазуренко С.В. і зареєстрований у реєстрі за № 395 відносно квартири АДРЕСА_1 .

Скасувати державну реєстрацію записів про іпотеку № 31445407 від 07.05.2019 року та про обтяження № 31444828 від 07.05.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно спірної квартири, що здійснені 07.05.2019 року приватним нотаріусом ДМНО Мазуренко С.В. на підставі договору іпотеки від 07.05.2019 року, зареєстрованого в реєстрі за № 395.

Витребувати від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 .

В задоволенні позову в іншій частині позову відмовити.

Стягнути в рівних частках з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 10 389,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Суддя Н.В. Басова