Рішення

від 11.12.2007 по справі 15/334

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/334

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

11.12.07 р.                                                                               Справа № 15/334                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс” „Донбасавтогазсервіс” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 25119280)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Єва-Сервіс” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33576793)

про стягнення основного боргу в розмірі 72000,00 грн., пені в сумі 2934,25 грн., 3% річних в сумі 2520,99 грн., інфляції у розмірі 14477,20 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Ровенський О.В. за довіреністю № б/н від 20.11.2007 р.

від відповідача: Абрамов О.В. керівник

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс” „Донбасавтогазсервіс” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю „Єва-Сервіс” м. Донецьк про стягнення основного боргу в розмірі 72000,00 грн., пені в сумі 2934,25 грн., 3% річних в сумі 2520,99 грн., інфляції у розмірі 14477,20 грн.

Ухвалою суду від 27.11.2007 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/334.  

У судовому засіданні від представників сторін було заявлено усне клопотання  про ведення судового засідання за допомогою технічних засобів фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом  здійснювалося фіксування судового процесу.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем - дочірним підприємством відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс” „Донбасавтогазсервіс” (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Єва-Сервіс” (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 103/08 від 10.08.2006 р. (надалі - договір).

Згідно п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність (повне господарське ведення), а покупець – оплатити та прийняти товар в асортименті та кількості згідно виписаних рахунків, накладних та актів виконаних робіт.

Згідно п. 1.2 договору найменування товару – автомобіль БАЗ 22154.

Згідно п. 1.4 договору ціна за одиницю складає 106000,00 грн.

Згідно п.1.5 договору кількість: два.

Згідно п.1.6 договору загальна сума товару складає 212000,00 грн.

Факт передачі товару (двох автомобілів БАЗ 22154 з номерами кузовів 33020060382752/У8922154060В17538 та 33020060382265/У8922154060В17533) на загальну суму 212000,00 грн. підтверджується підписаними сторонами актами прийому-передачі від 10.08.2006 р., дорученням на керівника відповідача серії ЯМИ № 044918 від 10.08.2006 р. на отримання товару, видатковою накладною б/н від 19.08.2006 р., копії яких долучені до матеріалів справи.

Згідно п. 2.2 договору оплата 100% вартості товару здійснюється по факту поставки автомобілю.

Згідно п. 2.4 договору передача автомобілю покупцю здійснюється відповідно до акту прийому-передачі.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору.

Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,  якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

Свої зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати грошових коштів всупереч статей  526, 530 Цивільного кодексу України та умовам договору купівлі-продажу № 103/08 від 10.08.2006 р. відповідач  виконав лише частково у сумі 140000,00 грн., що підтверджується витягами з банківського рахунку позивача від 21.08.2006 р. про перерахування 125000,00 грн., від 06.11.2006 р. про перерахування 15000,00 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.  

Також, позивачем по справі була направлена претензія б/н від 22.10.2007 р. про сплату 72000,00 грн., яка була отримана відповідачем 23.10.2007 р., про що свідчить особистий підпис його керівника, але залишена ним без відповіді.

Таким чином, враховуючи часткову сплату відповідачем вартості товару,  заборгованість за несвоєчасне виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати товару складає 72000,00 грн. Наявність заборгованості на вказану суму також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.10.2007 р., який доданий до матеріалів справи.

Відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю „Єва-Сервіс” м. Донецьк у відзиві на позовні вимоги позивача щодо стягнення боргу у сумі 72000,00 грн. вказану заборгованість визнав у повному обсязі.

Згідно частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення  про  задоволення  позову за умови,  що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують  прав і  охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача у даній справі, пов'язані із визнанням позовних вимог по основному боргу у сумі 72000,00 грн., не суперечать законодавству та не порушують прав та охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи, що позов позивачем стосовно стягнення основного боргу у сумі 72000,00 грн. відповідає законодавству, фактичним обставинам справи та підтверджений відповідними доказами, а також те, що відповідач підтвердив факт наявності заборгованості у сумі 72000,00 грн., вимоги  позивача про стягнення заборгованості у вказаній сумі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивачем по справі було пред'явлено до стягнення штрафні санкції (пеню) у сумі 2934,25 грн. за невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати товару.   

Судом встановлено, що позивачем було необґрунтовано заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 2934,25 грн.

Так,  п. 6.2 договору передбачено, що у разі невиконання постачальником договірних зобов'язань, вина сторона сплачує штрафні санкції, у розмірі облікової ставки НБУ, згідно наказу МФУ № 83 від 06.04.1998 р., за кожний день прострочки.

Вищевказаний пункт договору передбачає сплату штрафних санкцій за невиконання договірних зобов'язань щодо поставки товару дочірним підприємством відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс” „Донбасавтогазсервіс” (постачальником), а не товариством з обмеженою відповідальністю „Єва-Сервіс” (покупцем) за невиконання  зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати товару. Інші пункти договору стягнення пені з покупця не передбачають. Будь-яких змін та доповнень сторони до договору не вносили. Згідно п. 7.1 цього договору його умови можуть бути змінені по взаємному узгодженню сторін з обов'язковим складанням письмового документа.

З огляду на вищевказане, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2934,25 грн.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Іншого розміру процентів умовами договору або законом для даних правовідносин сторін не встановлено.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення інфляції у сумі 14477,20 грн. та 3% річних у сумі  2520,99 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем також було заявлено вимогу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно у розмірі суми позовної заяви та на два автомобіля БАЗ 22154 з номерами кузовів 33020060382752/У8922154060В17538 та 33020060382265/У8922154060В17533.

Згідно ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням заяву про арешт майна, вважає її такою, що не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що позивач не визначив на яке саме майно необхідно накладати арешт у розмірі суми позову.

Щодо вимоги позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на два автомобіля БАЗ 22154 з номерами кузовів 33020060382752/У8922154060В17538 та 33020060382265/У8922154060В17533, то згідно пояснень відповідача вбачається, що вказані автомобілі вже були реалізовані ним іншим особам. Це унеможливлює накладення арешту на майно, яке вже не належить відповідачу з метою забезпечення виконання рішення про стягнення з відповідача суми боргу.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 22; 32-34; 36; 43; 49; 78; 82 - 85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Єва-Сервіс” (юридична адреса: 83060, м. Донецьк, вул. Куйбишева, 143; фактична адреса: 83008, м. Донецьк, вул. Олімпієва, 222; код ЄДРПОУ 33576793; розрахунковий рахунок 26003175489860 у Донецькій обласній філії АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 334011) на користь дочірнього підприємства відкритого акціонерного товариства „Донецькавтотранс” „Донбасавтогазсервіс” (юридична адреса: 83000, м. Донецьк, пр. Ілліча, 3 офис 207; код ЄДРПОУ 25119280; розрахунковий рахунок 26009011052 у ДФ ВАТ „Кредобанк”, МФО 335753) суму 88998,19 грн. (в тому числі: основний борг – 72000,00 грн., 3% річних -  2520,99 грн., інфляційні нарахування –14477,20 грн.), крім того витрати по сплаті державного мита у розмірі 889,98 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 114,23 грн.

Відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені на суму 2934,25 грн.

У судовому засіданні 11.12.2007 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення підписаний судом 13.12.2007 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

У разі  подання  апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                         Богатир К.В.