Постанова

від 03.09.2024 по справі 916/4534/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4534/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Діброви Г.І., Принцевської Н.М.,

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від фізичної особи-підприємця Скачка Віталія Вячеславовича: особисто

від Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд Українська душа": не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Одесі

апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Скачка Віталія Вячеславовича

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 року, суддя в І інстанції Петренко Н.Д., повний текст якого складено 27.05.2024, в м. Одесі

у справі: №916/4534/23

за позовом: фізичної особи-підприємця Скачка Віталія Вячеславовича

до відповідача: Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд Українська душа"

про визнання договору чинним та стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 54462,25 грн

та за зустрічним позовом: Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд Українська душа"

до відповідача: фізичної особи-підприємця Скачка Віталія Вячеславовича

про стягнення 102 544,35 грн

В С Т А Н О В И В:

В жовтні 2023 року фізична особа підприємець Скачко Віталій Вячеславович звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Українська душа, в якій просив суд:

-визнати договір оренди приміщення № 01/2023 від 05.04.2023 чинним і таким, що діє до 05.04.2024;

-стягнути заборгованість за договором оренди у розмірі 54 462,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди приміщення № 01/2023 від 05.04.2023 в частині сплати орендної плати.

У грудні 2023 року Благодійна організація "Міжнародний благодійний фонд Українська душа" звернулося до суду із зустрічним позовом, в якій просило суд стягнути з ФОП Скачка В.В. суму передплати за невикористаний строк оренди у розмірі 102 544,35 грн.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог посилається на розірвання договору оренди приміщення № 01/2023 від 05.04.2023 року з 24.07.2023, а тому вказує про обов`язок орендодавця повернути кошти, сплачені наперед, що були передплатою.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/4534/23 у задоволенні позовних вимог фізичної особи - підприємця Скачка Віталія Вячеславовича до благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд Українська душа" про визнання договору чинним та стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 54 462,25 грн - відмовлено у повному обсязі.

Зустрічний позов благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд Українська душа" - задоволено у повному обсязі. Стягнуто з фізичної особи - підприємця Скачка Віталія Вячеславовича на користь благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд Українська душа" суму переплати за невикористаний строк оренди у розмірі 102 544,35 грн та судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується, що БО "Міжнародний благодійний фонд Українська душа" в строки, встановлені договором, та у порядку, визначеному положеннями його п. 11.7, яке передбачає право орендаря достроково розірвати договір, попередивши іншу сторону за один місяць наперед, направив ФОП Скачко В.В. повідомлення про дострокове розірвання договору. Належними та допустимими доказами у справі підтверджено добросовісне, сумлінне, у визначений законом та договором строк звернення орендаря до орендодавця із заявою про припинення орендних правовідносин. Отже, договір оренди приміщення № 01/2023 від 05.04.2023 є розірваним з 24.07.2023 /наступний день після спливу місячного строку, визначеного п. 11.7 договору/.

На підставі виставленого позивачем рахунку №2 від 12.04.2023 відповідач сплатив на користь позивача орендну плату за 6 місяців наперед. З урахуванням вказаного, оскільки договір оренди приміщення № 01/2023 від 05.04.2023 є розірваним з 24.07.2023, то позивач зобов`язаний повернути відповідачу грошові кошти, отримані поза дією спірного договору.

З урахуванням вказаного господарський суд прийшов висновку, що зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню, так як обґрунтовані та доведені.

Стосовно первісних позовних вимог, господарський суд зазначив, що ФОП Скачко В.В., заявляючи позовні вимоги про визнання договору чинним і таким, що діє до 05.04.2024, фактично заявив вимоги про встановлення факту, що є неналежним способом захисту. Разом із тим, позовні вимоги ФОП Скачка В.В. про стягнення 54 462,25 грн, з яких: 42 385,00 грн орендна плата за жовтень 2023 та 12 077,25 грн відшкодування комунальних послуг, також не підлягають задоволенню, з огляду на те, що спірний договір оренди є розірваним з 24.07.2023.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга фізичної особи-підприємця Скачка Віталія Вячеславовича, в якій останній просить рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/4534/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким первісний позов задовольнити повністю, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги скаржник зазначає, що повідомлення Орендодавця за місяць про припинення Договору як зазначено в п.11.7 Договору є порядком розірвання Договору, а підстави для розірвання договору зазначені у п.11.6. Крім того у листі від 23.06.23 відповідач не посилається на жодний пункт Договору, не містить підстав для його розірвання, а також вимагає розірвати договір з 23.06.23, тобто негайно.

Апелянт зазначає, що лист Відповідача від 23.06.23р, направлений електронною поштою не є належним доказом отримання позивачем повідомлення, оскільки роздруківки електронної переписки не можуть вважатись електронними документами в розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Стверджує, що судом прийнято як належний доказ, наданий відповідачем Акт від 23.07.23, про нібито неможливість складання акту прийому-передачі приміщення оренди з причини не прибуття представника Позивача, однак Відповідач не надав жодного доказу про те, яким чином Позивачу було повідомлено про намір, час і місце складання акту. Таким чином цей доказ не може бути прийнятим як належний, бо він немає жодного зв?язку з іншими доказами. Також суду надані докази того, що приміщення використовувалось Відповідачем фактично, що підтверджується наявністю використання в приміщені електроенергії, води, та Інтернету.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.07.2024 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою, призначено справу до розгляду на 03.09.2024 об 11:00.

В судовому засіданні 03.09.2024 прийняв участь ФОП Скачко В.В. особисто, відповідач в судове засідання не з`явився, про дату ,час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказану апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 05.04.2023 між ФОП Скачко В.В. /орендодавець/ та БО Міжнародний благодійний фонд Українська душа /орендар/ укладено договір оренди приміщення № 01/2023, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендодавець зобов`язується передати орендареві у строкове платне користування, а орендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування (оренду) житлове приміщення (квартиру), що визначене у цьому договорі, та зобов`язується сплачувати орендодавцеві орендну плату у строк та на умовах, визначених цим договором /п. 1.1 договору/.

Адреса приміщення, що орендується: м. Одеса, пров. Обсерваторний, 2/6, кв. 171 /п. 1.2 договору/.

Приміщення, що орендується, надається орендарю для власних потреб /п. 2.1 договору/.

Орендар вступає в право користування приміщенням з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення /п. 3.1 договору/.

Повернення орендарем приміщення орендодавцю здійснюється в останній день строку оренди, що оформлюється актом прийому-передачі (повернення) приміщення. Приміщення вважається поверненим орендодавцю у день підписання акту прийому-передачі повернення приміщення (разом з поверненням майна, ключів від приміщення) /п. 3.3 договору/.

Строк оренди приміщення складає 12 місяців з моменту його прийняття за актом прийому-передачі /п. 4.1 договору/.

Розмір місячної орендної плати складає 42 385,00 грн /п. 5.1 договору/.

Орендна плата сплачується орендарем не пізніше 10 числа кожного місяця за поточний місяць на р/р орендодавця, який вказаний у реквізитах цього договору, на підставі виставлених орендодавцем рахунків. У випадку, якщо орендодавець не надав орендарю рахунок до 2-го числа кожного місяця за поточний, то орендар має право затримати сплату орендної плати, проте не більше, аніж на строк затримки орендодавцем надання рахунку /п. 5.2 договору/.

При неповному місяці користування орендарем приміщення, розмір орендної плати розраховується пропорційно кількості днів оренди у такому місяці /п. 5.3 договору/.

Орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який строк у розмірі, що визначається на момент оплати /п. 5.5 договору/.

Вартість комунальних послуг не входить до орендної плати /п. 5.6 договору/.

Усі витрати за користування комунальними послугами, телефонами, послугами інтернет оплачуються орендарем окремо додатково на підставі документально підтверджених витрат /п. 5.7 договору/.

У разі припинення (розірвання) договору оренди, орендар сплачує орендну плату до дня повернення приміщення та майна за актом прийому-передачі (повернення) включно. Закінчення строку дії цього договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, враховуючи усі додаткові витрати (які передбачені п. 5.6 договору) /п. 5.8 договору/.

Орендодавець май право здійснювати контроль за станом приміщення та майна шляхом візуального обстеження, але з обов`язковим попередженням орендаря якнайменше за один день до такого обстеження та не частіше 1 разу на 1 місяця /п. 6.2.2 договору/.

Орендар зобов`язується, зокрема: своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату; надати Орендодавцю доступ до Приміщення з метою перевірки його стану і відповідності напряму використання за цільовим призначенням, визначеному цим Договором за умови дотримання Орендодавцем строків про таке, що визначено умовами цього Договору; у разі припинення або розірвання Договору повернути Орендодавцеві: Приміщення та Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та відшкодувати Орендодавцеві збитки в разі погіршення стану (окрім нормального фізичного зносу) або втрати (повної або часткової) Майна (окрім випадків закінчення гарантійного строку); ??своєчасно здійснювати оплату комунальних та інших витрат, якщо такі передбачені умовами цього Договору /п. 7.1 договору/.

Орендар має право достроково розірвати цей Договорі на визначених ним умовах /п. 7.2.5 договору/.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання /п. 11.1 договору/. Строк дії цього Договору з 05.04.2023 до 05.04.2024 (включно) /п. 11.2 договору/.

Дія цього Договору припиняється у разі: ??закінчення строку, на який його було укладено; ?знищення або пошкодження Приміщення, або набуття Приміщенням стану, при якому її належне та повноцінне користування за цільовим призначенням стало неможливим; ??припинення Орендаря як юридичної особи; ??розірвання цього Договору з підстав та на умовах, що визначені виключно цим Договором /п. 11.4 договору/.

Договір може бути розірвано за взаємною згодою Сторін у будь-який момент строку дії цього Договору /п. 11.5 договору.

Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін Договору у разі невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених цим Договором, у порядку, визначеному п. 11.7 цього Договору /п. 11.6 договору/.

Орендодавець чи Орендар має право достроково розірвати цей Договір, попередивши іншу Сторону за один місяць наперед /п. 11.7 договору/.

05.04.2023 між сторонами підписано акт прийому-передачі приміщення при укладенні договору оренди.

12.04.2023 позивач виставив відповідачу рахунок №2 на оплату за оренду приміщення згідно договору на суму 254 310,00 грн за 6 місяців.

Згідно виписки з особового рахунку за 13.04.2023 відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти у розмірі 254 310,00 грн із призначенням платежу: оплата за оренду зг. рах. № 2 від 12.04.2023, що підтверджується платіжною інструкцією № 124 від 13.04.2023.

23.06.2023 відповідач направив на електронну адресу позивачу лист вих. № 2023/06/23/001, в якому повідомив, що у зв`язку із відсутністю потреби в отриманні послуг з оренди приміщення, організація просить розірвати договір з 23.06.2023. Також просить повернути залишок коштів, які були перераховано за 6 місяців.

Листом від 03.07.2032 позивач просить надати відповідь поштовим зв`язком та повідомити офіційну електронну адресу задля оперативного листування, з метою уникнення витрат у часі. Пропонує надалі для вирішення всіх важливих питань використовувати офіційні електронні адреси.

23.07.2023 голова БО Міжнародний благодійний фонд Українська душа Богаченко Н.В. та головний бухгалтер БО Міжнародний благодійний фонд Українська душа Желяскова Я.С. склали акт щодо неможливості прийому-передачі об`єкта оренди за договором оренди приміщення № 01/2023 від 05.04.2023.

Зі змісту акту вбачається, що за фактом прибуття було встановлено відсутність орендодавця чи його представників за адресою оренди, на спроби зв`язатися з орендодавцем електронною поштою та телефоном, останній повідомив, що він відповів у встановленому договором порядку і відмовився визнавати факт дострокового розірвання договору. Доступ до приміщення на момент складання цього акту неможливий через зміну замків поза контролем орендаря, через відсутність орендаря чи його представників за адресою об`єктів оренди протягом тривалого часу, у зв`язку із невикористанням об`єкту оренди, що зумовлено відсутністю такої потреби.

Листом від 30.08.2023 відповідач запропонував позивачу повернути Фонду кошти із розрахунку припинення договору з 23.07.2024, як це передбачено п.11.7. Договору.

01.09.2023 відповідач направив лист, в якому наголошує, що п. 11.7 договору визначає порядок розірвання договору, а підстави для розірвання визначено п. 11.4, 11.5, 11.6. Позивач зауважує на відсутності наміру достроково розірвати договір.

02.10.2023 позивач направив відповідачу електронний лист, в якому вимагав здійснити оплату боргу за комунальні послуги за травень-серпень 2023.

15.10.2023 позивач направив відповідачу електронний лист, в якому вимагав здійснити оплату усіх несплачених рахунків.

Матеріали справи містять надані позивачем рахунки, які виставлені ОСББ Синій птах, а саме: № 145912 за липень 2023 на суму 2 400,28 грн; № 145912 за серпень 2023 на суму 2632,84 грн; № 145912 за вересень 2023 на суму 2342,44 грн; № 145912 за жовтень 2023 на суму 0,00 грн.

Також матеріали справи містять виставлені позивачем відповідачу рахунки на оплату, а саме: № 4 від 05.09.2023 за відшкодування комунальних послуг за 01.05.2023-31.05.2023 на суму 1850,03 грн; № 5 від 05.09.2023 за відшкодування комунальних послуг за 01.06.2023 30.06.2023 на суму 2851,66 грн; № 6 від 05.09.2023 за відшкодування комунальних послуг за 01.07.2023 31.07.2023 на суму 2400,28 грн; № 7 від 05.09.2023 за відшкодування комунальних послуг за 01.08.2023 31.08.2023 на суму 2632,84 грн; № 8 від 13.10.2023 за відшкодування комунальних послуг за 01.09.2023 30.09.2023 на суму 2342,44 грн; № 9 від 13.10.3023 за оренду приміщення за жовтень 2023 на суму 42 385,00 грн.

Місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову про стягнення з фізичної особи-підприємця Скачка Віталія Вячеславовича на користь благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд Українська душа" суму переплати за невикористаний строк оренди у розмірі 102 544,35 грн у зв`язку з тим, що БО "Міжнародний благодійний фонд Українська душа" в строки, встановлені договором, та у порядку, визначеному положеннями його п. 11.7, яке передбачає право орендаря достроково розірвати договір, попередивши іншу сторону за один місяць наперед, направив ФОП Скачко В.В. повідомлення про дострокове розірвання договору, отже договір оренди приміщення № 01/2023 від 05.04.2023 є розірваним з 24.07.2023 /наступний день після спливу місячного строку, визначеного п. 11.7 договору, та, відповідно у відмові у задоволенні первісного позову про визнання договору чинним та стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 54462,25 грн.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Так, предметом апеляційного перегляду рішення є вимоги позивача за первісним позовом про визнання договору чинним та стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 54462,25 грн, а також вимоги за зустрічним позовом стягнення з фізичної особи-підприємця Скачка Віталія Вячеславовича на користь благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд Українська душа" суму переплати за невикористаний строк оренди у розмірі 102 544,35 грн.

Щодо первісного позову, за яким фізична особапідприємець Скачко Віталій Вячеславович просив суд визнати договір оренди приміщення № 01/2023 від 05.04.2023 чинним і таким, що діє до 05.04.2024, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення первісного позову в цій частині та зазначає наступне.

У частині першій ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб`єктів господарювання.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права ( пункт 5.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 р. у справі № 925/1265/16 ).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 р. у справі № 569/17272/15-ц.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права, а таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту.

Предметом позову є матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту. Верховний Суд у постанові від 09.08.2023 р. у справі № 922/2344/22 відзначив, що предметом позову не може бути встановлення обставин.

У справі, яка розглядається, Позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання чинним договору оренди приміщення № 01/2023 від 05.04.2023 і таким, що діє до 05.04.2024.

Тобто, ініціювання Позивачем цього позову зводиться до того, що за результатами розгляду спору останній намагається досягти встановлення, за першою вимогою - обставин пов`язаних із дією Договору оренди приміщення № 01/2023 від 05.04.2023.

Водночас вимога про встановлення певних фактів не може бути предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення. Господарські суди порушують провадження у справах за позовами, в основі яких правова вимога - спір про право, що виникає з матеріальних правовідносин. Відповідний правовий висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16.

Захист майнового чи немайнового права, чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання Відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Звертаючись до суду з вимогою про визнання чинним укладеного між сторонами договору, Позивач прагне досягти правової визначеності, тобто прагне підтвердження наявності у відповідача обов`язку сплачувати позивачу орендну плату.

Однак, заявлена Позивачем у цій справі вказана позовна вимога про визнання такого договору чинним не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі.

До того ж вказана вимога за своєю правовою природою є вимогою про визнання (встановлення) юридичного факту ( тобто факту, який має юридичне значення ), у вигляді визнання договору діючим, а підтвердження ( визнання ) чи, навпаки, непідтвердження факту не є належним способом судового захисту прав та/або законних інтересів і не може здійснюватися як результат розгляду відповідної позовної вимоги.

Крім того, застосовані судом способи захисту прав (інтересів) в частині визнання договору діючим не є й ефективними, оскільки ухвалене у зв`язку з цим судове рішення неможливо виконати в примусовому порядку.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду: від 25.08.2020 р. у справі № 910/13644/19; від 05.10.2021 р. у справі № 904/4644/20; від 09.08.2023 р. у справі № 922/2344/22.

Доводи Позивача щодо чинності Договору (чи є він діючим) повинні бути перевірені судом з викладенням відповідного висновку при вирішенні вимоги позивача про зобов`язання відповідача виконати в натурі обов`язок відповідно до Договору.

Отже, сама по собі вимога Позивача про визнання Договору чинним (діючим) не відповідає встановленим законом способам захисту прав.

Водночас суд, вирішуючи спір, повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний Позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту повинен насамперед слугувати поновленню порушених прав Позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.

Таким чином, позовні вимоги фізичної особипідприємця Скачко Віталя Вячеславовича про визнання договору оренди приміщення № 01/2023 від 05.04.2023 чинним і таким, що діє до 05.04.2024 не підлягають задоволенню з огляду на обрання неналежного та неефективного способу захисту.

Щодо вимоги позивача за первісним позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди у розмірі 54 462,25 грн, з яких: 42 385,00 грн орендна плата за жовтень 2023 та 12 077,25 грн відшкодування комунальних послуг, а також щодо зустрічних позовних вимог Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд Українська душа" про стягнення з ФОП Скачка В.В. суми передплати за невикористаний строк оренди у розмірі 102 544,35 грн.

Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

В силу дії ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до положень статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором (частина стаття 188 ГК України).

Окрім того, відповідно до частини другої статті 214 ЦК України особи, які вчинили дво- або багатосторонній правочин, мають право за взаємною згодою сторін, а також у випадках, передбачених законом, відмовитися від нього, навіть і в тому разі, якщо його умови повністю ними виконані.

Частина третя статті 651 ЦК України визначає, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Особливості припинення договору оренди визначені у статті 291 ГК України. Одностороння відмова від договору оренди не допускається (ч. 1). Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу (ч. 3).

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються (частина друга статті 653 ЦК України).

Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що лист Відповідача від 23.06.2023, направлений електронною поштою не є належним доказом отримання позивачем повідомлення, оскільки роздруківки електронної переписки не можуть вважатись електронними документами в розумінні частини 1 статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг".

Оцінюючи наведені доводи скаржника, колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд доходить висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі. Правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц; п. 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).

Повертаючись до стандартів доказування, передбачених процесуальним законом, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на умовиводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно з цим, Верховний Суд у постановах від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 18.02.2021 у справі №442/3516/20 надані сторонами скрін-шоти повідомлень з телефону та планшету, роздруківки з Viber фактично визнав належними та допустимими доказами, які досліджені судами у їх сукупності та яким надана належна правова оцінка; у постановах від 17.04.2020 у справі №905/2319/17, від 25.03.2020 у справі №570/1369/17, від 13.07.2020 у справі №753/10840/19, від 27.11.2019 у справі №1540/3778/18 дійшов висновку, що переписка у Viber, Skype та інших месенджерах, включно з голосовими повідомленнями та іншим, є належним електронним доказом у судових справах.

Листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за ст. 7 ЦК України (правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20).

Чинним законодавством визначені випадки, коли використання електронного підпису є обов`язковим і за відсутності такого підпису документ не буде вважатися отриманим від певної особи.

Однак ці випадки не охоплюють комерційне, ділове чи особисте листування електронною поштою між приватними особами (якщо інше не встановлено домовленістю між сторонами). У таких відносинах презюмується, що повідомлення є направленим тим, хто зазначений як відправник електронного листа чи хто підписав від свого імені текст самого повідомлення.

Отже, відсутність кваліфікованого електронного підпису на повідомленні не свідчить про те, що особу неможливо ідентифікувати з достатнім ступенем вірогідності як відправника такого повідомлення, направленого електронною поштою, тобто поширювача інформації.

Аналогічний правовий висновок наведений у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.07.2022 у справі №914/1003/21.

Більш того, щодо електронних доказів широко застосовується й доктрина "листа у відповідь". Якщо доведено, що лист чи повідомлення було відправлено певній особі, то повідомлення, яке є відповіддю, вважатиметься автентичним без додаткових доказів. Адже малоймовірно, що хтось окрім цієї особи, може отримати та відповісти на повідомлення з урахуванням його змісту, обговорюваних деталей.

Судова колегія зауважує, що факт отримання листа не заперечується позивачем. Сам позивач надав копію вказаного листа та переписки сторін до позовної заяви, позивачем було надано відповідь на вказаний лист, а тому відсутні сумніві щодо отримання позивачем листа про розірвання договору оренди.

Листом від 03.07.2032 позивач просив надати відповідь поштовим зв`язком та повідомити офіційну електронну адресу задля оперативного листування, з метою уникнення витрат у часі, пропонував надалі для вирішення всіх важливих питань використовувати офіційні електронні адреси.

Отже, з врахуванням викладеного, апеляційний господарський суд вважає, що наявні в матеріалах справи скріншоти з переписки сторін є належними доказами і оцінюються судом в сукупності з іншими доказами, поданими в цій справі.

Згідно п. 11.7 договору Орендодавець чи Орендар має право достроково розірвати цей Договір, попередивши іншу Сторону за один місяць наперед.

Як зазначалося вище, 23.06.2023 відповідач направив електронною поштою позивачу лист вих. №2023/06/23/001, в якому повідомив, що у зв`язку із відсутністю потреби в отриманні послуг з оренди приміщення, організація просить розірвати договір з 23.06.2023. Також просить повернути залишок коштів, які були перераховано за 6 місяців.

Зважаючи на викладене, судова колегія вважає, що БО "Міжнародний благодійний фонд Українська душа" направила на адресу ФОП Скачко В.В. повідомлення про дострокове розірвання договору в строки, встановлені договором, та у порядку, визначеному положеннями його п. 11.7, яке передбачає право орендаря достроково розірвати договір, попередивши іншу сторону за один місяць наперед, що не суперечить приписам чинного законодавства, а тому вказаний договір оренди приміщення № 01/2023 від 05.04.2023 є розірваним з 24.07.2023, тобто на наступний день після спливу місячного строку.

Відповідно до частини 1 статті 763 Цивільного кодексу України, договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до статей 284, 286 Господарського кодексу України, істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди, строк, на який укладається договір оренди; орендна плата та умови повернення орендованого майна. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до частини 1 статті 631 Цивільного кодексу України, частини 7 статті 180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Отже, з закінчення строку дії договору оренди припиняються і правовідносини сторін з приводу оренди майна.

Доводи скаржника щодо використання відповідачем спірного приміщення після розірвання договору судова колегія відхиляє, зважаючи на відсутність в матеріалах справи належних, допустимих та достовірних доказів використання відповідачем спірного приміщення в період після розірвання договору або перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди, оскільки рахунки за інтернет та відеозапис з приміщення, доданий ФОП Скачко В.В. до матеріалів справи у вигляді флеш-накопичувача не можуть слугувати належним доказом перебування саме відповідача у спірному приміщенні.

Таким чином, вимоги щодо стягнення орендної плати за період жовтень 2023 (після розірвання договору) у сумі 42 385,00 грн та 12 077,25 грн відшкодування комунальних послуг є безпідставними та такими, що також не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення первісного позову ФОП Скачко Віталій Вячеславович до Благодійної організації Міжнародний благодійний фонд Українська душа про визнання договору оренди приміщення № 01/2023 від 05.04.2023 чинним і таким, що діє до 05.04.2024 та про стягнення заборгованості за договором оренди у розмірі 54 462,25 грн.

Задовольняючи позовні вимоги позивача за зустрічним позовом Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд Українська душа" про стягнення з ФОП Скачка В.В. суми передплати за невикористаний строк оренди у розмірі 102 544,35 грн, місцевий господарський суд виходив з того, що на підставі виставленого позивачем рахунку № 2 від 12.04.2023 відповідач сплатив на користь позивача орендну плату за 6 місяців наперед, а тому, оскільки договір оренди приміщення № 01/2023 від 05.04.2023 є розірваним з 24.07.2023, то позивач зобов`язаний повернути відповідачу грошові кошти, отримані поза дією спірного договору на підставі ст..1212 ЦК України.

Судова колегія не погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення зустрічного позову та дійшла висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд Українська душа", зважаючи на таке.

Частиною 6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 795 Цивільного кодексу України встановлено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Аналіз ч. 1 ст. 759 та ч. 1 ст. 785 ЦК України дозволяє дійти висновку, що договір найму (оренди) зумовлює право наймача (орендаря) користуватися орендованим майном впродовж строку дії договору із сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору оренди.

Припинення договору найму зумовлює обов`язок наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно зі ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

У розділі 3 договору оренди приміщення №01/2023 від 05.04.2023 визначено порядок передачі та повернення приміщення та наявного у ньому майна.

Згідно п. 3.1 договору оренди приміщення №01/2023 від 05.04.2023 Орендар вступає в право користування приміщенням з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі приміщення.

У відповідності до п. 3.3 договору оренди приміщення №01/2023 від 05.04.2023 Повернення орендарем приміщення орендодавцю здійснюється в останній день строку оренди, що оформлюється актом прийому-передачі (повернення) приміщення.

Приміщення вважається поверненим орендодавцю у день підписання акту прийому-передачі повернення приміщення (разом з поверненням майна, ключів від приміщення).

Судова колегія наголошує, що в матеріалах справи відсутній акт прийому-передачі (повернення) приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, Благодійною організацією до зустрічної позовної заяви було додано копію акту від 23.07.2023 щодо неможливості прийому-передачі об`єкта оренди за договором оренди приміщення № 01/2023 від 05.04.2023. Зі змісту даного Акту вбачається, що голова БО Міжнародний благодійний фонд Українська душа Богаченко Н.В. та головний бухгалтер БО Міжнародний благодійний фонд Українська душа Желяскова Я.С. зазначили, що за фактом прибуття було встановлено відсутність орендодавця чи його представників за адресою оренди, на спроби зв`язатися з орендодавцем електронною поштою та телефоном, останній повідомив, що він відповів у встановленому договором порядку і відмовився визнавати факт дострокового розірвання договору. Доступ до приміщення на момент складання цього акту неможливий через зміну замків поза контролем орендаря, через відсутність орендаря чи його представників за адресою об`єктів оренди протягом тривалого часу, у зв`язку із невикористанням об`єкту оренди, що зумовлено відсутністю такої потреби.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судова колегія зауважує, що даний акт складений в односторонньому порядку тільки представниками БО Міжнародний благодійний фонд Українська душа.

Суд зазначає про відсутність доказів направлення звернення БО Міжнародний благодійний фонд Українська душа ані електронною поштою, ані поштовим відправленням запрошення ФОП Скачко В.В. на конкретну дату та час задля повернення спірного приміщення.

Зі змісту наявної в матеріалах справи переписки сторін, а саме наданої позивачем до зустрічного позову (а.с.78-81) не вбачається узгодження конкретної дати повернення приміщення за актом прийому-передачі приміщення відповідачем, що суперечить умовам розділу 3 договору та ст.ст.759,785 ЦК України.

За таких обставин, судова колегія не приймає до уваги копію акту від 23.07.2023 щодо неможливості прийому-передачі об`єкта оренди, надану відповідачем, оскільки вважає його неналежним доказом повернення приміщення позивачу.

Таким чином, колегія суддів зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд Українська душа" про стягнення з ФОП Скачка В.В. суми передплати за невикористаний строк оренди у розмірі 102 544,35 грн у зв`язку з відсутністю доказів повернення орендованого приміщення орендарем - БО Міжнародний благодійний фонд Українська душа.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення первісного та зустрічного позовів, а отже оскаржуване рішення підлягає частковому скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні зустрічного позову, а в решті рішення залишенню без змін.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Скачка Віталія Вячеславовича на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/4534/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі №916/4534/23 скасувати частково.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд Українська душа" до фізичної особи-підприємця Скачка Віталія Вячеславовича про стягнення суми переплати за невикористаний строк оренди у розмірі 102544,35 грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Благодійної організації "Міжнародний благодійний фонд Українська душа" на користь фізичної особи-підприємця Скачка Віталія Вячеславовича судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 4026 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 05.09.2024.

Головуючий суддяА.І. Ярош

Судді:Г.І. Діброва

Н.М. Принцевська