Постанова

від 05.09.2024 по справі 364/842/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Кафідова О.В.

№ 22-ц/824/8861/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 364/842/23

05 вересня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Смолко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Володарської селищної територіальної громади, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2 про визнання права власності на незавершене будівництво та громадські приміщення,-

в с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Володарського районного суду Київської області з позовом до Володарської селищної територіальної громади, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2 про визнання права власності на незавершене будівництво та громадські приміщення.

В обґрунтування заявлених вимог зазначав, що в 2012 році навиконання своїх зобов`язань перед Товариством він передав нерухоме майно: добудовані ним об`єкти нерухомості до бару «Олімп» (незавершене будівництво) та існуючі, які вказані в технічному паспорті, а саме: група нежитлових приміщень загальною площею 27.3 кв. м. та господарські будівлі та споруди (погріб та накрита площадка площею 50 кв.м.). Згідно вищевказаних домовленостей, 26.09.2012 рокубув зареєстрований Статут ТОВ «Простір ЛТД» (Товариство) в новій редакції і зі зміною учасників, де в шостому розділі Статуту пункт 6.7 зазначені нежитлові приміщення загальною площею 27.3 кв. м. та господарські будівлі, як статутний капітал ОСОБА_3 , які позивач зазначає, що йому передав.

Позивач зазначив, що відповідно до цих домовленостей ОСОБА_3 мав викупити іншу частину Бару та забезпечити функціонування цілісного комплексу, але через важку хворобу він не зміг це зробити і тому згідно нотаріально оформленої заяви від 07.05.2014 року повернув позивачу та ОСОБА_4 право власності в статутному фонді Товариства у відношенні 60 і 30 відсотків, що в грошовому виразі становить 100 000 грн.

З урахуванням вище викладеного просив суд визнати за ОСОБА_1 , право власності на об`єкти нерухомості незавершеного будівництва - група нежитлових приміщень загальною площею 27.3 кв. м. та на господарські споруди (погріб та закрита площадка площею 50 кв.м.), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Володарського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року в позові ОСОБА_1 до Володарської селищної територіальної громади, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, ОСОБА_2 про визнання права власності на незавершене будівництво та громадські приміщення відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, 28 лютого 2024 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якому просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вважає, що в судді першої інстанції є особиста непрязень до нього та в даному випадку у судді була упередженість у вирішенні позовної заяви.

Зазначає, що суд першої інстанції проігнорував вимоги чинного законодавства України, зокрема ч. 5 ст. 376 ЦК України.

Вказує на те, що на час будівництва він був користувачем земельної ділянки відповідно до договору оренди укладеного між ним та Володаською селищною радою від 26 серпня 2006 року.

Стосовно звернення його до компетентних органів про прийняття забудови до експлуатації зазначає, що він виготовив будівельний паспорт та неодноразово звертався до ВКБ Володарської ради про введення добудови в експлуатацію, але з незалежних від нього причин це не відбулось.

Вважає, що суд першої інстанції відмовляючи йому у задоволенні позову проігнорував його права на власність добудови та громадські будів та не надав шляхи вирішення даного спору.

В судове засідання сторони не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності не з`явившихся сторін. Окрім того, 23 квітня 2024 року від представника Володарської селищної територіальної громади надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача.

Судом встановлено, що відповідно до першої сторінки Статуту ТОВ «Простір ЛТД» в новій редакції від 2012 року (а.с. 7), пункту 6.7. для забезпечення діяльності Товариства створюється статутний капітал у розмірі 100 (сто тисяч) гривень, за рахунок внесків та передачі майна Учасників у статутний капітал саме:

- ОСОБА_3 - 90 000 (девяносто тисяч) гривень - незавершене будівництво нежилого приміщення площею 27,3 кв. м та господарські будівлі (погріб, накриття площадки - 50 кв. м), що знаходиться по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,458: кадастровий номер 3221688002:02:012:0005, яка розташована в с. Надросівка, Володарського району, Київської області; внесок - дев`ять тисяч гривень та загалом внесок у статутний капітал складає 90%.

- ОСОБА_5 - 10 000 (десять тисяч) гривень - земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 0,083 га /дер- акт ЯЖ №883294 від 21.10.2008 року, яка розташована по АДРЕСА_2 ; внесок - одна тисяча гривень та загалом внесок у статутний капітал складає 10%.

Відповідно до п. 6.8. Товариство може змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного капіталу за рішенням Учасників Товариства.

Згідно наданої заяви від 07.05.2014 року ОСОБА_3 , учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір ЛТД", заявив про свій вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір ЛТД", код платника податків за ЄДРПОУ: 20588024, що знаходиться за адресою: 09300, Київська область, Володарський район, смт Володарка, вул. Миру, буд. №11. Припиняючи свою участь в складі учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір ЛТД", відступив (передав) належні йому 90% (дев`яносто відсотків) статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір ЛТД", громадянину - ОСОБА_1 - 60% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір ЛТД" місце проживання якого: АДРЕСА_3 та громадянину - ОСОБА_4 - 30% статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю "Простір ЛТД", місце проживання якого: смт Володарка, Білоцерківського району, Київської області, вул. Армійська, буд. №2, з дотриманням вимог чинного законодавства щодо наступної процедури юридичного оформлення переходу до правонаступника відповідних прав на умовах, які були попередньо узгоджені (а.с. 9).

Згідно з копією договору оренди земельної ділянки від 26.07.2006 року укладеного між Володарською селищною радою Володарського району, Київської області в особі селищного голови Поліщука Руслана Миколайовича та ОСОБА_1 , в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 0,0815 під розміщення існуючого гриль-бару «Олімп» терміном на 5 (п`ять) років (а.с. 8), з наданого позивачем договору оренди земельної ділянки слідує, що фактично він закінчився в 2011 році, про продовження терміну вказаного договору оренди позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували його право користування земельною ділянкою

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 до Володарської селищної територіальної громади про визнання права власності на незавершене будівництво та громадські приміщення, суд першої інстанції посилався на те, що з наданих позивачем копій документів в неповному їх вигляді: а саме: однієї сторінки Статуту ТОВ «Простір ЛТД» в новій редакції від 2012 року та договору оренди земельної ділянки, який закінчився в 2011 році (а.с. 8), з копії двох сторінок технічного паспорту (а.с.5-6) на гриль-бар «Олімп», по АДРЕСА_1 , який виготовлено 30.10.2020 року, та з якого убачається, що замовником є ТОВ «ПРОСТІР ЛТД», і плану гриль-бару «Олімп» (а.с. 10) неможливо встановити право власності на об`єкти незавершеного будівництва - групу нежитлових приміщень загальною площею 27,3 кв.м. та на господарські споруди (погріб та закрита площадка площею 50 кв.м), які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Інших підтверджуючих документів щодо права власності на об`єкти незавершеного будівництва позивачем не було надано.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 100 Цивільного кодексу учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо інше не випливає із закону.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом вийти з товариства.

Частинами 2 - 5 статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» передбачено, що учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників. Статутом товариства може бути встановлено, що учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства без згоди інших учасників. Відповідне положення включається до статуту товариства або виключається з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства. Рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом. Якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою. Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.

Відповідно до частини 5 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю подаються такі документи:

1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі;

2) документ про сплату адміністративного збору;

3) один із таких відповідних документів:

а) рішення загальних зборів учасників (рішення єдиного учасника) товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про визначення розміру статутного капіталу та розмірів часток учасників;

б) рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю про виключення учасника з товариства;

в) заява про вступ до товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;

г) заява про вихід з товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;

ґ) акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;

д) судове рішення, що набрало законної сили, про визначення розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та розмірів часток учасників у такому товаристві;

е) судове рішення, що набрало законної сили, про стягнення (витребування з володіння) з відповідача частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю;

З аналізу наведених норм вбачається, що у випадку, якщо частка у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, учасник може вийти з товариства лише за згодою інших учасників. Зокрема для здійснення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу у випадку виходу одного з учасників товариства, якому належить 50 і більше відсотків, іншим учасникам необхідно надати згоду на вихід, справжність підписів на якій повинна засвідчуватися нотаріально.

На підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надав до суду першої інстанції перші сторінки Статуту ТОВ «Простір ЛТД» в новій редакції від 2012 року (а.с. 7), разом з тим, як правильно зазначив суд першої інстанції з наданих доказів неможливо встановити порядок виходу учасника з ТОВ «Простір ЛТД». У випадку якщо позивач не мав можливості надати копію статуту товариства в повному обсязі останній не був позбавлений права звернутись до суду з відповідним клопотаненням, або надати додакові докази до суду апеляційної інстанції з відповідними обґрунтуванням підстав неможливості надати ці докази у період розгліду справи в суді першої інстанції.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 також посилався на те, що він, як користувач земельної ділянки (на підставі договору оренди) здійснив добудову до бару нежитлових приміщень загальною площею 27,3 кв.м., прові капітальний ремонт погреба та встановив закриту площадку.

На підтвердження зазначених обставин до суду першої інстанції позивачем було надано копію договору оренди земельної ділянки від 26.07.2006 року укладеного між Володарською селищною радою Володарського району, Київської області в особі селищного голови Поліщука Руслана Миколайовича та ОСОБА_1 відповідно до якого в оренду була передана земельна ділянка загальною площею 0,0815 під розміщення існуючого гриль-бару «Олімп» терміном на 5 (п`ять) років (а.с. 8), з наданого позивачем договору оренди земельної ділянки слідує, що фактично він закінчився в 2011 році, про продовження терміну вказаного договору оренди позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували його право користування земельною ділянкою.

За змістом статті 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України. У разі якщо у 45-денний строк з дня реєстрації клопотання про надання дозволу на використання земель державної або комунальної власності в період виконання будівельно-монтажних робіт відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування не надав такого дозволу або вмотивовану відмову в його наданні, особа, яка подала клопотання, з наступного дня після закінчення зазначеного строку має право проводити будівельно-монтажні роботи без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. Виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Відповідно до статті 37 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України "Про оцінку впливу на довкілля", підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Згідно ч. 3 ст. 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Якщо, спірне будівництво здійснювалося без отримання дозвільної документації, відтак є самочинним, відповідно до ст. 376 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що з наданого позивачем договору оренди земельної ділянки слідує, що фактично він закінчився в 2011 році, про продовження терміну вказаного договору оренди позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували його право користування земельною ділянкою.

Згідно ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно п.15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» до завершення будівництва (створення) майна, а якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, то до моменту прийняття його до експлуатації, або якщо право власності на таке нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, то до моменту державної реєстрації право власності на новостворене майно та об`єкт незавершеного будівництва не виникає.

У зв`язку із цим до виникнення права власності на таке майно право власності існує лише на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення) майна. Отже, законом не передбачено можливість визнання права власності на новостворене майно та об`єкт незавершеного будівництва в судовому порядку, якщо право власності на таке майно не було зареєстроване раніше в установленому законодавством порядку.

Визнання права власності та об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Відповідне положення міститься у постанові КЦС від 05.08.2020 року у справі №760/21223/17Ц.

Відповідно до позиції Верховного суду, вирішуючи справу за позовом власника (землекористувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване

нерухоме майно, суди зобов`язані встановити усі обставини справи зокрема:

-чи є позивач власником (землекористувачем) земельної ділянки, при визнанні права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на якій збудована нерухомість;

- чи звертавсья він до компетентного органу про прийняття забудови до експлуатації;

- чи є законною відмова у такому прийнятті;

- чи є порушення будівельних норм та встановлених правил.

При вирішенні позову про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно суд має виходити з того, що право та виконання будівельних робіт виникає у забудовника лише за наявності документів, які надають право виконувати будівельні роботи та передбачених ст. ст. 27, 29-31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також у передбачених законом випадках отримання дозволу на виконання будівельних робіт (ст. ст. 34, 37 цього Закону).

З огляду на вище викладене колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції відносно того, що позивачем не додержано встановленого законом порядку виконання будівельних робіт і введення об`єкта в експлуатацію, жодних доказів про наявність у позивача дозвільних документів на право виконання будівельних робіт із будівництва вище вказаного об`єкта та вводу його в експлуатацію у встановленому законодавством порядку до суду не надано, матеріали справи таких документів не містять, суд вивчає відсутність передбачених законом підстав для визнання за позивачем права власності та нерухоме майно, оскільки визнання права власності та об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено (Постанова ВС від 21.03.2019 року №909/175/18).

Доводи апеляційної скарги відносно того, що в судді першої інстанції є особиста непрязень до нього та в даному випадку у судді була упередженість у вирішенні позовної заяви, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи є лише припущенням позивача. Окрім того, позивач не був позбавлений можливості звернутись до суду першої інстанції з відповідною заявою, у випадку наявності доказів щодо упередженості судді при розгляді його позовної заяви.

Доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції проігнорував вимоги чинного законодавства України, зокрема ч. 5 ст. 376 ЦК України, колегія суддів відхиляє, оскільки судом першої інстанції при ухваленні рішення було проаналізовано вимоги чинного законодавства, зокрема вимоги ст. 376 ЦК України та з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів було надано оцінку.

За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано.

Відповідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Володарського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Володарського районного суду Київської області від 23 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена

в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст поставнови складено 06 вересня 2024 року

Головуючий: Судді: