Ухвала

від 09.09.2024 по справі 211/6779/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8873/24 Справа № 211/6779/23 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І.

УХВАЛА

про повернення апеляційної скарги

09 вересня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді-доповідачаКорчистої О.І.

суддів:Агєєва О.В., Бондар Я.М.,

розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 липня 2024 року у справі № 211/6779/23 за позовом ОСОБА_1 до Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» про оскарження наказів про притягнення до дисциплінарної відповідальності,

встановив:

Ухвалою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 липня 2024 року задоволено клопотання адвоката Гудими Т.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про заміну первісного відповідача Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» належним відповідачем Акціонерним товариством «Українська залізниця».

Акціонерне товариство «Українська залізниця» подало апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 серпня 2024 року з суду першої інстанції витребувано цивільну справу, яка надійшла до Дніпровського апеляційного суду.

Апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом та підлягає поверненню заявнику за наступних підстав.

Згідно п. 8 ч. 3ст. 129 Конституції Українидо основних засад судочинства належить забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду. «Право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись з легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленого метою (рішення ЄСПЛ у справі «Воловік проти України» від 06 грудня 2007 року).

При цьому складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ у справі «Дія 97 проти України» від 21 жовтня 2010 року).

Відповідно ч. 2ст. 352 ЦПК Україниухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбаченихстаттею 353 цього Кодексу.

У постанові від 29 травня 2019 року у справі № 219/10010/17 (провадження № 14-190цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі, до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у частині першійстатті 353 ЦПК України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом.

Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений устатті 353 ЦПК Україниє вичерпним.

У цьому переліку відсутня ухвала суду першої інстанції щодо заміни неналежного відповідача за клопотанням позивача.

Відповідно п. 4 ч. 5ст. 357 ЦПК Україниапеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо: скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Відповідно ч. 2ст. 51 ЦПК України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Згідно ч. 1ст. 55 ЦПК Україниу разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Встановлено, що судом першої інстанції ухвалою від 25 липня 2024 року у даній справі вирішено питання не про заміну відповідача у порядку процесуального правонаступництва (ч. 1ст. 55 ЦПК України), а про заміну неналежного відповідача у порядку частини 2статті 51 ЦПК України.

Крім того, залучення правонаступника відбувається ухвалою суду за заявою правонаступника або з ініціативи суду на будь-якій стадії судового процесу (ч. 1ст. 55 ЦПК України), а заміна неналежного відповідача - за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання (ч. 2ст. 51 ЦПК України), а після спливу зазначених строків виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про заміну неналежного відповідача (ч. 3ст. 51 ЦПК України).

Установивши, що ухвала суду першої інстанції постановлена на підставі частини 2статті 51 ЦПК України(заміна неналежного відповідача), а не статті 55 ЦПК України(процесуальне правонаступництво), колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що ухвала Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 липня 2024 року про заміну неналежного відповідача Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на належного відповідача Акціонерне товариство «Українська залізниця» не підлягає оскарженню в апеляційному порядку відповідно до переліку уст. 353 ЦПК України. Тому, діючи на підставі п. 4 ч. 5ст. 357 ЦПК України, апеляційний суд не приймає до розгляду та повертає апеляційну скаргу.

Аналогічні висновки щодо застосування відповідних норм права містяться в постанові Верховного Суду від 07 серпня 2020 року по справі № 509/4830/17, які, відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховуються апеляційним судом.

Керуючись ст.352,353,357 ЦПК України, апеляційний суд,

ухвалив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на ухвалу Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 липня 2024 року повернути особі, що її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її підписання.

Судді: