Постанова

від 03.09.2024 по справі 918/388/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року Справа № 918/388/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Коломис В.В. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Верещук А.В.

за участю представників сторін:

позивача: Поправки Дмитро Юрійович (поза межами приміщення суду) - ордер серія ВН №1403590 від 28.08.2024

відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" на рішення господарського суду Рівненської області, ухваленого 02.07.24р. суддею Торчинюком В.Г. у м.Рівному, повний текст складено 08.07.24р. у справі № 918/388/24

за позовом: Фізичної особи-підприємця Барда Лілія Миколаївна

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006"

про стягнення 1 165 458 грн 46 коп.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2024 року Фізична особа - підприємець Барда Лілія Миколаївна звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" про стягнення в сумі 1 165 458 грн 46 коп.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 02.07.2024 у справі №918/388/24 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" на користь Фізичної особи-підприємця Барда Лілія Миколаївна суму грошових коштів в розмірі 1 165 458,46 грн., з яких: 1 080 961 грн 34 коп. основну суму боргу, 59 048 грн 07 коп. сума штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання, 14 956 34 коп. інфляційні збитки, 10 492 грн 71 коп. 3% річних та 17 481 грн 88 коп. суму понесених судових витрат.

В обґрунтування рішення, суд з посиланням на ст.ст. 509, 525, 530, 610, 611, 612, 626, 628, 629, 651, ЦК України, ст.ст. 174,179, 193 ГК України, умови договору, вказав, що вимоги позивача щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 1080961,34 грн є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Разом з тим, суд з посиланням на ст.ст. 549, 551, 611 ЦК України, ст.ст.230, 233 ГК України, суд відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафу на 99%. Відповідно прийшов до висновку що вимога про стягнення штрафу в сумі 59 048 грн 07 коп. підлягає до задоволення.

Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України суд перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних вказав, що останні здійснені арифметично вірно із визначенням вірних періодів, а тому позов в частині стягнення інфляційних втрат та 3 відсотка річних є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Не погодившись із винесеним рішенням, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/388/24 від 02.07.2024.

Вказує, що не погоджується із ухваленим Господарським судом Рівненської області рішенням, вважає його прийнятим на підставі не повністю досліджених доказів, з порушенням норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, виходячи з наступного.

Вважає, що надані позивачем акти надання послуг оформлені з порушенням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», адже не містять обов`язкових реквізитів, а саме тих, що відображають обсяг господарської операції.

У наданих позивачем актах надання послуг не визначено (не вказано), чи включає ціна за одиницю та загальна вартість (сума) послуг податок на додану вартість, чи ні. Крім того, у доданих копіях рахунків на оплату також не визначено (не вказано), чи включає ціна за одиницю та загальна вартість (сума) послуг податок на додану вартість, чи ні.

Крім того, рахунок на оплату №2 від 15.11.2023 р., доданий до позовної заяви, не містить підпису Фізичної особи-підприємця Барди Лілії Миколаївни.

Вважає, що складені з порушенням вимог законодавства первинні документи, не можуть підтверджувати господарської операції, а отже такі документи не можуть бути доказами, в тому числі доказами надання послуг суборенди, у суді.

Вказує, що не згоден із нарахованими інфляційними збитками у сумі 14 956,34 грн за увесь час прострочення та просив суд відмовити у стягненні інфляційних збитків, оскільки у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Скаржник вважає, що судом безпідставно не зменшено нарахування штрафу.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно не було задоволено клопотання відповідача про відкладення.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що в силу вимог ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

В судове засідання з`явився представник позивача.

Відповідач не заявився, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлявся заздалегідь та належним чином, ухвалу про відкриття апеляційного провадження та призначення скарги до розгляду надіслано до його електронного кабінету.

Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, а тому, колегія суддів, визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника останнього, за наявними у справі доказами.

В судовому засіданні представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги та надав пояснення на обґрунтування своєї позиції. Просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженого рішення, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

31 жовтня 2023 року між Фізичною особою-підприємцем Барда Лілією Миколаївною (надалі - орендар) та ТОВ "ІДЕК-2006" (надалі - суборендар), було укладено Договір №31/10/23 суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем (надалі - договір).

Згідно пункту 1.1. договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, орендар зобов`язується передати за плату суборендареві у строкове користування. а суборендар зобов`язується прийняти у строкове користування сільськогосподарську техніку, що визначена у цьому договорі та зобов`язується сплачувати орендареві орендну плату відповідно до умов цього договору.

За пунктом 1.2. договору відомості про об`єкт суборенди наведено у додатку №1 до цього договору, який є його невід`ємною частиною.

Сільськогосподарська техніка, що орендується, повинна використовуватися суборендарем виключно для виконання сільськогосподарських робіт (збирання урожаю) відповідно до вимог інструкції з експлуатації підприємства-виробника на окремих полях (пункт 2.1. договору).

Згідно з Додатком №1 від 31 жовтня 2023 р. до Договору суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №31/10/23 від 31 жовтня 2023 року, об`єктом суборенди виступало наступне майно: 1. Жниварка марки JOHN DEERE - 2 шт. 2. Комбайн сільськогосподарський зернозбиральний, що використовувався, марки JOHN DEERE 9770 STS - 2 шт. 3.Пристрій для перевезення жниварки - 2 шт.

Також, у відповідності до вказаного Додатку №1 до Договору суборенди, було визначено: 1. строк суборенди, який складав 15 календарних днів; 2. орендна плата за один день суборенди, яка складала 78 730.76 грн., що становило еквівалент суми в розмірі 2055,63 доларів США; 3. загальна сума орендної плати, яка складала 1 180 961,35 грн., що становило еквівалент суми в розмірі 30 834,50 доларів США.

Відповідно до пункт 5.1. договору суборенди, визначено, що розмір орендної плати за користування об`єктом суборенди вказується у Додатку №1 до цього Договору та залежить від відпрацьованих гектарів за допомогою об`єкту суборенди або кількості днів суборенди.

Із вказаного слідує, що сторони погодили, що вартість визначена в Додатку № 1 не є фіксованою, та може бути змінена в залежності від кількості відпрацьованих гектарів, без укладення будь-яких додаткових угод до Договору суборенди.

Згідно з Додатком №2 від 31 жовтня 2023 року до Договору суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №31/10/23 від 31 жовтня 2023 року, було визначено склад екіпажу, який здійснюватиме управління технікою, яка передана в користування Відповідачу.

Як свідчать матеріали справи, 01 листопада 2023 року ФОП Барда Л.М. здійснила передачу сільськогосподарської техніки по Договору суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №31/10/23 від 31 жовтня 2023 року, про що свідчить підписаний Акт №1 прийому-передачі об`єкта суборенди до Договору №31/10/23 суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 31 жовтня 2023 року.

15 листопада 2023 року Фізичною особою-підприємцем Барда Лілією Миколаївною було спрямовано на адресу ТОВ "ІДЕК-2006", Рахунок на оплату №2 та Акт надання послуг №2, який був підписаний ТОВ "ІДЕК-2006".

Отже, відповідно до Рахунку на оплату № 2 та Акту надання послуг № 2 від 15.11.2023 року, у ТОВ "ІДЕК-2006", виникло зобов`язання щодо сплати на користь ФОП Барда Л.М. орендної плати в сумі 638 323 грн 10 коп.

30 листопада 2023 року Фізичною особою-підприємцем Барда Лілією Миколаївною було спрямовано на адресу ТОВ "ІДЕК-2006", Рахунок на оплату №3 та Акт надання послуг №3, який був підписаний ТОВ "ІДЕК-2006". Відповідно до Рахунку на оплату № 3 та Акту надання послуг № 3 від 30.11.2023 року, у ТОВ "ІДЕК-2006", виникло зобов`язання щодо сплати на користь ФОП Барда Л.М. суми орендної плати в розмірі 415 482 грн 24 коп.

22 грудня 2023 року Фізичною особою-підприємцем Барда Лілією Миколаївною було спрямовано на адресу ТОВ "ІДЕК-2006", Рахунок на оплату №6 та Акт надання послуг №6, який був підписаний ТОВ "ІДЕК-2006". Відповідно до Рахунку на оплату № 6 та Акту надання послуг № 6 від 22.12.2023 року, у ТОВ "ІДЕК-2006", виникло зобов`язання щодо сплати на користь ФОП Барда Л.М. суми орендної плати в розмірі 127 156 грн 00 коп.

Отже, станом на 22 грудня 2023 року у Відповідача існували фінансові зобов`язання перед позивачем на загальну суму 1 180 961 грн 34 коп.

У відповідності до матеріалів справи, за карткою рахунком 361 за грудень 2023 - березень 2024, на банківський рахунок ФОП Барда Л.М., на підставі Рахунку на оплату № 2 та Акту надання послуг № 2 від 15.11.2023 року, від ТОВ "ІДЕК-2006" 28 грудня 2023 року надійшли грошові кошти в сумі 100 000 грн 00 коп.

У відповідності до умов пункту 5.4. Договору суборенди орендна плата сплачується Орендарем протягом 14 календарних днів після підписання Акту прийому-передачі наданих послуг, на умовах, узгоджених Сторонами, які наведено в Додатку № 1 до цього Договору, в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця, на підставі рахунків, які надаються Орендарем.

Отже, рахунок № 2 від 15 листопада 2023 року мав бути сплачений на суму 638 323 грн 10 коп. в строк до 29 листопада 2023 року включно, рахунок№3 від 30 листопада 2023 року мав бути сплачений на суму 415 482 грн 24 коп. в строк до 14 грудня 2023 року включно, рахунок № 6 від 22 грудня 2023 року мав бути сплачений на суму 127 156 грн 00 коп. в строк до 05 січня 2024 року включно.

Разом з тим, як вказувалося вище, відповідачем частково було виконане зобов`язання на загальну суму 100 000 грн 00 коп., в іншій частині зобов`язання залишилося не виконаним.

Також, згідно пункту 8.1. Договору суборенди, об`єкт суборенди повинен бути повернений Орендареві не пізніше 3 (трьох) днів після закінчення строку користування об`єктом суборенди, який визначений у Додатку №1 до цього Договору, у справному стані з урахуванням нормального фізичного зносу, що виник у період експлуатації.

Однак Відповідачем було порушено зазначене положення Договору, та акт повернення майна з користування так і не було підписано сторонами. При цьому майно Позивачу було повернуто.

Разом з тим, відповідно до підпункту 9.2.1 Договору суборенди у випадку невиконання/несвоєчасного виконання грошового зобов`язання, що визначено умовами цього Договору, Суборендар сплачує Орендарю штраф у розмірі 5% від суми, що визначена в Додатку № 1 цього Договору.

Згідно із п. 10.1 договору визначено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2023 включно, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами умов договору.

Отже, свої зобов`язання з оплати суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем ТОВ "ІДЕК-2006" не виконало в повному обсязі, на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 1 080 961 грн 34 коп. Вказані обставини не спростовані відповідачем, зокрема доказів оплати заборгованості не надано.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що склалися апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 31 жовтня 2023 року №31/10/23 підписаний сторонами, докази визнання договору недійсним у суду відсутні.

Із змісту договору вбачається, що на його підставі між сторонами виникли правовідносини найму (оренди) транспортного засобу, що регулюються зокрема главою 5 ЦК України.

Згідно зі статтею 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Частиною першою статті 760 ЦК України визначено, що предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом (ч. 3 ст. 760 ЦК України).

Відповідно до положень статті 798 ЦК України предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби тощо. Договором найму транспортного засобу може бути встановлено, що він передається у найм з екіпажем, який його обслуговує. Сторони можуть домовитися про надання наймодавцем наймачеві комплексу послуг для забезпечення нормального використання транспортного засобу.

Частиною першою статті 799 ЦК України встановлено, що договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі.

За змістом статті 805 ЦК України управління та технічна експлуатація транспортного засобу, переданого у найм з екіпажем, провадяться його екіпажем. Екіпаж не припиняє трудових відносин з наймодавцем. Витрати на утримання екіпажу несе наймодавець.

Екіпаж транспортного засобу зобов`язаний відмовитися від виконання розпоряджень наймача, якщо вони суперечать умовам договору найму, умовам використання транспортного засобу, а також якщо вони можуть бути небезпечними для екіпажу, транспортного засобу, прав інших осіб. Законом можуть встановлюватися також інші особливості договору найму транспортного засобу з екіпажем.

Частинами 1-5 статті 762 ЦК України унормовано, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 5.1. договору суборенди, визначено, що розмір орендної плати за користування об`єктом суборенди вказується у Додатку №1 до цього Договору та залежить від відпрацьованих гектарів за допомогою об`єкту суборенди або кількості днів суборенди.

Із вказаного слідує, що сторони погодили, що вартість визначена в Додатку № 1 не є фіксованою, та може бути змінена в залежності від кількості відпрацьованих гектарів, без укладення будь-яких додаткових угод до Договору суборенди.

Згідно з Додатком №2 від 31 жовтня 2023 року до Договору суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №31/10/23 від 31 жовтня 2023 року, було визначено склад екіпажу, який здійснюватиме управління технікою, яка передана в користування Відповідачу.

Як свідчать матеріали справи, 01 листопада 2023 року ФОП Барда Л.М. здійснила передачу сільськогосподарської техніки по Договору суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем №31/10/23 від 31 жовтня 2023 року, про що свідчить підписаний Акт №1 прийому-передачі об`єкта суборенди до Договору №31/10/23 суборенди сільськогосподарської техніки з екіпажем від 31 жовтня 2023 року.

15 листопада 2023 року Фізичною особою-підприємцем Барда Лілією Миколаївною було спрямовано на адресу ТОВ "ІДЕК-2006", Рахунок на оплату №2 та Акт надання послуг №2, який був підписаний ТОВ "ІДЕК-2006".

Отже, відповідно до Рахунку на оплату № 2 та Акту надання послуг № 2 від 15.11.2023 року, у ТОВ "ІДЕК-2006", виникло зобов`язання щодо сплати на користь ФОП Барда Л.М. орендної плати в сумі 638 323 грн 10 коп.

30 листопада 2023 року Фізичною особою-підприємцем Барда Лілією Миколаївною було надіслано на адресу ТОВ "ІДЕК-2006", Рахунок на оплату №3 та Акт надання послуг №3, який був підписаний ТОВ "ІДЕК-2006". Відповідно до Рахунку на оплату № 3 та Акту надання послуг № 3 від 30.11.2023 року, у ТОВ "ІДЕК-2006", виникло зобов`язання щодо сплати на користь ФОП Барда Л.М. суми орендної плати в розмірі 415 482 грн 24 коп.

22 грудня 2023 року Фізичною особою-підприємцем Барда Лілією Миколаївною було надіслано на адресу ТОВ "ІДЕК-2006", Рахунок на оплату №6 та Акт надання послуг №6, який був підписаний ТОВ "ІДЕК-2006". Відповідно до Рахунку на оплату № 6 та Акту надання послуг № 6 від 22.12.2023 року, у ТОВ "ІДЕК-2006", виникло зобов`язання щодо сплати на користь ФОП Барда Л.М. суми орендної плати в розмірі 127 156 грн 00 коп.

Отже, станом на 22 грудня 2023 року у відповідача існували фінансові зобов`язання перед позивачем на загальну суму 1 180 961 грн 34 коп.

У відповідності до матеріалів справи, за карткою рахунком 361 за грудень 2023 - березень 2024, на банківський рахунок ФОП Барда Л.М., на підставі Рахунку на оплату № 2 та Акту надання послуг № 2 від 15.11.2023 року, від ТОВ "ІДЕК-2006" 28 грудня 2023 року надійшли грошові кошти в сумі 100 000 грн 00 коп.

У відповідності до умов пункту 5.4. Договору суборенди орендна плата сплачується Орендарем протягом 14 календарних днів після підписання Акту прийому-передачі наданих послуг, на умовах, узгоджених Сторонами, які наведено в Додатку № 1 до цього Договору, в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця, на підставі рахунків, які надаються Орендарем.

Отже, рахунок № 2 від 15 листопада 2023 року мав бути сплачений на суму 638 323 грн 10 коп. в строк до 29 листопада 2023 року включно, рахунок№3 від 30 листопада 2023 року мав бути сплачений на суму 415 482 грн 24 коп. в строк до 14 грудня 2023 року включно, рахунок № 6 від 22 грудня 2023 року мав бути сплачений на суму 127 156 грн 00 коп. в строк до 05 січня 2024 року включно.

Разом з тим, як вказувалося вище, відповідачем частково було виконане зобов`язання на загальну суму 100 000 грн 00 коп., в іншій частині зобов`язання залишилося не виконаним.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За наведеного, матеріали справи свідчать про те, що позивач належним чином виконав умови договору, зокрема, передав відповідачу в оренду сільськогосподарську техніку, натомість відповідач свої зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати орендної плати належним чином не виконав, внаслідок чого було допущено прострочення у виконанні грошового зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 202 ГК України та статті 599 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості в розмірі 1 080 961 грн 34 коп. є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають до задоволення.

Щодо доводів скаржника про непідписаний рахунок на оплату від 15.11.2023, то в матеріалах справи міститься підписаний такий примірник, іншої копії скаржником не подано.

Разом з тим, щодо недоліків зазначених в актах (відомості щодо ПДВ), то колегія суддів вважає, що акти підписані сторонами, техніка позивачем відповідачу була передана, за техніку було частково сплачено, а тому заборгованість підтверджена.

Окрім того, через неналежне виконання умов договору, позивач нарахував для відповідача штраф в розмірі 59 048 грн 07 коп.

Відповідно до підпункту 9.2.1 Договору суборенди у випадку невиконання/несвоєчасного виконання грошового зобов`язання, що визначено умовами цього Договору, Суборендар сплачує Орендарю штраф у розмірі 5% від суми, що визначена в Додатку № 1 цього Договору.

Як вже було вказано вище, ТОВ "ІДЕК-2006", мав здійснити погашення боргу в сумі 1 080 961 грн 34 коп., проте ним було порушено зазначене зобов`язання, отже у ТОВ "ІДЕК-2006" виникло зобов`язання щодо сплати штрафу, зокрема в сумі 59 048 грн 07 коп. (1 080 961 грн 34 коп. * 5%).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно приписів ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позовна вимога щодо стягнення із відповідача на користь позивача штрафу є обґрунтованою та доведеною, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення.

Також, щодо клопотання відповідача, щодо необхідності зменшення розміру штрафної санкції на 99 відсотків заявлене у відзиві на позовну заяву колегія суддів зауважує таке.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч.3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Як убачається із матеріалів справи, заявлений до стягнення розмір штрафу, не є надмірно великим у порівнянні із сумою основного боргу, а отже не є джерелом додаткового фінансового надходження для позивача, а є виключно мірою відповідальності за бездіяльність відповідача.

Також слід врахувати, що на момент розгляду справи відповідач основну суму боргу не погасив, та не вказав виключних обставин, при яких слід зменшити розмір штрафної санкції, задоволення вказаного клопотання матиме наслідком порушення балансу інтересів сторін (інтерес відповідача буде поставлений вище інтересів позивача).

З огляду на вказане судова колегія погоджується із місцевим господарським судом про відмову в клопотанні ТОВ "ІДЕК-2006" про зменшення розміру штрафу на 99 відсотків, а тому доводи скаржника про безпідставну відмову у зменшенні нарахованого штрафу не беруться судовою колегією до уваги та спростовуються наведеним вище.

Разом з тим, у зв`язку із неналежним виконання грошового зобов`язання, позивач нарахував для відповідача 3 відсотка річних в сумі 10 492 грн 71 коп та інфляційні втрати в розмірі 14 956 грн 34 коп.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Згідно із ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Враховуючи зазначені норми законодавства, перевіривши надані позивачем розрахунки суд апеляційної інстанції зауважує, що останні здійснені арифметично вірно із визначенням вірних періодів, а тому позов в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Разом з тим, щодо доводів скаржника щодо неможливості стягнення інфляційних втрат, оскільки позивачем та відповідачем було визначено еквівалент суми заборгованості в іноземній валюті, зокрема долар США, то суд апеляційної інстанції не бере їх до уваги, оскільки рахунки на оплату послуг згідно договору, визначені у національній валюті - гривня, також частковий розрахунок проводився у національній валюті гривня, враховуючи те що інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, суд не приймає до уваги твердження відповідача, як безпідставні та надумані.

Щодо доводів про незадоволення судом першої інстанції клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вказує таке.

Ухвалою суду від 16.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; підготовче засідання призначено на 14.05.2024; запропоновано відповідачу надати відзив на позов, заперечення на відповідь на відзив; позивачу відповідь на відзив.

13.05.2024 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи або оголошення перерви на строк після 31.05.2024, у зв`язку із можливістю залучення адвоката для захисту інтересів відповідача в судовому засіданні, але питання залучення адвоката ще не вирішене по суті та у разі підписання договору з адвокатом необхідність йому ознайомитися із матеріалами справи. Дане клопотання з додатками долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 14.05.2024 було продовжено відповідачу строк на подачу відзиву, відкладено підготовче засідання на 28.05.2024, отже суд першої інстанції задоволив подане клопотання про відкладення.

В подальшому 27.05.2024 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням його представника на лікарняному та відсутність можливості знайти іншого представника для участі у справі та надання йому можливості задіяти іншого представника.

Ухвалою суду від 28.05.2024 було відкладено підготовче засідання на 11.06.2024.

10.06.2024 від відповідача надійшло клопотання про продовження строку підготовчого засідання та відкладення розгляду справи у зв`язку із врученням повістки його представнику.

Ухвалою від 11.062024 суд закрив підготовче провадження справі та призначив справу до судового розгляду на 02.07.2024.

Суд відмовив у вказаному вище клопотанні про продовження строку підготовчого засідання та відкладення розгляду справи та ухвалив оскаржуване рішення за відсутності представника відповідача.

Колегія суддів звертає увагу, що метою судового представництва є необхідність забезпечення реалізації процесуальних прав осіб, які беруть участь у справі.

Суд звертає увагу, що 21.05.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, де виклав позицію щодо суті спору.

Суд також приймає до уваги, що явка сторін в судове засідання першої інстанції не визнавалась судом обов`язковою. Відсутність представника відповідача, відповідно до ст. 216 ГПК України, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов`язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез`явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідач як юридична особа не позбавлений права надавати повноваження на представництво своїх інтересів будь-якій кількості осіб та будь-якому іншому представникові, а не з`явлення в судове засіданні представників учасників справи, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість розгляду справи у відповідному судовому засіданні і, у даному випадку, таких обставин судом не встановлено.

При цьому, суд неодноразово відкладав підготовче засідання у справі за клопотанням відповідача.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції не допустив порушення норм процесуального права, не задоволивши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" на користь ФОП Барда Л.М. суму грошових коштів в розмірі 1 165 458,46 грн., з яких: 1 080 961 грн 34 коп. основну суму боргу; 59 048 грн 07 коп. сума штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язання; 14 956 грн 34 коп. інфляційні збитки; 10 492 грн 71 коп. 3% річних.

Таким чином, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи.

Отже, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 02.07.24 у даній справі прийняте з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Крім того, у зв`язку із відмовою в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати визначені ст. 129 ГПК України, залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" на рішення господарського суду Рівненської області від 02.07.24р. у справі № 918/388/24 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 02.07.24р. у справі №918/388/24 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п.2 ч.3 ст. 287 ГПК України.

4. Справу №918/388/24 повернути до Господарського суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "06" вересня 2024 р.

Головуючий суддя Миханюк М.В.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Крейбух О.Г.