Ухвала

від 05.09.2024 по справі 37/396

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

05.09.2024Справа № 37/396

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Ятковської К.К., розглянувши заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» про розподіл судових витрат за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у справі №37/396 за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі Київенерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бан-Ту" про стягнення 30 424,32 грн., розірвання договору № 992/ТМ-09-09 від 01.10.2009 р. про передачу в оренду комунальної власності територіальної громади міста Києва та виселення,

Представники учасників справи в судове засідання не прибули.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальнакомпанія "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі Київенерго" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бан-Ту" про стягнення 29 200, 29 грн. заборгованості по орендній платі, 1 062,12 грн. пені та 1 161,91 грн., трьох відсотків річних у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 992/ТМ-09-09 від 01.10.2009, розірвання договору № 992/ТМ-09-09 від 01.10.2009, виселення відповідача з нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 212, загальною площею 90,70 кв.м., в тому числі на І поверсі 85, 00 кв.м. та на антресолі 5, 70 кв. м. та передачу зазначеного приміщення за актом приймання-передачі позивачу.

Рішенням господарського суду міста Києва № 37/396 від 04.10.2010 позовні вимоги задоволено повністю.

На виконання вказаного рішення суду 21.10.2010 видано відповідні накази.

21.06.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ), в якій скаржник просить:

- визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року, котра виразилась у порушенні порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року із врахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження";

- Зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання порядку та умов вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року із врахуванням норм та положень Закону України "Про виконавче провадження".

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.06.2024 року матеріали означеної скарги передано для розгляду судді Андреїшиній І.О.

Розпорядженням керівника апарату господарського суду міста Києва від 05.07.2024 року № 01.3-16/1007/24 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи № 37/396, зареєстрованих за вхідним № 07-10/6208/24, у зв`язку з перебуванням судді Андреїшиної І.О. у відпустці.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2024 року вказані матеріали скарги передано для розгляду судді Демидову В.О.

Ухвалою суду від 09.07.2024 прийнято скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) до розгляду та призначено розгляд скарги 18.07.24 о 10:40 год.

Окрім того вказаною ухвалою зобов`язано Солом`янський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) надати суду:

- належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №51626872;

- письмові пояснення щодо поданої стягувачем скарги.

Ухвалою суду від 12.07.2024 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою сервісу підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС (ВКЗ) задоволено.

Ухвалою суду від 18.07.2024 відкладено розгляд скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС" на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) на 01.08.24 о 12:10 год. та повторно витребувано у Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №51626872. Встановлено строк для подання витребуваних судом доказів - до 30.07.2024.

29.07.2024 через канцелярію суду від Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) надійшли належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №51626872, а також відзив на скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "НІКО-ТАЙС".

02.08.2024 від представника скаржника надійшли пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2023 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у справі №37/396 задоволено повністю. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.10.2010 у справі № 37/396. Зобов`язано державного виконавця або іншу посадову особу Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.10.2010 у справі № 37/396, з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження".

23.08.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" надійшла заява про покладення на Солом`янський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2024 призначено судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат на 05.09.24 о 11:10 год. Явку представників учасників судового процесу у судове засідання обов`язковою не визнавалась.

Представники стягувача (заявника), боржника та державного виконавця у судове засідання 05.09.2024 року не з`явились, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

У заяві про покладення на Солом`янський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу представник просив здійснювати розгляд заяви за відсутності останнього.

Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Отже, за приписами ст.244 Господарського процесуального кодексу України слідує, що додаткове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

В судовому засіданні 05.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частину ухвали суду.

Дослідивши заяву стягувача (заявника) про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного обгрунтованого висновку.

Розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, регулюється спеціальною нормою процесуального закону, а саме статтею 344 Господарського процесуального кодексу України.

Так, означеною нормою передбачено, що судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Як вбачається із матеріалів справи, у скарзі на дії державного виконавця Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" зазначило про подання доказів понесення витрат на правову допомогу в порядку та строки, передбачені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на викладене, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Згідно із частиною 9 статті 240 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду проголошуються негайно після їх постановлення за правилами проголошення рішень суду.

Відповідно до частини 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 року в справі № 911/132/14.

При постановленні ухвали господарського суду міста Києва від 20.08.2024 року в справі № 37/396 судом не було здійснено розподіл витрат, пов`язаних з розглядом скарги, оскільки представник стягувача скористався своїм правом на подання таких доказів протягом 5 днів після постановлення ухвали у даній справі в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим суд вважає за необхідне постановити додаткову ухвалу.

За змістом частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі та в тому самому порядку, що й судове рішення.

При цьому, за приписами статті 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази.

Як вбачається з поданої заяви, стягувач просить покласти на Солом`янський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн.

За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу стягувачем було надано:

- копію Договору №04-01-2021/27 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 04.01.2024 (далі - Договір про надання правової допомоги), укладений між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (замовник) і адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем (виконавець, адвокат).

- Акт прийому - передачі документів від 04.01.2024, згідно якого замовник передав, а виконавець прийняв документи для виконання умов Договору про надання правової допомоги;

- Акт здачі - приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 20.08.2024 із переліком та вартістю виконаних робіт та наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги на загальну суму 15 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що Грищенко Олександр Миколайович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №3888 від 29.10.2009.

Судом встановлено, що 04.01.2024 між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (замовник) та адвокатом Грищенком О.М. (виконавець) укладено Договір №04-01-2021/27 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, виконавець зобов`язується надати Замовнику правову допомогу правовідносин між Замовником, ТОВ «БАН-ТУ» (ідентифікаційний код 34405480) та Солом`янським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ), котрі виникли у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21.10.2010 надання консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обгрунтованого вжиття заходів Солом`янським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ), направлених на примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року та стягнення із Боржника безспірного розміру грошових коштів, консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесуального та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки, написання та подання до господарського суду відповідної скарги на дії та/або бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року, при наявності підстав для такого заходу, представництві інтересів Замовника у суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов`язків Виконавця за даним договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

Згідно з п. 3.1 Договору сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим Договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи з того, що вартість 1 години роботи виконавця складає 1 500,00 грн (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1 Договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу адвокатських послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону. Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить:

- ознайомлення з матеріалами справи, отриманими в суді - 1500,00 грн;

- судові засідання - 2 000,00 грн за одне судове засідання (у випадку затримки часу початку призначеного слухання, тривалості очікування на початок призначеного до слухання судового засідання як наслідок витрати часу більше ніж година від дати призначеного початку судового засідання, відповідна участь у судовому засіданні становитиме 2 500,00 грн).

- побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складення процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду, інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 1 500,00 грн/година.

- витрати (квитки, добові тощо) - згідно підтверджуючих документів.

Згідно з п. 3.2 Договору замовник повинен здійснити сплату грошових коштів (виконання грошового зобов`язання) наступним чином: 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт та наданих послуг, оплачуються протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення суду за результатами завершення розгляду судом справи №37/396 за скаргою Замовника на дії та\або бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010.

Відповідно до п. 3.8 Договору сторони погодили та визначили, що розмір гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника у відповідності до пункту 1.1, 2.1 Договору) визначається на рівні до двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

20.08.2024 сторонами Договору складено та підписано Акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) (далі - Акт), в якому зазначено, що відповідно до вказаного Договору виконавцем були надані замовнику наступні послуги:

- організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги вих. №19-1/06 від 19 червня 2024 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року. Підготовка щодо подання до Господарського суду міста Києва скарги вих. №19-1/06 від 19 червня 2024 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року (5 годин), із врахуванням наступного:

господарсько-процесуального законодавства, виконавчого та виконавчо-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень щодо аналізу правовідносин між Замовником, ТОВ «БАН-ТУ» (ідентифікаційний код 34405480) та Солом`янським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ), котрі виникли у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року, та зумовлені здійснення відповідного оскарження бездіяльності органу ДВС у зв`язку із порушенням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, котре затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.16р. за №2432/5, тощо, котрі визначають та встановлюють порядок та строки вжиття заходів примусового виконання виконавчого документу;

здійснення аналізу та дослідження матеріалів (документів), що стосуються дій та/або бездіяльності державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року, необхідності вжиття дій на виконання та дотримання приписів/положень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та Інструкцією з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, їх розміщення в АСВП;

здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження майнового стану Боржника, наявністю у Боржника різного роду майнових активів, можливості виконання виконавчого документу за рахунок виявленого майна (активів, тощо), використовуючи при цьому офіційні та/або достовірні бази даних, веб-ресурси та/або Інтернет посилання, тощо;

здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження можливої зміни та/або залишенням без змін судової практики (правової позиції) різними судовими інстанціями, що стосуються дій та/або бездіяльності державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року, та знайшли своє відображення у поданій ЗАМОНИКОМ відповідній скарзі вих. №19-1/06 від 19 червня 2024 року на бездіяльності державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року;

із врахуванням приписів та норм ГПК України зокрема, п. 2 ч. 2 ст. 170 ГПК України, проведення робіт/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників спору у справі №37/396 безпосередньо скарги вих. №19-1/06 від 19 червня 2024 року на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року, та доданих до неї документів;

- за участь у судовому засіданні, котре відбулось 18 липня 2024 року, у справі №37/396 за скаргою вих. №19-1/06 від 19 червня 2024 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суд) міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року, а також надання пояснення, підтримання процесуальної та правової позиції, тощо - 2 000,00 грн.

- за участь у судовому засіданні, котре відбулось 01 серпня 2024 року, у справі №37/396 за скарго вих. №19-1/06 від 19 червня 2024 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державно виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського су міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року, а також надання пояснення, підтримання процесуальної та правової позиції, тощо - 2 000,00 грн.

- організація, підготування та проведення процесуальної роботи по підготовці матеріалів, документів доказів та інших обґрунтувань, пояснень, клопотань, тощо, котрі направленні на процесуально-правову підтримку позиції Замовника в межах справи №37/396 за скаргою вих. №19-1/06 від червня 2024 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавці Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суд) L міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року (1 година)

- за участь у судовому засіданні, котре відбулось 20 серпня 2024 року, у справі №37/396 за скаргою вих. №19-1/06 від 19 червня 2024 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суд? міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року, а також надання пояснення, підтримань процесуальної та правової позиції, тощо - 2 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 Акту загальна вартість вказаних послуг склала 15 000,00 грн.

У п. 3 Акту визначено, що замовник, на підставі пункту 3.2 Договору №04-01-2021/27 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 04 січня 2024 року, 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт, визначених у пункті 2 відповідно до даного акту, зобов`язується сплатити протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення за результатами завершення розгляду судом справи №37/396 за скаргою вих. №19-1/06 від 19 червня 2024 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року - проголошення/прийняття Ухвали Господарського суду міста Києва від 20 серпня 2024 року по справі №37/396- до 19 вересня 2024 року.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Суд зазначає, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Натомість положеннями пункту 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України регламентовано порядок компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (витрати на проїзд, проживання, поштові послуги тощо), для розподілу яких необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують здійснення таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

У той же час, Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, в постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Окрім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", рішення у справі "Баришевський проти України", рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України", рішення у справі "Двойних проти України", рішення у справі "Меріт проти України").

Отже, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи та витрачений адвокатом час.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норми права викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.

Приймаючи до уваги наведене вище в сукупності, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду стягувачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, практика стягнення ТОВ "Ніко-Тайс" з відділів ДВС витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з задоволенням скарг на бездіяльність державних виконавців є системною. В переважній більшості справ, у яких ТОВ "Ніко-Тайс" зверталось до суду зі скаргою на бездіяльність державних виконавців, його наступними діями було стягнення з відділів ДВС витрат на правничу допомогу.

Зокрема, відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, судами постановлено ухвали та додаткові ухвали про стягнення з відділів ДВС на користь ТОВ "Ніко-Тайс" у 2021 році принаймні у 42 судових справах, а у 2020 році принаймні у 70 судових справах; при цьому в окремих справах витрати на професійну правничу допомогу з відділів ДВС стягувались по декілька разів. Суми, які підлягали до стягнення, коливаються від 1 980,00 грн до 10 000,00 грн та часто у декілька разів перевищують розмір боргу, щодо стягнення якого ТОВ "Ніко-Тайс" зверталось до суду.

За таких обставин, суд дійшов висновку про невідповідність заявлених ТОВ "Ніко-Тайс" витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що на користь стягувача (заявника) з Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) підлягають стягненню витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн.

Керуючись статтями 123, 129, 234, 244, 344 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО - ТАЙС" про розподіл судових витрат у справі № 37/396 задовольнити частково.

2. Стягнути з Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (03036, місто Київ, проспект Повітрофлотський, 76-Б; Код ЄДРПОУ 35008087) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315, код ЄДРПОУ 38039872) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 (шість тисяч) грн. 00 коп.

3. У задоволенні іншої частини відмовити.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її складання.

Дата складення та підписання повного тексту ухвали 09.09.2024.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ