Постанова

від 21.10.2024 по справі 37/396

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" жовтня 2024 р. Справа№ 37/396

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яценко О.В.

суддів: Гончарова С.А.

Яковлєва М.Л.

секретаря судового засідання Антонюк А.С.,

за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 21.10.2024

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

при розгляді заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс"

про розподіл судових витрат

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 (повний текст складений 09.09.2024)

за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ)

у справі №37/396 (суддя Демидов В.О.)

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі Київенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бан-Ту"

про стягнення 30 424,32 грн, розірвання договору № 992/ТМ-09-09 від 01.10.2009 р. про передачу в оренду комунальної власності територіальної громади міста Києва та виселення

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі філіалу "Теплові розподільчі мережі Київенерго" звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бан-Ту" про стягнення 29 200, 29 грн. заборгованості по орендній платі, 1 062,12 грн. пені та 1 161,91 грн., трьох відсотків річних у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 992/ТМ-09-09 від 01.10.2009, розірвання договору № 992/ТМ-09-09 від 01.10.2009, виселення відповідача з нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Борщагівська, 212, загальною площею 90,70 кв.м., в тому числі на І поверсі 85, 00 кв.м. та на антресолі 5, 70 кв. м. та передачу зазначеного приміщення за актом приймання-передачі позивачу.

2. Рішенням господарського суду міста Києва № 37/396 від 04.10.2010 позовні вимоги задоволено повністю.

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.08.2023 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у справі №37/396 задоволено повністю. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні № 51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.10.2010 у справі № 37/396. Зобов`язано державного виконавця або іншу посадову особу Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) усунути допущене порушення (поновити порушене право заявника) шляхом дотримання строків та порядку вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні № 51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 21.10.2010 у справі № 37/396, з урахуванням положень Закону України "Про виконавче провадження".

4. 23.08.2024 до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" надійшла заява про покладення на Солом`янський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) судових витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" (далі ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс") про розподіл судових витрат у справі № 37/396 задоволено частково; стягнуто з Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн.; у задоволенні іншої частини заяви відмовлено.

6. Частково стягуючи витрати на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність заявлених ТОВ "Ніко-Тайс" витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що на користь стягувача (заявника) з Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) підлягають стягненню витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн.

7. Місцевий суд також зазначив, що з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду стягувачем заяв та матеріалів, їх значення для вирішення спору, з урахуванням критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на правову допомогу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" не відповідає принципам розумності в даних правовідносинах, не є обґрунтованим та пропорційним до предмета спірних правовідносин.

8. Окрім того, судом враховано, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

9. Не погодившись із ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 37/396, ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі №37/396, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду в частині відмови в задоволені заяви ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" про розподіл судових витрат та прийняти в цій частині нове рішення, яким заяву задовольнити повністю.

10. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно частково стягнув витрати на професійну правничу допомогу, хоча мав повністю стягнути ці витрати, з огляду на те, що особа-адвокат, котра має значний досвід, правову кваліфікацію у сфері права, постійно підвищує свій рівень знань, приймає участь у різного роду онлайн семінарах та лекціях, весь свій вільний час приділяє обраному виду діяльності, не може отримувати відповідну та гідну оплату праці за якісно результативну виконану роботу (надані послуги) та має отримувати або на рівні, або навіть і менше (з огляду на запропоновану судом розмір оплати праці) ніж студент-правник або особа-адвокат, котра лише приступала до зайняття адвокатською діяльність та наразі не має досвіду та правової кваліфікації у сфері права.

11. Більшою частиною апеляційної скарги являються уривки з Постанов Верховного Суду.

12. Також скаржник зазначив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

13. Крім того, скаржник зазначив, що матеріалами даної справи підтверджено, що від органу ДВС до Господарського суду міста Києва саме обґрунтованого клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та/або заперечення щодо стягнення розміру витрат, не надходило.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

14. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Яковлєва М.Л., Палія В.В.) відкрито апеляційне провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 07.10.2024.

15. Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2024 № 09.1-08/3640/24, у зв`язку з рішення Вищої ради правосуддя від 19.09.2024 про звільнення судді Палія В.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 37/396.

16. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи № 37/396 між суддями від 04.10.2024, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді: Гончаров С.А., Яковлєва М.Л.

17. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Яковлєва М.Л., Гончарова С.А.) прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 р. у справі № 37/396.

18. Станом на 07.10.2024 матеріали справи з суду першої інстанції не надійшли, що унеможливлює апеляційний розгляд.

19. У зв`язку з необхідністю повторного витребування матеріалів справи, колегія суддів вважає за необхідне визначити нову дату розгляду справи.

20. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Яковлєва М.Л., Гончарова С.А.) розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 у справі № 37/396 призначено на 21.10.2024.

Клопотання учасників справи

21. Представник скаржника, адвокат Грищенко О.М. звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

22. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Яковлєва М.Л., Палія В.В.) задоволено заяву представника скаржника, адвокат Грищенко О.М. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено, що судове засідання в режимі відеоконференції відбудеться 07.10.2024 о 10 год. 40 хв.

23. Представник скаржника, адвокат Грищенко О.М. звернувся до суду з заявою про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

24. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 (колегія суддів у складі: Яценко О.В. - головуючого, Яковлєва М.Л., Гончарова С.А.) задоволено заяву представника скаржника, адвокат Грищенко О.М. про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; ухвалено, що судове засідання в режимі відеоконференції відбудеться 21.10.2024 о 9 год. 50 хв.

Явка представників учасників справи

25. Представник скаржника 21.10.2024 був присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції, надав пояснення щодо апеляційної скарги та обставин справи, вимоги апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 підтримав і просив суд апеляційної інстанції її задовольнити.

26. У судове засідання 21.10.2024 представник Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) не з`явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

27. На підтвердження понесення витрат на правову допомогу стягувачем було надано:

28. копію Договору №04-01-2021/27 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 04.01.2024 (далі - Договір про надання правової допомоги), укладений між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (замовник) і адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем (виконавець, адвокат).

29. Акт прийому - передачі документів від 04.01.2024, згідно якого замовник передав, а виконавець прийняв документи для виконання умов Договору про надання правової допомоги;

30. Акт здачі - приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 20.08.2024 із переліком та вартістю виконаних робіт та наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги на загальну суму 15 000,00 грн.

31. З матеріалів справи вбачається, що Грищенко Олександр Миколайович є адвокатом в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №3888 від 29.10.2009.

32. Судом встановлено, що 04.01.2024 між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (замовник) та адвокатом Грищенком О.М. (виконавець) укладено Договір №04-01-2021/27 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) (далі - Договір).

33. Відповідно до п. 1.1 Договору, виконавець зобов`язується надати Замовнику правову допомогу правовідносин між Замовником, ТОВ «БАН-ТУ» (ідентифікаційний код 34405480) та Солом`янським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ), котрі виникли у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21.10.2010 надання консультацій з приводу можливого, законодавчо доцільного та обґрунтованого вжиття заходів Солом`янським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ), направлених на примусове виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року та стягнення із Боржника безспірного розміру грошових коштів, консультації з питань практичного застосування норм виконавчого, виконавчо-процесуального та господарсько-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень, що стосуються зазначених правовідносин та підстав їх виникнення, підготовки, написання та подання до господарського суду відповідної скарги на дії та/або бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року, при наявності підстав для такого заходу, представництві інтересів Замовника у суді під час розгляду судової справи за поданою скаргою, здійснення інших процесуальних заходів направлених на виконання умов та обов`язків Виконавця за даним договором.

34. Відповідно до п. 1.2 Договору правова допомога за цим договором вважається наданою та виконаною з моменту підписання уповноваженими представниками сторін акту здачі-приймання виконаних робіт щодо надання правової допомоги.

35. Згідно з п. 3.1 Договору сторони погодили, що вартість виконання передбачених цим Договором комплексу правових послуг та робіт визначається в актах здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) щодо надання адвокатських послуг, виходячи з того, що вартість 1 години роботи виконавця складає 1 500,00 грн (включаючи всі витрати (поштові, комісійні, банківські, транспортні, тощо) по підготовці матеріалів у відповідності до пункту 1.1 Договору). При цьому сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу адвокатських послуг та робіт в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону. Окремо сторони дійшли згоди, що вартість послуг та роботи виконавця, зокрема, та не обмежуючись, становить:

36. ознайомлення з матеріалами справи, отриманими в суді - 1500,00 грн;

37. судові засідання - 2 000,00 грн за одне судове засідання (у випадку затримки часу початку призначеного слухання, тривалості очікування на початок призначеного до слухання судового засідання як наслідок витрати часу більше ніж година від дати призначеного початку судового засідання, відповідна участь у судовому засіданні становитиме 2 500,00 грн).

38. побудова правової позиції, аналіз судової практики, вивчення первинної документації, складення процесуальних документів, надсилання їх та документів до них сторонам та до суду, інші види правової допомоги у межах судового розгляду справи - із розрахунку 1 500,00 грн/година.

39. витрати (квитки, добові тощо) - згідно підтверджуючих документів.

40. Згідно з п. 3.2 Договору замовник повинен здійснити сплату грошових коштів (виконання грошового зобов`язання) наступним чином: 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт відповідно до акту здачі-прийняття виконаних робіт та наданих послуг, оплачуються протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення суду за результатами завершення розгляду судом справи №37/396 за скаргою Замовника на дії та\або бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010.

41. Відповідно до п. 3.8 Договору сторони погодили та визначили, що розмір гонорару виконавця у випадку прийняття позитивного рішення на користь замовника (задоволення повністю та/або частково вимог замовника у відповідності до пункту 1.1, 2.1 Договору) визначається на рівні до двох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

42. 20.08.2024 сторонами Договору складено та підписано Акт здачі-приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) (далі - Акт), в якому зазначено, що відповідно до вказаного Договору виконавцем були надані замовнику наступні послуги:

43. організація, процесуально-правовий супровід, належне процесуальне проведення робіт/послуг щодо розроблення, підготовки тексту скарги та наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань скарги вих. №19-1/06 від 19 червня 2024 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року. Підготовка щодо подання до Господарського суду міста Києва скарги вих. №19-1/06 від 19 червня 2024 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року (5 годин), із врахуванням наступного:

44. господарсько-процесуального законодавства, виконавчого та виконавчо-процесуального законодавства із врахуванням останніх змін та доповнень щодо аналізу правовідносин між Замовником, ТОВ «БАН-ТУ» (ідентифікаційний код 34405480) та Солом`янським ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ), котрі виникли у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року, та зумовлені здійснення відповідного оскарження бездіяльності органу ДВС у зв`язку із порушенням норм та положень Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, Положенням про автоматизовану систему виконавчого провадження, котре затверджено Наказом Міністерства юстиції України від 05.08.16р. за №2432/5, тощо, котрі визначають та встановлюють порядок та строки вжиття заходів примусового виконання виконавчого документу;

45. здійснення аналізу та дослідження матеріалів (документів), що стосуються дій та/або бездіяльності державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року, необхідності вжиття дій на виконання та дотримання приписів/положень, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та Інструкцією з організації примусового виконання рішення, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року №2832/5, їх розміщення в АСВП;

46. здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження майнового стану Боржника, наявністю у Боржника різного роду майнових активів, можливості виконання виконавчого документу за рахунок виявленого майна (активів, тощо), використовуючи при цьому офіційні та/або достовірні бази даних, веб-ресурси та/або Інтернет посилання, тощо;

47. здійснення пошуку, ознайомлення, аналізу та дослідження можливої зміни та/або залишенням без змін судової практики (правової позиції) різними судовими інстанціями, що стосуються дій та/або бездіяльності державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року, та знайшли своє відображення у поданій ЗАМОНИКОМ відповідній скарзі вих. №19-1/06 від 19 червня 2024 року на бездіяльності державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року;

48. із врахуванням приписів та норм ГПК України зокрема, п. 2 ч. 2 ст. 170 ГПК України, проведення робіт/послуг щодо направлення на адреси всіх учасників спору у справі №37/396 безпосередньо скарги вих. №19-1/06 від 19 червня 2024 року на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року, та доданих до неї документів;

49. за участь у судовому засіданні, котре відбулось 18 липня 2024 року, у справі №37/396 за скаргою вих. №19-1/06 від 19 червня 2024 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суд) міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року, а також надання пояснення, підтримання процесуальної та правової позиції, тощо - 2 000,00 грн.

50. за участь у судовому засіданні, котре відбулось 01 серпня 2024 року, у справі №37/396 за скарго вих. №19-1/06 від 19 червня 2024 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державно виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського су міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року, а також надання пояснення, підтримання процесуальної та правової позиції, тощо - 2 000,00 грн.

51. організація, підготування та проведення процесуальної роботи по підготовці матеріалів, документів доказів та інших обґрунтувань, пояснень, клопотань, тощо, котрі направленні на процесуально-правову підтримку позиції Замовника в межах справи №37/396 за скаргою вих. №19-1/06 від червня 2024 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавці Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року (1 година)

52. за участь у судовому засіданні, котре відбулось 20 серпня 2024 року, у справі №37/396 за скаргою вих. №19-1/06 від 19 червня 2024 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року, а також надання пояснення, підтримань процесуальної та правової позиції, тощо - 2 000,00 грн.

53. Відповідно до п. 2 Акту загальна вартість вказаних послуг склала 15 000,00 грн.

54. У п. 3 Акту визначено, що замовник, на підставі пункту 3.2 Договору №04-01-2021/27 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 04 січня 2024 року, 100% вартості наданих послуг та/або виконаних робіт, визначених у пункті 2 відповідно до даного акту, зобов`язується сплатити протягом 30-ти календарних днів з дня проголошення/прийняття судового рішення за результатами завершення розгляду судом справи №37/396 за скаргою вих. №19-1/06 від 19 червня 2024 року ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» на бездіяльність державного виконавця Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні №51626872 щодо примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва по справі №37/396 від 21 жовтня 2010 року - проголошення/прийняття Ухвали Господарського суду міста Києва від 20 серпня 2024 року по справі №37/396- до 19 вересня 2024 року.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

55. В силу вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

56. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, вивчивши доводи апеляційної скарги, відзиву, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржуване додаткове рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

57. Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 Господарського процесуального кодексу України.

58. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених Законом (ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).

59. Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

60. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

61. За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

62. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (ст. 30 зазначеного Закону).

63. Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

64. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

65. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

66. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

67. Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

68. На підтвердження вимоги про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у заявленому розмірі відповідачем до матеріалів справи надано копію договору №04-01-2021/27 про надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 04.01.2024 (далі - Договір про надання правової допомоги), укладений між ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" (замовник) і адвокатом Грищенком Олександром Миколайовичем (виконавець, адвокат); акт прийому - передачі документів від 04.01.2024, згідно якого замовник передав, а виконавець прийняв документи для виконання умов Договору про надання правової допомоги; акт здачі - приймання виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 20.08.2024 із переліком та вартістю виконаних робіт та наданих послуг відповідно до Договору про надання правової допомоги на загальну суму 15 000,00 грн.

69. З урахуванням наданих доказів, відповідачем було заявлено витрати на правову допомогу у сумі 15 000,00 грн.

70. Оцінивши в сукупності надані скаржником докази в підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

71. За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

72. При визначенні суми відшкодування адвокатських витрат, суд має виходити з критерію їх реальності (встановлення їхньої дійсності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04). У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

73. За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

74. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

75. Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

76. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

77. Таким чином доводи наведені скаржником у апеляційній скарзі не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування ухвали місцевого господарського суду, у зв`язку з наступним:

78. Як обґрунтовано послався суд першої інстанції на постанову Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17, практика стягнення ТОВ "Ніко-Тайс" з відділів ДВС витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з задоволенням скарг на бездіяльність державних виконавців є системною. В переважній більшості справ, у яких ТОВ "Ніко-Тайс" зверталось до суду зі скаргою на бездіяльність державних виконавців, його наступними діями було стягнення з відділів ДВС витрат на правничу допомогу.

79. Зокрема, відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, судами постановлено ухвали та додаткові ухвали про стягнення з відділів ДВС на користь ТОВ "Ніко-Тайс" у 2021 році принаймні у 42 судових справах, а у 2020 році принаймні у 70 судових справах; при цьому в окремих справах витрати на професійну правничу допомогу з відділів ДВС стягувались по декілька разів. Суми, які підлягали до стягнення, коливаються від 1 980,00 грн до 10 000,00 грн та часто у декілька разів перевищують розмір боргу, щодо стягнення якого ТОВ "Ніко-Тайс" зверталось до суду.

80. Відтак, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про невідповідність заявлених ТОВ "Ніко-Тайс" витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору, у зв`язку із чим, суд дійшов висновку, що на користь стягувача (заявника) з Солом`янського ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ) підлягають стягненню витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6000,00 грн.

81. Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що особа-адвокат, котра має значний досвід, правову кваліфікацію у сфері права, постійно підвищує свій рівень знань, приймає участь у різного роду он-лайн семінарах та лекціях, весь свій вільний час приділяє обраному виду діяльності, не може отримувати відповідну та гідну оплату праці за якісно результативну виконану роботу (надані послуги) та має отримувати або на рівні, або навіть і менше (з огляду на запропоновану судом розмір оплати праці) ніж студент-правник або особа-адвокат, котра лише приступала до зайняття адвокатською діяльність та наразі не має досвіду та правової кваліфікації у сфері права, - не спростовують невідповідність заявлених ТОВ "Ніко-Тайс" витрат на професійну правничу допомогу вимогам щодо співмірності, обґрунтованості та пропорційності до предмету спору.

82. Підвищення свого рівня знань чи приділення всього свого вільного часу обраному виду діяльності є особистими потребами скаржника і не може здійснюватись за рахунок інших осіб, в даному випадку за рахунок органу ДВС.

83. Колегія суддів зазначає, що кількість написаного тексту не є визначальним фактором для доведення своєї правоти, головним тут є якість і суть доводів. Відтак, витрата 5 годин часу на написання скарги на дії ДВС, зважаючи на складність справи, є завищеною.

84. Більше того, скаржник порахував витрати за участь у судовому засіданні в розмірі по 2000,00 грн за кожне з трьох судових засідань, проте, дослідивши протоколи судових засідань, колегія суддів встановила, що в судовому засіданні 18.07.2024 представник скаржника був присутній поза межами приміщення суду протягом 5 хвилин, судове засідання 01.08.2024 тривало 14 хвилин, судове засідання 20.08.2024 тривало 11 хвилин.

85. Наведене свідчить, що такі витрати на правову допомогу не відповідають критеріям необхідності та розумності, а також не всі такі витрати є обґрунтованими, що підтверджується предметом спору та суттю поданих скаржником доказів.

86. Ці обставини обґрунтовано було взято до уваги судом при визначенні реального розміру витрат.

87. Наведеним спростовуються доводи скаржника щодо того, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.

88. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила про те, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений також у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

89. Враховуючи те, що співмірним розміру витрат на правничу допомогу є лише частина заявленої суми в розмірі 6 000,00 грн - з урахуванням ціни позову, складності та об`єму справи, кількості та обсягу підготовлених адвокатом позивача процесуальних документів з наданими послугами та норми ст.ст. 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що витрати позивача на правову допомогу в частині 6 000,00 грн є обґрунтованими та правомірно в такому розмірі покладені на Солом`янський ВДВС у місті Києві Центрального МРУ Міністерства Юстиції (м. Київ).

Також скаржник зазначив, що матеріалами даної справи підтверджено, що від органу ДВС до Господарського суду міста Києва саме обґрунтованого клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та/або заперечення щодо стягнення розміру витрат, не надходило, а відтак суд не мав права самостійно зменшувати розмір витрат на послуги адвоката.

Проте, колегія суддів критично ставиться до вказаних тверджень скаржника та зазначає наступне:

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Тобто, "суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони" та "суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачем відповідне клопотання" не є тотожними за своєю суттю, що фактично відповідає висновку викладеному у вищевказаній постанові.

При цьому, в постанові від 05.10.2021 у справі №907/746/17 колегія суддів Верховного Суду акцентувала увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

90. При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п.21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

91. Згідно з статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, установлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження в справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями тощо.

92. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України.

93. Разом із тим, у частині 5 статті 129 цього Кодексу визначені критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалене рішення (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, п.6.1.).

94. Зокрема, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує:

95. - чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

96. - чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, з урахуванням ціни позову, значенням справи для сторін, у тому числі чи міг її результат вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

97. - поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

98. - дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

99. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалене рішення, в відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

100. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалене рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

101. Тобто, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними частинами 5 - 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку, суд, керуючись зазначеними нормами, відмовляє стороні, на користь якої ухвалене рішення, в відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалене рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

102. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

103. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви").

104. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

105. Тобто процесуальним законодавством передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

106. Також при вирішенні питання витрат на правову допомогу Суд має враховувати: чи змінювалася правова позиція сторін у справі в судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій; чи потрібно було адвокату вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правовідносини у справі, документи та доводи, якими протилежні сторони у справі обґрунтували свої вимоги, та інші обставини (подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/20852/20, додатковій постанові Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 927/153/22).

107. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

108. Також суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. (Аналогічний висновок викладено в додатковій постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі №925/1545/20).

109. У справі № 905/1795/18 Верховний Суд, скасовуючи додаткову постанову апеляційного господарського суду в частині часткового задоволення заяви про відшкодування судових витрат, та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення заяви про відшкодування судових витрат, виходив з того, що: - апеляційний суд за наявності заперечень іншої сторони щодо розміру витрат на професійну правничу допомогу дійшов помилкового висновку, що розумним розміром витрат на послуги адвоката у даному випадку є сума 97 128,00 грн, адже зазначена сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва у суді (участь у 2 судових засіданнях, з них - 1 у режимі відеоконференції та подання відзиву на апеляційну скаргу, який за своїм змістом подібний відзиву поданому під час розгляду справи в суді першої інстанції тощо); - оцінка дій, що полягали у вивченні апеляційної скарги, юридичному аналізі підстав скасування рішення суду першої інстанції, підготовці до судового засідання, відзиву на апеляційну скаргу, клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, заяви про розподіл судовий витрат не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на вимоги, які ставляться до адвоката, а саме, наявності у такої особи повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим такі дії не вимагали значного обсягу юридичної і технічної роботи.

110. У справі № 910/7520/20 Верховний Суд, скасовуючи постанову апеляційного господарського суду та залишаючи в силі ухвалу суду першої інстанції, виходив з того, що: - дослідивши заяву ТОВ «Магрест» про ухвалення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції, надані заявником докази, застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених товариством до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, змагальності сторін, рівності усіх учасників, Верховний Суд враховує те, що підготовка заявника до звернення зі скаргою на дії державного виконавця не вимагала додаткового вивчення юридичної природи спірних правовідносин чи виконання значного обсягу юридичної і технічної роботи, доказів протилежного не надано та з матеріалів справи не вбачається; розгляд скарги на дії державного виконавця в суді першої інстанції в два засідання, на яких не був присутній представник скаржника, також не може свідчити про її складність, як того вимагає частина 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України; - як вбачається з досліджених судом першої інстанцій матеріалів справи, вартість виконаних представником заявника робіт є завищеною, не відповідає критеріям обґрунтованості та розумності їх розміру у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, не є співмірною зі складністю справи, а відтак відповідні витрати підлягають перерозподілу з урахуванням вимог вищезазначеної норми; - крім того, суд першої інстанції врахував чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору та керуючись статтями 126, 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов правильного висновку про часткове їх задоволення. При цьому, суд касаційної інстанції зауважує, що суд першої інстанції неправильно вказав про необхідність зменшення витрат, оскільки відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України суд може лише відмовити повністю або частково у стягненні витрат на правничу допомогу; - з огляду на те, що суд першої інстанції керувався правильними нормами і висновок про необхідність зменшення, а не часткову відмову не призвів до ухвалення неправильного рішення, суд касаційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування ухвали суду першої інстанції; - враховуючи наведене, оцінивши подані заявником докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин цієї справи, Верховний Суд погоджується з доцільністю часткового задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

111. Дослідивши надані заявником докази на підтвердження заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про те, що заявлений розмір витрат не є співмірним зі складністю цієї справи та складністю виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та не відповідає критерію обґрунтованості та розумності.

112. Враховуючи викладене, оцінивши наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у загальній сумі 15 000,00 грн та подані на їх підтвердження докази, надавши оцінку участі адвоката в розгляді справи, з урахуванням складності цієї справи та обсягу наданих адвокатом послуг, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що витрати ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс" на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції підлягають частковому задоволенню в сумі 6 000 грн., як правильно те зазначив суд першої інстанції. В іншій частині заявлений розмір витрат задоволенню не підлягає.

113. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у рішенні суду, питання вичерпності висновків господарського суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у контексті конкретних обставин справи.

114. Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Висновки за результатами апеляційної скарги

116. За таких обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи, підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству України, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.

117. З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга є необґрунтованими та такою, що задоволенню не підлягає.

118. Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.09.2024 по справі №37/396 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 21.10.2024.

Головуючий суддя О.В. Яценко

Судді С.А. Гончаров

М.Л. Яковлєв