Постанова

від 04.09.2024 по справі 910/5997/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/5997/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кролевець О.А., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,

представників:

позивача - Лукомського П.В.,

відповідача - Смаляної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 (головуючий суддя - Іоннікова І.А.., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) та рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2023 (суддя Кошик А.Ю.)

у справі №910/5997/23

за позовом Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія"

до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області

про визнання неправомірними рішення та договору,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 29.08.2024 №32.2-01/2019 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", у зв`язку із запланованою відпусткою судді Кібенко О.Р., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №910/5997/23, за результатами якого визначено наступний склад колегії суддів: Бакуліна С.В. - головуючий, Кролевець О.А., Студенець В.І.,

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1.Закрите акціонерне товариство "Українська будівельна компанія" (далі також - ЗАТ "Українська будівельна компанія") звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Вишневої міської ради Бучанського району Київської області про:

- визнання неправомірним та скасування рішення Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради від 31.08.2017 №5/27 про укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина;

- визнання недійсним договору №77 від 01.09.2017 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Крюківщина, укладеного між ЗАТ "Українська будівельна компанія" та Вишневою міською радою Бучанського району Київської області.

1.2.В обґрунтування протиправності рішення №5/27 та договору №77 позивач зазначив, що договір №77 укладений не із замовником будівництва, як того вимагає Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності", а із позивачем як особою, що виконує функції замовника та діє від імені замовника будівництва - Товариства з обмеженою відповідальністю "СТБУД". Отже, вказані вище обставини, за твердженням позивача, є свідченням невідповідності спірного рішення №5/27 та договору №77 вимогам законодавства, що є підставою для визнання їх незаконними та недійсними.

2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

2.1.Рішенням Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради від 31.08.2017 року №5/27 "Про укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина" на виконання статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", на підставі поданої ЗАТ "Українська будівельна компанія" заяви, залучено до пайової участі, шляхом укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина ЗАТ "Українська будівельна компанія".

2.2.01.09.2017 між Крюківщинською сільською радою та ЗАТ "Українська будівельна компанія" укладено договір №77 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина у зв`язку із будівництвом житлового комплексу загальною площею 12 736,85 кв.м, що знаходиться за адресою вул. Балукова, 1 в с. Крюківщина.

2.3.У преамбулі вищезазначеного договору зазначено, що ЗАТ "Українська будівельна компанія" діє від імені замовника будівництва ТОВ "СТБУД" та інших учасників згідно з договором №30-4/2015 про спільну діяльність від 30.04.2015 та на підставі частини четвертої статті 1135 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

2.4.У зв`язку з проведенням реформи децентралізації, на підставі рішення Вишневої міської ради Бучанського району Київської області від 04.12.2020 №1-01/118-19 Вишнева міська рада є правонаступником прав та обов`язків Крюківщинської сільської ради, в тому числі за оскаржуваним договором про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури села Крюківщина від 01.09.2017 №77.

2.5.Зазначаючи про те, що ЗАТ "Українська будівельна компанія" не могла бути залучена до пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина, оскільки таке товариство не підпадає під визначення замовника через те, що не є ні власником, ні користувачем земельної ділянки, на якій здійснюється забудова, ЗАТ "Українська будівельна компанія" звернулося до господарського суду з цим позовом.

3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

3.1.Господарський суд Київської області рішенням від 05.10.2023 у справі №910/5997/23, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 01.05.2024, у задоволенні позову відмовив повністю.

3.2.Судові рішення обґрунтовані таким:

- з огляду на зміст визначених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" правовідносин, замовником будівництва є особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву. Позивач належить до кола осіб, які спільно здійснюють забудову, тобто має відповідний намір і подав заяву;

- в діях відповідача відсутні ознаки неправомірності, оскільки позивач сам подав заяву та прийняв на себе функції та обов`язки замовника будівництва, що виключає наявність підстав для визнання незаконним та скасувати рішення Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради від 31.08.2017 №5/27 про укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина;

- обсяг повноважень позивача щодо укладення спірного договору №77 підтверджений положеннями договору №30-04/2015 про спільну діяльність від 30.04.2015, тобто повністю відповідає вимогам законодавства.

4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи

4.1.ЗАТ "Українська будівельна компанія" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2023 у справі №910/5997/23 і ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю позовні вимоги.

4.2.Підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій у цій справі скаржник вважає наявність випадків, передбачених пунктами 3 та 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи що:

- відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування норми статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) у подібних правовідносинах, які стосуються: а) визначення правомірності прийняття органом місцевого самоврядування акта індивідуальної дії щодо укладення договору про пайову участь із третьою особою, яка не є замовником будівництва; б) визначення правомірності укладення органом місцевого самоврядування такого договору не із замовником будівництва;

- суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт перший частини третьої статті 310 ГПК, що кореспондується з пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК).

4.3.Вишнева міська рада подала відзив на касаційну скаргу, в якому зазначаючи про безпідставність викладених у скарзі доводів, просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

5.Позиція Верховного Суду

5.1.Як визначено частинами першою-третьою статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (тут і далі в редакції, чинній на час укладення оспорюваного договору), порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

5.2.Згідно з частиною п`ятою статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

5.3.Відповідно до частини восьмої статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками. У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.

5.4.Згідно з частиною дев`ятою статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію. Істотними умовами договору є: 1) розмір пайової участі; 2) строк (графік) сплати пайової участі; 3) відповідальність сторін. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

5.5.Пунктом 4 статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що в розумінні цього Закону замовником є фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

5.6.Отже, відповідно до визначення замовника, яке наведене у статті 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", та інших вищенаведених норм цього Закону, такою особою є саме та, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, та виявила бажання вступити у відносини з органом місцевого самоврядування щодо участі у розвитку інфраструктури населеного пункту у зв`язку з будівництвом конкретного об`єкту, про що подала відповідну заяву. При цьому, у наведених нормах не встановлено жодних критеріїв, яким особа, яка має намір укласти договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, має відповідати, а органу місцевого самоврядування для укладення договору та визначення розміру пайової участі нею додаються до заявки лише документи, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками. Істотні умови договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту також не залежать від того, чи є замовник власником земельної ділянки або її орендарем, а також чи є він її забудовником чи замовником, зазначеним у дозволі на виконання будівельних робіт.

5.7.Водночас, як визначено статтею 1130 ЦК, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

5.8.Згідно зі статтею 1131 ЦК договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

5.9.Судами встановлено, що згідно умов оскаржуваного договору №77, ЗАТ "Українська Будівельна Компанія" діє від імені замовника будівництва ТОВ "СТБУД" та інших учасників згідно з договором №30-4/2015 про спільну діяльність від 30.04.2015 та на підставі частини четвертої статті 1135 ЦК.

5.10.Частиною четвертою статті 1135 ЦК визначено, що учасник, який вчинив від імені всіх учасників правочин, щодо якого його право на ведення спільних справ учасників було обмежене, або вчинив в інтересах усіх учасників правочин від свого імені, може вимагати відшкодування здійснених ним за свій рахунок витрат, якщо вчинення цього правочину було необхідним в інтересах усіх учасників. Учасники, яким внаслідок таких правочинів було завдано збитків, мають право вимагати їх відшкодування.

5.11.Також судами встановлено таке.

5.12.Договір №30-04/2015 про спільну діяльність від 30.04.2015 укладений між ТОВ "СТБУД" (сторона-1), ЗАТ "Українська будівельна компанія" (сторона-2, позивач), ТОВ "Агрофірма Крюківщина" (сторона-3), ТОВ "Ай-Хаус Жуляни" (сторона-4), ТОВ "Морозов Хаус Груп" (сторона-5) та ОСОБА_1 (сторона-6). За умовами вказаного договору його сторони зобов`язуються спільно діяти для досягнення господарської мети, а саме будівництво на земельній ділянці, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 1.3 договору право власності на вказану земельну ділянку належить стороні-3, на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер 17895767, виданого Реєстраційною службою Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області 17.02.2014, а право володіння та користування земельною ділянкою належить стороні-1 на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між стороною-3 та стороною-1, 06.03.2015.

5.13.Пунктом 1.5 договору про спільну діяльність визначено, що керівництво спільним проектом здійснюється стороною-2. Правом підписання документів, необхідних для реалізації спільного проекту, наділений керівник сторони-2, а за його відсутності інша особа, належним чином уповноважена стороною-2.

5.14.Пунктом 3.2 договору про спільну діяльність сторони погодили, що стороною-2 як замовником будівництва та керівником проекту може бути передано у вигляді сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, збудовані у межах спільної діяльності дитячий садочок, школу та/або будь-які інші споруди необхідні для розвитку інфраструктури населеного пункту.

5.15.Пунктом 5.3.11 договору про спільну діяльність передбачено обов`язок ЗАТ "Українська будівельна компанія" сплатити пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту в порядку та на умовах, що визначені цим договором, у тому числі додатковими угодами до цього договору.

5.16.Отже, умови договору свідчать про безпосередню участь позивача у забудові земельної ділянки у статусі замовника (а не особи, яка виконує його функції, про що скаржник помилково зазначає у касаційній скарзі), тобто наявність у нього повноважень щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) та обов`язку сплатити пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту в порядку та на умовах, що визначені цим договором, про що позивач, виконуючи умови договору, подав в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

5.17.З огляду на викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач, діючи свідомо, уклав з відповідачем спірний договір на підставі договору про спільну діяльність саме у статусі замовника забудови території, на підставі поданої ним заяви, що не суперечить пункту 4 статті 1, статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", адже він мав як намір, так і обов`язок забудови земельної ділянки разом з особами, яким належали права володіння та користування такою ділянкою, а також обов`язок сплати пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

5.18.При цьому, вищенаведені норми, про що вже зазначалось у пункті 5.6 цієї постанови, не пов`язують статус замовника з наявністю у останнього дозволу на будівництво, виданого саме на його ім`я як особи, яка подала заяву на укладення договору про участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, або з наявністю у нього права власності/користування щодо земельної ділянки під будівництвом, статусу забудовника чи з наявністю інших обставин, окрім легітимного наміру забудови земельної ділянки щодо якої особа подала відповідну заяву.

5.19.Колегія суддів зазначає, що сплата пайової участі має безпосередній і нерозривний зв`язок з будівництвом певного об`єкту будівництва і не залежно від особи, яка уклала відповідний договір про пайову участь (яка подала заяву і засвідчила намір забудови), саме будівництво об`єкту породжує обов`язок як укладення договору так і сплату пайового внеску.

5.20.Отже, наведене виключає наявність достатніх підстав для визнання недійсним правомірно укладеного спірного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, як органом місцевого самоврядування, так і позивачем як замовником будівництва.

5.21.Крім того, згідно зі статтею 528 ЦК виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов`язанні і застосовуються положення статей 512-519 цього Кодексу.

5.22.З аналізу положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не вбачається заборони власнику або користувачу земельної ділянки передавати обов`язок замовника будівництва іншій особі.

5.23.З урахуванням викладеного, колегія суддів зазначає, що в діях відповідача відсутні ознаки неправомірності, оскільки позивач сам подав заяву та прийняв на себе функції та обов`язки замовника будівництва, що виключає наявність підстав для визнання незаконним та скасування рішення Виконавчого комітету Крюківщинської сільської ради від 31.08.2017 №5/27 про укладення договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури с. Крюківщина, яке було свідомо реалізоване сторонами спору.

5.24.У постанові від 10.04.2019 у справі №390/34/17 Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду розтлумачив застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі non concedit venire contra factum proprium (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини лежить принцип добросовісності користування цивільними правами. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка особи, що не відповідає її попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

5.25.Застосовуючи принцип добросовісності щодо поведінки позивача у спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає, що позивач, який подав заяву для укладення з ним договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту як із замовником будівництва, уклав такий договір, реалізував намір забудови земельної ділянки спільно з іншими особами, з якими він попередньо уклав договір про спільну діяльність та взяв на себе зобов`язання замовника будівництва, який має сплатити пайову участь на розвиток інфраструктури населеного пункту, не може в подальшому (через шість років) заперечувати існування у нього статусу замовника та обґрунтовувати цим недійсність оспорюваних рішення ради та договору, при цьому навіть не зазначаючи про те, що мали місце протиправні дії представників ЗАТ "Українська будівельна компанія" щодо укладення договору про спільну діяльність та подання відповідної заяви до органу місцевого самоврядування.

5.26.Доводи позивача стосовно того, що оспорювані рішення та договір є незаконними, оскільки такі могли бути прийняті/укладені лише з замовником, який є власником або користувачем земельної ділянки, колегія суддів відхиляє, адже, як встановили суди попередніх інстанцій у цій справі, позивач діяв, спільно та від імені інших учасників будівництва об`єкту, зокрема, власника та орендаря земельної ділянки саме в статусі замовника.

5.27.При цьому позивач не доводить обставин того, що власник та/або користувач земельної ділянки заперечували проти того, щоб саме позивач здійснював керівництво спільним проектом будівництва, та набув статусу замовника у відносинах з органом місцевого самоврядування.

5.28.Сам факт чинності договору про спільну діяльність, у силу приписів статті 204 ЦК, належним чином підтверджує намір учасників будівництва взяти участь у розвитку інфраструктури населеного пункту та уповноваження позивача на вчинення відповідних дій у відносинах з органом місцевого самоврядування.

5.29.Зазначені обставини справи спростовують посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду де міститься аналіз того, хто може вважатися замовником будівництва, а також на те, що судами не досліджено питання наявності у позивача прав власника чи користувача земельної ділянки, яку забудовували, адже суди встановили, що позивач діяв спільно з такими особами у спірних правовідносинах у статусі замовника будівництва.

5.30.Також, колегія суддів зазначає, що аналіз норм статті 15 ЦК, статті 4 ГПК свідчить про те, що підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, якій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які підтверджували б наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

5.31.Однак, позивач належно не обґрунтував, яким чином обставини добровільного та свідомого укладення ним оспорюваного договору, за його ж ініціативою, на підставі чинного договору про спільну діяльність, порушує права позивача.

5.32.З огляду на викладене вище, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні.

6.Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та розподіл судових витрат

6.1.Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 236 ГПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2.Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3.Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 309 ГПК).

6.4.За результатами касаційного перегляду Судом не встановлено неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального чи порушення норм процесуального права. Оскаржувані судові рішення прийняті за результатами повного, всебічного та об`єктивного дослідження обставин справи і підстав для їх зміни чи скасування, за мотивів наведених у касаційній скарзі, Суд не вбачає.

6.5.З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства "Українська будівельна компанія" залишити без задоволення.

2.Постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 та рішення Господарського суду Київської області від 05.10.2023 у справі №910/5997/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Бакуліна

Судді О.А. Кролевець

В.І. Студенець