Постанова

від 29.08.2024 по справі 917/1781/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2024 року

м. Київ

cправа № 917/1781/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Мамалуй О. О. - головуючий, Кролевець О. А., Студенець В. І.,

за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024

у складі колегії суддів: Мартюхіна Н. О. - головуючий, Слободін М. М., Хачатрян В. С.

та на рішення господарського суду Полтавської області від 18.01.2024

суддя: Пушко І. І.

у справі № 917/1781/23

за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

позивачі: 1. Полтавська обласна військова адміністрація,

2. Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсайд Лайт"</a>,

третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів - акціонерне товариство "Українська залізниця",

про стягнення 2 579 615,10 грн,

за участю представників:

від позивача-1: не з`явилися,

від позивача-2: не з`явилися,

від відповідача: Кулішова О.Б.,

від третьої особи: не з`явилися,

від прокуратури: Яремчук А. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року заступник керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (позивачів): Полтавської обласної військової адміністрації (надалі - Полтавська ОВА) та Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України (надалі - Мінінфраструктури) звернувся з позовом до господарського суду, в якому просив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Вінсайд Лайт"</a> (надалі - ТОВ "Вінсайд Лайт") грошові кошти в сумі 2579615,10 грн, з яких: 1753587,12 грн - пені, 758238,30грн - інфляційних втрат, 67789,68грн - 3% річних, за невиконання останнім зобов`язань за договором від 30.03.2022 на постачання продовольчих товарів тривалого зберігання.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що всупереч умовам договору від 12.03.2022 відповідач невчасно здійснив поставку товару, тому на підставі п. 6.1 договору до ТОВ "Вінсайд Лайт" підлягають застосуванню штрафні санкції за період з 07.04.2022 по 09.06.2022 у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день затримки, які складають 1753587,12 грн.

Також, прокурор на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував та заявив до стягнення з відповідача 758238,30грн - інфляційних втрат та 67789,68грн - 3% річних, мотивуючи такі вимоги тим, що постачальник в порушення ч. 2 ст. 693 ЦК України та п. 6.8 договору починаючи з 07.04.2022 прострочив виконання грошового зобов`язання з повернення авансу в сумі 12887100,00 грн та безпідставно користувався чужими грошовими коштами.

Короткий зміст оскаржуваних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів і мотиви їх ухвалення

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 у справі №917/1781/23 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Вінсайд Лайт" на користь Державного бюджету України - 384361,00 грн пені. В іншій частині вимог в позові відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Вінсайд Лайт" на користь Полтавської обласної прокуратури 11530,83 грн судових витрат.

Господарський суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги прокурора є правомірними та за здійсненим судом перерахунком, підлягає стягненню пеня у загальній сумі 768721,99 грн, а не в сумі 1753587,12 грн, як зазначає прокурор.

При цьому, розглянувши клопотання відповідача про зменшення пені, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про наявністю підстав для застосування положень ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення суми пені на 50%, тобто до 384361,00 грн. В іншій частині вимог про стягнення пені в задоволенні позову відмовлено.

Місцевий господарський суд відмовив у стягненні з відповідача сум інфляційних втрат та 3% річних через відсутність підстав для їх нарахування на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний господарський суд погодився з висновками господарського суду першої інстанції.

Короткий зміст доводів та вимог касаційної скарги

Заступник керівника Харківської обласної прокуратури звернувся до Верховного Суд з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог прокурора про стягнення пені в сумі 384 361 грн, 67 789,68 грн - 3 % річних та 758 238,30 грн - інфляційних втрат, та в цій частині передати справу на новий розгляд до господарського суду Полтавської області.

Скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме ст. ст. 551, 625 ЦК України, щодо застосування права суду на зменшення розміру неустойки та підстав для нарахування та стягнення сум інфляційних втрат та 3% річних.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вінсайд Лайт» у відзиві на касаційну скаргу просить закрити касаційне провадження, відкрите з підстави п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, та відмовити в задоволенні касаційної скарги з підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а оскаржувану постанову апеляційного господарського суду залишити без змін. За доводами відповідача твердження прокурора про необхідність застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 є необґрунтованими з огляду на різні обставини справ. Також відповідач вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Обставини справи, встановлені господарськими судами попередніх інстанцій

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 185 "Про деякі питання здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану" між Полтавською обласною військовою адміністрацією (як замовником), акціонерним товариством "Укрзалізниця" (як платником) та ТОВ "Вінсайд Лайт" (як постачальником) був укладений договір на постачання продовольчих товарів, шляхом приєднання до його умов (надалі - договір).

На офіційному веб-сайті АТ "Укрзалізниця" за посиланням: https://us.gov.ua/about/procurement/ опублікований проект договору на постачання продовольчих товарів, форму та умови якого затверджено рішенням правління AT "Укрзалізниця" від 12.03.2022.

За умовами п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити замовнику продовольчі товари і пакувальні товари для їх фасування (надалі - товар (-и)), перелік, кількість, ціни та умови поставки яких зазначаються замовником у заявках (надалі - заявка), а замовник зобов`язується прийняти вказаний товар, а платник зобов`язується своєчасно забезпечити оплату за нього на умовах цього договору. Укладанням цього договору постачальник підтверджує, що товар належить постачальнику на праві власності, не переданий у заставу, не арештований, не має будь-якого іншого приватного або публічного обтяження і не є предметом позовних вимог третіх осіб, якщо інше додатково не узгоджено сторонами.

Обсяги поставки товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків та потреб замовника (п. 1.2. договору).

Загальна ціна (вартість) договору визначається виходячи із загальної вартості поставленого товару, на підставі підписаних сторонами (постачальником та замовником) первинних бухгалтерських документів (п. 2.1. договору).

Попередня оплата у розмірі 30 (тридцять) % вартості товару проводиться протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника (п. 2.2.1. договору).

Остаточний розрахунок за поставлений товар проводиться платником протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання платником від Міністерства аграрної політики та продовольства України сканованої копії рахунку за формою згідно з додатком 1 до цього Договору, оформленого належним чином та погодженого замовником та Міністерством аграрної політики та продовольства України, за умови наявності бюджетних коштів на поточних рахунках платника

Погодження остаточного розрахунку Міністерством аграрної політики та продовольства України здійснюється на підставі акта прийому-передачі товару та/або накладної (товарно-транспортної або залізничної), підписаних постачальником та замовником (п. 2.2.2. договору).

Товар повинен бути поставлений замовнику протягом 2 (двох) календарних днів з моменту отримання постачальником попередньої оплати, якщо інше не узгоджено сторонами додатково (п. 5.4. договору).

У разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому замовником, постачальник сплачує на зазначений у цьому договорі рахунок платника пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості непоставленого товару за кожний день затримки (п. 6.1. договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту здійснення Постачальником його акцепту і діє до 31.12.2022 включно, а в частині взаєморозрахунків ? до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 10.1. договору).

Сторони підтверджують, що вони усвідомлюють усі ризики пов`язані з виконанням умов цього договору, який укладається в умовах дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами) (п. 11.1. договору).

Пунктом 11.2 договору передбачено, що відповідно до умов ст. 634 Цивільного кодексу України цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання замовника та постачальника до всіх умов договору в цілому. Доказом повного та беззаперечного прийняття замовником усіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення замовником на адресу постачальника заявки, визначеної п. 1.1 цього договору. Доказом повного та беззаперечного прийняття постачальником всіх умов цього договору (акцептом) є факт направлення постачальником на адресу замовника письмового повідомлення про прийняття заявки замовника (рахунку на попередню оплату), визначеної п. 1.1 цього договору.

Як встановлено судом, на виконання договору Полтавською ОВА як замовником складено заявку від 30.03.2022 на закупівлю продовольчих товарів (відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.22 №328), а саме: макаронні вироби (Туреччина) у кількості 774000,00 кг.

Вказана заявка на постачання макаронних виробів складена 30.03.2022 та підписана уповноваженою особою Полтавської ОВА Фроловим С.О. У заявці визначена адреса доставки товару: УЗ Полтавська дирекція, Супрунівка (448408).

ТОВ "Вінсайд Лайт" (постачальник) виставив Полтавській ОВА (замовнику) рахунок на оплату №33 від 01.04.2022, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити замовнику товар, а саме: макаронні вироби (Туреччина) у кількості 774000 кг, ціною за кілограм 55,50 грн на загальну суму 42957000,00грн. У цьому ж рахунку визначена сума авансу в розмірі 30%, що складає 12887100грн.

Відповідно до платіжного доручення №589 (#949385076801) від 04.04.2022 АТ "Укрзалізниця" перерахувало ТОВ "Вінсайд Лайт" суму авансу в розмірі 12887100,00 грн. В графі "призначення платежу" платіжного доручення вказано: "передоплата по дог. на постач. продов. товарів тривал. зберіган з-но рахунку №33 від 01.04.2022 за бюджетною програмою 3101710 (КЕКВ 2620)".

У подальшому, ТОВ "Вінсайд Лайт" (постачальник) виставив Полтавській ОВА (замовнику) рахунок на оплату б/н від 30.06.2022, відповідно до якого постачальник зобов`язався поставити замовнику товар, а саме: макаронні вироби (Туреччина) у кількості 468000 кг, ціною за кілограм 55,50грн на загальну суму 25974000,00грн. У цьому ж рахунку зазначено, що аванс в розмірі 30% сплачено згідно з рахунком на оплату від 01.04.2022 №33, що складає 12887100 грн.

Відповідно до платіжного доручення №33342 (#1031424860801) від 03.08.2022 АТ "Укрзалізниця" перерахувало ТОВ "Вінсайд Лайт" кошти в розмірі 13086900,00 грн. В графі "призначення платежу" платіжного доручення вказано: "остаточна оплата по дог. на постач. прод. тов. трив. зберіг. зг рах №1 від 30.06.2022, ПКМУ 528 від 03.05.22, 3121150 (КЕКВ 2620)".

30.06.2022 замовником та постачальником був складений Акт приймання-передачі товару на загальну суму 25974000,00 грн, який підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Згідно з цим Актом прийому-передачі від 30.06.2022, Полтавською ОВА отримано від ТОВ "Вінсайд Лайт" макаронні вироби (Туреччина) в кількості 468000 кг, вартістю 55,50грн за 1 кг, на загальну суму 25974000,00 грн.

У пункті 2 вказаного акту зазначено, що підписанням цього акту сторони підтверджують факт поставки товару відповідно до умов договору та рахунку на оплату № 33 від 01.04.2022, в кількості вказаній в пункті 1 Акту, та засвідчують, що відповідно до п. 1.2. договору обсяг поставки товару зменшено залежно від потреб замовника до кількості вказаній в пункті 1 Акту.

Претензії щодо обсягу поставки товару відповідно до умов договору та рахунку на оплату №33 від 01.04.2022 в кількості вказаній в пункті 1 Акту в кожної із сторін відсутні (п. 3 Акту від 30.06.2022).

У період з 04.05.2022 по 09.06.2022 замовнику поставлений товар - макаронні вироби (Туреччина) на загальну суму 25974000 грн, що підтверджується видатковими накладними, які додані до позовної заяви, а саме: видаткова накладна № ОК-0000200 від 04.05.2022 на суму 1139304,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000201 від 04.05.2022 на суму 1160505,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000202 від 04.05.2022 на суму 1163835,00 грн; видаткова накладна № ОК-0000309 від 18.05.2022 на суму 1121100,00 грн; видаткова накладна №ОК-0000307 від 18.05.2022 на суму 174270,00 грн; видаткова накладна №ОК-0000499 від 18.05.2022 на суму 1147740,00 грн; видаткова накладна №ОК-0000558 від 18.05.2022 на суму 1147740,00 грн; видаткова накладна №ОК-0000559 від 30.05.2022 на суму 1154400,00 грн; видаткова накладна №ОК-0000560 від 30.05.2022 на суму 1147740,00 грн; видаткова накладна №ОК-0000561 від 30.05.2022 на суму 1147740,00 грн; видаткова накладна №ОК-0000562 від 31.05.2022 на суму 1147740,00 грн; видаткова накладна №ОК-0000563 від 31.05.2022 на суму 1147740,00 грн; видаткова накладна №ОК-0000565 від 01.06.2022 на суму 1165500,00 грн; видаткова накладна №ОК-0000566 від 01.06.2022 на суму 1165500,00 грн; видаткова накладна №ОК-0000612 від 06.06.2022 на суму 1165500,00 грн; видаткова накладна №ОК-0000613 від 06.06.2022 на суму 1165500,00 грн; видаткова накладна №ОК-0000615 від 06.06.2022 на суму 1165500,00 грн; видаткова накладна №ОК-0000616 від 06.06.2022 на суму 1165500,00 грн; видаткова накладна №ОК-0000617 від 06.06.2022 на суму 1165500,00 грн; видаткова накладна №ОК-0000618 від 08.06.2022 на суму 435675,00 грн; видаткова накладна №ОК-0000654 від 08.06.2022 на суму 1165500,00 грн; видаткова накладна №ОК-0000655 від 08.06.2022 на суму 1165500,00 грн; видаткова накладна №ОК-0000656 від 08.06.2022 на суму 1165500,00 грн; видаткова накладна №ОК-0000657 від 09.06.2022 на суму 1083471,00 грн.

Полтавська обласна прокуратура листом від 18.07.2023 за вих. №15/2-417вих-23 повідомила Полтавську ОВА про порушення інтересів держави у зв`язку з несвоєчасним виконанням ТОВ "Вінсайд Лайт", як постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, і наявності підстав для стягнення відповідних сум у судовому порядку.

У відповіді від 25.07.2023 №9898/1/01-52 Полтавська ОВА повідомила Полтавську обласну прокуратуру, що порушення договірних умов не відбулося та відсутні підстави для вжиття заходів до поновлення інтересів держави.

Також, Полтавською обласною прокуратурою листом від 07.09.2023 вих. №15/2-512вих-23 повідомлено Мінінфраструктури про порушення інтересів держави у зв`язку з несвоєчасним виконанням постачальником своїх договірних зобов`язань з постачання продовольчих товарів тривалого зберігання з метою задоволення нагальних потреб функціонування держави в умовах воєнного стану, і наявності підстав для стягнення відповідних сум в судовому порядку.

У відповіді від 12.09.2023 №15399/34/10-23 Мінінфраструктури зазначило, що не вживало заходів на захист інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом до ТОВ "Вінсайд Лайт", оскільки вважає, що не є стороною договору та не може заявляти позовних вимог.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор повідомив Полтавську ОВА та Мінінфраструктури листами від 19.09.2023 про прийняття рішення щодо реалізації прокурором представницьких повноважень шляхом звернення до господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Вінсайд Лайт" пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання договору поставки.

Враховуючи бездіяльність Полтавської ОВА та Мінінфраструктури щодо вжиття заходів досудового захисту інтересів держави та усунення виявлених порушень, прокурор звернувся з даним позовом до господарського суду Полтавської області про стягнення з ТОВ "Вінсайд Лайт" на користь Державного бюджету України 1753587, 12 грн пені, 758238, 30 грн інфляційних втрат та 67789, 68 грн 3% річних.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків місцевого господарського суду та господарського суду апеляційної інстанції

Предметом спору у цій справі є стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за трьохстороннім договором поставки, укладеним між Полтавською ОВА (замовником), АТ "Укрзалізниця" (платником) та ТОВ "Вінсайд Лайт" (постачальником).

Господарські суди попередніх інстанцій, задовольняючи частково позовну вимогу про стягнення пені, дійшли висновку про наявність підстав для її зменшення на 50%.

У касаційній скарзі прокурор посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій, зокрема, ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, стосовно застосування права суду на зменшення розміру неустойки. Зміст доводів касаційної скарги прокурора в цій частині зводиться до тверджень щодо помилковості висновку суду першої та апеляційної інстанції стосовно зменшення пені.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні норми також містить частина третя статті 551 ЦК України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положення частини третьої статті 551 ЦК України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків.

Тобто зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

Приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру пені фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

У справі, яка переглядається, вирішуючи питання зменшення пені, суди першої та апеляційної інстанції, врахувавши інтереси усіх сторін, виходили з того, що: замовник отримав товар відповідно до узгоджених умов договору, що підтверджується актом приймання-передачі та видатковими накладними, основне зобов`язання за договором виконане в повному обсязі; прострочення виконання зобов`язання є незначним; відсутні докази на підтвердження будь-яких негативних наслідків порушенням зобов`язання.

За таких обставин, з урахуванням ступеню виконання зобов`язання, зазначених обставин в їх сукупності та сталої практики Верховного Суду зі стягнення пені суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку про виключність обставин даної справи, що надає підстави для зменшення суми пені на 50 %.

З урахуванням наведеного, Суд відхиляє доводи прокурора щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій положень статті 233 ГК України та статті 551 ЦК України, якими передбачено можливість зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки суд, оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази в сукупності обґрунтовано визначив, що такі обставини є винятковими та достатніми для зменшення пені. Переоцінка цих обставин в силу визначених статтею 300 ГПК України меж перегляду справи судом касаційної інстанції не входить до компетенції Верховного Суду як суду права.

При цьому Верховний Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій.

Такий підхід є усталеним в судовій практиці, а відповідний висновок сформульований в постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22.

Аналіз висновків Верховного Суду стосовно підстав для зменшення розміру пені, зокрема у справах, на які послався прокурор (постанови Верховного Суду від 15.06.2022 № 922/2141/21, від 03.10.2019 у справі №914/2202/18, від 27.02.2019 у справі №910/9765/18, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 24.07.2019 у справі №911/1608/18, від 12.06.2019 у справі №910/10427/18, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18, від 06.09.2019 у справі №914/2252/18, від 27.09.2019 у справі №923/760/16, від 20.02.2020 у справі №910/7970/19, від 04.12.2018 у справі №916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 27.01.2020 у справі №916/469/19) свідчить, що з них не можна виокремити умови їх застосування окремо від специфічних обставин тих справ і застосувати у цій справі.

Верховний Суд у наведених справах не формулював висновків, які б певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду у питаннях зменшення розміру пені так, щоб тільки один варіант реалізації розсуду суду можна було вважати правильним. Тому відсутні підстави вважати, що у тих випадках, коли суд касаційної інстанції дійшов висновку про відсутність порушення норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права при реалізації судами власної дискреції, що тільки такий варіант реалізації дискреції слід вважати законним.

З огляду на викладене, Суд вважає, що суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано застосували у цій справі надане статтею 233 ГК України та частиною третьою статті 551 ЦК України право щодо зменшення розміру пені.

Крім того у касаційній скарзі прокурор посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема, частини другої статті 625 ЦК України стосовно підстав для нарахування та стягнення з Товариства сум інфляційних втрат та 3% річних, вказуючи на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування вказаних норм у подібних правовідносинах.

Положення частини другої статті 625 ЦК України встановлюють, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суди попередніх інстанцій із посиланнями на судову практику Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 625 ЦК України цілком обґрунтовано виходили з того, що правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Так, у силу положень частини другої статті 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Однак у спірних правовідносинах судами не встановлено обставин виникнення у відповідача зазначеного обов`язку щодо повернення суми попередньої оплати внаслідок прийняття товару замовником, що підтверджено матеріалами справи.

За таких встановлених обставин справи Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заявлених інфляційних втрат і 3% річних та не вбачає підстав для формування висновку щодо застосування частини другої статті 625 ЦК України, підстави для застосування якої не підтверджується встановленими обставинами справи.

Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла своє підтвердження під час здійснення касаційного провадження.

Щодо доводів товариства з обмеженою відповідальністю «Вінсайд Лайт» про необхідність закриття касаційного провадження, відкритого з підстави п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, Верховний Суд звертає увагу, що касаційну скаргу у даній справі подано лише з підстави касаційного оскарження, передбаченої п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно з частиною 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.

За таких обставин, доводи касаційної скарги не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова - без змін.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2024 та рішення господарського суду Полтавської області від 18.01.2024 у справі №917/1781/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. А. Кролевець

В. І. Студенець