Ухвала

від 02.09.2024 по справі 130/383/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

2 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 130/383/19

Провадження № 61-17184ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник)

на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 листопада 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника

у справі за позовом ОСОБА_2 (далі - позивачка) до Гніванської міської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення, і визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та

в с т а н о в и в :

1. У лютому 2019 року позивачка звернулася до суду з позовом, у якому просила:

- встановити факт, що ОСОБА_3 (далі - спадкодавець), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Жмеринці Жмеринського району Вінницької області, є рідним братом її діда - ОСОБА_4 , - який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Тарасівці Жмеринського району Вінницької області, а вона є двоюрідною онукою спадкодавця;

- визначити їй додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті спадкодавця.

2. 20 січня 2022 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив: встановив факт, що спадкодавець є рідним братом ОСОБА_4 , а позивачка - двоюрідною онукою спадкодавця; визначив останній додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання законної сили рішенням суду для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її двоюрідного діда-спадкодавця; вирішив питання про розподіл судових витрат.

3. 6 листопада 2023 року скаржник як особа, яка не брала участі у справі, подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Обґрунтував так: він є спадкоємцем після смерті спадкодавця; у провадженні суду є інші справи щодо спорів між скаржником і позивачкою з приводу спадкування майна спадкодавця; суд не залучив скаржника до участі у справі як відповідача, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

4. 13 листопада 2023 року Вінницький апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника на рішення суду першої інстанції. Мотивував так: 2 листопада 2023 року Вінницький апеляційний суд постановив ухвалу про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника на рішення суду першої інстанції, оскільки скаржник не є спадкоємцем спадкодавця, тобто рішення у цій справі не стосується його прав, свобод, законних інтересів та (або) обов`язків; вказана ухвала є чинною, у матеріалах справи немає належних і достатніх доказів того, що вона в установленому порядку оскаржена чи скасована.

5. 30 листопада 2023 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, зокрема, просив скасувати зазначену ухвалу апеляційного суду від 13 листопада 2023 року й «ухвалити нове рішення, яким справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції».

6. 29 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив вказану скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення тієї ухвали. Скаржник мав зазначити відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету; вказати дату отримання копії оскарженої ухвали суду апеляційної інстанції та надати докази, які це підтверджують.

7. 11 березня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою повернув скаржникові касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 листопада 2023 року, оскільки скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом.

8. 21 березня 2024 року скаржник отримав зазначену ухвалу, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0600255716384.

9. 5 квітня 2024 року скаржник повторно подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 листопада 2023 року. Просить: (1) поновити строк на її касаційне оскарження як пропущений із поважних причин; (2) скасувати зазначену ухвалу й «ухвалити нове рішення, яким справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції»; (3) зупинити дію рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 січня 2022 року у частині встановлення позивачці додаткового строку на прийняття спадщини.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник мотивував так: первинно він подав скаргу у визначений строк; ухвалу Верховного Суду від 29 січня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху передав адвокатові Когутницькому В. М., який недоліки цієї скарги не усунув, про що скаржник дізнався, коли отримав ухвалу Верховного Суду від 11 березня 2024 року про повернення касаційної скарги; він розірвав договір із цим адвокатом і 28 березня 2024 року уклав з іншим; оскільки строк на касаційне оскарження пропустив не з власної вини, а з вини представника, то вважав, що є підстави поновити йому цей строк.

10. 10 травня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення копії цієї ухвали. Скаржник мав: навести інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, додатково обґрунтувавши причини пропуску цього строку та необхідність його поновлення; доплатити 68,80 грн судового збору; відповідно до кількості інших учасників справи додатково подати суду по дві копії ордера на надання правничої (правової) допомоги, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката. Також скаржник мав пояснити, чому, отримавши 21 березня 2024 року копію ухвали Верховного Суду у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2024 року про повернення касаційної скарги, він зволікав із повторним її поданням.

11. 21 травня 2024 року скаржник надіслав до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу (вх. № 18156/0/220-24 від 27 травня 2024 року). Причини пропуску строку на касаційне оскарження та необхідність його поновлення обґрунтувавтак: з ухвалою Вінницького апеляційного суду від 13 листопада 2023 року він ознайомився в Єдиному державному реєстрі судових рішень 17 листопада 2023 року; первинно подав касаційну скаргу у строк, визначений законом; 29 січня 2024 року Верховний Суд постановив ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, копію якої скаржник передав адвокатові Когутницькому В. М., який недоліки цієї скарги не усунув, що підтверджує ухвала Верховного Суду від 11 березня 2024 року про повернення касаційної скарги; 20 березня 2024 року скаржник розірвав договір із цим адвокатом, проте останній документи йому повернув лише 27 березня 2024 року; 28 березня 2024 року скаржник уклав договір про надання правничої (правової) допомоги з адвокатом Крижанівським В. В. і передав йому документи, необхідні для написання касаційної скарги; у період з 29 березня 2024 року до 4 квітня 2024 року включно адвокат Крижанівський В. В. перебував у щорічній відпустці; 5 квітня 2024 року цей адвокат підготував касаційну скаргу, яку скаржник підписав і надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду.

До уточненої касаційної скарги скаржник додав: квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки від 21 травня № 0.0.3659695738.1 про доплату 68,80 грн судового збору; акт приймання-передачі документів у справі № 130/383/19 від 27 березня 2024 року, який склали адвокат Когутницький В. М. і скаржник; довідку від 20 травня 2024 року № 1, яку Крижанівський В. В. як адвокат і фізична особа-підприємець видав самому собі щодо перебування його у відпустці без збереження заробітної плати з 29 березня до 4 квітня 2024 року включно; ордер серії АВ № 1131876 від 20 травня 2024 року на надання правничої (правової) допомоги скаржникові адвокатом Крижанівським В. В.; копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення цього адвоката; дві копії уточненої касаційної скарги разом із додатками відповідно до кількості учасників справи.

12. 25 червня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою продовжив скаржнику на десять днів із дня вручення йому чи його адвокатові цієї ухвали строк на усунення недоліків касаційної скарги. Верховний Суд визнав неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження, які навів скаржник. З огляду на це він мав навести інші підстави для поновлення цього строку, додатково обґрунтувавши причини його пропуску та необхідність поновлення (пункти 9 і 10 зазначеної ухвали).

13. 26 липня 2024 року скаржник надіслав до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу (вх. № 26055/0/220-24 від 5 серпня 2024 року), у якій навів аналогічні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, які вказав раніше в уточненій касаційній скарзі (вх. № 18156/0/220-24 від 27 травня 2024 року). Додатково зауважив, що адвокат Крижанівський В. В. є особою з інвалідністю ІІ групи (підтверджує додана копія пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 ), тому вимушений періодично проходити реабілітацію, яка припала на 29 березня - 4 квітня 2024 року, коли адвокат перебував у відпустці.

14. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, які навів скаржник, є неповажними.

14.1. В ухвалі від 10 травня 2024 рокуВерховний Суд звернув увагу скаржника, що оскільки належного обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження скаржник не навів, слід навести інші підстави для поновлення цього строку, додатково обґрунтувати причини його пропуску та необхідність поновлення.

14.2. Скаржник мав обґрунтувати, чому після того, як Верховний Суд повернув йому касаційну скаргу 11 березня 2024 року, повторно її подав лише 5 квітня 2024 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду від 13 листопада 2023 року. Скаржник пояснив, що вперше подав касаційну скаргу своєчасно, але 11 березня 2024 року Верховний Суд повернув її через невиконання його адвокатом вимог ухвали про залишення без руху від 29 січня 2024 року; після того 28 березня 2024 року скаржник уклав договір про надання правової допомоги з іншим адвокатом, який перебував у відпустці з 29 березня до 4 квітня 2024 року, а 5 квітня 2024 року подав повторно касаційну скаргу.

14.3. В ухвалі від 25 червня 2024 рокуВерховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду застосував припис речення першого абзацу першого частини третьої статті 393 ЦПК України та вказав, що зазначені скаржником підстави пропуску строку на касаційне оскарження не є поважними. Зауважив, що скаржник не був позбавлений можливості самостійно подати касаційну скаргу чи укласти договір із тим адвокатом, який виконає доручення клієнта у встановлений законом строк. Перебування адвоката Крижанівського В. В. з 29 березня до 4 квітня 2024 року у відпустці також не є підставою для поновлення строку на касаційне оскарження.

14.4. Скаржник в уточненій касаційній скарзі, яку подав 26 липня 2024 року (вх. № 26055/0/220-24 від 5 серпня 2024 року), навів такі самі підстави, які зазначив в уточненій касаційній скарзі (вх. № 18156/0/220-24 від 27 травня 2024 року) на виконання ухвали Верховного Суду від 10 травня 2024 року і які суд уже визнав неповажними. Крім того, додав копію пенсійного посвідчення на підтвердження наявності в адвоката Крижанівського В. В. статусу особи з інвалідністю ІІ групи.

15. Касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу (частина третя статті 393 ЦПК України).

16. За змістом пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

17. Оскільки суд визнав неповажними підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, які навів скаржник, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

18. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права (частина четверта статті 10 ЦПК України).

18.1. Пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

18.2. Згідно з практикою ЄСПЛ право доступу до суду є невід`ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції (див. mutatis mutandis рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, § 36).

18.3. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов`язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (див. mutatis mutandis рішення від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland), заява № 28249/95, § 53).

18.4. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоби порушувати саму сутність цього права. Крім того, обмеження права доступу до суду не є сумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує легітимну мету і якщо відсутнє «пропорційне співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (див. mutatis mutandis рішення від 28 травня 1985 рокуу справі«Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, § 57; рішення від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, § 65).

18.5. Скаржник мав можливість навести аргументи та докази на користь його скарги. Право касаційного оскарження згідно з процесуальним законом обмежене, зокрема строком касаційного оскарження судових рішень. Це обмеження спрямоване на забезпечення виконання Верховним Судом завдання із забезпечення сталості та єдності судової практики у порядку та спосіб, визначені таким законом(частина перша статті 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Зазначена мета є легітимною.

18.6. Скаржник подав касаційну скаргу на ухвалу апеляційного суду з пропуском строку на касаційне оскарження. Належного обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження немає. Тому суд визнав наведені скаржником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. За таких умов обмеження на подання касаційної скарги є пропорційними вказаній легітимній меті та не порушують сутність права скаржника на доступ до суду.

Керуючись статтями 260, 261, 390, 393, 394 ЦПК України,

у х в а л и в :

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 13 листопада 2023 року про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_2 до Гніванської міської ради про встановлення фактів, що мають юридичне значення, і визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

2. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала цю скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко