Постанова

від 25.09.2024 по справі 130/383/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 130/383/19

Провадження № 61-17184св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,

учасниками якої є

позивачка - ОСОБА_1 (далі - позивачка),

відповідач- Гніванська міська рада Вінницького району Вінницької області (далі - відповідач),

про встановлення фактів, що мають юридичне значення, визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини

за участю особи, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2 (далі - скаржник)

за касаційною скаргою скаржника на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 2 листопада 2023 року про закриття апеляційного провадження, постановлену колегією суддів у складі Панасюка О. С., Берегового О. Ю., Шемети Т. М.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Коли позивачці був один рік, помер її дід по лінії батька. Останній помер, коли позивачці було чотири роки. З його родичами мати позивачки відносини не підтримувала. Позивачка дізналася, що у її діда був рідний брат (спадкодавець), після смерті якого відкрилася спадщина на земельну частку (пай), яку вона захотіла успадкувати. Проте не мала документів, які підтверджують родинний зв`язок її діда з його рідним братом. Нотаріус відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину, зокрема через пропуск строку для її прийняття. Тому позивачка звернулася до суду з вимогами встановити факти, що її дід і спадкодавець є рідними братами, а вона - двоюрідна онука спадкодавця, та визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини.

2. Суди розглядали справу неодноразово. Під час її нового розгляду суд першої інстанції ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив. Це рішення у частині визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини оскаржив до апеляційного суду двоюрідний племінник спадкодавця, який не брав участі у справі (вимоги до нього суд залишив без розгляду за заявою позивачки). Він зауважив, що суд вирішив питання про його права й обов`язки, оскільки в іншій справі є судове рішення, згідно з яким за скаржником визнане право на земельну частку (пай), яку хоче успадкувати позивачка. Апеляційний суд виснував, що скаржник не є спадкоємцем після смерті спадкодавця, тому закрив апеляційне провадження у справі.

3. Скаржник оскаржив ухвалу апеляційного суду про закриття апеляційного провадження. Стверджував, що право на земельну частку (пай), яку позивачка бажає успадкувати після смерті спадкодавця, належало дружині останнього, після смерті якої спадщину прийняла її рідна сестра, а після неї - батько скаржника, який був рідним братом дружини спадкодавця. Через це вважав, що визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини порушує його права.

4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на питання, чи порушує права особи, яка не є спадкоємцем спадкодавця та не брала участі у справі, рішення суду про визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця? Відповідь на це питання негативна. Виснував, що для того, аби вважати, що суд вирішив питання про права й обов`язки особи, яка не брала участі у справі такої категорії, необхідно встановити, що ця особа є спадкоємцем.

(2) Зміст позовної заяви

5. У лютому 2019 року позивачка звернулася до суду з позовом до скаржника та Потоківської сільської ради Жмеринського району Вінницької області (далі - Потоківська сільська рада), в якому просила:

(1) Встановити факти, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Жмеринці Вінницької області (далі - спадкодавець), був рідним братом її діда - ОСОБА_4 (далі - дід позивачки), який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Тарасівці Жмеринського району Вінницької області, а позивачка є двоюрідною онукою спадкодавця;

(2) Визначити їй додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті спадкодавця. Мотивувала так:

5.1. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її дід, а ІНФОРМАЦІЯ_3 - її батько - ОСОБА_5 (на той час позивачці було 4 роки). Після смерті батька її мати не підтримувала відносин із його родиною. Тому позивачка нічого про останню не знала.

5.2. Навесні 2017 року позивачці стало відомо про смерть 9 липня 2014 року спадкодавця - рідного брата діда по лінії батька. Після його смерті відкрилася спадщина, до якої ввійшло право на земельну частку (пай) площею 4,16 га у селі Потоки Жмеринського району Вінницької області (далі - земельна частка (пай)). Сусіди спадкодавця стверджують, що останній і дід позивачки були рідними братами, які народилися у росії.

5.3. Позивачка мала намір оформити право на спадщину після смерті спадкодавця. Тому у жовтні 2017 року подала до суду заяву про встановлення фактів родинних відносин за участю заінтересованих осіб - скаржника та Потоківської сільської ради.

5.4. 30 травня 2018 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області у справі № 130/2371/17 ухвалив рішення в порядку окремого провадження, згідно з яким за заявою позивачки встановив факт, що спадкодавець є рідним братом її діда, а вона - двоюрідна онука спадкодавця. Але 12 вересня 2018 року Апеляційний суд Вінницької області скасував це рішення та з огляду на наявність спору про право залишив без розгляду заяву про встановлення фактів родинних відносин.

5.5. 24 липня 2018 року - до скасування рішення від 30 травня 2018 року у справі № 130/2371/17 - нотаріус Жмеринської міської державної нотаріальної контори (далі - нотаріальна контора) прийняла постанову, згідно з якою відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті спадкодавця через пропуск строку для її прийняття та ненадання доказів постійного проживання разом зі спадкодавцем на момент його смерті.

5.6. Означені обставини стали підставою подання позову у справі № 130/383/19.

(3) Зміст судових рішень (первісний розгляд справи)

6. 7 червня 2019 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області ухвалив рішення про задоволення позову. Мотивував так:

6.1. Позивачка надала належні докази на підтвердження фактів родинних відносин.

6.2. Скаржник не спростував факт родинних відносин позивачки зі спадкодавцем, а лише вказав, що вона не довела, що не могла отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті спадкодавця через недоведеність її родинних відносин зі спадкодавцем.

6.3. Позивачка не знала про те, що в неї був двоюрідний дід по лінії батька, і про наявність спадкового майна після його смерті, бо її батько помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , коли їй було 4 роки.

7. 28 серпня 2019 року Вінницький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив рішення суду першої інстанції без змін. Навів аналогічні до останнього мотиви.

8. 16 червня 2021 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду прийняв постанову, згідно з якою задовольнив частково касаційну скаргу скаржника: скасував рішення та постанову судів попередніх інстанцій, а справу скерував на новий розгляд до суду першої інстанції. Мотивував так:

8.1. Крім позивачки, яка претендує на спадщину за законом після смерті спадкодавця, заяву про прийняття спадщини у визначений статтею 1270 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) строк подав скаржник, вказавши, що спадкодавець є його двоюрідним дядьком. Проте нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про прийняття спадщини через відсутність родинних відносин зі спадкодавцем.

8.2. У матеріалах справи відсутні докази родинних відносин скаржника та спадкодавця. 2 жовтня 2018 року Тиврівський районний суд Вінницької області ухвалив рішення у справі № 145/1039/18, згідно з яким встановив у порядку окремого провадження факт, що спадкодавець був двоюрідним дядьком скаржника. Проте 18 грудня 2018 року Вінницький апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою скасував це рішення та через наявність спору про право залишив без розгляду заяву скаржника про встановлення факту родинних відносин.

8.3. Суд першої інстанції не встановив належний склад відповідачів у справі, не перевірив, чи дійсно скаржник належить до кола спадкоємців за законом після смерті спадкодавця, і чи є належним відповідачем Потоківська сільська рада.

(4) Провадження у суді першої інстанції (новий розгляд справи)

9. 23 вересня 2021 року позивачка подала до суду заяву, у якій просила: (1) позовну заяву у частині вимог до скаржника залишити без розгляду; (2) замінити Потоківську сільську раду на Гніванську міську раду. Мотивувала так:

- скаржник подав заяву нотаріусу про прийняття спадщини після смерті спадкодавця на підставі рішення Тиврівського районного суду Вінницької області від 2 жовтня 2018 року у справі № 145/1039/18, яке 18 грудня 2018 року скасував апеляційний суд, тобто скаржник не прийняв спадщину;

- Гніванська міська рада є правонаступником Потоківської сільської ради, тому останню слід замінити.

10. 23 вересня 2021 року Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області постановив ухвалу, згідно з якою, зокрема, задовольнив заяву позивачки: позовну заяву у частині вимог до скаржника залишив без розгляду; замінив Потоківську сільську раду на Гніванську міську раду.

11. 20 січня 2022 року цей суд ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив: встановив факти, що спадкодавець є рідним братом діда позивачки, а остання - двоюрідною онукою спадкодавця; визначив їй додатковий строк тривалістю три місяці з дня набрання законної сили рішенням суду для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її двоюрідного діда-спадкодавця; вирішив питання про розподіл судових витрат. Мотивував так:

- родинні відносини позивачки зі спадкодавцем підтверджує сукупність досліджених судом доказів.

- відсутність у позивачки відомостей про ці відносини на час відкриття спадщини є поважною причиною пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини.

(5) Провадження в апеляційному суді (новий розгляд справи)

12. 27 вересня 2023 року скаржник подав апеляційну скаргу, у якій просив поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати рішення суду першої інстанції у частині визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини. Обґрунтував так:

- він не був залучений до участі у справі, хоча є спадкоємцем;

- 29 жовтня 2019 року Тиврівський районний суд Вінницької області ухвалив рішення у справі № 145/1641/19, згідно з яким, зокрема, визнав за скаржником право на земельну частку (пай), яку хоче отримати позивачка у порядку спадкування після смерті спадкодавця. Це право посвідчене сертифікатом серії НОМЕР_1 , зареєстрованим у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 16 травня 1997 року за № 370 у селі Потоки, КСП «Діброва», виданим за розпорядженням Жмеринської районної державної адміністрації Вінницької області від 11 березня 1997 року № 62 на ім`я ОСОБА_6 після смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 батька - ОСОБА_7 , - який успадкував це право після смерті своєї сестри - ОСОБА_8 , яка успадкувала земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_6 і померла ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

- причини пропуску строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця, які навела позивачка, не є поважними.

13. 4 жовтня 2023 року Вінницький апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою поновив скаржнику строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкрив апеляційне провадження у справі.

14. 19 жовтня 2023 року позивачка подала клопотання про закриття апеляційного провадження. Мотивувала так: скаржник не є спадкоємцем спадкодавця; єдиною спадкоємицею є позивачка; суд першої інстанції не вирішував питання про права та обов`язки скаржника.

15. 2 листопада 2023 року Вінницький апеляційний суд постановив ухвалу, згідно з якою закрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою скаржника на рішення суду першої інстанції. Мотивував так:

- скаржник не є спадкоємцем спадкодавця, тому рішення у справі не стосується його прав, свобод, законних інтересів та (або) обов`язків;

- у справі № 145/1641/19 суд не вирішив питання про спадкування скаржника після смерті спадкодавця;

- згідно з матеріалами спадкової справи єдиною спадкоємицею спадкодавця за законом є позивачка, що підтверджує довідка Першої Жмеринської державної нотаріальної контори від 7 жовтня 2022 року.

(6) Провадження у суді касаційної інстанції

16. 30 листопада 2023 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить: 1) скасувати ухвалу Вінницького апеляційного суду від 2 листопада 2023 року й «ухвалити нове рішення, яким справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції»; 2) зупинити дію рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 січня 2022 року щодо встановлення позивачці додаткового строку на прийняття спадщини.

17. 29 січня 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали.

18. 5 лютого 2024 року скаржник надіслав уточнену касаційну скаргу, в якій усунув недоліки.

19. 11 березня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою відкрив касаційне провадження на підставах, визначених в останньому абзаці частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), витребував справу із суду першої інстанції, відмовив у задоволенні заяви про зупинення дії рішення суду першої інстанції.

20. 18 вересня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

21. Скаржник мотивував касаційну скаргу так:

21.1. Скаржника не залучили до участі у справі, хоча він є спадкоємцем ОСОБА_8 , яка була рідною сестрою ОСОБА_6 і прийняла після неї спадщину. Позивачка претендує на майно спадкодавця, який був чоловіком ОСОБА_6 і мав обов`язкову частку у спадщині після її смерті. Земельна частка (пай) була оформлена на ім`я ОСОБА_6 . Право на цю земельну частку(пай)є спадковим майном після смерті спадкодавця. Тому рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 20 січня 2022 року безпосередньо впливає на права й інтереси скаржника як спадкоємця.

21.2. 29 жовтня 2019 року Тиврівський районний суд Вінницької області ухвалив рішення у справі № 145/1641/19, згідно з яким визнав за скаржником право на земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_7 , який успадкував це право після смерті своєї сестри ОСОБА_8 , а та успадкувала земельну частку (пай) після смерті ОСОБА_6 . Це рішення позивачка оскаржила в апеляційному суді.

21.3. Поважними причинами для надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути лише: відбування покарання в місцях позбавлення волі; необізнаність спадкоємця про наявність заповіту; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, у тому числі закордонними; перебування спадкоємця на строковій службі у складі Збройних Сил України (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17).

21.4. Якщо у спадкоємця не було перешкод для подання заяви, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то юридичні підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц).

21.5. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можна застосувати, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на конкретну ситуацію (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18, від 8 червня 2022 року у справі № 571/731/21, Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18).

(2) Позиції інших учасників справи

22. Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не подали.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

23. 11 березня 2024 року 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження на підставах, визначених в останньому абзаці частини другої статті 389 ЦПК України.

24. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

25. З огляду на вказаний припис Верховний Суд за загальним правилом переглядає оскаржені судові рішення у межах тих доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) Чи порушує права особи, яка не є спадкоємцем спадкодавця та не брала участі у справі, рішення суду про визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини після смерті спадкодавця?

26. Позивачка зазначала, що її дід і спадкодавець є рідними братами. Спочатку помер дід позивачки, а потім її батько (на момент смерті останнього їй виповнилося 4 роки). Після цього її матір не підтримувала жодних відносин із родичами батька. У 2017 році позивачка випадково дізналася про те, що в її діда був рідний брат - спадкодавець, - який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої ввійшло право на земельну частку (пай). Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини позивачка вважала незнання про особу спадкодавця, про відкриття спадщини після його смерті та звернення до нотаріуса й суду з метою встановлення фактів родинних відносин її діда зі спадкодавцем, а також останнього з нею.

27. Первісно позивачка визначила відповідачами скаржника та Потоківську сільську раду. Суди розглядали справу неодноразово. Після скасування Верховним Судом судових рішень судів попередніх інстанцій і скерування справи на новий розгляд до суду першої інстанції для з`ясування питання про те, чи є скаржник належним відповідачем у справі з огляду на відсутність доказів про його родинний зв`язок зі спадкодавцем, позивачка подала заяву про залишення її позову без розгляду у частині вимог до скаржника та про заміну Потоківської сільської ради на її правонаступника - Гніванську міську раду. Суд задовольнив цю заяву, а надалі задовольнив позов.

28. На рішення суду у частині визначення позивачці додаткового строку для прийняття спадщини скаржник подав апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі у справі і щодо якої суд вирішив питання про її права й обов`язки. За цією скаргою апеляційний суд відкрив апеляційне провадження. Про закриття останнього позивачка подала клопотання. Мотивувала тим, що суд першої інстанції не вирішував питання про права й обов`язки скаржника. Встановивши, що скаржник не є спадкоємцем спадкодавця, апеляційний суд закрив апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Виснував, що рішення суду першої інстанції не порушує права скаржника. Вважав, що у рішенні Тиврівського районного суду Вінницької області від 29 жовтня 2019 року у справі № 145/1641/19, яке скаржник просив врахувати під час апеляційного розгляду, питання про спадкування скаржника після смерті спадкодавця суд взагалі не вирішував.

29. Скаржник не погодився із висновком апеляційного суду. Стверджував, що право на земельну частку (пай), яку позивачка має намір оформити на себе у порядку спадкування після смерті спадкодавця, насправді, належала дружині спадкодавця, після смерті якої спадщину прийняла її сестра - ОСОБА_8 . Догляд за останньою протягом останнього року її життя здійснював батько скаржника - ОСОБА_7 . Скаржник прийняв спадщину після смерті свого батька. Вважає очевидним те, що суд першої інстанції, визначивши позивачці додатковий строк для прийняття спадщини після смерті спадкодавця, вирішив питання про право скаржника на земельну частку (пай).

30. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з аргументами скаржника. Останній не є спадкоємцем саме після смерті спадкодавця. Тому відсутні підстави вважати, що суд першої інстанції, який визначив позивачці додатковий строк для прийняття спадщини, вирішив питання про права й обов`язки скаржника. Апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про закриття апеляційного провадження, вважаючи, що рішення суду першої інстанції не зачіпає права скаржника, проте помилково у мотивувальній частині ухвали додатково зазначив, що суд у рішенні від 29 жовтня 2019 року в справі № 145/1641/19не вирішив питання про спадкування скаржника після смерті спадкодавця.

31. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (частина третя статті 18 ЦПК України).

32. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (частина перша статті 17 ЦПК України).

33. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦПК України).

34. Частина перша статті 352 ЦПК України визначає дві групи осіб, які мають процесуальне право на апеляційне оскарження судового рішення: учасники справи; особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їхніх прав, інтересів та (або) обов`язків (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 5 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17).

35. На відміну від оскарження судового рішення учасником справи, незалучена до участі у справі особа має довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору, обґрунтувати те, що суд вирішив питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним і безумовним, а не ймовірним. Інакше кажучи, судове рішення, яке оскаржила незалучена до участі у справі особа, має безпосередньо стосуватися її прав, інтересів та обов`язків. Тобто суд повинен (а) розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи і прийняття рішення судом першої інстанції є такий скаржник, або (б) у цьому рішенні є судження про права й обов`язки скаржника у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийняте про права й обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині є висновки суду про права й обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині суд прямо вказав про такі права й обов`язки. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, незалучених до участі у справі, але й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок скаржника зі сторонами спору не можна брати до уваги (див. постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 160/4130/19 від 12 березня 2020 року).

36. Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

37. Особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють їхні права та/або обов`язки, або породжують для особи юридичні наслідки. Вирішення питання про те, чи стосується прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі у справі, рішення суду першої інстанції, є першочерговим для апеляційного суду. Виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права й інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями переглянути по суті рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Якщо він встановить, що рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів особи, яка звернулася із апеляційною скаргою, апеляційне провадження слід закрити, а рішення суду першої інстанції не можна переглядати по суті (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 липня 2022 року у справі № 209/1817/19-ц).

38. Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

39. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

40. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).

41. Позов спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини, про визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини безпосередньо стосується прав, свобод, інтересів та (або) обов`язки спадкоємця, який спадщину прийняв, а тому належними відповідачами у спорах про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є спадкоємці, які прийняли спадщину. За відсутності таких спадкоємців відповідачем виступає територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 3 червня 2020 року у справі № 297/2591/14-ц, від 30 вересня 2020 року у справі № 361/1953/18, від 16 червня 2021 року у справі № 130/383/19).

42. Під час вирішення питання про те, хто є спадкоємцями за законом, необхідно враховувати такі юридичні факти як родинні відносини (кровна спорідненість), шлюбні відносини, усиновлення (удочеріння), перебування на утриманні спадкодавця (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 жовтня 2022 року у справі № 755/7730/16).

43. Суди першої й апеляційної інстанцій встановили такі обставини:

43.1. ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася позивачка. Її дівоче прізвище - ОСОБА_9 , після укладення шлюбу - ОСОБА_10 . Батьком позивачки є ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Дідом позивачки є ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

43.2. Спадкодавець, який, як установив суд першої інстанції, є рідним братом діда позивачки, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

43.3. Згідно із сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ВН № 0150492 від 3 квітня 1997 року спадкодавцю належить таке право на земельну частку (пай) КСП «Діброва» Жмеринського району Вінницької області розміром 4,16 умовних кадастрових гектарів.

43.4. 10 жовтня 2016 року скаржник подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті спадкодавця, на підставі якої заведена спадкова справа № 248/2016. У тій заяві вказав, що є єдиним спадкоємцем після смерті спадкодавця (т. 1, а. с. 41, 44, 45).

43.5. 24 липня 2018 року державний нотаріус нотаріальної контори прийняла постанову про відмову позивачці у вчиненні нотаріальних дій - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті спадкодавця - через те, що вона пропустила строк, визначений статтею 1270 ЦК України, і не надала доказів постійного проживання разом зі спадкодавцем (т. 1, а. с. 18).

43.6. 29 жовтня 2019 року Тиврівський районний суд Вінницької області ухвалив рішення у справі № 145/1641/19, згідно з яким, зокрема, визнав за скаржником право на земельну частку (пай), яке згодом у цій частині скасував апеляційний суд та ухвалив нове - про відмову у задоволенні позову.

43.7. Згідно з довідкою завідувача Першої Жмеринської державної нотаріальної контори від 7 жовтня 2022 року № 294.01-16 «Про коло спадкоємців» єдиною спадкоємицею за законом майна, яке залишилося після смерті спадкодавця, є його двоюрідна онука - позивачка (т. 2, а. с. 128).

44. Метою звернення позивачки до суду було оформлення спадщини після смерті двоюрідного діда-спадкодавця. Тому вона просила встановити факти відповідних родинних відносин і визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини. Суд першої інстанції ухвалив рішення про задоволення її позову, яке скаржник оскаржив до апеляційного суду у частині задоволених вимог про визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Апеляційний суд закрив апеляційне провадження, бо вважав, що суд першої інстанції не вирішив питання про права й обов`язки скаржника.

45. Висновок апеляційного суду про закриття апеляційного провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України є обґрунтованим з огляду на те, що, визначивши позивачці як єдиній спадкоємиці додатковий строк для прийняття спадщини, суд першої інстанції не вирішував питання про права й обов`язки скаржника, який не є спадкоємцем після смерті спадкодавця (є спадкоємцем іншої особи). Доводів, які би дали підстави вважати його спадкоємцем саме спадкодавця, у касаційній скарзі немає.

46. Проте Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з апеляційним судом у тому, що однією з підстав для закриття апеляційного провадження є те, що в рішенні від 29 жовтня 2019 року у справі № 145/1641/19 суд не вирішував питання про спадкування скаржника після смерті спадкодавця. Підставою закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою скаржника є виключно те, що останній не є спадкоємцем після смерті спадкодавця, тобто не є особою, про права й обов`язки якої суд першої інстанції вирішив питання у справі № 130/383/19. Тому висновок щодо рішення суду від 29 жовтня 2019 року у справі № 145/1641/19 слід виключити з мотивувальної частини оскарженої ухвали апеляційного суду.

47. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про необхідність урахування висновків щодо застосування норм права, сформульованих у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 30 червня 2020 року у справі № 431/5782/17, від 13 грудня 2018 року у справі № 459/295/16-ц, від 25 травня 2022 року у справі № 459/2973/18, від 8 червня 2022 року у справі № 571/731/21, Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16, від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, оскільки вони стосуються поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини. Тоді як предметом касаційного оскарження є ухвала апеляційного суду про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі. Інакше кажучи, закриваючи апеляційне провадження, апеляційний суд не мав перевіряти наявність чи відсутність підстав для застосування частини третьої статті 1272 ЦК України; тому наведені скаржником висновки Верховного Суду незастосовні для перевірки дотримання апеляційним судом норм процесуального права.

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

48. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд (пункти 1 і 3 частини першої статті 409 ЦПК України).

49. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 410 ЦПК України).

50. Суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частини перша та четверта статті 412 ЦПК України).

51. З урахуванням наведених висновків щодо застосування норм права Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційну скаргу скаржника слід задовольнити частково: ухвалу апеляційного суду змінити у мотивувальній частині, виключивши висновок про те, що у рішенні від 29 жовтня 2019 року у справі № 145/1641/19 Тиврівський районний суд Вінницької області не вирішував питання про спадкування скаржника після смерті спадкодавця; в іншій частині оскаржену ухвалу залишити без змін.

(3.2) Щодо судових витрат

52. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

53. З огляду на висновок щодо суті касаційної скарги судові витрати за розгляд справи у суді касаційної інстанції слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 2 листопада 2023 року змінити у мотивувальній частині, виключивши висновок про те, що у рішенні від 29 жовтня 2019 року у справі № 145/1641/19 Тиврівський районний суд Вінницької області не вирішував питання про спадкування ОСОБА_2 після смерті ОСОБА_3 .

3. Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 2 листопада 2023 року в іншій частині залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. КратСудді Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко