Рішення

від 28.08.2024 по справі 730/440/22

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/440/22

Провадження № 2/730/22/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2024 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Данько О.В.

з участю секретарів судового засідання Граб С.О., ОСОБА_1

позивача ОСОБА_2

представників позивача адвокатів Лук`яненко Р.В., Дорошенка Г.М.

представника відповідача та третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору адвоката Луєнка Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзна у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Приватне підприємствоСоюз+, про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності у майні спільної сумісної власності та виділ частки в натурі у спільному сумісному майні; позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного підприємстваСоюз+ провизнання правочинунедійсним;позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Приватного підприємства Союз+ до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності, -

У С Т А Н О В И В :

1. Описова частина

Стислий виклад позицій учасників справи

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 у якому просить:

- визнати нежиле приміщення магазин, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 загальною площею 77 кв.м. об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;

- визнати за ним право приватної власності на 1/2 частину вказаного нежилого приміщення магазину, скасувавши рішення №28180087 від 11.02.2016 приватного нотаріуса Ніжинського районного нотаріального округу Лиман Т.О. про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежиле приміщення, магазин за ОСОБА_3 .

- поділити в натурі нежиле приміщення, магазин, виділивши йому частину вказаного нежилого приміщення магазину.

- стягнути з відповідачки судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 16.11.2010 він перебував у шлюбі з відповідачкою по справі. У цей період ними за спільні кошти було придбане нежитлове приміщення магазин загальною площею 77 кв. м. З його згоди, договір купівлі продажу був оформлений на відповідачку та зареєстроване за нею право власності на вказане нерухоме майно. У зв`язку з погіршенням сімейних стосунків він звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу та запропонував поділити магазин. ОСОБА_3 відмовилась, посилаючись на те, що магазин є виключно її власністю.

ОСОБА_3 подала відзив на вказану позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 , оскільки спірне нежитлове приміщення, (магазин), передане до статутного капіталу ПП «СОЮЗ+», яке за своєю правовою природою є товариством з обмеженою відповідальністю, тому об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є частка в статутному капіталі цього підприємства, а не зазначене конкретне майно, яке, в даному випадку, не підлягає поділу в натурі між сторонами.

ПП Союз+, як третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, звернулось із позовом до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 , у якому просить визнати за ним право власності на нежиле приміщення магазин, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Вказує, що вказане приміщення магазину є об`єктом комерційного призначення і було придбане подружжям для здійснення підприємницької діяльності. З цією метою 19.09.2016 року створено ПП Союз+ засновником якого, відповідно до статуту, є відповідачка ОСОБА_3 . На підставі договору оренди (найму) нерухомого майна №1 від 03.10.2016 приміщення було передане у користування підприємства для здійснення підприємницької діяльності в інтересах сім`ї. Надалі відповідачка, як засновник підприємства, прийняла рішення №2 від 11.08.2022 про внесення вказаного приміщення до складу статутного капіталу підприємства та у зв`язку з цим збільшення статутного капіталу до 22100 грн., а також про зміну юридичної адреси підприємства. У зв`язку з цими змінами, було затверджено нову редакцію статуту ПП Союз+ від 11.08.2022. Оскільки нежитлове приміщення було передане до статутного капіталу вищевказаного підприємства, яке за своєю правовою природою є товариством з обмеженою відповідальністю, то об`єктом права спільної сумісної власності подружжя є частка у статутному капіталі цього підприємства, а не зазначене конкретне майно, яке у цьому випадку не підлягає поділу в натурі між сторонами, оскільки є власністю підприємства. Водночас, ОСОБА_2 претендує на частку у нежилому приміщенні з виділом її в натурі. У вказаній справі ухвалою суду від 28.09.2022 про забезпечення позову накладений арешт на приміщення магазину, а тому ПП Союз+ не має можливості здійснити державну реєстрацію речового права на вказане нерухоме майно.

ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву ПП Союз+ у якому просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що спірне нежитлове приміщення є спільним сумісним майном подружжя та передане ОСОБА_3 до статутного капіталу ПП «Союз+» без його згоди у період, коли у суді розглядалася справа про розірвання шлюбу між ними. Вважає, що таким чином, ОСОБА_3 намагалася уникнути розподілу спірного приміщення, оскільки з часу придбання приміщення і до його передачі до статутного фонду приватного підприємства пройшов значний проміжок часу, протягом якого ОСОБА_3 не здійснювала кроків по передачі цього приміщення до статутного капіталу підприємства. При укладенні правочину - передачі нежитлового приміщення до статутного капіталу ПП «СОЮЗ+» порушені вимоги ч.1 ст.203 ЦК України щодо відповідності цього правочину вимогам ЦК України, а саме вимогам ч.2 ст.369 ЦК України. Рішення засновника ПП «СОЮЗ+» № 2 від 11.08.2022, у частині внесення до статутного капіталу ПП «СОЮЗ +» житлового приміщення є назаконним, оскільки підстави внесення вказаного приміщення до статутного фонду не відповідають вимогам ч.2 ст.369 ЦК України та порушують майнові права ОСОБА_2 , про що було достовірно відомо ОСОБА_3 під час прийняття вказаного рішення. Крім того, є незаконними зміни до Статуту ПП «СОЮЗ+» в частині збільшення статутного капіталу за рахунок передачі спірного нежитлового приміщення.

Також, ОСОБА_2 звернувся із позовом до ОСОБА_3 , ПП «Союз+» про визнання правочину недійсним, у якому просить:

- визнати недійсним рішення загальних зборів ПП «СОЮЗ +» від 11 серпня 2022 року, в частині внесення до статутного капіталу ПП «СОЮЗ+» нежитлового приміщення за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 77 кв.м.;

- визнати недійсним акт прийому-передачі від 11 серпня 2022 року ОСОБА_3 до статутного капіталу ПП «Союз+» нежитлового приміщення (магазину);

- визнати недійсними Статут ПП «Союз+» в редакції від 11.08.2022 в частині створення статутного капіталу за рахунок передачі ОСОБА_3 до статутного капіталу обєкту нерухомого майна - нежитлового приміщення ;

- скасувати державну реєстрацію змін до юридичної особи ПП «СОЮЗ +» від 5 жовтня 2022 року 1000421070006000767 пов`язану зі зміною розміру статутного (складеного капіталу (пайового фонду) юридичної особи, здійснену реєстратором Височанської сільської ради Ніжинського району Чернігівської області Заєвською В.П.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що після подачі ним позову до ОСОБА_3 про розподіл майна він із поданих ОСОБА_3 документів дізнався, що в процесі судового провадження про розірвання шлюбу відповідачка 11.08.2022 прийняла рішення про внесення нежитлового приміщення магазину, що є спільним майном подружжя до складу статутного капіталу ПП «СОЮЗ+», засновником якого вона являється, змінила юридичну адресу підприємства, склала та підписала з обох сторін відповідний акт приймання-передачі майна, провела державну реєстрацію змін до юридичної особи, проте не встигла здійснити реєстрацію прав власності на це нежитлове приміщення за ПП «СОЮЗ+». Вважає, що зазначене спірне нерухоме майно до статутного фонду ПП «СОЮЗ+» ОСОБА_3 внесла без його згоди як співвласника цього майна, при цьому відповідачка діяла не в інтересах сім`ї, а намагалася таким чином уникнути його розподілу, що суперечить вимогам ст.60, 61, 65 СК України, ст.369 ЦК України.

У відзиві на вказану позовну заяву ОСОБА_3 просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що спірне нежитлове приміщення є об`єктом комерційного призначення і було придбане для здійснення підприємницької діяльності. Невдовзі після придбання 08.02.2016 вказаного нерухомого майна, вона здійснила державну реєстрацію ФОП 24.03.2016 за видами економічної діяльності: 47.11 роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (основний) та 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладами для автотранспортних засобів. ОСОБА_2 як ФОП не реєструвався і підприємницької діяльності у встановленому порядку не здійснював. Після реєстрації як ФОП ОСОБА_3 розпочала підприємницьку діяльність у вищевказаному приміщенні магазину. У вересні 2016 року подружжя прийняло спільне рішення про доцільність здійснення підприємницької діяльності в магазині зі створенням юридичної особи (приватного підприємства). У зв`язку з цим 19.09.2016 було створене та зареєстроване ПП «СОЮЗ+», засновником та керівником якого в установчих документах буде виступати ОСОБА_3 , що й було відображено у п. 1.1. Статуту приватного підприємства, затвердженого 19.09.2016. Після створення приватного підприємства його діяльність була розпочата саме в спірному нежитловому приміщенні магазину. Вона припинила свою діяльність як фізична особа-підприємець 23.12.2016. З 07.11.2016 по 26.09.2022 підприємство використовувало працю найманих працівників на посаді продавця продовольчих товарів в магазині під однойменною назвою «СОЮЗ+» у спірному нежитловому приміщенні. Підприємством регулярно одержувалися ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у спірному приміщенні магазину, було придбано та орендовано значний обсяг обладнання, постійно купувався для продажу в магазині товар у широкому асортименті. Оскільки нежитлове приміщення було придбане для використання у підприємницькій діяльності і позивачем ОСОБА_3 невдовзі після його придбання прийнято рішення про здійснення такої діяльності у формі приватного підприємства зі створенням юридичної особи, а сама діяльність була пов`язана саме з цим приміщенням та фактично заснована і здійснювалася на його базі, ОСОБА_3 у межах своїх статутних повноважень та у відповідності до положень чинного законодавства було прийнято рішення № 2 від 11.08.2022 про внесення до складу статутного капіталу ПП «Союз+» цього нерухомого майна та збільшення у зв`язку з цим розміру статутного капіталу підприємства до 22100 грн. Вказаним рішенням також було змінено юридичну адресу підприємства на адресу АДРЕСА_1 . У зв`язку з внесенням змін до статутного капіталу підприємства та адреси його місцезнаходження, було затверджено нову редакцію статуту ПП «СОЮЗ+» від 11.08.2022. Зазначене нежитлове приміщення передане до статутного капіталу підприємства згідно акту прийому-передачі майна до статутного капіталу ПП «СОЮЗ+» від 11.08.2022. Вказані зміни були зареєстровані в установленому порядку. Станом на той час у Борзнянському районному суді Чернігівської області розглядалася справа за позовом позивача до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. За ухвалою суду від 13.07.2022 провадження у справі було зупинене за клопотанням ОСОБА_2 для надання строку для примирення. ОСОБА_3 надала згоду на надання строку на примирення, оскільки дійсно вважала, що таке примирення можливе і шлюб вдасться зберегти. Однак, саме внаслідок поведінки позивача вона зрозуміла марність намагань зберегти сім`ю. Отже, станом на 11.08.2022 провадження про розірвання шлюбу було зупинене, а сторони намагалися примиритися, що вказує на необґрунтованість та припустимий характер твердження позивача про те, що ОСОБА_3 діяла не в інтересах сім`ї та намагалася таким чином уникнути розподілу спірного приміщення. Всі свої доходи подружжя одержувало саме від діяльності ПП «СОЮЗ+», створеного на основі спірного приміщення магазину, доки у позивача не виникло претензій на поділ в натурі приміщення магазину цього підприємства. Внесення спірного приміщення до статутного капіталу підприємства фактично відбулося ще у 2016 році, коли на основі цього приміщення за взаємною згодою подружжя було створено ПП «СОЮЗ+». 11.08.2022 відбулося лише юридичне оформлення правовідносин, які між подружжям та цим підприємством склалися і тривали ще з вересня 2016 року.

Також, зазначає, що оскаржуване рішення загальних зборів є актом ненормативного характеру (індивідуальним актом), тобто офіційним письмовим документом, що породжує певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин та мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин. Підставами для визнання цього правового акта індивідуальної дії (ненормативного акта) незаконним (недійсним) є невідповідність його вимогам чинного на час його видання (затвердження) законодавства, в тому числі Конституції України, та/або визначеній законом компетенції органу, який видав (затвердив) цей акт. Чинним законодавством не передбачено такого способу захисту права власності, як визнання недійсними рішення загальних зборів суб`єкта підприємницької діяльності і положень його статутних документів. Такий висновок узгоджується зі сталою практикою Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 916/375/17, від 27.03.2018 у справі № 904/9431/15, від 06.03.2019 у справі № 916/474/18, від 20.03.2019 у справі № 906/37/18).

Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, зазначивши, що спірне приміщення магазину є набуте під час перебування у шлюбі з відповідачкою, а тому підлягає розподілу по частині кожному.

Представники позивача позовні вимоги підтримали, зазначивши, що спірне приміщення було передане до статутного капіталу ПП Союз+ без згоди позивача, акт прийому-передачі вказаного приміщення до статутного капіталу ПП «Союз+» складений не на нотаріальному бланку, як того вимагає Закон України «Про нотаріат» та Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», а тому є недопустимим доказом по справі. Рішення про передачу майна, що належить до спільної власності подружжя прийняте відповідачкою без згоди позивача та з метою уникнення розподілу вищевказаного майна.

Відповідачка ОСОБА_3 була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, проте у судове засідання не з`явилася, про причини неявки не повідомила.

Представник ОСОБА_3 та ПП «Союз+» адвокат Луєнко Ю.В. позов третьої особи підтримав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 . Зазначив, що передавши спірне майно до статутного капіталу ПП «Союз+» ОСОБА_3 діяла в інтересах сім`ї. Реєстрація змін відбулася, рішення державного реєстратора не оскаржене, тому майно внесене до статутного капіталу правомірно. ОСОБА_2 має право на частку у статутному капіталі підприємства, тому обраний ним спосіб захисту є неналежним. Також, зазначив, що у разі якщо суд дійде висновку про задоволення позову ОСОБА_2 та поділу спірного приміщення магазину внатурі, то ОСОБА_3 просить виділити їй частину приміщення, яке на схемі заштриховане косими лініями та знаходиться з правої сторони від входу, саме такий варіант поділу сприятиме діяльності підприємства, оскільки у іншій частині приміщення відсутні необхідні комунікації.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою судді Борзнянського районного суду Чернігівської області від 16.09.2022 позовна заява прийнята до розгляду, відкрите загальне позовне провадження у справі й призначене підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 03.06.2024 закрите підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду по суті.

2. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин та оцінка аргументів і доказів учасників справи.

Заслухавши поясненняпозивача,представників сторін,свідків,дослідивши письмовідокази усправі судустановив,що з16.10.2010 по 20.09.2022 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу між сторонами було відкрите 14.06.2022. Ухвалою суду від 13.07.2022 за клопотанням ОСОБА_2 провадження у справі було зупинене, сторонам наданий строк для примирення два місяці. Ухвалою суду від 15.08.2022 провадження у справі поновлене та призначене судове засідання. Рішенням Борзнянського районного суду від 19.08.2022 шлюб між сторонами розірваний.(а.с. 13, 97-99, 187-189 тому 1)

У період шлюбу, на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 08.02.2016, посвідченого приватним нотаріусом Борзнянського районного нотаріального округу Чернігівської області Лиман Т.О., та зареєстрованого в реєстрі за № 13, ОСОБА_3 придбала нежитлове приміщення, магазин, загальною площею 77 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . ЇЇ чоловік ОСОБА_2 надав згоду на укладення вказаного договору, що було посвідчено у нотаріальному порядку. На підставі вказаного договору купівлі-продажу, право власності на вказане майно було зареєстроване за ОСОБА_3 у встановленому законом порядку. (а.с. 14-21 тому 1)

У період з 24.03.2016 по 23.12.2016 ОСОБА_3 була зареєстрована як фізична-особа підприємець. (а.с. 130-134 тому 2)

19.09.2016 ОСОБА_3 засноване ПП «СОЮЗ+», яке діє на основі приватної власності засновника. Юридична адреса підприємства АДРЕСА_2 . (а.с. 56-69 тому 1)

На підставі договору оренди (найму) нерухомого майна № 1 від 03.10.2016 нежитлове приміщення, магазин, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 було передане у володіння та користування ПП «СОЮЗ+». (а.с. 70-74 тому 1)

11.08.2022 ОСОБА_3 , як засновником ПП «СОЮЗ+», було прийняте рішення № 2 про внесення до складу статутного капіталу ПП «СОЮЗ +» нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення, магазину, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та збільшення у зв`язку з цим розміру статутного капіталу підприємства до 22100 грн. Вказаним рішенням також було змінено юридичну адресу підприємства на адресу АДРЕСА_3 .(а.с. 75-76 тому 1).

У зв`язку з внесенням змін до статутного капіталу підприємства та адреси його місцезнаходження, було затверджено нову редакцію статуту ПП «СОЮЗ+» від 11.08.2022. (а.с. 77-89 тому 1).

Спірне нежитлове приміщення передане до статутного капіталу ПП «Союз+» згідно акту приймання передачі від 11.08.2022, складеного у простій письмовій формі, підписаного ОСОБА_3 з обох сторін як власником майна та як представником ПП «Союз+».(а.с. 120 тому 1)

Вказані зміни 05.10.2022 були зареєстровані державним реєстратором Височанської сільської ради Ніжинського району Заєвською В.П., що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.10.2022.(а.с. 121 -126 тому 1)

З 07.11.2016 по 26.09.2022 ПП «Союз+» використовувало працю найманих працівників на посаді продавця продовольчих товарів в магазині під назвою «СОЮЗ+» у спірному нежитловому приміщенні; отримувало ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у спірному приміщенні магазину; придбавало та орендувало обладнання, отримувало товар для продажу.(а.с. 140-178 тому 2; 102-199 тому 3)

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-19/125-23/5916 від 15.02.2024 орієнтир щодо ринкової вартості спірного нежилого приміщення (магазину станом на дату проведення експертизи становить 440500 (чотириста сорок тисяч п`ятсот) гривень. Можливо здійснити поділ в ідеальних частках по 1/2 частині кожному співвласнику нежилого приміщення (магазину), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 згідно варіанту поділу наведено в додатку 1 до висновку експерта.(а.с. 17-41 тому 3)

Допитаний як свідок позивач ОСОБА_2 пояснив, що на придбання спірного приміщення магазину кошти надав його батько. Вони зі ОСОБА_3 придбали його в інтересах сім`ї для використання у підприємницькій діяльності. Створення приватного підприємства було ідеєю дружини, з метою отримати ліцензії на тютюнові вироби та алкоголь. Підприємство було оформлене на дружину за їх спільною згодою. Про те, що дружина ОСОБА_3 внесла вказане приміщення до статутного капіталу ПП «Союз+» він дізнався у процесі судового розгляду спору про розподіл сказаного приміщення. Всі документи на магазин зникли з будинку, де вони проживали спільно. Згоди на внесення приміщення магазину до статутного капіталу ПП «Союз+» він не надавав.

Свідок ОСОБА_4 , брат позивача підтвердив, що їх батько надав брату та його дружині кошти на придбання приміщення магазину. Йому відомо, що вони створили приватне підприємство та разом торгували у вказаному приміщенні, ОСОБА_2 запчастинами, а ОСОБА_3 - продуктами.

ОСОБА_5 , батько позивача, пояснив, що він надав сину та невістці кошти на придбання приміщення магазину. Йому відомо, що в подальшому вони спільно здійснювали там торгівлю.

Згідно з ч.3 ст.368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Приписами ст.367, 372 ЦК України, ст.71 СК України передбачено, що майно, яке є у спільній частковій чи спільній сумісній власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними, а при наявності спору в судовому порядку.

Згідно з ч.1 ст.70 СК України в разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Суд установив, що нежитлове приміщення, (магазин), загальною площею 77 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 придбане за у період перебування у шлюбі сторін у справи та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Вказані обставини не оспорюються сторонами у справі.

За змістомч.1,2ст.369ЦК України,співвласники майна,що єу спільнійсумісній власності,володіють ікористуються нимспільно,якщо іншене встановленодомовленістю міжними. Розпоряджаннямайном,що єу спільнійсумісній власності,здійснюється зазгодою всіхспіввласників,якщо іншене встановленозаконом. Уразі вчиненняодним ізспіввласників правочинущодо розпорядженняспільним майномвважається,що вінвчинений зазгодою всіхспіввласників,якщо іншене встановленозаконом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно зположеннями ч.1,3ст.65СК України,дружина,чоловік розпоряджаютьсямайном,що єоб`єктомправа спільноїсумісної власностіподружжя,за взаємноюзгодою. Дляукладення одниміз подружжядоговорів,які потребуютьнотаріального посвідченняі (або)державної реєстрації,а такождоговорів стосовноцінного майна,згода другогоз подружжямає бутиподана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Частина 5статті 17Закону України«Про державнуреєстрацію юридичнихосіб,фізичних осіб-підприємців тагромадських формувань»у редакціїстатті чиннійна часдержавної реєстраціїзмін достатутного капіталуПП Союз+,а саме:збільшення розмірустатутного капіталу, середпереліку документів,що подаютьсядля державноїреєстрації зміндо відомостейпро розмірстатутного капіталу,розміри частоку статутномукапіталі чисклад учасниківтовариства зобмеженою відповідальністю,товариства здодатковою відповідальністюподаються такідокументи акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю. Справжність підписів на документі, визначеному підпунктом "ґ" цієї частини, засвідчується нотаріально з обов`язковим використанням спеціальних бланків нотаріальних документів.

За змістомч.2ст.34Закону України«Про нотаріат»тексти актів про передавання нерухомого майна до та із статутних капіталів юридичних осіб, викладаються на спеціальних бланках нотаріальних документів.

Відповідно до п.п.2 п. 48 Постанови КМУ України від 25грудня 2015№ 1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», для державної реєстрації права власності у зв`язку з передачею майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) серед іншого подається також, акт приймання-передачімайна абоінший документ,що підтверджуєфакт передачітакого майна,підписаний власником(співвласниками)та особою,що дієвід іменівідповідної юридичноїособи.Якщо майновідповідно дозакону належитьна правіспільної сумісноївласності подружжю(колишньомуподружжю),акт приймання-передачімайна абоінший документ,що підтверджуєфакт передачітакого майна,підписується кожнимз подружжя(колишньогоподружжя)незалежно віднаявності державноїреєстрації прававласності лишев одногоз них. Справжність підписів на акті приймання-передачі майна або іншому документ, що підтверджує факт передачі такого майна, засвідчується відповідно до Закону України Про нотаріат.

Отже, майно, яке набуте за час перебування у зареєстрованому шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності, тому, для розпорядження таким майном, зокрема, і під час внесення його до статутного капіталу одним з подружжя, необхідне отримання згоди іншого з подружжя.

Системний аналіз вищевказаних норм законодавства, свідчить про те, що акт приймання-передачімайна,що належитьна правіспільної сумісноївласності подружжю,виготовляється наспеціальних бланкахнотаріальних документів,підписується кожнимз подружжя(колишньогоподружжя)незалежно віднаявності державноїреєстрації прававласності лишев одногоз них. Справжність підписів на акті приймання-передачі майна або іншому документ, що підтверджує факт передачі такого майна, засвідчується відповідно до Закону України Про нотаріат.

Відповідно доч.3ст.202ЦК Україниодностороннім правочиномє діяоднієї сторони,яка можебути представленаоднією абокількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Статтєю 203ЦК України,передбачено,що змістправочину неможе суперечитицьому Кодексу,іншим актамцивільного законодавства,а такожінтересам державиі суспільства,його моральнимзасадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 219 ЦК України, у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Таким чином, акт приймання передачі нежилого приміщення магазину, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 77 кв.м. від 11.08.2022 є одностороннім правочином спрямованим на відчуження нерухомого майна, що перебуває у спільній сумісній власності подружжя. Недотримання нотаріальної форми такого правочину, а також відсутність згоди іншого з подружжя, що прямо передбачено нормами вищевказаних нормативних актів вказує на те, що такий правочин є нікчемним та не створює жодних юридичних наслідків.

З огляду на викладені обставини не підлягає до задоволення позов ПП Союз+ до ОСОБА_2 про визнання права власності на спірне нежитлове приміщення магазин.

Із позову ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним убачається, що останній оскаржує акт прийому-передачі нежитлової будівлі (спільного майна подружжя) та просить визнати у зв`язку з цим недійсними всі подальші рішення щодо цього майна з підстав порушення відповідачкою під час передачі майна до статутного фонду ПП «СОЮЗ+» його прав, визначених Сімейним кодексом України. Оскарження позивачем рішення загальних зборів ПП «СОЮЗ+» від 11 серпня 2022 року в частині внесення відповідачкою до статутного капіталу підприємства нежитлового приміщення з підстав порушення під час ухвалення даного рішення прав та обов`язків другого з подружжя за своєю природою є спором між подружжям щодо поділу майна.

З огляду на викладені вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення загальних зборів ПП «СОЮЗ +» від 11 серпня 2022 року, в частині внесення до статутного капіталу ПП «СОЮЗ+» спірного нежитлового приміщення, визнання недійсним акт прийому-передачі від 11 серпня 2022 року вказаного нерухомого майна; статуту ПП «СОІОЗ+» в редакції від 11.08.2022 року в частині збільшення статутного капіталу за рахунок передачі нерухомого майна та скасування державної реєстрації змін до юридичної особи ПП «СОЮЗ +» пов`язану зі зміною розміру статутного капіталу є неефективним способом захисту порушеного права з підстав викладених вище, тому у задоволенні вказаних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.

Водночас вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про поділ спільного сумісного майна подружжя та визнання за ними право власності по частині нерухомого майна, є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Оскільки можливий поділ вказаного нерухомого майна в ідеальних частках, то поділ приміщення слід провести відповідно до запропонованого експертом варіанту розподілу.

Позивач у ході судового розгляду не висловлював побажань, щодо того, яку саме частину приміщення із запропонованого варіанту розподілу, він бажає набути у власність. Натомість, представник відповідача зазначив, що ОСОБА_3 хотіла, щоб їй виділили частину приміщень, що у висновку експерта визначені у Таблиці 10 як приміщення які виділяються другому співвласнику, оскільки там наявні всі комунікації, крім того, наразі створене ОСОБА_3 ПП «Созю+» функціонує на базі вказаного приміщення.

Ураховуючи вказані обставини, суд вважає за доцільне визначити варіант розподілу, відповідно до якого ОСОБА_2 слід виділити у нежилому приміщенні (магазині), приміщення як першому співвласнику (варіант розподілу згідно Таблиці 9 висновку експерта), а саме: приміщення №6а «Торгівельний зал» площею 29,9 м2, приміщення №3 «Санвузол» площею 3,3 м2, приміщення №4 «Приміщення» площею 4,8 м2, всього загальною площею 38,0 м2, визнавши за ним право власності на вказану частину нерухомого майна. ОСОБА_3 виділити у нежилому приміщенні (магазині), приміщення визначені у висновку як другому співвласнику (варіанту розподілу згідно Таблиці10), а саме: приміщення №6б «Торгівельний зал» площею 30,0 м2, приміщення №7 «Санвузол» площею 2,9 м2, приміщення №5 «Приміщення» площею 5,1 м2, всього загальною площею 38,0 м2, визнавши за нею право власності на вказану частину нерухомого майна.

Крім того, для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, які виділяються співвласникам, необхідно провести ремонтно-будівельні роботи, визначені у висновку експерта (а.с. 35-36 тому 3). Крім того, слід покласти на кожну зі сторін обов`язок за власний рахунок провести облаштування автономних систем опалення, водопостачання, електропостачання, каналізації, вентиляції з додержанням будівельних норм і стандартів та правил пожежної безпеки.

Щодо вимоги ОСОБА_2 про визнання спірного нежитлового приміщення об`єктом права спільного сумісного майна подружжя, то слід зазначити наступне.

У постанові ВП ВС від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20) зазначено, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи не спростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна.

Для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідними. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.

Також, з огляду на положення п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», згідно якого державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставісудового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, скасування рішення №28180087 від 11.02.2016 приватного нотаріуса Ніжинського районного нотаріального округу Лиман Т.О. про Державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежиле приміщення, магазин за ОСОБА_3 також, є недоцільним.

З огляду на викладене, виходячи з того, що зміст позовних вимог позивача фактично охоплюється вимогою про поділ спільного сумісного майна, яка задоволена повністю, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.

Родзподіл судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.

За змістом ч. 2 ст. 176 ЦПК України, ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір у разі якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.

При зверненні до суду ОСОБА_2 сплачений судовий збір у сумі 992,40 грн. За подання позовної заяви про розподіл майна подружжя, оскільки на день подання позову неможливо було встановити точну його ціну, крім того, сплачено 496,20 грн. за подання заяви про забезпечення позову про накладення арешту на майно, яка була задоволена судом.

У процесі судового розгляду, експертом було встановлено, що вартість спірного майна становить 440500 грн, тому сума судового збору, що підлягала до сплати позивачем становить 2202,50 грн.((440500:2)*0,01).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1)у разізадоволення позову-на відповідача; 2)у разівідмови впозові -на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ураховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 у частині поділу спільного майна подружжя, задоволені у повному обсязі, то зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 . Слід стягнути судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 1488,60 грн.(992,40+496,20), та на користь держави 1210,10 грн. (сума недоплаченого позивачем судового збору)

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Витрати позивача понесені на професійну правничу допомогу адвоката Дорошенка Г.М. у розмірі 30000 грн., підтверджені належними та допустимими доказами, які не оспорювались відповідачем, а саме: копіями договору про надання правничої допомоги №00/177-Д/2023 від 17.10.2022, відповідно до якого сторони погодили оплату гонорару клієнтом адвокату у фіксованому розмірі, розрахунковою квитанцією Серії СВ№107 до прибуткового касового ордеру №017 від 09.09.2022 згідно якої ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_2 30000 грн. Отже, витрати на професійну правничу допомогу адвоката, понесені позивачем, підлягають до стягнення із відповідача.

Витрати понесені позивачем на оплату послуг експерта матеріалами справи не підтверджені.

У зв`язку з відмовою у задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, та позову ПП Союз+ про визнання права власності, понесені ними судові витрати слід залишити за ними.

Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Оскільки, клопотань про скасування заходів забезпечення позову, застосованих на підставі ухвали суду від 28.09.2022, а саме накладення арешту на нежитлове приміщення (магазин) зареєстрований за ОСОБА_3 шляхом заборони його відчуження, від учасників справи не надходило, то такі заходи продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

На підставі викладеного, керуючись ст ст.2-4, 12, 13, 19, 23, 76-89, 137, 141, 263-268 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору Приватне підприємствоСоюз+, про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, визнання права власності у майні спільної сумісної власності та виділ частки в натурі у спільному сумісному майні задовольнити.

ОСОБА_2 виділити у нежилому приміщенні (магазині), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (перший співвласник варіанту розподілу згідно Таблиці 9) приміщення №6а «Торгівельний зал» площею 29,9 м2, приміщення №3 «Санвузол» площею 3,3 м2, приміщення №4 «Приміщення» площею 4,8 м2, всього загальною площею 38,0 м2, визнавши за ОСОБА_2 право власності на вказану частину нерухомого майна.

ОСОБА_3 виділити у нежилому приміщенні (магазині), що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (другий співвласник варіанту розподілу згідно Таблиці10) приміщення №6б «Торгівельний зал» площею 30,0 м2, приміщення №7 «Санвузол» площею 2,9 м2, приміщення №5 «Приміщення» площею 5,1 м2, всього загальною площею 38,0 м2, визнавши за ОСОБА_3 право власності на вказану частину нерухомого майна.

Для забезпечення ізольованого користування приміщеннями, які виділяються співвласникам, необхідно провести такі ремонтно-будівельні роботи:

1)ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно влаштувати у приміщенні №6 «Торгівельний зал» перегородку, внаслідок чого будуть утворені два приміщення (№6а та №6б); демонтувати дверні блоки та закласти дверні прорізи: між приміщеннями №4 «Приміщення» та №5 «Приміщення»; між приміщенням №3 «Санвузол» та приміщенням №6 «Торгівельний зал»; демонтувати віконний блок та закласти віконний проріз в приміщення №6 «Торгівельний зал»;

2)ОСОБА_2 : влаштувати дверні прорізи між приміщенням №6 «Торгівельний зал» та приміщеннями №3 «Санвузол», №4 «Приміщення»;

3)ОСОБА_3 : влаштувати у приміщенні №6 «Торгівельний зал» перегородку із вхідним дверним прорізом, внаслідок чого буде утворено приміщення №7 «Санвузол»; закласти дверний проріз між приміщенням №6 «Торгівельний зал» та №5 «Приміщення»; влаштувати дверні прорізи: між приміщеннями №6 «Торгівельний зал» та №5 «Приміщення»; вхідний до приміщення №6 «Торгівельний зал».

Покласти на кожну із сторін обов`язок за власний рахунок провести облаштування автономних систем опалення, водопостачання, електропостачання, каналізації, вентиляції з додержанням будівельних норм і стандартів та правил пожежної безпеки.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Приватного підприємстваСоюз+ про визнання правочину недійсним відмовити.

У задоволення позову Приватного підприємства Союз+ до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності відмовити.

Стягнути зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати по справі пов`язані зі сплатою судового збору_у сумі 1488,60 грн., витрати на правничу допомогу адвоката у сумі 30000 грн.

Стягнути зі ОСОБА_3 у рахунок сплати судового збору на користь держави 1210,10 грн.

Заходи забезпечення позову, застосовані на підставі ухвали Борзнянського районного суду Чернігівської області від 28 вересня 2022 року продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Чернігівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення; якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день йогопроголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складений 9 вересня 2024 року.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_4 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

ОСОБА_6 , АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

ОСОБА_7 , АДРЕСА_6

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Приватне підприємство «Союз+», м. Борзна, Ніжинського району Чернігівської області, вул. Чернігівська, буд.31/27; ЄДРПОУ 40842192.

ОСОБА_8 , АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя О.В. Данько