Ухвала

від 09.09.2024 по справі 200/166/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 вересня 2024 року

м. Київ

справа №200/166/23

адміністративне провадження №К/990/26585/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Губської О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Кириленка Андрія Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про передачу на розгляд Великої Палати Верховного Суду адміністративну справу № 200/166/23

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року (суддя - Бєломєстнов О.Ю.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді: Блохін А.А., Сіваченко І.В.),

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (Постанова КМУ №168) у розмірі до 100 000 грн починаючи з 26.09.2022 по 31.12.2022 року (спірний період) пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (участі у бойових діях або забезпеченні нацбезпеки в зонах бойових дій);

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 у розмірі до 100 000 грн починаючи з 26.09.2022 по 31.12.2022 (спірний період) пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні нацбезпеки в зонах бойових дій.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року, у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилався на те, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої (прямої) участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновків про відсутність у Адміністрації Держприкордонслужби повноважень з визначення порядку виплати одноразових додаткових видів грошового забезпечення, зокрема винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови № 168. Врахували, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168» не набрали чинності, оскільки не пройшли державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України. Тому їх застосування щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям вважали неправомірним.

Суди обох інстанцій встановили, що підрозділи ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) охороняють ділянку державного кордону з Російською Федерацією та Республікою Білорусь у межах Чернігівської області. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 (із змінами) (далі - Перелік № 309), Чернігівська область віднесена до територій можливих бойових дій.

Водночас Суди зазначили, що безпідставною є вимога позивача про витребування довідки щодо його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, оскільки відповідач та в/ч НОМЕР_2 заперечують виконання відповідними підрозділами бойових завдань у прямому вогневому контакті з противником або ведення розвідки на території противника, докази підтвердження таких обставин відсутні.

Крім того, суди зауважили, що сам по собі бойовий наказ (розпорядження) не є беззаперечним доказом перебування (участі) і виконання військовослужбовцем бойових дій або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що позивачем не надано доказів на підтвердження конкретних проміжків часу, коли він брав участь у бойових діях та заходах, що передбачені пунктом 1 Постанови КМУ № 168. Визнання того, що позивач весь час брав участь у зазначених діях та заходах не відповідає встановленому цією постановою пропорційному підходу до визначення розміру додаткової винагороди.

Отже, у зв`язку з відсутністю доказів підтвердження обставин безпосередньої участі позивача в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та запереченнями відповідача та військової частини НОМЕР_2 виконання прикордонним підрозділом військової частини НОМЕР_1 бойових завдань, за час їх перебування на ділянці НОМЕР_3 прикордонного загону, - суди попередніх інстанцій дійшли висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу.

Верховний Суд ухвалою від 09 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

19.02.2024 адвокат Кириленко А.В., діючи в інтересах ОСОБА_1 , подав клопотання до Верховного Суду з проханням передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 346 КАС України.

Представник позивача вказує на необхідність відступу від висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23.

У постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 Верховний Суд висловив позицію, за якою Інструкція № 188 не може застосовуватися до правовідносин, які стосуються додаткової винагороди, виплата якої встановлена Постановою № 168 і пов`язана з дією воєнного стану; водночас накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ і від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, оскільки встановлюють порядок і умови виплат, які передбачені Постановою № 168, можуть застосовуватися до правовідносин, які виникають у зв`язку із застосуванням/реалізацією приписів пункту 1 цієї Постанови.

Обґрунтовуючи клопотання представник позивача зазначає, що відмовляючи у задоволенні касаційної скарги по справі № 200/193/23, Суд касаційної інстанції дійшов висновку про можливість застосування до спірних правовідносин положень наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ. Однак, на думку скаржника, ці накази не є актами Адміністрації Держприкордонслужби у розумінні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності». Вони не були зареєстровані та оприлюднені у встановлений законом спосіб, що унеможливлює їх застосування для позбавлення додаткової грошової винагороди.

Представник позивача також зазначає, що Інструкція МВС від 18.03.2016 № 188, яка була використана судом як основа для відмови у задоволенні касаційної скарги, не може регулювати правовідносини військовослужбовців під час воєнного стану, оскільки вона була прийнята до його оголошення. Нормативно-правовим актом, який підлягає застосуванню у цьому випадку, є постанова Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168.

Ухвалою від 02 вересня 2024 року Верховний Суд закінчив підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначив її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Отже, частина третя статті 346 КАС України передбачає механізм, за яким касаційний суд може передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Це відбувається у випадках, коли колегія суддів, палата або об`єднана палата касаційного суду вважає за необхідне відступити від правової позиції, яка була викладена у раніше ухваленому рішенні Верховного Суду, але іншим складом суду (іншою колегією, палатою чи об`єднаною палатою).

Ця норма спрямована на забезпечення єдності судової практики. Якщо виникає ситуація, коли одна колегія (палата, об`єднана палата) вважає, що потрібно змінити правовий підхід, застосований іншою колегією (палата, об`єднана палата), справа передається на розгляд Великої Палати, яка остаточно вирішує це питання.

Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи (частина перша статті 347 КАС України).

Після аналізу підстав, наведених у клопотанні для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що в контексті спірних правовідносин слід дотримуватися підходу, викладеного у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23. Тобто, до аналогічних правовідносин застосовуються приписи наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ, а не Інструкції № 188. Відтак, підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду немає.

Таким чином, оскільки немає підстав для відступу від висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду (постанова від 21.12.2023 у справі № 200/193/23), клопотання представника позивача Кириленка А.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 345, 346, 347, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 про передачу справи № 200/166/23 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов

Л.О. Єресько

О.А. Губська ,

Судді Верховного Суду