Постанова

від 09.09.2024 по справі 200/166/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 200/166/23

адміністративне провадження № К/990/26585/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Губської О.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 200/166/23

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій (бездіяльності) та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Кириленка Андрія Володимировича , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року (суддя - Бєломєстнов О.Ю.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді: Блохін А.А., Сіваченко І.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (відповідач, в/ч НОМЕР_1 ) у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (Постанова КМУ №168) у розмірі до 100 000 грн починаючи з 26.09.2022 по 31.12.2022 року (спірний період) пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (участі у бойових діях або забезпеченні нацбезпеки в зонах бойових дій);

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 у розмірі до 100 000 грн починаючи з 26.09.2022 по 31.12.2022 (спірний період) пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні нацбезпеки в зонах бойових дій.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонноїслужби України ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) його направлено в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ). Перебуваючи у відряджені у спірний період він виконував бойові завдання на кордоні з Республікою Білорусь, беручи участь у заходах з нацбезпеки та оборони. Вказане, на думку позивача, є підставою для виплати додаткової винагороди до 100 000 грн згідно з Постановою КМУ №168. Проте, у спірний період з 26.09.2022 по 31.12.2022 року, отримує лише 30 000 грн щомісячно. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, а тому звернувся до суду та просить задовольнити позов.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. Головний сержант ОСОБА_1 служить в ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України (ДПС України).

4. 02.09.2022 наказом №346-ОС його зараховано до складу та на забезпечення. 09.09.2022 наказом №372-ОС призначено на посаду.

5. У вересні 2022 року ОСОБА_1 відправили у відрядження до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ).

6. Відповідно до наказу від 09.01.2023 №77-ВВ, позивач повернувся з відрядження та приступив до виконання обов`язків.

7. Згідно з архівними даними, з квітня по серпень 2022 року ОСОБА_1 нараховувалася додаткова винагорода до 100 000 грн, а з вересня по грудень 2022 року - 30 000 грн.

8. Представник позивача 09.01.2023 звернувся з адвокатським запитом до в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_3 щодо причин невиплати додаткової винагороди за вересень-грудень 2022 року.

9. Листом від 03.01.2023 №14/61-23-вих., ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_1 ) повідомив, що відрядженому до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 додаткову винагороду не нараховано через відсутність підтверджень участі в бойових діях. Додатково зазначено, що листом від 04.12.2022 №22/4928-22 ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ) підтвердив відсутність такої інформації.

10. Листом від 28.12.2022 №22/5599-22 ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ) вказує, що бойові розпорядження, за якими ОСОБА_1 виконував завдання, мають обмежений доступ, а тому позивачеві не видавалися. Крім того повідомлено, що передбачені Наказом № 392-АГ списки військовослужбовців для виплати підвищеної нагороди за місцем проходження служби позивачем не направлялися. При цьому уточнено, що підвищена винагорода виплачується лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань, а саме: лише за дні безпосереднього виконання бойових завдань з відбиття атак (вогневого ураження, бойового контакту з ворогом), збройного нападу на об`єкти, які охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення (вогневого ураження), у тому числі безпосередньому перебуванні цих об`єктів під бомбардуванням, артелерийським, ракетним обстрілами.

11. Також в матеріалах справи є лист в/ч НОМЕР_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1) від 29.11.2022 №22/4820-22 вих. у якому повідомляється, що підрозділи Держприкордонслужби в Чернігівській та Сумській областях не виконували бойові завдання на лінії зіткнення. Тому довідки про військовослужбовців в/ч НОМЕР_1 за вересень-жовтень 2022 року не опрацьовувалися. Копії рапортів про виплату винагороди надіслані відповідачу.

12. Не погодившись із тим, що у спірний період 26.09.2022 по 31.12.2022 позивачу не нараховувалась підвищена винагорода, останній звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

13. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року, у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

14. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилався на те, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів прямої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

Суд зазначив, що лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону з Республікою Білорусь під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ), не є достатньою підставою для нарахування та виплати підвищеної додаткової грошової винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови КМУ № 168.

Крім того, суди зауважили, що сам по собі бойовий наказ (розпорядження) не є беззаперечним доказом перебування (участі) і виконання військовослужбовцем бойових дій і відповідних заходів.

Також суди звернули увагу, що безпідставною є вимога позивача про витребування довідки щодо його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони, оскільки відповідач та в/ч НОМЕР_3 заперечують виконання відповідними підрозділами бойових завдань у прямому вогневому контакті з противником або ведення розвідки на території противника, докази підтвердження таких обставин відсутні.

Суди першої та апеляційної інстанції вважали, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 №392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 №628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168» не набрали чинності, оскільки не пройшли державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України, тому їх не можна застосовувати до спірних правовідносин щодо виплати підвищеної винагороди.

15. Урахувавши відсутність передбачених пунктом 1 Постанови КМУ № 168 фактичних підстав для виплати додаткової винагороди, суди попередніх інстанцій дійшли висновків, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

16. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року повністю та прийняти нове рішення, яким його позов задоволити.

17. Як на підставу оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій позивач послався на пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та зазначив про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах, а саме:

1) пункту 1 Постанови КМУ № 168 та в цілому Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Перелік), у контексті правовідносин між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин щодо позбавлення права на додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ №168;

2) пункту 2-1 Постанови КМУ № 168 та в цілому Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 № 188 (далі - Інструкція № 188), у контексті правовідносин між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин щодо застосуванням положень зазначеної Інструкції для визначення права на додаткову винагороду, а саме: визначення документів для нарахування збільшеної винагороди, необхідність рапорту військовослужбовця для підготовки цих документів командуванням, а також порядок їх обміну між військовими частинами при відрядженнях.

3) пункту 2-1 Постанови КМУ № 168 та в цілому наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», у контексті правовідносин між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин щодо застосування положень зазначених наказів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168.

18. Окрім цього, скаржник у касаційній скарзі (пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України) посилається на те, що судами попередніх інстанцій не вжито визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів та безпідставно відхиллено вимогу позивача про витребування довідки щодо його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки та оборони.

19. Верховний Суд ухвалою від 09 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

20. Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

21. Ухвалою від 09 вересня 2024 року Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

22. Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Позиція Верховного Суду

23. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

25. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

26. Пунктом 1 Постанови КМУ №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

27. Прядок і умови виплат додаткової винагороди, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів (пункт 2-1 Постанови КМУ №168).

28. Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є наявність підстав для виплати ОСОБА_1 , як військовослужбовцю Держприкордонслужби збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за період 26.09.2022 по 31.12.2022 (у період відрядження).

29. Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 такої збільшеної грошової винагороди у зв`язку з тим, що, матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів прямої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

Суди зазначили, що факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону з Республікою Білорусь під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ), не є достатньою підставою для нарахування та виплати підвищеної додаткової грошової винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови КМУ № 168;

Крім того, суди вважали, що відсутня копія довідки про безпосередню участь у бойових діях ОСОБА_1 ;

На переконання судів попередніх інстанцій, сам по собі бойовий наказ (розпорядження) його видача, не є беззаперечним свідченням його виконання військовослужбовцем та безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях.

30. Позивач у доводах касаційної скарги стверджує, про наявність у нього права на спірні виплати та вказує про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права, пунктів 1, 2-1 Постанови КМУ №168, Переліку № 309, Інструкції № 188 та наказів № 392-АГ та № 628-АГ, у подібних правовідносинах.

31. Надаючи оцінку доводам касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України), Верховний Суд зазначає, що після подання позивачем касаційної скарги та відкриття касаційного провадження у цій справі питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, неодноразово досліджувалося Верховним Судом.

32. Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи. Колегія суддів не бачить підстав для відступу від цих висновків, уважає їх застосовними до обставин цієї справи.

33. Так, у справі № 200/4100/23 Верховний Суд у постанові від 05.08.2024 вказав, що військовослужбовцям Держприкордонслужби на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях та заходах повинна бути підтвердженою документально, про що свідчить зміст наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ. Документальне підтвердження такої участі здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у наступних документах: 1) бойовому наказі (бойовому розпорядженні); 2) журналі бойових дій (службово-бойових дій, вахтовому, навігаційно-вахтовому, навігаційному журналі), журналі ведення оперативної обстановки, бойовому донесенні (підсумковому, терміновому, позатерміновому) або постовій відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Також Суд виснував, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови №168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

34. Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 року у справі №200/193/23 розглядав питання застосовності наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ та Інструкції №188 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою КМУ №168.

У цій постанові Верховний Суд підтвердив застосування цих наказів у спірний період (у цій справі 26.09.2022 по 31.12.2022), дійшовши висновку, що Накази № 392/0/81-22-АГ від 30.07.2022 та № 628/0/81-22-АГ від 09.12.2022 є єдиним механізмом реалізації Постанови КМУ № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби. Також Суд зазначив, що без цих наказів облік та виплата винагороди не здійснювалися б, що могло б призвести до повернення вже виплачених коштів. У зазначеній постанові Суд вказав, на помилкове застосування положень Інструкції № 188 для визначення виплат за Постановою КМУ № 168 на період воєнного стану, оскільки ця інструкція регулювала виплати за участь у заходах з національної безпеки та оборони, відповідно до Постанови КМУ від 20.01.2016 № 18.

35. У випадку ОСОБА_1 та його відрядження, згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.06.2024 в справі №200/660/23, наказ № 392/0/81-22-АГ визначає вичерпний перелік бойових дій і заходів, участь у яких дає право на додаткову винагороду до 100 000 грн. Пункт 4 наказу № 392/0/81-22-АГ передбачає, що підтвердження участі військовослужбовців (у бойових діях і заходах) здійснюється на основі бойових наказів, журналів бойових дій та рапортів командирів. Пункт 5 уточнює, що для відряджених військових також потрібна додаткова довідка (про безпосередню участь у бойових діях або відповідних заходах) начальника органу Держприкордонслужби, який веде бойові дії, із зазначенням періоду (кількості днів) та термінів безпосердньої участі, відомостей про піддтверджуючі документитакої, у таких довідках.

36. Суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору не дослідили обставини можливості отримання ОСОБА_1 підвищеної додаткової винагороди, у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою КМУ №168, оскільки не дотрималися підходу з урахуванням усталеної практики, за яким ключовою умовою для отримання такої виплати є виконання спеціальних бойових завдань та заходів і наявність документального підтвердження цих обставин.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції є поспішним, оскільки не ґрунтується на повному і всебічному встановленні обставин справи та належній їй правовій оцінці.

37. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 у спірний період перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ).

38. З архівної відомості виплати встановлено, що з квітня по серпень 2022 року ОСОБА_1 нараховувалася додаткова винагорода до 100 000 грн, а з вересня по грудень 2022 року - 30 000 грн.

39. З переписки, що велась між 11 (в/ч2382) та НОМЕР_4 (в/ч НОМЕР_3 ) прикордонними загонами та відповідей на адвокатський запит судами попередніх інстанцій встановлено, що:

- листи начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 вказують на відсутність інформації про участь ОСОБА_1 у спірний період у бойових діях;

- через відсутність такої інформації - довідка про безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії ОСОБА_1 не видавалася;

- відповідач та в/ч2253 заперечують виконання відрядженими військовослужбовцями, зокрема, позивачем, бойових завдань в умовах безпосереднього взаємного вогневого контакту з противником; ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки на території противника (території між позиціями військ противника та своїх військ)

40. Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23 дійшов висновку, що порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду. З огляду на це Суд зазначив, що згідно з пунктом 4 наказу № 392-/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій, журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості; 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

41. Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 червня 2024 року в справі № 200/660/23 (також у справі № 520/690/23 від 22.11.2023), дійшовши висновків про відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період, суди попередніх інстанцій так і не з`ясували основного питання, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ), якого, відповідно до бойового наказу, було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ) упродовж всього спірного періоду та чим це підтверджується. Адже, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, перебуваючи у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100 000,00 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час. Саме ці обставини мають значення для правильного вирішення спору і їх не можна залишати поза увагою.

42. Суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору не вирішили питання, яке стало основою спору. Йдеться про завдання, які ОСОБА_1 виконував у складі ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом спірного періоду (26.09.2022 - 31.12.2022), і на чому ґрунтуються ці дані. Так, якщо позивач перебував у відрядженні в цей час та служив у ІНФОРМАЦІЯ_1 під час спірного періоду, але не виконував завдань, що передбачають додаткову винагороду (у збільшеному розмірі), то нез`ясованим залишається питання, які саме завдання він виконував або де проходив службу. Колегія суддів звертає увагу на важливість цих обставин для правильного вирішення справи, тоді як суди попередніх інстанцій не приділили їм належної уваги.

43. Такі документи, як бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконані бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах - оформлюються командиром підрозділу, в якому проходить службу військовослужбовець.

44. Безпідставним є посилання суду першої інстанції на те, що у позовній заяві позивач прямо не вказує та, не наводить конкретних періодів часу його безпосередньої участі у бойових діях чи в забезпеченні таких заходів, оскільки такі документи оформлюються командиром підрозділу, а не самим позивачем.

45. Оскільки єдиною підставою для відмови у задоволенні позову суди зазначили відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або здійсненні відповідних заходів у спірний період, - без відповіді судів залишилось головне у цій справі питання де проходив службу військовослужбовець, які завдання/заходи виконував, будучи у відрядженні в підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ) упродовж спірного періоду.

46. Відсутні в матеріалах справи документи (накази/розпорядження), які стали передумовою для відрядження військовослужбовця ОСОБА_1 для виконання відповідних завдань до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч2253).

47. Суди попередніх інстанцій не дослідили документи командування військової частини НОМЕР_1 про направлення військовослужбовця ОСОБА_1 в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч2253).

48. У матеріалах справи немає документів: записи журналу бойових дій, книги оперативно-службової діяльності та журналу надходження розпоряджень по підрозділу, для перевірки чи містять вони згадку про військовослужбовця ОСОБА_1 та його безпосередню участь бойових діях та заходах за окреслений позивачем період.

49. Поза увагою залишили суди попередніх інстанцій також питання чи складався визначений пунктом 4 наказу №392-/0/81-22-АГ рапорт щодо позивача за час його перебування у відрядженні в ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ) у заявлений період, адже оцінка таких рапортів має істотне значення для правильного вирішення цього спору.

50. Верховний Суд наголошує, що згідно з пунктом 4 наказу №392-/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах (бойових наказів, журналів бойових дій та рапортів командирів), а відповідно до пункту 3 наказу №628/0/81-22-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.

51. Передчасними є висновки судів, які стверджують, що бойовий наказ або розпорядження не можуть слугувати доказом підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах. Це твердження ігнорує фактичну практику, згідно з якою, у тому числі, на підставі таких наказів або розпоряджень видаються довідки про безпосередню участь у бойових діях чи заходах. Отже, бойовий наказ або розпорядження є невід`ємною частиною документального підтвердження участі військовослужбовця в бойових діях.

52. Отже, суди попередніх інстанцій на наведене не звернули увагу та ухвалили рішення без дослідження ключового питання, яке постає у ході судового розгляду цієї справи.

53. Таким чином, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті, не звернули увагу на указані обставини, не встановили, не перевірили їх та не надали належної правової оцінки, обмежились формальним підходом до розгляду справи.

54. Суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та не врахували усталену практику, викладену Верховним Судом у справах, подібних цій.

55. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 КАС України).

56. Варто зауважити, що судове рішення є результатом повного і всебічного з`ясування обставин адміністративної справи (стаття 244 КАС України) та ретельної оцінки наданих сторонами й витребуваних судом доказів на тлі правильного застосування норм матеріального і процесуального права (стаття 242 КАС України). Від зміни цих елементів може змінюватися й кінцевий результат судового рішення в адміністративній справі.

57. Суди не з`ясували завдання, які позивач виконував у відрядженні до ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_3 ) у спірний період, стосовно якого відповідач заперечив право позивача на виплату додаткової винагороди до 100 000 грн. Не перевірив чи зафіксував відповідач участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів у документах для виплати цієї винагороди.

58. Висновки судів попередніх інстанцій зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи та оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак оскаржуване судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.

59. Водночас, в силу положень статті 341 КАС України їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.

60. Оскільки суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, Суд уважає передчасними їхні висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

61. Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

62. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

63. Верховний Суд позбавлений можливості прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог, оскільки суд першої інстанції не встановив та не оцінив обставини справи для правильного вирішення справи, а суд апеляційної інстанції таких процесуальних порушень суду першої інстанції не виправив.

64. Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

65. Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

VI. Висновки щодо розподілу судових витрат

66. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Кириленка Андрія Володимировича , який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2023 року скасувати, а справу № 200/166/23 направити на новий судовий розгляд до Донецького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько О.А. Губська