Рішення

від 30.08.2024 по справі 593/1934/23

БЕРЕЖАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/593/99/2024

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2024 р. Бережанський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючої - судді Данилів О.М.

при секретарі Паньків М.М.

за участі представника позивачки адвоката Головацького В.Ф.

позивачки ОСОБА_1

представникавідповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Бережани Тернопільської області цивільну справу за позовом, поданим представником позивачки адвокатом Головацьким Василем Федоровичем в інтересах ОСОБА_1 до Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Відділу освіти, молоді та спорту Бережанської міської ради про поновлення на роботі та стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ :

22 грудня 2023 року адвокат Головацький Василь Федорович в інтересах позивачки ОСОБА_1 звернувся вБережанський районнийсуд із позовом, у якому просив: скасувати наказ Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради № 95/к/тр від 23.11.2023 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя початкових класів Бережанського ліцеюімені ВіталіяСкакуна Бережанськоїміської радиТернопільської області з 30листопада 2023року на підставіп.1ст.40КЗпП України, поновити позивачкуна роботі,стягнути з відповідачана їїкористь середнюзаробітну платуза часвимушеного прогулуз дняїї звільненняпо деньпоновлення напосаді,а такожстягнути ізвідповідача сплаченіпозивачкою витрати, пов`язані із правничою допомогою адвоката.

В обґрунтуваннявказаного позовузазначив,що 25серпня 1994року позивачка ОСОБА_1 прийнятана роботувчителем початковихкласів Бережанськоїдержавної українськоїгімназії,яка була реорганізованау Бережанськийліцей імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області у зв`язку з чим 28 серпня 2023 року позивачка переведена із Бережанського ліцею ім. Б. Лепкого Бережанської міської ради Тернопільської області до Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області на посаду вчителя початкових класів.

08 вересня 2023 року позивачка отримала від відповідача письмове повідомлення № 01-03/17-17 про можливе вивільнення із займаної посади вчителя початкових класів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі скорочення чисельності та штату працівників.

11 грудня 2023 року позивачкою на її запит від 05 грудня 2023 року одержано від відповідача копії документів на підставі яких звільнено її з роботи серед яких і наказ № 95/к/тр від 23 листопада 2023 року, згідно п. 1 якого її звільнено з посади вчителя початкових класів з 30 листопада 2023 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язкуіз скороченнямчисельності таштату працівників Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області.

Звільнення позивачки із посади вважає незаконним та безпідставним, виходячи з наступного.

Відповідачем при винесенні наказу про звільнення не було враховано переважного права позивачки перед іншими працівниками, які залишились працювати, та їй не було запропоновано іншої роботи, хоча така можливість була.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом, зокрема, у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч. 2 ст. 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Прицьому,у разізвільнення зап.1ч.1ст.40КЗпП Українивідповідач зобов`язаний дотримуватись правилст.42КЗпП Українита звільнитиз роботитого працівника,котрий має найнижчу кваліфікаціюі продуктивністьпраці,а прирівних умовахпродуктивності праціі кваліфікації враховуватипереваги взалишенні нароботі зчисла визначенихв ч.2ст.42КЗпП України.

Зокрема, відповідно до п.п. 2, 3 ч. 2 ст. 42 КЗпП України позивачка є особою в сім`ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком та працівником з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Крім цього, позивачка ОСОБА_1 на момент звільнення дисциплінарних стягнень не мала.

Тобто в порушення вимог ч. 1 ст. 42 КЗпП України відповідач при звільненні позивачки не врахував того, що ОСОБА_1 була працівником з більш високою кваліфікацією, оскільки 06 квітня 2021 року їй присвоєно педагогічне звання «учитель - методист» та атестовано на відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії», що підтверджується листом № 630/01-17 від 13 грудня 2023 року та копією атестаційного листа, що додані ним до вказаного позову.

Крімцього,у позивачкиє двівищих освіти,зокрема заспеціальністю «педагогікаі методика початкового навчання»та «англійськамова ілітература»,що такожне булоприйнято доуваги відповідачем при прийнятті рішення щодо її звільнення.

У поданій суду позовній заяві представник позивачки також просить суд звернути увагу на неточності, які наведені у протоколі засідання комісії з визначення переважного права на залишення на роботі працівників у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна, зокрема, в частині освіти позивачки, періоду її роботи у закладі та стажу, що могло вплинути та об`єктивність та обґрунтованість при прийнятті рішення щодо її звільнення.

І навітьза умовиневрахування вищенаведенихобставин упозивачки існувалипереваги у залишенні нароботі,передбачені п.п.2,3ч.2ст.42КЗпП України,оскільки позивачкає особоюв сім`ї якоїнемає іншихпрацівників зсамостійним заробіткомта працівникомз тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

Стаття 49-2 Кодексу законів про працю України встановлює порядок вивільнення працівників.

Так, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Тобто, при вивільненні працівникові повинна бути запропонована робота за відповідною професією (спеціальністю) і тільки при відсутності такої роботи - інша робота, що є на підприємстві, в установі, організації.

Кодексом законів про працю України встановлений обов`язок власника перевести працівника на іншу роботу. Тільки в разі, якщо працівник відмовився від запропонованої йому роботи, власник може звільнити останнього з роботи за п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

У поданому позові представник позивачки зазначив, що згідно штатного розпису Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області у відповідача була можливість запропонувати ОСОБА_1 роботу за професією (спеціальністю), не говорячи про іншу роботу, яка була у відповідача.

Із змісту письмового повідомлення від 08.09.2023 року № 01-03/17-17 про можливе вивільнення із займаної посади вчителя початкових класів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі скорочення чисельності та штату працівників вбачається, що будь - якої роботи позивачці не було запропоновано.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 25 травня 2016 року № 6-3048цс15, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належним чином виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну посаду, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17, провадження № 11-431асі18.

У поданому позові представник позивачки зазначив, що відповідач, порушивши вимоги ст. ст. 40, 42, 49-2 КЗпП України, допустив незаконне звільнення позивачки.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючите,що врезультаті незаконногозвільнення позивачціне булонараховано заробітну платувідповідач припоновленні позивачкина ранішезайманій посадізобов`язаний виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Таким чином, згідно положень чинного законодавства України відповідач зобов`язаний поновити позивачку на попередній роботі та виплатити заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 30.11.2023 року.

За вищевказаними вимогами 27 грудня 2023 року ухвалою Бережанського районного суду було відкрито провадження у справі та вирішено розглядати вказані позовні вимоги за правилами загального позовного провадження із викликом сторін.

Відповідач Бережанський ліцей імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області, отримавши позовну заяву ОСОБА_1 із долученими до неї документами, позову не визнав, надіслав суду відзив на позов, у якому просив відмовити позивачці у задоволенні її вимог за їх безпідставністю.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Головацький В.Ф. подані ними позовні вимоги підтримали, просили їх задоволити з підстав, зазначених у позові.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Відділу освіти, молоді та спорту Бережанської міської ради в судове засідання не з`явився, письмових пояснень щодо заявлених вимог суду не подав, а подав суду письмову заяву, у якій просив розглянути справу у його відсутності.

Будучи присутнім у судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 свою позицію, викладену у відзиві на позов, у підготовчому засіданні та на початку розгляду по суті підтримала та просила відмовити позивачці у задоволенні її позовних вимог, однак після оголошення по справі перерви сторона відповідача змінила своє ставлення до заявлених позивачкою вимог та під фіксацію процесу технічними засобами заявила, що позов визнає у повному об`ємі та готова працевлаштувати позивачку на попередньому місці роботи із виплатою їй втраченого заробітку за час вимушеного прогулу. Подала суду письмову заяву про визнання позову та про продовження проведення судового засідання у її відсутності.

Після оголошення перерви по справі від представника позивачки адвоката Головацького В.Ф. також надійшла письмова заява, у якій він просить продовжувати розгляд справи у відсутності позивачки та її представника.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін та їх представників, і взявши до уваги подані сторонами докази та письмову заяву сторони відповідача про визнання позову в повному обсязі, прийшов до висновку, що позовні вимоги, подані адвокатом Головацьким В.Ф. в інтересах ОСОБА_1 , слід задоволити, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 4 Цивільно-процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно дост.15ЦК України,кожна особамає правона захистсвого цивільногоправа уразі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 4ст. 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Судом встановлено,що 25серпня 1994року позивачка ОСОБА_1 булаприйнята нароботу вчителемпочаткових класівБережанської державноїукраїнської гімназії,яка була реорганізованау Бережанськийліцей імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області.

У зв`язку із реорганізацією навчального закладу, у якому працювала позивачка, 28 серпня 2023 року вона була переведена із Бережанського ліцею ім. Б. Лепкого Бережанської міської ради Тернопільської області до Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області на посаду вчителя початкових класів.

08 вересня 2023 року позивачка отримала від відповідача письмове повідомлення № 01-03/17-17 про можливе вивільнення із займаної посади вчителя початкових класів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі скорочення чисельності та штату працівників.

11 грудня 2023 року позивачкою на її запит від 05 грудня 2023 року одержано від відповідача копії документів на підставі яких звільнено її з роботи та, не погоджуючись із вказаним звільненням, у встановлений законодавством місячний строк вона звернулася до суду із позовом про поновлення на роботі та виплату їй втраченого заробітку за час вимушеного прогулу.

А такяк представникпозивачки,мотивуючи поданісуду позовнівимоги вінтересах позивачки,зазначив,що позивачка ОСОБА_1 адміністрацією Бережанськоголіцею ім.Віталія СкакунаБережанської міської буланезаконно звільнена,оскільки передприйняттям рішенняпро їїзвільнення за п.1ст.40КЗпПУ відповідачемне буловраховано переважнеправо позивачкина залишенніна роботіперед іншимипрацівниками, що вонає працівникомз тривалим безперервним стажемроботи,не врахованоїї кваліфікацію вчителя-методистата щовона єспеціалістом вищоїкатегорії,не враховано, що позивачка єособою в сім`ї якоїнемає іншихпрацівників зсамостійним заробіткомта їйперед прийняттямнаказу прозвільнення небуло запропонованоіншої роботи,яка бивідповідала їїспеціальності та якабула наявнау відповідача,а поскільки представниквідповідача підчас розглядусправи посуті зміниласвоє ставленнядо заявленихвимог тавизнала їх, томуу відповідностідо ч.4ст.206ЦПК України суд вважає можливим прийняти визнання позову та постановити рішення, яким задоволити позов про поновлення позивачки на попередньому місці роботі на посаді вчителя початкових класів Бережанського ліцею ім. Віталія Скакуна з 1 грудня 2023 року.

Що стосується вимог про стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу, то суд вважає, що вказані вимоги слід також задоволити, виходячи із наступного.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Системний аналіз і тлумачення приписів ст.235 КЗпП України дозволяє окреслити випадки, в яких може мати місце вимушений прогул, а саме у разі: незаконного звільнення працівника; незаконного переведення працівника на іншу роботу; затримки видачі трудової книжки з вини власника чи уповноваженого ним органу; затримки виконання рішення про поновлення на роботі; необґрунтованої відмови в прийнятті на роботу; несвоєчасного укладення трудового договору; унаслідок неправильного формулювання причин звільнення у трудовій книжці, що перешкоджало подальшому працевлаштуванню працівника. При цьому, вимушеності прогулу надають протиправні дії чи бездіяльність роботодавця, унаслідок яких працівник позбавляється права виконувати трудові обов`язки й отримувати за це заробітну плату. Тобто працівник не може вийти на роботу та реалізовувати належне йому право на працю й оплату праці через винні дії (бездіяльність) роботодавця.

Отже, вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції.

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпП України і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Таким чином, оплата вимушеного прогулу в установлених указаними статтями КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю. Підставою матеріальної відповідальності роботодавця є трудове майнове правопорушення, тобто винне протиправне порушення роботодавцем своїх трудових обов`язків, унаслідок чого заподіюється майнова шкода працівникові.

Відтак, виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

Середній заробіток працівника згідно з ч.1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Згідно з п. 2 вказаної постанови середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п.8 Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Середньоденний заробіток позивачки ОСОБА_1 відповідно до представленої відповідачем довідки за № 645/01-17 від 21 грудня 2023року становить 549 грн. 49 коп.

Період вимушеного прогулу позивачки з 30 листопада 2023 року по 30 серпня 2024 року (день ухвалення судового рішення) склав 195 робочих днів, а втрачений заробіток за час вимушеного прогулу становить 107 150грн. 55 коп. ( 549.49 грн. х 195 днів) з врахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів, які нараховуються на заробітну плату.

Вирішуючи питання судових витрат, суд враховує наступне.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пункт 1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільняє від сплати судового збору позивачів - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

А так як позивачка ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовною вимогою про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору, тому у відповідності до ч. 6 ст.141 ЦПК України суму судового збору слід стягнути з відповідача в дохід держави.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 14, 76-81, 141, ч.4 ст.206, ст.ст. 258, 263-265, 268, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, п.1 ст. 40, 42, 49-2, 235, 236 КЗпПУ, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 6 листопада 1992 року, ч.1 ст. 27 Закону України «Про оплату праці», ''Порядком обчислення заробітної плати'', затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги, подані представником позивачки адвокатом Головацьким Василем Федоровичем в інтересах ОСОБА_1 , задоволити в повному обсязі.

Скасувати наказ № 95/к/тр Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області від 23 листопада 2023 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя початкових класів Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області.

Поновити ОСОБА_1 на посаді вчителя початкових класів Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області з 1 грудня 2023 року та виплатити їй втрачений заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 107 150 ( сто сім тисяч сто п`ятдесят) гривень 55 копійок з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків і зборів.

Стягнути на користь держави із відповідача Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області судові витрати у виді судового збору в розмірі 1211 ( одну тисячу двісті одинадцять) гривень 20 коп.

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі допустити до негайного виконання.

Сторони по справі:

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Представник позивачки: адвокат Головацький Василь Федорович, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

Відповідач: Бережанський ліцей імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області, місце знаходження: 47501, м. Бережани Тернопільської області, вул. Садова, 5, ЄДРПОУ 45236198;

Третя особа: Відділ освіти,молоді таспорту Бережанськоїміської ради, місце знаходження: 47501, м. Бережани Тернопільської області, вул.Шевченка, 15, ЄДРПОУ 40211011.

У відповідності до ч.6 ст. 259 ЦПК України повне рішення суду складено 6 вересня 2024 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається суду апеляційної інстанції - Тернопільського апеляційного суду через Бережанський районний суд Тернопільської області.

Суддя Бережанського районного суду

Тернопільської області Данилів О.М.