Постанова

від 19.02.2025 по справі 593/1934/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 593/1934/23Головуючий у 1-й інстанції Данилів О.М. Провадження № 22-ц/817/86/25 Доповідач - Хома М.В.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2025 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючої - Хома М.В.

суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,

секретар - Дідух М.Є.

з участю сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 30 серпня 2024 року, ухвалене суддею Данилів О.М. у цивільній справі №593/1934/23 за позовом ОСОБА_1 до Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - відділ освіти, молоді та спорту Бережанської міської ради про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулась в суд із вказаним позовом.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що з 25 серпня 1994 року працювала вчителем початкових класів в різних навчальних закладах, з 01.06.2018 року - у Бережанській школі-гімназії ім.Б.Лепкого, яку у 2021 році перейменовано в ліцей, а в 2023 році - реорганізовано у Бережанський ліцей імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області, у зв`язку з чим 28 серпня 2023 року позивачка переведена із Бережанського ліцею ім. Б. Лепкого Бережанської міської ради Тернопільської області до Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області на посаду вчителя початкових класів.

08 вересня 2023 року позивачка отримала від відповідача письмове повідомлення про можливе вивільнення із займаної посади вчителя початкових класів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі скорочення чисельності та штату працівників.

Наказом № 95/к/тр від 23 листопада 2023 року позивачку звільнено з посади вчителя початкових класів з 30 листопада 2023 року на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням чисельності та штату працівників Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області.

Звільнення вважає незаконним з таких підстав: відповідачем не було враховано переважного права позивачки перед іншими працівниками, які залишились працювати, та їй не було запропоновано іншої роботи, хоча така можливість була.

В порушення вимог ч. 1 ст. 42 КЗпП України відповідач при звільненні позивачки не врахував того, що вона є працівником з більш високою кваліфікацією, оскільки 06 квітня 2021 року їй присвоєно педагогічне звання «учитель - методист» та атестовано на відповідність раніше присвоєній кваліфікаційній категорії «спеціаліст вищої категорії», що підтверджується листом № 630/01-17 від 13 грудня 2023 року та копією атестаційного листа, що додані до позову. У позивачки є дві вищих освіти, зокрема за спеціальністю «педагогіка і методика початкового навчання» та «англійська мова і література». Крім цього, не було прийнято до уваги, що вона має тривалий безперервний стаж роботи в даній установі, дисциплінарних стягнень не мала.

Позивачка є особою, в сім`ї якої немає інших працівників з самостійним заробітком.

Просить врахувати неточності, які наведені у протоколі засідання комісії з визначення переважного права на залишення на роботі працівників у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна, зокрема, в частині освіти позивачки, періоду її роботи у закладі та стажу, що могло вплинути та об`єктивність та обґрунтованість при прийнятті рішення щодо її звільнення.

Окрім наведених обставин просить врахувати, що згідно штатного розпису Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області у відповідача була можливість запропонувати ОСОБА_1 роботу за професією (спеціальністю), не говорячи про іншу роботу, яка була у відповідача, однак будь - яка робота позивачці не була запропонована.

З врахуванням наведеного просила поновити її на попередній посаді та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 30 листопада 2023 року.

Рішенням Бережанського районного суду від 30 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 задоволено. Поновлено ОСОБА_1 на посаді вчителя початкових класів Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області з 1 грудня 2023 року. Стягнуто з Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 107 150, 55 грн. (сто сім тисяч сто п"ятдесят) гривень 55 копійок (з утриманням з цієї суми визначених законом податків і зборів).

Стягнуто з Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області на користь держави судовий збір в сумі 1211, 20 грн.

В апеляційній скарзі Бережанський ліцей імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

Вважає, що в цій частині судове рішення не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Відповідно до ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні позивачки їй було запропоновано три альтернативні варіанти іншої роботи, що були в закладі освіти, всі три рази ОСОБА_1 відмовлялась від запропонованої роботи, тому була звільнена на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Вважає, що позивачка була звільнена через власні упередження, не прийнявши жодної пропозиції про роботу, а тому виплату їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу вважають безпідставною.

У відзиві представник позивача - адвокат Головацький В.Ф. заперечив проти доводів апеляційної скарги, зазначивши, що відповідач не наводить жодних аргументів для скасування чи зміни рішення в частині виплати позивачці втраченого заробітку за час вимушеного прогулу. Суд першої інстанції, встановивши порушення трудових прав позивачки, правомірно поновив її на роботі, та як наслідок - вирішив питання про стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу. Представник відповідача Головацька Г.Л. подала до суду першої інстанції письмову заяву про визнання позову в повному обсязі. Апеляційна скарга суперечить позиції відповідача при розгляді справи у суді першої інстанції, тому не може бути задоволена.

У судовому засіданні 12 лютого 2025 року представник Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області - керівник Головацька Г.Л. та представник третьої особи - відділу освіти, молоді та спорту Бережанської міської ради Пирог І.М. підтримали доводи апеляційної скарги.

Після оголошеної перерви у судовому засіданні представник відповідача та третьої особи не з"явилися у судове засідання.

Від представників Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області та відділу освіти, молоді та спорту Бережанської міської ради 18 лютого 2025 року надійшли заяви про розгляд справи без участі їх представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

У судовому засіданні 19 лютого 2025 року позивачка ОСОБА_1 заперечила проти доводів апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає законним та обгрунтованим.

Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами цивільної справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Обставини справи.

25 серпня 1994 року ОСОБА_1 прийнята на роботу вчителем початкових класів Бережанської державної української гімназії, неодноразово була переведена на таку ж посаду в інші навчальні заклади, з 01.06.2018 року переведена на посаду вчителя початкових класів Бережанської школи-гімназії ім.Б.Лепкого, яка 29.12.2021 року перейменована у Бережанський ліцей ім. Б. Лепкого Бережанської міської ради Тернопільської області, а згодом вказаний навчальний заклад реорганізовано у Бережанський ліцей імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області.

28 серпня 2023 року наказом №03/к/тр ОСОБА_1 переведена із Бережанського ліцею ім. Б. Лепкого Бережанської міської ради Тернопільської області до Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області на посаду вчителя початкових класів.

Як вбачається з актів №№ 1, 2, 3, 4 від 04-08 вересня 2023 року, ОСОБА_1 відмовилась від підпису про ознайомлення з тижневим навантаженням на 2023/2024 навчальний рік педагогічними працівниками.

08 вересня 2023 року позивачка отримала письмове повідомлення № 01-03/17-17 про можливе вивільнення із займаної посади вчителя початкових класів на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі скорочення чисельності та штату працівників.

Як вбачається із витягу з протоколу від 22.11.2023 року №1 засідання комісії з визначення переважного права на залишення на роботі працівників у зв"язку з скороченням чисельності та штату працівників Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна, ОСОБА_1 не віднесена комісією до осіб, які мають переважне право на залишення на роботі.

Згідно наказу директора ліцею №95/к/тр від 23 листопада 2023 року "Про звільнення ОСОБА_1 " звільнено ОСОБА_1 , вчителя початкових класів, з 30 листопада 2023 року на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України у зв"язку із скороченням чисельності та штату працівників.

Згідно довідки №645/01-17 від 21.12.2023 року, середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 549 грн 49 коп.

До суду першої інстанції від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області позовних вимог не визнає, наводить обгрунтування заперечень проти позову та просить відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

У суді першої інстанції після оголошеної перерви у судовому засіданні 30 серпня 2024 року представник відповідача Головацька Г.Л. подала письмову заяву, у якій просила продовжити розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнала у повному обсязі та не заперечила проти їх задоволення.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги, врахував зміну під час розгляду справи ставлення відповідача до заявлених вимог, прийняв визнання позову та прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог, поновлення ОСОБА_1 на попередньому місці роботи з 1 грудня 2023 року, та відповідно, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішення суду в частині в частині поновлення позивачки на роботі не оскаржується, а тому відповідно до положень ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, тобто лише в частині стягнення втраченого заробітку за час вимушеного прогулу.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права.

Відповідно до ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Враховуючи, що позивачку поновлено на роботі, в силу вимог ч.2 ст. 235 КЗпП України відповідач зобов`язаний виплатити позивачці заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, що складає суму 107 150грн. 55 коп. ( 549, 49 грн. х 195 днів - з 30 листопада 2023 року по 30 серпня 2024 року) з вирахуванням з цієї суми податків, зборів та обов`язкових платежів, які нараховуються на заробітну плату.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до ст. 49-2 КЗпП України при вивільненні позивачки їй було запропоновано три альтернативні варіанти іншої роботи, що були в закладі освіти, всі три рази ОСОБА_1 відмовлялась від запропонованої роботи, тому була звільнена на підставі п.1 ч.1 ст. 40 КЗпП України, отже, позивачка була звільнена через власні упередження, не прийнявши жодної пропозиції про роботу, а тому виплата їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу є безпідставною, колегія суддів оцінює критично, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників, їх представників. Відмова від визнання обставин приймається судом, якщо сторона, яка відмовляється, доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, що має істотне значення, обману, насильства, погрози чи тяжкої обставини.

У зв"язку з визнанням позову у суді першої інстанції суд не досліджував докази на підтвердження позовних вимог та задовольнив позовні вимоги у зв"язку з визнанням позову. Відповідач не заявляв відмову від визнання обставин та не оскаржує рішення в частині вирішення позовних вимог про поновлення на роботі. Колегія суддів не вбачає підстав для виходу за межі доводів апеляційної скарги та не перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про поновлення на роботі.

Оскільки позивачку поновлено на роботі, їй повинен бути виплачений середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Чинним трудовим законодавством не передбачено можливості відмови працівникові у стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі поновлення такого працівника на роботі.

Рішення суду є законним та обгрунтованим, підстав для його скасування чи зміни з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 141, 367, 375, 382-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Бережанського ліцею імені Віталія Скакуна Бережанської міської ради Тернопільської області - залишити без задоволення.

Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 30 серпня 2024 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 28 лютого 2025 року.

Головуюча Хома М.В.

Судді Храпак Н.М.

Костів О.З.