Ухвала

від 06.09.2024 по справі 191/135/22

СИНЕЛЬНИКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 191/135/22

Провадження № 2-з/191/38/24

У Х В А Л А

іменем України

06 вересня 2024 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Прижигалінська Т.В., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення її позову до ОСОБА_3 , Фермерського господарства «Агронива», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова Ольга Валеріївна, Синельниківська районна державна адміністрація про визнання договору купівлі- продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності ФГ «Агронива» та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Фермерського господарства «Агронива», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Щетілова Ольга Валеріївна, Синельниківська районна державна адміністрація про визнання договору купівлі- продажу недійсним, скасування державної реєстрації права власності ФГ «Агронива» та визнання права власності.

05.09.2024 року представником позивача ОСОБА_2 подано заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу ФГ «Агронива» та будь-яким іншим особам використання нежитлової будівлі зерносховища за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта 552606712248, а також заборонити відповідачу ФГ «Агронива» та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав нежитлової будівлі зерносховища, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта, тощо. Заява про забезпечення позову мотивована тим, що фактично предметом спору по даній справі є нежитлова будівля зерносховища, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Підставами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.

Дослідивши матеріали цивільної справи та доводи заяви про забезпечення позову, обсяг заявлених вимог та оцінивши надані представником позивача докази, суд дійшов наступного висновку.

Згідно до ч. 2ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову належить розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.3 ст. 150ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно п. 4 Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Дана норма повною мірою діє при вирішенні питання про забезпечення позову, тобто особа, яка просить про вжиття таких заходів, повинна додати докази на підтвердження необхідності вжиття певного виду забезпечення позову.

Керуючись наведеними нормами процесуального законодавства та враховуючи роз`яснення Верховного Суду України, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволенні позову; імовірності утруднення виконання або невиконання судового рішення в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, окрім позивача.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод«Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

Позовні вимоги ОСОБА_1 , які в подальшому були збільшені, обґрунтовані тим, що 18.04.2013 року під час шлюбу її батьків ОСОБА_4 та відповідача ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально, набуто на праві власності частина нежитлового приміщення зерносховища за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 30.11.2005 року відповідач ОСОБА_3 набув право власності на підставі договору дарування, посвідченого нотаріально, частину нежитлового приміщення зерносховища за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 її мати ОСОБА_4 померла. Позивачка ОСОБА_1 згідно матеріалів спадкової справи прийняла спадщину після її смерті, а спадкоємці відповідач ОСОБА_3 та її сестра ОСОБА_5 надали заяви про відмову від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 12.05.2021 року відповідач ОСОБА_3 уклав в нотаріальному порядку з відповідачем ФГ «Агронива» договір купівлі-продажу нежитлової будівлі зерносховища, згідно якого продав останньому дане нерухоме майно, яке належало йому на підставі договору дарування та купівлі-продажу. В грудні 2021 року, приїхавши до сестри ОСОБА_5 в гості, позивачка ОСОБА_1 дізналася від неї, що їх батько відповідач ОСОБА_3 продав нежитлову будівлю зерносховища. Позивачка вважає, що оскільки дана нежитлова будівля була придбана ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу під час його перебування у шлюбі з ОСОБА_4 , то дане спірне майно є спільною сумісною власністю подружжя. У зв`язку з цим ОСОБА_1 вважає, що відчуження відповідачем ОСОБА_3 нежитлової будівлі порушує її право, як спадкоємця після смерті ОСОБА_4 , на частину даного майна. У зв`язку з цим просить суд визнати недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі зерносховища від 12.05.2021 року; скасувати державну реєстрацію права власності ФГ «Агронива» на дане майно та визнати за нею право власності на частину зерносховища в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За таких обставин, аналізуючи вищевикладене, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, яких заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Тому заява про забезпечення позову підлягає задоволенню частково, а саме в частині заборони відповідачу ФГ «Агронива» та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав нежитлової будівлі зерносховища, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта, тощо до набрання судовим рішенням законної сили.

Що стосується вимоги представника позивача заборонити відповідачу ФГ «Агронива» та будь-яким іншим особам використання нежитлової будівлі зерносховища, то вона не підлягає задоволенню, оскільки позивачка заявляє своє право лише на частину даного майна, яка не виділена їй в натурі і яка була придбана її батьком на підставі договору купівлі-продажу. Тобто інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст.149-154,157,353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 про забезпечення її позову задовольнити частково.

Заборонити відповідачу Фермерському господарству «Агронива», код ЄДРПОУ 35061245 та будь-яким іншим особам, у тому числі суб`єктам державної реєстрації прав (державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам) вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією речових прав нежитлової будівлі зерносховища, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 552606712248) у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни про задоволення вимог іпотекодержателя, передачі в оренду, поділу об`єкта, тощо.

Копію ухвали надіслати учасникам справи для відома, державному реєстратору при Синельниківській районній державній адміністрації.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Відповідно до вимог ч.10 ст.153 ЦПК України, оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя : Т. В. Прижигалінська