Ухвала

від 09.09.2024 по справі 147/1337/19

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/1337/19

Провадження № 6/147/22/24

УХВАЛА

09 вересня 2024 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суду Вінницької області в складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду подання головного державного виконавця Тростянецького-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Репенка О.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 ,

в с т а н о в и в:

Головний державний виконавецьТростянецького-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Репенко О.С. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 .

Подання обґрунтував тим, що відповідного до виконавчого провадження №66700238 по примусовому виконанню виконавчого листа №147/1337/19 від 13.08.2021, виданого Тростянецьким районним судом Вінницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 42905,09 грн боргу. Виконавче провадження відкрито 06.09.2021 та надано боржнику строк для добровільного виконання даного рішення. Боржник не виконує у повному обсязі. На даний час частково стягнуто 3771,07 грн. Разом з тим, при примусовому виконанні виконавчого документа, державним виконавцем не виявлено майно, на яке можна звернути стягнення. Головний державний виконавець зазначає, що у разі виїзду боржника ОСОБА_1 за межі України виконання рішення може стати неможливим.

Згідно частини першої статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. За положеннями ч.4 ст. 441 ЦПК України ухвала про тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути постановлена судом за місцем виконання відповідного рішення за поданням державного або приватного виконавця. Суд негайно розглядає таке подання без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця.

Сторони виконавчого провадження не викликалися відповідно до вимог статті 441 ЦПК України.

На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

З матеріалів подання вбачається, що Тростянецьким районним судом Вінницької області 13.08.2021 було видано виконавчий лист №147/1337/19 від 04.06.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 : 35335 (тридцять п`ять тисяч триста тридцять п`ять) грн 00 коп. грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки DAEWOO, модель SENS, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 ; 539 (п`ятсот тридцять дев`ять) грн 42 коп. судового збору; 712 (сімсот дванадцять) грн 67 коп. витрат на оплату експертизи та витрати на правову допомогу у розмірі 6318 (шість тисяч триста вісімнадцять) грн.

Встановлено, що на виконанні у Тростянецького-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області перебуває виконавче провадження №66700238 від 06.09.2021 з примусового виконання виконавчого листа №147/1337/19.

В межах вказаного виконавчого провадження державним виконавцем встановлено відсутність транспортних засобів, зареєстрованих за ОСОБА_1 , а також встановлено відсутність у власності останнього зареєстрованого нерухомого майна, що підтверджується актуальною інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, а також відповіддю на запит №222782626 від 26.08.2024 до МВС України.

04.09.2024 головним державним виконавцем, в межах ВП №66700238 звернуто стягнення на заробітну плату та інші доходи боржника, зокрема на дохід, який ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримує у ФОП ОСОБА_3 .

Разом з тим, акти державного виконавця від 05.09.2024, які додані до подання від 06.09.2024, суд не приймає до уваги як докази, оскільки вони були складені державним виконавцем в межах іншого виконавчого провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №147/391/15-ц від 20.05.2015 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів.

Згідно зі статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 313 Цивільного кодексу України фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Згідно зі статтею 2 Протоколу № 4 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також статтею 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Відповідно до ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 2 та 3 вказаної статі Закону визначено обов`язки та повноваження виконавця під час здійснення виконавчого провадження.

Згідно з п.19 ч.2ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, виникає право у державного, приватного виконавця звертатися до суду, який видав виконавчий документ, за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.

Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні подання приватного виконавця, суд має перевірити вчинення державним, приватним виконавцем при примусовому виконанні виконавчого напису всіх можливих виконавчих дій, та з`ясувати наявність доказів, які б свідчили, що боржник умисно ухиляється від виконання виконавчого документу.

Згідно із пунктом 5 частини першої статті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзд в Україну громадян» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Таким чином, у розумінні вказаних норм обов`язковою законною підставою для обмеження громадянина України у його праві виїзду за межі України може бути лише ухилення боржника від виконання ним своїх зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи).

Відповідно до роз`яснень Верховного суду України від 01.02.2013, викладених у «Судовій практиці щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України», законом передбачаються юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання.

На момент звернення до суду з даним поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен вже відбутися та бути об`єктивно наявним і вбачатися з матеріалів виконавчого провадження. Поняття «ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли у нього є всі реальні можливості виконати цей обов`язок (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо) і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об`єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

Таким чином, аналіз вищенаведених норм чинного законодавства України дає підстав стверджувати, що необхідною умовою для застосування до боржників тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту їх навмисного ухилення від виконання зобов`язань за рішенням суду.

Суд звертає увагу на те, що судова практика щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України орієнтує суди на те, що законом передбачені юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявністю факту невиконання зобов`язань, а за ухилення від їх виконання, тому з метою всебічного і повного з`ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов`язків учасників спірних правовідносин, підлягає з`ясуванню судом, чи дійсно особа свідомо не виконувала належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково.

Також слід зазначити, що право державного/приватного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника покладених на нього рішенням суду зобов`язань, тобто наявність лише самого зобов`язання не наділяє державного/приватного виконавця правом на звернення до суду з поданням/заявою про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон.

Разом з тим, матеріалами подання не доведено факту навмисного ухилення боржника ОСОБА_1 від виконання зобов`язання. Тобто, не вбачається, що боржник взагалі отримав постанову про відкриття виконавчого провадження, виклики державного виконавця.

Лише 04.09.204 головним державним виконавцем було прийнято постанову про звернення стягнення на доходи боржника, які він отримує у ФОП ОСОБА_3 . Докази направлення даної постанови за місцем роботи ОСОБА_1 чи повідомлення, що останній там не працює, до подання не додано.

У матеріалах справи відсутні докази, що з часу прийняття провадження до виконання (з 06.09.2021) виконавцем отримувались відповіді прикордонної служби про перетинання боржником державного кордону.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення боржником ОСОБА_1 саме умисних дій, спрямованих на приховання грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, інших цінностей, а також про ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього державним виконавцем у зв`язку з примусовим виконанням рішення суду.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Крім того, Указом Президента України №64/2022 введено воєнний стан в Україні, який продовжувався і зараз діє. Військовозобов`язані чоловіки, за певним виключенням, а саме: чоловіки до 60 років не мають права виїжджати за межі України. А отже, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , згідно Указу Президента не має право на даний час виїжджати за межі України.

При таких обставинах та враховуючи, що обмеження у праві виїзду за межі України є виключним заходом, суд вважає застосування до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України є передчасним, докази ухилення боржника від виконання рішення суду матеріали не містять, а тому у задоволенні подання слід відмовити.

Керуючись ст.258-260,441 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в :

У задоволенні подання головного державного виконавця Тростянецького-Ладижинського відділу державної виконавчої служби у Гайсинському районі Вінницької області Репенка О.С. про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днівз дняїї проголошення.

Суддя О.А. Натальчук