Рішення

від 04.06.2021 по справі 147/1337/19

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/1337/19

Провадження № 2/147/37/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2021 року смт.Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі :

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

за участю:

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача, адвоката Зубань О.О.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача, адвоката Шуляк В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 27.12.2017 р. між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб За час спільного проживання у сторін народилося двоє дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Також за спільні кошти в сумі 2650 доларів США ними 09.07.2019 р. було придбано автомобіль DAEWOO SENS, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 р.в. та інструменти: болгарку, орієнтовною вартістю 1500 грн., електродриль - 1500 грн., мотокосу - 3000 грн., шуруповерт - 1500 грн., лобзик - 2000 грн., перфоратор - 2000 грн., бензопилу - 4500 грн., зварювальний апарат - 4000 грн., а також взято в кредит телефон Самсунг А50 за 10000 грн.

З метою зменшення фінансових витрат, пов`язаних з укладенням договору купівлі-продажу автомобіля та реєстрацією права власності, за пропозицією відповідача, власником автомобіля в Свідоцтві про реєстрацію було вказано лише ОСОБА_2 .

В подальшому стосунки з відповідачем погіршились і він 24.11.2019 р. переїхав проживати окремо. Після фактично припинених шлюбних відносин, ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_2 в добровільному порядку поділити спільно нажите майно. Однак останній відмовився спілкуватися з приводу поділу майна та повідомив, що дане майно у нього відсутнє. Зокрема, автомобіль продав своїй матері ОСОБА_5 . Зазначену угоду про відчуження вважає фіктивною. Разом з тим, відповідач розпорядився спільним майном без згоди та відома позивача.

У зв`язку з тим, що в добровільному порядку ОСОБА_2 не бажає ділити спільне нажите майно, у позивача виникла необхідність звернутися до суду за захистом її порушених прав.

Позивач просить суд визнати автомобіль DAEWOO SENS, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 р.в. та інструменти: болгарку, орієнтовною вартістю 1500 грн., електродриль - 1500 грн., мотокосу - 3000 грн., шуруповерт - 1500 грн., лобзик - 2000 грн., перфоратор - 2000 грн., бензопилу - 4500 грн., зварювальний апарат - 4000 грн. та телефон Самсунг А50 спільною сумісною власністю подружжя. Стягнути з відповідача на її користь компенсацію в сумі 46217 грн. за належну частку у майні, яке є сумісною власністю подружжя та відчужене без згоди ОСОБА_1 . Також просила всі понесені нею судові витрати покласти на відповідача.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 11.08.2020 р. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

15.10.2020 року призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, провадження у справі зупинено.

26.11.2020 р. на адресу суду надійшов висновок експерта №308 від 12.11.2020р. та матеріали цивільної справи №147/1337/19.

Ухвалою суду від 27.11.2020 р. поновлено провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті.

12.01.2021 р. від ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог, оскільки в рамках судової справи було проведено судову експертизу. Згідно висновку експерта №308 від 12.11.202 р. проведеної Вінницьким НДЕКЦ МВС судової експертизи, середня ринкова вартість транспортного засобу становить 70670 грн. Загальна вартість майна, яке є предметом даного поділу становить 100670 грн., а отже грошова компенсація вартості Ѕ частки спільно нажитого майна подружжя становить 50335 грн. ОСОБА_1 просила визнати автомобіль DAEWOO SENS, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 р.в. та інструменти: болгарку, орієнтовною вартістю 1500 грн., електродриль - 1500 грн., мотокосу - 3000 грн., шуруповерт - 1500 грн., лобзик - 2000 грн., перфоратор - 2000 грн., бензопилу - 4500 грн., зварювальний апарат - 4000 грн. та телефон Самсунг А50 спільною сумісною власністю подружжя. Стягнути з відповідача на її користь компенсацію в сумі 50335 грн. за належну частку у майні, яке є сумісною власністю подружжя та відчужене без згоди ОСОБА_1 . Всі понесені судові витрати покласти на відповідача.

10.02.2021 р. від ОСОБА_2 надійшли додаткові пояснення по справі. Згідно яких зазначено, що відповідно до договору купівлі-продажу 0542/2019/1552348 від 09.07.2019 р. сторони придбали автомобіль DAEWOO SENS, д.н.з. НОМЕР_1 , 2005 р.в. у громадянина ОСОБА_6 за 30000 грн. Даний договір оформлений та підписаний у сервісному центрі 0542 РСЦ МВС у Вінницькій області. 26.11.2019 р. вищезазначений транспортний засіб був проданий ОСОБА_5 за 25000 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу №0542/2019/1790570. Також, 17.12.2020 р. автомобіль DAEWOO SENS, д.н.з. НОМЕР_1 , був проданий громадянці ОСОБА_7 за 25000 грн. (договір 0542/2020/2345931). Таким чином, сума грошей, виручена від продажу даного автомобіля складає 35000 грн., що підтверджується належними та допустимими доказами. Тому грошова компенсація позивачці від спільного майна подружжя - автомобіля DAEWOO SENS становить 17500 грн., які ОСОБА_2 визнає. З ринковою вартістю автомобіля, визначеною експертом Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру не погоджується, оскільки автомобіль, який було придбано сторонами не був предметом дослідження, а тому теоретична, заочна оцінка автомобіля, у даному випадку, не є належним доказом, за умови наявності договору купівлі-продажу. Окрім того, автомобілі однієї марки, моделі та року, можуть мати різні якісні показники, тому і дійсна вартість автомобіля складається на ринку попитом. Також, у позовній заяві ОСОБА_1 просить виділити їй грошову компенсацію за Ѕ частину нібито спільно нажитого майна в сумі 30000 грн., зокрема це: болгарка, орієнтовною вартістю 1500 грн., електродриль - 1500 грн., мотокоса - 3000 грн., шуруповерт - 1500 грн., лобзик - 2000 грн., перфоратор - 2000 грн., бензопила - 4500 грн., зварювальний апарат - 4000 грн. та телефон Самсунг А50 , однак зазначені речі не мають ніяких ознак речей, не мають назви, індивідуальних номерів, а тому не можуть мати відповідну вартість. Позивачем не надано суду доказів їх придбання в торговій мережі, що також ставить під сумнів їх вартість, а також відсутній доказ наявності та існування цих предметів. Вважає, що позов ОСОБА_1 є необґрунтованим, надуманим та не підтверджений жодним доказом. До сплати їй підлягає лише 1/2 від вартості автомобіля, що складає 17500 грн.

02.03.2021 р. від ОСОБА_1 надійшли додаткові письмові пояснення з додатками (а.с.163-173).

В судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали позовні вимоги, зазначені у заяві про збільшення позовних вимог, просили їх задовольнити. Додатково зазначили, що всі інструменти були придбані за спільні кошти, оскільки ОСОБА_2 займався ремонтами, та після розірвання шлюбу забрав їх із будинку, в якому вони проживали. Також вказали, що позивач не мала можливості раніше подати до суду докази наявності спірного майна (електроінструментів), оскільки лише нещодавно відшукала чеки, гарантійний талон та інші документи на рухоме майно, що є предметом спору. Просили дані докази долучити до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначила, що ОСОБА_2 частково визнає позовні вимоги ОСОБА_1 , а саме не заперечує проти сплати їй Ѕ частини вартості транспортного засобу, який було придбано у шлюбі, з урахуванням вартості автомобіля, зазначеного у договорі купівлі-продажу. В задоволенні решти позовних вимог просила відмовити, оскільки вони не обґрунтовані та позивачем не доведено наявність іншого рухомого майна, яке було придбано під час перебування у шлюбі подружжя ОСОБА_8 .

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив, що перебуває з позивачем та відповідачем у дружніх відносинах. Часто був у них дома до розірвання шлюбу. Зазначив, що 26.11.2019 р. з дружиною приїхав на каву до позивачки. Потім приїхав ОСОБА_2 забрати якісь речі. Про продаж автомобіля не повідомляв. Зі слів ОСОБА_1 йому відомо, що за спільні кошти було придбано автомобіль. Технічний стан транспортного засобу був у задовільному стані, наявність будь-яких ушкоджень виявлено не було. ОСОБА_9 також повідомив, що йому не відомо про придбання іншого майна сторонами.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні повідомила, що є подругою позивачки більше 10 років. У будинку де проживали разом ОСОБА_8 перебувала неодноразово. З 2019 року ОСОБА_2 переїхав в інше місце проживання. Зазначила, що 24 листопада до неї зателефонувала ОСОБА_1 і сказала, що у неї з ОСОБА_2 виник конфлікт та вони розійшлися. 26 листопада приїхала з чоловіком до них у гості, трохи пізніше приїхав ОСОБА_2 , щоб забрати від свого автомобіля колеса. Про продаж транспортного засобу розмов не було. ОСОБА_10 відомо, що спірний автомобіль було придбано за декілька місяців до розлучення та вони спільно ним користувалися.

В судовому засіданні в якості свідка було допитано ОСОБА_2 , який повідомив, що дійсно транспортний засіб ним було придбано та в подальшому продано, оскільки він мав борги та автомобіль був несправний. Щодо іншого майна, зазначеного позивачем у позові (болгарки, електродрелі, мотокоси, шуруповерта, прифаратора, бензопили, зварювального апарату) зазначив, що під час шлюбу дані речі не купувалися і йому не відомо що це за майно. Мобільний телефон Самсунг А50 купувався в кредит особисто для нього. З будинку, в якому він разом проживав з ОСОБА_1 , не забирав жодних речей, окрім особистих.

Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступного висновку.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У ч. 1 ст. 5 ЦПК України встановлено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України і ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і докази не збирає.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_13 27.12.2017 р. у Тростянецькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, зареєстрували шлюб, про що 27.12.2017 р. складено відповідний актовий запис №60.

Під час спільного проживання в сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження дітей серії НОМЕР_2 та серії НОМЕР_3 (а.с.167, 168).

Під час перебування у шлюбі, а саме 09.07.2019 року ОСОБА_2 був придбаний транспортний засіб марки - DAEWOO, модель - SENS, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , що підтверджується договором купівлі-продажу транспортного засобу та не оспорюється сторонами. За домовленістю сторін ціна транспортного засобу склала 30000 грн. (а.с. 58-61, 140)

В подальшому, а саме 09.07.2019 р. ОСОБА_2 в територіальному сервісному центрі МВС 0542 РСЦ МВС в Вінницькій області уклав з ОСОБА_14 договір купівлі-продажу транспортного засобу DAEWOO SENS, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 . Ціна транспортного засобу склала 25000 грн. (а.с.139).

Рішенням Тростянецького районного суду Вінницької області від 14.09.2020 р., шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 27.12.2017 р. у Тростянецькому районному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, про що 27.12.2017 р. складено відповідний актовий запис №60, розірвано (а.с.165, 166).

Згідно договору купівлі-продажу транспортного засобу від 17.12.2020 р. ОСОБА_14 здійснила продаж автомобіля DAEWOO SENS, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_1 , громадянці ОСОБА_7 . За домовленістю сторін ціна транспортного засобу склала 25000 грн (а.с.141).

В силу приписів ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Тобто статтею 60 СК України встановлено презумцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, хто її спростовує.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2019 року у справі № 339/116/16-ц, провадження № 61-15462св18.

Відповідно до ч.1 ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За змістом ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з частинами першою, другою, четвертою, п`ятою статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Так, в судовому засіданні відповідач не заперечував факт того, що спірний автомобіль придбаний під час перебування у шлюбі з позивачем. Разом з тим, доказів того, що транспортний засіб DAEWOO SENS, 2005 року випуску, був придбаний за кошти, які належать йому особисту, суду не надав, а отже майно набуте подружжям за час шлюбу є спільною сумісною власністю подружжя.

У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Частиною 2 ст.372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання автомобіля марки DAEWOO SENS, 2005 року випуску, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відповідно до вимог частин першої, другої ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.

Згідно з частиною третьою ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державній реєстрації, а також договорів стосовного цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державній реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц зроблено висновок, що у випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим - неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21.12.2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

У випадку відчуження майна одним із подружжя проти волі іншого з подружжя та у зв`язку з цим неможливості встановлення його дійсної (ринкової) вартості, визначенню підлягає ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна на час розгляду справи. Такий підхід є гарантією справедливої сатисфакції особі у зв`язку з припиненням її права на спільне майно.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі № 127/7029/15-ц (провадження № 61-9018сво18) та у постанові Верховного суду від 18 лютого 2021 р. у справі №314/2224/17 (провадження №61-11822св20).

Судом встановлено, що автомобіль DAEWOO SENS, 2005 року випуску, був проданий ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто під час перебування у зареєстрованому шлюбу з позивачем.

Доказів надання ОСОБА_1 згоди на відчуження автомобіля матеріали справи не містять.

Згідно з висновком експерта №308 від 12.11.2020 року за результатами проведення автотоварознавчої експертизи середня ринкова вартість автомобіля DAEWOO SENS, 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , станом на момент проведення експертизи, а саме 12.11.2020 р., становить 70670 грн. (а.с.85-90).

Після проведення вказаної експертизи позивачем ОСОБА_1 були уточнені позовні вимоги. Остання погодилась отримати грошову компенсацію замість своєї частки в спільному майні, шляхом стягнення з відповідача 1/2 частини вартості автомобіля, визначеної згідно з висновком експерта, що становить 35 335 грн.

Доводи представника відповідача про те, що дійсна вартість транспортного засобу була встановлена при продажі автомобіля та згідно з договором купівлі-продажу транспортного засобу, не заслуговують на увагу, оскільки, як вже зазначалось, вартість майна, що підлягає поділу, у разі недосягнення згоди між подружжям, визначається шляхом встановлення його ринкової вартості на час розгляду справи, а не на час продажу майна одним із подружжя проти волі іншого.

Доводи ОСОБА_2 , викладені в письмових додаткових поясненнях про те, що експерт під час визначення середньої вартості автомобіля враховував лише подібні за своїми якостями технічні характеристики транспортних засобі, а не брав до уваги документи про якісні характеристики саме спірного автомобіля, не заслуговують на увагу з огляду на наступне.

Згідно з договорами купівлі-продажу транспортного засобу року покупець оглянув та ознайомився із майном, претензій до продавця щодо технічного стану та якісних характеристик відчужуваного Транспортного засобу немає ( а.с.34, 60,61).

Окрім того, під час розгляду справи, ні відповідач, ні представник відповідача не вказували на несправність спірного транспортного засобу.

З висновку експерта вбачається, що під час проведення експертизи 12.11.2020 р., експертом бралися до уваги технічні-справні автомобілі марки DAEWOO SENS, 2005 року випуску та враховувалася Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затверджена наказом Міністерства юстиції України.

Разом з тим, незгода ОСОБА_2 з визначеною експертом сумою вартості спірного автомобіля на момент розгляду справи (ринкової вартості) є нічим необґрунтованою, крім того, представник відповідача клопотання про призначення та проведення додаткової судової автотоварознавчої експертизи в разі незгоди під час розгляду справи не заявляла.

За таких обставин, висновок експерта є належним та допустимим доказом по справі.

Внаслідок відчуження спірного автомобіля на користь третьої особи, право спільної сумісної власності сторін на це майно припинилось і беручи до уваги, що позивач ОСОБА_1 не ставить вимогу про витребування автомобіля або визнання угод про відчуження майна недійсними, а просить стягнути грошову компенсацію вартості його 1/2 частини, її позовні вимоги є цілком обґрунтовані та правомірні.

Щодо позовної вимоги про визнання болгарки, орієнтовною вартістю 1500 грн., електродрилі - 1500 грн., мотокоси - 3000 грн., шуруповерта - 1500 грн., лобзика - 2000 грн., перфоратора - 2000 грн., бензопили - 4500 грн., зварювального апарата - 4000 грн. та телефона Самсунг А50 спільною сумісною власністю подружжя та стягнення компенсації, що становить половину вартості даного майна суд зазначає наступне.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшення, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості.

Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя; нормативно-правовий акт № 11 від 21.12.2007 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 року № 11).

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя , рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст.63, ч. 1 ст.65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

При цьому суд підкреслює, що тільки у випадку, якщо придбання майна відповідало зазначеним критеріям, таке майно може бути визнане спільно нажитим і підлягає розподілу між подружжям на підставі ст. 60 СК України.

На підтвердження того, що болгарка, електродриль, мотокоса, шуруповерт, лобзик, перфоратор, бензопила, зварювальний апарат та телефон Самсунг А50 були придбані спільно з відповідачем у період шлюбу, ОСОБА_1 було подано копію квитанції, яка є нечитабельною; копію накладної №М-00010665 від 27.12.2018 р. на покупку ОСОБА_2 зварювального інвентора Дніпро-М mini; копію гарантійного талону на бензопилу моделі MS180; та фотокопії інших електроінструментів (а.с.169-173).

Дані докази суд оцінює критично, оскільки вони подані з порушенням строку.

Разом з тим суд зазначає, що надана позивачем квитанції та накладна, вказують на придбання певного товару, однак не свідчать про те, що зазначене майно було придбано для власних потреб сім`ї.

Фотокопії електроінструментів також не є достатнім та достовірним доказом факту наявності у сторін в період шлюбу даного майна, оскільки вони не містить конкретних відомостей щодо обставин справи.

Суд бере до уваги те, що ОСОБА_2 у судовому засіданні визнав, що за час шлюбу із позивачкою, ним було придбано мобільний телефон у кредит, який він виплачував самостійно. Однак, дана обставина не дає суду підстав для визнання даного телефону спільним сумісним майном, оскільки відсутні відомості про його індивідуальні родові ознаки та суми коштів, які було сплачено за купівлю даного телефону до розірвання шлюбу та після.

Таким чином позивачем не підтверджено належними та допустимими доказами наявності майна - електродрилі, мотокоси, шуруповерта, лобзика, перфоратора, бензопили, зварювального апарата, не надано доказів на підтвердження факту придбання такого майна подружжям в період шлюбу та за спільні кошти, Виходячи із аналізу наведеного, суд дійшов висновку, що позов в частині визнання вищезазначеного майна спільною сумісною власністю подружжя та стягнення за нього Ѕ вартості до задоволення не підлягає.

У відповідності до ч.1 3 ст. 133 судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу та витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

У пункті 3 частини другої статті 141 ЦПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, розмір понесених позивачем судових витрат пов`язаних з розглядом справи, керуючись ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору (а. с. 1) в розмірі 539,42 грн. (35335 грн. розмір задоволених вимог х 100/50335 грн. розмір заявлених позовних вимог = 70,20 % задоволених вимог; 768,40 грн. х 70,20 /100 = 539,42 грн. розмір судового збору, що підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених вимог).

Згідно даних квитанції №0.0.1901007002.1 від 11.11.2020 року ОСОБА_1 сплатила на рахунок експертної установи за судову автотоварознавчу експертизу кошти в сумі 1015,20 грн (а.с.161).

Отже, у відповідності до вимог ст. ст. 141, 142 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню також судові витрати останньої у виді витрат на залучення експерта в сумі 712,67 грн., що становить 70,20 % задоволених позовних вимог.

За ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Представником позивача в судовому засіданні подано квитанцію до прибуткового касового ордеру №1 від 04.06.2021, згідно якої встановлено, що адвокат Зубань О.О. отримала від ОСОБА_1 гонорар у розмірі 9000 грн. та акт приймання-передачі наданих послуг від 04.06.2021 р.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Отже, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6318,00 грн., що становить 70,20 % задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати транспортний засіб марки - DAEWOO, модель - SENS, 2005 року випуску, червоного кольору, номер кузова НОМЕР_4 , спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35 335 (тридцять п`ять тисяч триста тридцять п`ять) гривень 00 копійок грошової компенсації вартості 1/2 частки автомобіля марки DAEWOO, модель SENS, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_4 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 539 (п`ятсот тридцять дев`ять) грн. 42 коп. судового збору та 712 (сімсот дванадцять) грн. 67 коп. витрат на оплату експертизи.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 6318 (шість тисяч триста вісімнадцять) грн.

В задоволенні решти позовних вимог, відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_6 , місце проживання якої зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_7 , місце проживання якого зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складено 07.06.2021 р.

Суддя О.А. Натальчук