Постанова

від 28.08.2024 по справі 911/3337/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2024 р. Справа№ 911/3337/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Заворотнюк М. С.

від відповідача: Миколюк М. Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області

на рішення господарського суду Київської області від 07.12.2023 (повний текст рішення складено та підписано 18.01.2024)

у справі № 911/3337/21 (суддя Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ ІНВЕСТ"

до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області

про визнання договору недійсним

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позову

В грудні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПГ ІНВЕСТ" (далі - ТОВ "ПГ ІНВЕСТ"; позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовом до Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (далі -відповідач) про визнання недійсним договору № 77 про пайову участь у створенні інфраструктури сіл Петропавліська-Борщагівка та Чайки Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 31.08.2016.

Позов мотивований тим, що зазначений договір не відповідає вимогам законодавства щодо строків та підстав його укладення, розміру пайової участі, порядку визначення розміру пайової участі (абз. 1 ч. 9, абз. 2 ч. 8, абз. 1 ч. 5, п. 2 ч. 4 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"), у зв`язку з чим є підстави для визнання цього договору недійсним в силу приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідач позов не визнав і просив у відзиві на позов відмовити в його задоволенні, зокрема, з підстав спливу позовної давності.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням господарського суду Київської області від 07.12.2023 у справі №911/3337/21 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір № 77 про пайову участь у створенні інфраструктури сіл Петропавлівська-Борщагівка та Чайки Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 31.08.2016. Стягнуто з Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області на користь ТОВ "ПГ ІНВЕСТ" 2 270 грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що зміст оспорюваного договору суперечить приписам статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та покладає на позивача зобов`язання, які вже фактично виконані попереднім замовником будівництва і не передбачені наведеною нормою законодавства, що з огляду на ст. 203 ЦК України є підставою для визнання його недійсним. В контексті позовної давності суд зазначив, що про порушення свого права позивач дізнався в кінці 2019 року, тобто з моменту постановлення судового рішення у справі № 911/2582/18 щодо стягнення з нього заборгованості зі сплати пайової участі, тоді як позовна заява була подана у 2021 році. З урахуванням цього суд дійшов висновку, що встановлена законом позовна давність в три роки не сплинула на момент звернення позивача з позовною заявою. Водночас суд, за цих же підстав, визнав поважними причини пропущення позовної давності, оскільки порушене право позивача підлягає захисту.

Короткий зміст апеляційної скарги і заперечень на неї

Не погодившись з рішенням господарського суду Київської області від 07.12.2023 у справі №911/3337/21, Борщагівська сільська рада Бучанського району Київської області звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга обґрунтована посиланням на:

порушення порядку визначення складу суду, встановленого статтями 6 та 32 ГПК України (справу розглянуто неповноважним складом суду);

порушення місцевим судом частини 4 статті 75 ГПК України, оскільки судом переглянуті обставини, які встановлені у справі №911/2582/18, тоді як ці обставини не потребували доказування при розгляді даної справи;

безпідставність висновку суду першої інстанції про передання позивачу права щодо укладених УК "Екосорб" договорів пайової участі;

безпідставність посилання суду на обставини у справі № 910/18384/15, оскільки у ній не встановлювалися факти, що мають значення для даної справи;

те, що зміст оспорюваного договору не суперечить приписам статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" і не покладає на позивача зобов`язання, які виконані попереднім замовником будівництва, тому підстави для визнання його недійсним;

те, що суд першої інстанції помилково визначив початок перебігу позовної давності;

суперечливу поведінку позивача у даній справі, яка полягає в ухиленні від виконання рішення суду, що набрало законної сили створюючи перешкоди для цього (звернення позивача із заявою про залік зустрічних вимог з підстав правонаступництва УК "Екосорб"; подання позивачем до суду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню; пред`явлення позову у справі, що переглядається).

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ "ПГ ІНВЕСТ" просить суд відмовити в її задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі оскаржене судове рішення, як таке, що винесено з дотриманням вимог матеріального та процесуального законодавства. Позивач вказав на безпідставність посилань скаржника: на порушення порядку визначення складу суду для розгляду цієї справи; на справу № 911/2582/18 в межах якої було встановлено обставини, що мають значення для даної справи; на відсутність правонаступництва між УК "Екосорб" та ТОВ "ПГ ІНВЕСТ"; на відсутність дати судового рішення у справі №910/18384/15; на відсутність підстав для недійсності оспорюваного правочину та пропущення позовної давності та суперечливої поведінки позивача.

Процедура апеляційного провадження

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 (судді Ходаківська І.П. - головуюча, Владимиренко С.В., Демидова А.М.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області на рішення господарського суду Київської області від 07.12.2023 по справі № 911/3337/21 та призначено її до розгляду на 01.05.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 оголошено перерву у розгляді справи до 12.06.2024 з продовженням строку її розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 розгляд справи відкладено на 24.07.2024.

У судовому засіданні 24.07.2024 протокольно оголошено перерву до 28.08.2024.

У судовому засіданні 28.08.2024 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні 28.08.2024 представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити в її задоволенні та залишити в силі оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин

31.03.2005 між Українським консорціумом "ЕКОСОРБ" та Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою було укладено договір про пайову участь № 3, за умовами якого УК "ЕКОСОРБ" зобов`язався передати на користь органу місцевого самоврядування пайовий внесок (об`єкти житлової сфери та соціально-культурного призначення) в обсязі та розмірі передбаченому укладеним договором.

На виконання взятих на себе зобов`язань щодо фінансування витрат та розбудову інфраструктури села Чайки, 28.05.2007 УК "ЕКОСОРБ" уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Житлоіндбудсервіс" договір доручення № 1 на інвестування у розбудову інфраструктури населеного пункту. За результатами фінансування витрат між учасниками договору оформлено підтверджуючі документи (акти приймання-передачі виконаних робіт) на загальну суму 13 575 540,00 грн.

04.08.2008 сторонами договору підписано додаткову угоду, відповідно до якої замінено передачу об`єктів нерухомого майна на виплату грошових коштів відповідно до потреб Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради.

На підставі укладеного договору про пайову участь № 3 УК "ЕКОСОРБ" здійснювало фінансування витрат Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради на підставі письмових запитів останньої, що підтверджується залученими до матеріалів справи додатками.

Обставини щодо обсягу витрат на розвиток інфраструктури села були предметом дослідження у справі про банкрутство УК "ЕКОСОРБ" № 910/18384/15 та факт її здійснення підтверджено ухвалою господарського суду міста Києва від 28.09.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.11.2017 (сума витрат становить 340 140 155,84 грн). Постановою Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/18384/15 зазначені судові рішення залишені без змін.

20.08.2013 Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою, за клопотанням УК "ЕКОСОРБ" та за заявою ТОВ "ПГ ІГВЕСТ", було прийнято рішення № 11 про припинення рішення, яким визнано УК "ЕКОСОРБ" замовником будівництва та визнано ТОВ "ПГ ІНВЕСТ" замовником будівництва, а також зобов`язано ТОВ "ПГ ІНВЕСТ" виконати умов договору про пайову участь № 3 від 31.03.2005, як нового забудовника та правонаступника забудовника - УК "ЕКОСОРБ".

На реалізацію вказаного рішення було внесено зміни до договору оренди земельної ділянки під об`єктом забудови, відповідно до якого орендарем є ТОВ "ПГ ІНВЕСТ", 23.08.2013 підписано між УК "ЕКОСОРБ" та ТОВ "ПГ ІНВЕСТ" договір про заміну замовника будівництва (про передачу прав та функцій замовника) від УК "ЕКОСОРБ" до ТОВ "ПГ ІНВЕСТ", в межах якого передано права та обов`язки замовника будівництва та проектну документацію стосовно здійснення комплексної забудови.

29.10.2013 між Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, УК "Екосорб" та ТОВ "ПГ ІНВЕСТ" укладено договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 23.08.2006, зокрема про заміну первісного орендаря УК "Екосорб" на нового орендаря ТОВ "ПГ ІНВЕСТ" з залишенням без змін інших умов договору оренди земельної ділянки від 23.08.2006.

05.11.2013 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України внесено повідомлення №120133090200 про зміну даних у виданому дозволі на виконання будівельних робіт №11/04/-03 від 20.02.2007 щодо зміни замовника та генерального підрядника, згідно якого право виконувати функції замовника перейшло до ТОВ "ПГ ІНВЕСТ".

В 2015 році ТОВ "ПГ ІНВЕСТ" завершило будівництво багатоквартирного житлового будинку № 9 по вулиці Коцюбинського в с. Чайки Києво-Святошинського району Київської області, що підтверджується копією Сертифіката про відповідність закінченого будівництвом об`єкту серія ІУ № 165152581870 від 15.09.2015.

В 2015 році перед завершенням будівництва ТОВ "ПГ ІНВЕСТ" звернулось до Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради з клопотанням про укладення договору пайової участі. Вказане звернення було залишено без реагування, відповідач у справі не розробив та не надав позивачу проект договору та розрахунок пайової участі.

Як зазначив позивач у позовній заяві, у 2016 році спливав строк користування земельною ділянкою, визначений договором оренди земельної ділянки від 2006 року (зі змінами 2013 року) для комплексної забудови (в межах якої споруджувався житловий будинок № 9 по вулиці Коцюбинського в селі Чайки Бучанського району Київської області). З метою його продовження та користування землею для потреб будівництва, позивач на виконання приписів Закону України "Про оренду землі" в редакції на дату укладення та положень п.6.2. діючого договору оренди землі, звернувся до відповідача з клопотанням про продовження договору оренди.

Відповідач повідомив ТОВ "ПГ ІНВЕСТ", що таке продовження можливо лише за умови укладення договору про пайову участь щодо введеного в експлуатацію житлового будинку № 9 по вулиці Коцюбинського в с. Чайки, оскільки це необхідно для формального дотримання вимог законодавства щодо формування пайової участі забудовника в розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до положень ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності". За твердженням керівника відповідача, вказаний договір укладався для забезпечення можливості проголосувати депутатами за продовження договору оренди земельної ділянки від 2006 року.

Позивач надав відповідачу копію кошторисної документації для розрахунку суми пайового внеску, однак в порушення приписів статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відповідач здійснив розрахунок виходячи з опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, що є додатковим методом і застосовується виключно у випадку ненадання забудовником інформації про кошторисну вартість.

Також як зазначив у позові позивач, він був змушений підписати вказаний договір. Сторони в подальшому не здійснювали виконання договору. В ході провадження у справі встановлено, що жодна із сторін не вичинила дії на його виконання, відповідачем вимоги про сплату пайової участі не виставлялись.

В 2018 році керівник Києво-Святошинської місцевої прокуратури звернувся до господарського суду міста Києва з позовом в інтересах держави в особі Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області до ТОВ "ПГ ІНВЕСТ" про стягнення 11 113 497,02 грн. заборгованості зі сплати пайових внесків щодо створення і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури.

Позовні вимоги обґрунтовувалися невиконанням відповідачем зобов`язань зі сплати пайового внеску на розвиток інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури с.Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, як замовника будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими та прибудованими приміщеннями, загальною площею 6445,0 кв.м., загальною площею квартир 32282,1 кв.м. в с.Петропавлівська Борщагівка по вул.Коцюбинського, 9.

Рішенням господарського суду міста Києва 19.11.2019 у справі № 911/2582/18 позов керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "ПГ ІНВЕСТ" на користь Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області 11 113 497, 02 грн заборгованості зі сплати пайової участі та судові витрати.

Отже, причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання недійсним договору № 77 про пайову участь у створенні інфраструктури сіл Петропавлівська-Борщагівка та Чайки Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 31.08.2016, з підстав його невідповідності вимогам Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" щодо строків, підстав його укладення та порядку визначення розміру пайової участі.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Положеннями Закону Україну "Про регулювання містобудівної діяльності", яким встановлені правові та організаційні основи містобудівної діяльності, врегульований порядок укладання та виконання договорів про пайову участь.

Так, частиною 2 статті 40 Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачалось, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пунктами 2, 4, 6 частини 4 статті 40 цього Закону передбачено, що до пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не залучаються замовники у разі будівництва: будівель навчальних закладів, закладів культури, фізичної культури і спорту, медичного і оздоровчого призначення; об`єктів комплексної забудови територій, що здійснюється за результатами інвестиційних конкурсів або аукціонів; об`єктів будівництва за умови спорудження на цій земельній ділянці об`єктів соціальної інфраструктури.

Відповідно до положень абз. 2 ч. 1 ст. 4 зазначеного Закону об`єктами будівництва є будинки, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплекси та частини, лінійні об`єкти інженерно-транспортної інфраструктури.

Згідно з частиною 5 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій. У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Таким чином, інших способів визначення величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, окрім тих, які наведені в частині 5 статті 40 названого Закону, цим законодавчим актом не передбачено.

Відповідно до частини 6, 8 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати:

1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд;

2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об`єкта, з техніко-економічними показниками.

У разі зміни замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму коштів, сплачених попереднім замовником відповідно до укладеного ним договору про пайову участь.

Відповідно до положень статті 16 Закону України "Про основи містобудування" будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог,які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини. Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об`єктів містобудування розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом.

Підпунктом 2.8.18.3 пункту 2.8.18. "Про затвердження Правил визначення вартості будівництва (ДБН Д.1.1-1-2000), затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 174 від 27.08.2000 передбачено, що за підсумком зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва зазначаються: дані про пайову участь підприємств і організацій у будівництві об`єктів загального користування або загальновузлових об`єктів».

В пункті 5.8.9. ПРАВИЛ ВИЗНАЧЕННЯ ВАРТОСТІ БУДІВНИЦТВА (ДСТУ Б Д.1.1-1:2013) передбачено,що у тому випадку, коли розробляється окрема проектна документація із зведеним кошторисним розрахунком вартості об`єкта будівництва таких будівель, споруд, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури, як котельні, лінії електропостачання, теплові мережі, благоустрій, дороги та інші, що, як правило, включаються до глав 3-7 зведеного кошторисного розрахунку вартості об`єкта будівництва, кошторисна вартість цих об`єктів включається до глави 2 як об`єктів основного призначення.

20.08.2013 Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою, за клопотанням УК "ЕКОСОРБ" та за заявою ТОВ "ПГ ІГВЕСТ" було прийнято рішення № 11 про припинення рішення, яким визнано УК "ЕКОСОРБ" замовником будівництва та визнано ТОВ "ПГ ІНВЕСТ" замовником будівництва, а також зобов`язано ТОВ "ПГ ІНВЕСТ" виконати умов договору про пайову участь № 3 від 31.03.2005, як нового забудовника та правонаступника забудовника - УК "ЕКОСОРБ".

З урахуванням того, що позивач у справі є правонаступником забудовника УК "ЕКОСОРБ", який виконав перед Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою зобов`язання щодо участь в розбудові інфраструктури села, що підтверджується залученими позивачем та не спростованими відповідачем доказами здійснення витрат на такі цілі на вимогу відповідача, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на відсутність у позивача зобов`язань щодо виплати таких коштів на момент укладення оспорюваного договору. Вимога відповідача щодо сплати коштів понад встановлений ч. 6 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" розмір є неправомірною та спрямована на незаконне отримання органом місцевого самоврядування додаткових коштів, які не могли та не повинні передбачатись проектно-кошторисною документацією відповідно до діючих норм та правил.

Оскільки договором про пайову участь передбачається встановлення обов`язку сторони (позивача у справі) без компенсації передати у власність іншої сторони (відповідача) грошові кошти, відсутність підстав для укладення такого договору в силу виконання зобов`язань щодо оплати такої пайової участі попереднім замовником будівництва, а так само наявності приписів законодавства щодо звільнення від сплати при будівництві об`єктів соціальної інфраструктури, свідчить про те, що підписання такого договору покладає на позивача додаткові фінансові обов`язки щодо виплати коштів на користь відповідача, що прямо заборонено законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Встановивши, що зміст оспорюваного договору суперечить приписам ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та покладає на позивача зобов`язання, які вже фактично виконані попереднім замовником будівництва і не передбачені наведеною нормою законодавства, суд обґрунтовано визнав оспорюваний договір недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України.

Щодо визначення перебігу позовної давності колегія суддів зазначає наступне.

Відповідач у поданій до суду першої інстанції у заяві просив відмовити у задоволенні позову з підстав спливу позовної давності.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення ЄСПЛ від 22.10.1996 за заявами № 22083/93 та № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 57 рішення ЄСПЛ від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення ЄСПЛ від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з`ясувати усі обставини, пов`язані з фактом обізнаності та об`єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними на обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 ЦК України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною справи тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

За змістом статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), яка в силу приписів статті 257 цього Кодексу встановлюється тривалістю у три роки.

При застосуванні наведених вище положень законодавства слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 907/50/16).

Втім, суд першої інстанції, вирішуючи питання про початок перебігу позовної давності у цій справі, обмежився посиланням на те, що про порушення права спірним договором позивач у справі довідався в кінці 2019 року, тобто з моменту постановлення рішення у справі № 911/2582/18 щодо стягнення з позивача заборгованості зі сплати пайової участі. При цьому, суд аргументував свої висновки в цій частині таким: "Оцінюючи поведінку сторін, взаємовідносини позивача та відповідача під час підписання та вчинення сторонами дій спрямованих на виконання умов Договору № 77, суд дійшов висновку, що жодна із сторін не мала на меті виконання договору № 77. Попередня поведінка відповідача у справі, як уповноваженого суб`єкта на стягнення коштів свідчила про відсутність будь-яких кроків на виконання договору. Така поведінка управненої сторони відповідає характеру відносин сторін, викладених в позовній заяві та не спростованих відповідачем. Таким чином, позивач у справі мав реальні підстави вважати, що договір №77 не укладався сторонами для настання правових наслідків, а тому лише звернення до суду в 2019 році мало наслідком розуміння позивачем у справі порушення його права укладенням оспорюваного у цій справі договору."

Суд першої інстанції не врахував правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 464/5089/15 (щодо застосування положень частини 1 та 5 статті 261 ЦК України) згідно із яким для вимоги про визнання правочину недійсним перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про вчинення цього правочину. Аналогічний висновок зроблений і Верховним Судом України в постанові від 03.02.2016 у справі № 6-75цс15. У цьому контексті судом не було надано оцінки доводам відповідача щодо дати укладення оспорюваного договору і того, що позивач є його стороною.

Позов у цій справі пред`явлено в грудні 2021 року. Позивачу було відомо про оспорюваний правочин з 31.08.2016.

Відтак, звернувшись із цим позовом до суду, ТОВ "ПГ ІНВЕСТ" пропустило трирічний строк позовної давності, визначений частиною першою статті 261 ЦК України. Водночас поважних причин пропуску позовної давності, які унеможливили або утруднили своєчасне пред`явлення позову, позивачем не наведено.

Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, розглянувши заяву відповідача про застосування позовної давності колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на обґрунтованість позовних вимог та доведення порушення прав позивача, наслідком чого є відмова у позові у зв`язку зі спливом позовної давності.

З огляду на наведене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції належним чином не з`ясовано й не перевірено усіх обставин справи та пов`язаних з ними доказів, що є порушенням вимог ст.ст. 86, 236 ГПК України щодо прийняття судового рішення на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 4 цієї статті передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення (п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України).

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (ч.ч. 1, 2 ст. 277 ГПК України).

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що судом першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення неправильно застосовано норми матеріального права (статті 256-267 ЦК України) та порушено норми процесуального права (статті 86, 236 ГПК України).

З огляду на викладене, колегія доходить висновку, що доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі в частині спливу позовної давності, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржене рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області задовольнити.

Рішення господарського суду Київської області від 07.12.2023 у справі № 911/3337/21 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПГ ІНВЕСТ" (04071, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 14, оф. 2, код ЄДРПОУ 37974535) на користь Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Ярослава Мудрого, 1-А, код ЄДРПОУ 04362489) 3 405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень 00 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Київської області видати наказ.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено - 09.09.2024.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова