Ухвала

від 09.09.2024 по справі 910/7877/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 вересня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/7877/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕА УКРАЇНА"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024

(головуючий - Іоннікова І.А., судді Коробенко Г.П., Шаптала Є.Ю.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2023

(суддя - Гумега О.В.)

у справі №910/7877/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТОКОЧ УКРАЇНА"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕА УКРАЇНА"

про стягнення 46 993,87 грн,

ВСТАНОВИВ:

У 2023 році Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТОКОЧ УКРАЇНА" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕА УКРАЇНА" про стягнення 46 993,87 грн на підставі довгострокового договору оренди автомобіля (загальні умови) №20200800220 від 24.02.2021 та укладених до нього додатку № 1.2 від 24.02.2021, додатку № 2.2 від 11.05.2021, а саме: 40 459,50 грн заборгованості з орендної плати, 3 491,71 грн пені, 2 022,98 грн штрафу, 279,34 грн 3% річних, 740,34 грн інфляційних нарахувань.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.08.2023 у справі №910/7877/23, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024, позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕА УКРАЇНА" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТОКОЧ УКРАЇНА" 9 392,40 грн основного боргу, 1 260,90 грн пені, 1 011,40 грн штрафу, 75,65 грн 3% річних, 226,82 грн інфляційних нарахувань, 683,49 грн судового збору. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

20.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕА УКРАЇНА" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2023 у справі №910/7877/23 разом з клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕА УКРАЇНА", Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2 684,00 грн.

У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору у справі №910/7877/23 є стягнення 46 993,87 грн. Оскільки предметом спору в цій справі є стягнення суми меншої, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2023 рік - 268 400,00 грн), то у розумінні ГПК України ця справа є малозначною.

Водночас у п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду в касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Скаржник в касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду в касаційному порядку оскаржуваних судових рішень, які передбачені пп. "а", "в" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Необхідність відкриття касаційного провадження у справі скаржник обґрунтовує тим, що справа №910/7877/23 має виняткове значення для скаржника, оскільки, як видно з наявних в ній матеріалах, скаржник є роботодавцем великої кількості працівників, які виконують свої трудові функції, переміщаючись по всій території України та використовуючи автомобілі, які перебувають в скаржника в оренді, і відповідно, зумовлюють певні зобов`язання перед третіми особами. Враховуючи, що наша держава знаходиться в умовах війни, орендовані скаржником автомобілі можуть бути пошкоджені або знищені внаслідок бойових дій, ракетних обстрілів тощо в будь-якій частині країни. Тому усталений підхід до правильного оформлення правовідносин та можливості скаржником, як орендарем транспортних засобів, застосовувати приписи ч. 6 ст. 762 ЦК України (в контексті звільнення від орендних платежів) у випадку втрати, знищення цих автомобілів (об`єктів оренди) сприятимуть веденню його господарської діяльністю під час війни. Крім того, на думку скаржника, дана справа становить значний суспільний інтерес, виходячи з предмету спору у ній (право на стягнення орендної плати за користування автомобілем у період, в якому його неможливо було використовувати через збройну агресію російської федерації проти України). Очевидно, що на цей час істотна частина автомобілів викрадена на тимчасово окупованих територіях (за аналогією із фактичними обставинами цієї справи). Вказує, що зз відкритих даних МВС України слідує, що станом травень 2023 року (коли було подано позов у цій справі) обліковувалося майже 50 тисяч одиниць техніки, вкраденої і не знайденої за останні десять років, з них 12 тисяч одиниць були занесені в бази МВС України у 2022 році, тобто після початку повномасштабного вторгнення. При цьому, лідерами з викрадення автомобілів є регіони, які перебували під тимчасовою окупацією або залишаються під нею. Очевидно, що істота частина цих транспортних засобів була втрачена, як і скаржником, їх орендарями/лізингоотримувачами. Таким чином, формування Верховним Судом висновку щодо застосовування приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України (звільнення від орендних платежів) до випадків викрадення автомобілів, як об`єктів оренди, на територіях, окупованих внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, має значний суспільний інтерес, з огляду на те, що в державі триває війна більше двох років, а механізм використання автомобілів, взятих в довгострокову оренду є поширеною практикою. Виходячи з вищевикладеного, дана касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики судами України.

Проте Суд вважає, що наведені у касаційній скарзі доводи, не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених судами обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійсненні судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи.

Окрім того, посилання скаржника на те, що справа №910/7877/23 має виняткове значення для скаржника та становить значний суспільний інтерес визнаються необґрунтованими, оскільки вищевказані доводи зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про значний суспільний інтерес та винятковість справи для скаржника.

Суд зазначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Таким чином, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Оскільки предметом спору у справі №910/7877/23 є стягнення суми, що є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕА УКРАЇНА" подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕА УКРАЇНА" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2023 у справі №910/7877/23 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження не розглядається.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕА УКРАЇНА" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.07.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 25.08.2023 у справі №910/7877/23.

2.Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3.Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді С.В. Бакуліна

В.І. Студенець