Ухвала

від 10.09.2024 по справі 569/13537/24

РІВНЕНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 569/13537/24

1-кс/569/6222/24

УХВАЛА

про арешт майна

10 вересня 2024 року м. Рівне

Слідчий суддя Рівненського міського суду Рівненської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду клопотання дізнавача СД Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області старшої лейтенантки поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -

ВСТАНОВИВ:

Дізнавач, у рамках кримінального провадження №42024181110000019 від 11.03.2024 року за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст.358 КК України, звернувся до суду з клопотанням, погодженим прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_4 у якому просить накласти арешт на торговий павільйон, загальна площа 7,4 (кв.м), що за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1692188156101) власником якого являється ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання зазначає, що до Рівненської окружної прокуратури надійшло звернення громадянки ОСОБА_6 , жительки АДРЕСА_2 , в ході опрацювання якого установлено, що ФОП Дорощук виготовлено технічний паспорт на торговий павільйон який не є об`єктом нерухомого майна та в подальшому на підставі вказаного технічного паспорту за громадянкою ОСОБА_7 зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна - торговий павільйон загальною площею 7,4 кв.м. за адресою:

АДРЕСА_1 .

Для реєстрації вказаного права власності на об`єкт нерухомості, а саме торговий павільйон загальною площею 7,4 кв.м. за адресою:

АДРЕСА_1 , були подані наступні документи:

- технічний паспорт, серія та номер: 326, виданий 23.10.2018 року, видавник ФОП ОСОБА_8 ;

- витяг про реєстрацію договору оренди, серія та номер 14731165, виданий 16.12.2013 року видавник державний реєстратор ОСОБА_9 ;

Однак, в ході вивчення поданих документів встановлено, що рішенням Рівненської міської ради № 3328 від 08.04.2010 року було надано на три роки право оренди земельної ділянки площею 18 кв.м. (в районі центрального ринку з числа забудованих земель житлової та громадської забудови суб?єкту підприємницької діяльності ОСОБА_7 для обслуговування кіоску з реалізації товарів промислової групи. Рішенням Рівненської міської ради N?3282 від 26.09.2013 року поновлено ФОП ОСОБА_7 договір оренди земельної ділянки площею 18 кв.м. на вул. Пересопницькій у районі центрального ринку) з числа земель, які надані їй в оренду (договір оренди землі від 23.09.2010 року) на п?ять років. Відповідно до цього рішення після поновлення договору оренди земельної ділянки підприємцю ОСОБА_7 потрібно було отримати паспорт прив?язки тимчасової споруди.

Рішенням Рівненської міської ради №4982 від 27.09.2018 року відмовлено в поновленні ФОП ОСОБА_7 договору оренди земельної ділянки площею 18 кв.м. на вул. Пересопницькій (в районі центрального ринку) з кадастровим номером 5610100000:01:026:0069 на десять років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для обслуговування кіоску з реалізації товарів промислової групи) у зв?язку з тим, що кіоск розмішений на частині дворової території будинку АДРЕСА_1 . 08.11.2018 року державним реєстратором Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради ОСОБА_10 , здійснено державну реєстрацію права власності ОСОБА_7 на торговий павільйон загальною площею 7,4 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 44008010 від 13.11.2018 11:39:45, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1692188156101). Для державної реєстрації права власності подані наступні документи: технічний паспорт, серія та номер: 326, виданий 23.10.2018, видавник: ФОП ОСОБА_8 , витяг про реєстрацію реєстратор ОСОБА_9 , Рівненське міське управління юстиції Рівненської області.

Проте, вищезазначений торговий павільйон є самочинним будівництвом, оскільки є тимчасовою спорудою (кіоском), а не об?єктом нерухомості, без права будівництва будь-яких будівель. В Єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об?єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання документів, відсутня інформація, як і щодо прийняття в експлуатацію торгового павільйону загальною площею 7,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 . Також управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради ніколи не видавався наказ про присвоєння поштової адреси об?єкту нерухомого майна (торговий павільйон) за адресою: АДРЕСА_1 . Здійснивши реєстрацію права власності на самочинне будівництво торгового павільйону за адресою:

АДРЕСА_1 , а саме кіоск (тимчасова споруда), ОСОБА_7 згідно договору купівлі-продажу №1216 посвідченого 15.11.2018 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , відчужила такий об?єкт для ОСОБА_5 .

Покликаючись на викладене, слідчий вказує, що є загроза незаконного відчуження майна , а саме торгового павільйонуза адресою: АДРЕСА_1 ,який згідно договорукупівлі-продажу№ 1216посвідченого 15.11.2018року приватнимнотаріусом Рівненськогоміського нотаріальногоокругу ОСОБА_11 , належить ОСОБА_5 . Оскільки торговий павільйон за адресою:

АДРЕСА_1 ,є об`єктом на яке безпосередньо і спрямоване кримінальне правопорушення та є доказом вчинення кримінального правопорушення, тобто вказане майно відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, а саме виникла необхідність у забороні користуватися і розпоряджатися вказаним майно, оскільки є підстави вважати, що дане майно може бути відчужене або пошкоджене, у зв`язку з чим можуть настати наслідки, які можуть перешкодити кримінальномупровадженню.

З урахуванням заяви слідчого, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Судом встановлено,що у провадженні СВ Рівненського районного управління поліції ГУНП вРівненській областіперебувають матеріаликримінального провадження,які внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№42024181110000019від 11.03.2024року заознаками злочинів,передбачених ч.2ст.358КК України.

Оскільки є загроза незаконного відчуження майна , а саме торгового павільйону за адресою: АДРЕСА_1 , який згідно договору купівлі-продажу № 1216 посвідченого 15.11.2018 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , належить ОСОБА_5 , дізнавач просить наклати арешт на вищевказане майно.

Відповідно до п. 8 глави 2.6. «Арешт майна» Узагальненнявищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження арешт може бути накладено на: нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права; майно у вигляді речей, документів, грошей, якщо вони відповідають критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК, а саме: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та (або) є доходами від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим майно є речі, документи, гроші тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом.

Згідно вимог ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Згідно вимог ч. 5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із видів забезпечення кримінального провадження. Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КПК України передбачено, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до статей 94, 132, 173 КПК України при вирішення питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та спів розмірність обмеження права власності завданням кримінального правопорушення, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і в клопотанні слідчого (прокурора), який звертається з проханням про арешт майна, оскільки згідно зі статтею Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно з частиною першою статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною третьою статті 170 КПК України визначено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 171 КПК України з клопотанням пор арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову також цивільний позивач. У клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

При цьому тільки у випадку, передбаченому п.1 ч. 2 ст. 170 КПК України (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям зазначеним у статті 98 цього Кодексу («матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення»), тобто має ознаки речового доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи вищевикладені обставини те, що повернення майна його власнику може позбавити орган досудового розслідування можливості повного, всебічного та неупередженого проведення слідчих (розшукових) дій, що у свою чергу позбавить можливості встановлення істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя, приходить до висновку про задоволення клопотання про накладення арешту на торговий павільйон, загальна площа 7,4 (кв.м), що за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1692188156101) власником якого являється ОСОБА_5 , з метою збереження речових доказів, так, як не застосування арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна, що було об`єктом кримінально протиправних дій, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.170-173,395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задоволити.

Накласти арешт на майно, а саме на торговий павільйон, загальна площа 7,4 (кв.м), що за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна 1692188156101) власником якого являється ОСОБА_5 та позбавити можливості власника (користувача) або інших уповноважених осіб їх відчужувати, розпоряджатись ним до прийняття процесуального рішення у кримінальному провадженні.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Ухвала може бути скасована судом, що накладав арешт.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Рівненського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1