Ухвала

від 05.09.2024 по справі 551/682/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У х в а л а

5 вересня 2024 року

м. Київ

Справа № 551/682/23

Провадження № 61-8502ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув питання щодо відкриття касаційного провадження

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ім. Довженка» (далі - відповідач)

на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 26 січня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 8 травня 2024 року

у справі за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка)до відповідача про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень та

в с т а н о в и в:

1. У червні 2023 року позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом, у якому просила:

- усунути перешкоди у користуванні розташованою на території Миргородського (колишнього Шишацького) району Полтавської області земельною ділянкою з кадастровим номером 5325783800:00:015:0027 (далі - земельна ділянка) шляхом повернення її власниці;

- скасувати рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень індексний номер 25081789 від 6 жовтня 2015 року (далі - рішення про державну реєстрацію).

Мотивувала вимоги так:

- позивачка є власницею земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 31 липня 2014 року після смерті її діда - ОСОБА_2 ;

- за життя її дід передав земельну ділянку в оренду відповідачу;

- після оформлення права власності на земельну ділянку вона дізналася, що відповідач має перед нею заборгованість зі сплати орендних платежів за три роки, яку він згодом сплатив;

- орендна плата є очевидно заниженою. Тому представник позивачки звернувся до відповідача з вимогою надати копію договору про оренду земельної ділянки;

- відповідач надав їй копії договору оренди землі № 78 від 17 вересня 2015 року (далі - договір оренди землі), який начебто укладений із позивачкою, й акта приймання-передачі земельної ділянки; ці документи підписала не позивачка а інша особа;

- вона не проводила перемовин безпосередньо з відповідачем щодо оренди земельної ділянки;

- те, що підпис у договорі оренди належить іншій особі, підтверджує висновок експерта за результатами проведення почеркознавчої експертизи від 5 листопада 2021року, який склали експерти Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Офіс незалежних експертів» (далі - висновок експерта).

2. 26 січня 2024 року Шишацький районний суд Полтавської області ухвалив рішення, згідно з яким позов задовольнив повністю, а також вирішив питання про розподіл судових витрат. Мотивував так:

- позивачка довела, що не підписувала договір оренди землі. Це підтверджує висновок експерта, який є належним доказом;

- підпис є обов`язковим реквізитом правочину, який вчинений у письмовій формі. Наявність підпису підтверджує намір учасника (учасників правочину), його волевиявлення, забезпечує його ідентифікацію, а також цілісність документа, який формалізує правочин;

- позивачка наполягає на поверненні їй земельної ділянки, бо вважає, що нерухомим майном фактично користується відповідач без установлених законом підстав. Тому позов слід задовольнити.

3. 8 травня 2024 року Полтавський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою залишив рішення суду першої інстанції без змін. Навів аналогічні до останнього мотиви. Додатково зазначив, що зайняття земельної ділянки відповідачем створює перешкоди у користуванні майном, тому у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивачка як власниця землі вважає порушеним, є усунення їй такої перешкоди (близький за змістом висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц).

4. 12 червня 2024 року відповідачсформував у системі «Електронний суд» касаційну скаргу (вх. № 19997/0/220-24 від 12 червня 2024 року), у якій просить: (1) поновити строк на касаційне оскарження; (2) скасувати рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 26 січня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 8 травня 2024 року; (3) зупинити на час розгляду касаційної скарги виконання рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.

Обґрунтував скаргу так:

- суд апеляційної інстанції не врахував висновки, викладені у постановах:

(1) Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц та від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами; якщо дії сторін підтверджують те, що договір фактично укладений, суд має розглянути питання щодо відповідності цього договору вимогам закону; виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину відповідно до його суттєвих умов, передбачених законодавством;

(2) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 1 лютого 2023 року у справі № 530/130/21, про необхідність встановлення судами факту не лише того, що сторони не підписували договори (як окремі документи), але й не укладали такі. Позивач повинен довести, що не виявляв волі на укладення правочину, а відповідач - виникнення у сторін правовідносин з договору оренди землі, виконання його сторонами внаслідок досягнення домовленості з приводу користування земельною ділянкою орендодавця;

(3) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 травня 2020 року у справі № 350/1594/16-ц, про необхідність надання оригіналів документів для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів і підписів;

(4) Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 3 червня 2020 року у справі № 916/1666/18 та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 916/1769/20, про те, що наявність договірних правовідносин виключає можливість застосування негаторного позову;

(5) Великої Палати Верховного Суду від 2 листопада 2022 року у справі № 922/3166/20, про те, що негаторний позов розглядається у вітчизняній цивілістиці як класичний речовий спосіб захисту права власності (речовий позов, actio in rem); його можна пред`явити лише для захисту абсолютного суб`єктивного цивільного права в абсолютному речовому правовідношенні, коли власник-позивач і правопорушник-відповідач не перебувають у договірних чи інших зобов`язальних правовідносинах, або ж останні не стосуються вчиненого порушення права власності;

(6) Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 4 липня 2018 року у справі № 369/1923/15-ц і від 26 вересня 2018 року у справі № 346/2946/16-ц, про те, що одним із елементів верховенства права є дотримання прав людини, зокрема права сторони спору на представлення її позиції та права на справедливий судовий розгляд; кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом;

(7) Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2023 року у справі № 11-228сап21 і від 10 червня 2021 року у справі № 11-104сап21, про необхідність наведення у рішенні висновків суду за результатами оцінки доказів і настільки вагомих й одночасно зрозумілих аргументів на користь прийнятого рішення, щоб вони переконали у законності та справедливості вирішення спору навіть ту сторону, яка програла; вмотивованість - це вимога до суду наводити письмово у рішенні судження, пояснення про наявність чи відсутність фактів, які є основою для висновку суду;

- суди попередніх інстанцій порушили норми процесуального права, оскільки задовольнили позов на підставі неналежних і недопустимих доказів, які надала позивачка. Зокрема врахували висновок експерта, який досліджував копію договору оренди землі, а не його оригінал. Висновок виконав неналежний суб`єкт експертної діяльності, бо ТОВ «Офіс незалежних експертиз» не є державною спеціалізованою установою.

5. У касаційній скарзі відповідач просив поновити строк на касаційне оскарження. Поважність причин пропуску цього строку обґрунтував тим, що копію постанови апеляційного суду отримав 14 травня 2024 року. На підтвердження дати отримання постанови надав «картку руху документа».

5.1. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 390 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).

5.2. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення (частина друга статті 390 ЦПК України).

5.3. Верховний Суд вважає безпідставним клопотання відповідача про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. Апеляційний суд склав повний текст постанови 13 травня 2024 року. З дня складання повного тексту оскарженої постанови апеляційного суду тридцятиденний строк на касаційне оскарження сплив 12 червня 2024 року. Відповідач подав касаційну скаргу 12 червня 2024 року. Тому строк на касаційне оскарження не пропустив. Отже, відсутні підстави для його поновлення.

6. Одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) (частина перша статті 394 ЦПК України).

7. Верховний Суд вважає, що є підстави для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України. У цій скарзі є доводи, які потребують перевірки, щодо передбачених пунктами 1 і 4 частини другої статті 389 ЦПК України підстав для касаційного оскарження.

8. Відповідач у касаційній скарзі просить зупинити виконання рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 26 січня 2024 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 8 травня 2024 року до завершення перегляду справи у касаційному порядку.

8.1. За наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії (абзац другий частини восьмої статті 394 ЦПК України).

8.2. Суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення постановляється ухвала (частини перша та друга статті 436 ЦПК України).

8.3. За змістом наведених приписів у заяві про зупинення виконання чи дії оскаржених судових рішень має бути обґрунтування необхідності такого зупинення. Відповідач належне обґрунтування не навів, доказів на підтвердження його доводів не надав. Тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись статтями 260, 261, 389, 390, 394, 395, 436 ЦПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ім. Довженка» у задоволенні клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження.

2. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ім. Довженка» на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 26 січня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 8 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ім. Довженка» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення та скасування рішення про державну реєстрацію прав і їх обтяжень.

3. Витребувати із Шишацького районного суду Полтавської області цивільну справу № 551/682/23.

4. Відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ім. Довженка» про зупинення виконання рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 26 січня 2024 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 8 травня 2024 року.

5. Роз`яснити учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, впродовж десяти днів із дня отримання цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Судді Д. А. Гудима Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко