Ухвала

від 09.09.2024 по справі 420/24870/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі

09 вересня 2024 р. № 420/24870/24 м. Миколаїв

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суду Мельник О.М., ознайомившись з

адміністративним позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаОдеського окружного адміністративного суду, дорога Фонтанська, 14, м. Одеса, 65021,

провизнання бездіяльності та відмови протиправними; зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

06 серпня 2024 року до Одеського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Одеського окружного адміністративного суду, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність Одеського окружного адміністративного суду, що полягає у не забезпеченні, починаючи з дати його утворення, реалізації положень КУпАП, якими уповноважено секретаря судового засідання та суду складати адміністративні протоколи за ст. 185-6 цього Кодексу та направляти їх до районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів для подальшого розгляду справ про адміністративні правопорушення. Визнати неправомірною відмову Одеського окружного адміністративного суду у задоволенні заявлених ОСОБА_1 у скарзі від 16.04.2024 на невжиття організаційних заходів для захисту порушеного права у визначеному законом порядку прохань про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення передбачені статтею 185-6 КУпАП та про внесення до посадової інструкції секретаря судового засідання доповнень, що передбачали б його повноваження на складання адміністративних протоколів в разі виявлення в судовому засіданні передбаченого статтею 185-6 КУпАП правопорушення з наступним направленням їх за визначеною підсудністю. Зобов`язати Одеський окружний адміністративний суд: внести в посадову інструкцію секретаря судового засідання Одеського окружного адміністративного суду положення про його право складати адміністративні протоколи за ст. 185-6 КУпАП в разі виявлення судом в судовому засіданні факту невиконання стороною у справі окремої ухвали суду з наступним направленням їх за визначеною підсудністю; затвердити Інструкцію з оформлення секретарем судового засідання Одеського окружного адміністративного суду матеріалів про передбачене ст. 1856 КУпАП адміністративне правопорушення.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року адміністративну справу №420/24870/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності, дій та зобов`язання вчинити певні дії - направлено голові Одеського окружного адміністративного суду для вирішення питання щодо прийняття розпорядження.

Розпорядженням Голови Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року зобов`язано адміністративну справу №420/24870/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності, дій та зобов`язання вчинити певні дії передано до П`ятого апеляційного адміністративного суду для визначення підсудності.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року вирішено адміністративну справу №420/24870/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності, дій та зобов`язання вчинити певні дії, передати на розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду.

До Миколаївського окружного адміністративна справа № 420/24870/24 надійшла 03.09.2024 року.

Відповідно до приписів ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.

Миколаївський окружний адміністративний суд розглянувши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, приходить до висновку, що слід відмовити у відкритті провадження за цим позовом, з таких підстав.

Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до пп. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:

- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

- хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

За змістом п. 7 та п. 9 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг; відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

З огляду на законодавче визначення терміну "суб`єкт владних повноважень", його обов`язковою ознакою є здійснення владних управлінських функцій.

В той же час, адміністративний суд є органом судової влади та відповідно до положень ст. 4 ч. 1 КАС України, здійснює правосуддя, а не владні управлінські функції. Таким чином, суд не є суб`єктом владних повноважень в розумінні КАС України і спір з ним не підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 12.06.2009 року визначено, що у розумінні частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 КАС України (в попередній редакції), суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб`єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв`язку з розглядом судових справ.

У пункті 4.2. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 14.12.2011 року № 19-рп/2011 (справа № 1-29/2011) вказано, що КАС України регламентує порядок розгляду не всіх публічно-правових спорів, а лише тих, які виникають у результаті здійснення суб`єктом владних повноважень управлінських функцій і розгляд яких безпосередньо не віднесено до підсудності інших судів.

Як зазначено в постанові Верховного Суду України від 24.04.2012 року у справі № 21-989во10, процесуальні рішення, дії чи бездіяльність осіб, які їх вчиняють, перевіряються за нормами того процесу, в межах якого вони вчиняються.

Отже, із змісту вищенаведеного вбачається, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Намагання здійснити таку перевірку шляхом подання позову проти суду чи судді є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду.

Вирішення питання про наявність чи відсутність ознак протиправності рішень судді при здійсненні ним правосуддя в іншій справі має вирішуватись шляхом оскарження такого рішення до суду вищої інстанції в порядку, визначеному процесуальним законодавством.

Кодексом адміністративного судочинства України, а саме п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права.

Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом.

За змістом статті 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, а також про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ.

Отже, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди під час розгляду та вирішення справи, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу із встановленням за судовим рішенням юридичних фактів щодо суду (судді).

Виходячи з викладеного, суд констатує неможливість встановлення в іншій (новій) справі фактів вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень, шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді) за правилами будь-якого судочинства.

Аналогічні висновки висловлені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 21 листопада 2018 року (провадження № 14-399цс18), а також від 20 березня 2019 року (провадження № 14-655цс18), які в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягають врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як вбачається зі змісту позовної заяви Позивач не згоден з діями суд в конкретній справі, а саме з неналежним виконанням окремої ухвали суду, та звернувся з вимогою розглянути звіт про виконання та надати секретареві судових засідань доручення скласти протокол про адміністративне правопорушення та в подальшому передати цей протокол на розгляд місцевого суду в порядку КУпАП.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 , викладені в позові та звернені до Одеського окружного адміністративного суду, не підлягають окремому розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 року у справі № 803/3/18.

З огляду на викладене, така вимога не підлягає розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягає судовому розгляду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 19, 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті провадження у справі

2. Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею в порядку ст. 256 КАС України.

Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.

Суддя О.М. Мельник