Постанова

від 29.10.2024 по справі 420/24870/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/24870/24Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Шеметенко Л.П.

при секретарі - Альонішко С.І.,

за участю апелянта Туренка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Одеського окружного адміністративного суду про визнання бездіяльності та відмови протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

В серпні 2024 року позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати неправомірною бездіяльність Одеського окружного адміністративного суду, що полягає у не забезпеченні, починаючи з дати його утворення, реалізації положень КУпАП, якими уповноважено секретаря судового засідання та суду складати адміністративні протоколи за ст. 185-6 цього Кодексу та направляти їх до районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів для подальшого розгляду справ про адміністративні правопорушення;

- визнати неправомірною відмову Одеського окружного адміністративного суду у задоволенні заявлених ОСОБА_1 у скарзі від 16.04.2024 на невжиття організаційних заходів для захисту порушеного права у визначеному законом порядку прохань про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-6 КУпАП та про внесення до посадової інструкції секретаря судового засідання доповнень, що передбачали б його повноваження на складання адміністративних протоколів в разі виявлення в судовому засіданні передбаченого статтею 185-6 КУпАП правопорушення з наступним направленням їх за визначеною підсудністю;

- зобов`язати Одеський окружний адміністративний суд: внести в посадову інструкцію секретаря судового засідання Одеського окружного адміністративного суду положення про його право складати адміністративні протоколи за ст. 185-6 КУпАП в разі виявлення судом в судовому засіданні факту невиконання стороною у справі окремої ухвали суду з наступним направленням їх за визначеною підсудністю; затвердити Інструкцію з оформлення секретарем судового засідання Одеського окружного адміністративного суду матеріалів про передбачене ст. 185-6 КУпАП адміністративне правопорушення;

- звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання цієї позовної заяви.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2024 року адміністративну справу №420/24870/24 передано на розгляд до Миколаївського окружного адміністративного суду. Направлено матеріали справи №420/24870/24 до Одеського окружного адміністративного суду для прийняття головою суду розпорядження про передачу даної адміністративної справи до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Розпорядженням Голови Одеського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 № 16-Р/С «Про передачу адміністративної справи № 420/24870/24 до Миколаївського окружного адміністративного суду» адміністративну справу № 420/24870/24 передано до Миколаївського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі; направити справу до Миколаївського окружного адміністративного суду для продовження розгляду по суті.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що скарга від 16.04.2024, належний розгляд якої не був забезпечений відповідачем як суб`єктом владних повноважень, що і стало предметом позову, містила прохання до голови Одеського окружного адміністративного суду та до керівника апарату цього ж суду про дотримання ними норм КУпАП, згідно з якими вони мають визначити посадових осіб, які уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, що передбачені статтею 1856 цього Кодексу, якими згідно з п. 7 ч. 1 ст. 255 цього ж Кодексу є секретар судового засідання/суду, шляхом внесення відповідних положень до їх посадових інструкцій та затвердження відповідної Інструкції. Зазначені прохання, на думку апелянта, вочевидь, ніяк не стосуються «рішень, дій чи бездіяльності і вчинених у зв`язку з розглядом судових справ» та «питання про наявність чи відсутність ознак протиправності рішень судді при здійсненні ним правосуддя»» і, відповідно, не мають «вирішуватись шляхом оскарження такого рішення до суду вищої інстанції в порядку, визначеному процесуальним законодавством», як помилково висновив Суд. Апелянт зазначає, що порушення відповідачем внаслідок неправомірних бездіяльності та дій його голови та керівника його апарату права Скаржника на складання секретарем судового засідання передбаченого ст. 1856 КУпАП адміністративного протоколу за невиконання відповідачем у справі № 540/658/20 окремої ухвали не має жодного зв`язку з визначеною КАС України процедурою судового розгляду вказаної справи, оскільки стосується виключно питання реалізації відповідачем визначених КУпАП адміністративних повноважень.

08 жовтня 2024 року до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що позивач не згоден з діями Одеського окружного адміністративного суду, щодо виконання окремої ухвали, та вважав що за невиконання окремої ухвали секретарем судового засідання у визначеному КУпАП порядку мало бути складено протокол про притягнення ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративного правопорушення що передбачено ст. 185-6 КУпАП України. Оскільки ухвалою суду від 27.03.2024 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви, а мотивацією рішення було те, що суд не наділений повноваженнями складати протокол про вчинення адміністративного правопорушення, позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з вимогою визнати неправомірною бездіяльність Одеського окружного адміністративного суду, що полягає у не забезпеченні, починаючи з дати його утворення, реалізації положень КУпАП, якими уповноважено секретаря судового засідання та суду складати адміністративні протоколи за ст. 1856 цього Кодексу та направляти їх до районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів для подальшого розгляду справ про адміністративні правопорушення; визнати неправомірною відмову Одеського окружного адміністративного суду у задоволенні заявлених ОСОБА_1 у скарзі від 16.04.2024 на невжиття організаційних заходів для захисту порушеного права у визначеному законом порядку прохань про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення передбачені статтею 1856 КУпАП та про внесення до посадової інструкції секретаря судового засідання доповнень, що передбачали б його повноваження на складання адміністративних протоколів в разі виявлення в судовому засіданні передбаченого статтею 1856 КУпАП правопорушення з наступним направленням їх за визначеною підсудністю. Зобов`язати Одеський окружний адміністративний суд внести в посадову інструкцію секретаря судового засідання Одеського окружного адміністративного суду положення про його право складати адміністративні протоколи за ст. 185-6 КУпАП в разі виявлення судом в судовому засіданні факту невиконання стороною у справі окремої ухвали суду з наступним направленням їх за визначеною підсудністю; затвердити Інструкцію з оформлення секретарем судового засідання Одеського окружного адміністративного суду матеріалів про передбачене ст. 185-6 КУпАП адміністративне правопорушення.

Приймаючи ухвалу про відмову у відкритті провадження суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 , викладені в позові та звернені до Одеського окружного адміністративного суду, не підлягають окремому розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Суд першої інстанції зазначив, що відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Поняття "спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства" слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що така вимога не підлягає розгляду як в порядку адміністративного судочинства, так і взагалі не підлягає судовому розгляду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до п.1, п.2 ч.1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір;

публічно-правовий спір - спір, у якому:

хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або

хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або

хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Згідно з п.7, п.9 ч.1 ст. 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, орган військового управління, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг;

відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

З огляду на законодавче визначення терміну «суб`єкт владних повноважень» його обов`язковою ознакою є здійснення владних управлінських функцій.

Колегія суддів зазначає, що адміністративний суд є органом судової влади та відповідно до положень ч.1 ст. 4 КАС України, здійснює правосуддя, а не владні управлінські функції.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що суд не є суб`єктом владних повноважень в розумінні КАС України і спір з ним не підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

Відповідно до ст. 124 Конституції України делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Колегія суддів звертає увагу, що здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Закони України не передбачають розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.

Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.

Колегія суддів зазначає, що вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

За змістом пункту 19 Великої хартії суддів (Основоположних принципів) у кожній державі закон чи фундаментальна хартія суддів повинні визначати неналежну поведінку, яка може мати наслідком дисциплінарну відповідальність та відкриття дисциплінарного провадження щодо судді.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

З матеріалів справи вбачається, що 17.11.2023 року Одеським окружним адміністративним судом прийнято окрему ухвалу в порядку ст. 383 КАС України у справі 540/658/20, якою зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області оновлену довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії позивача станом на 05.03.2029 року з урахуванням усіх основних та додаткових видів забезпечення за посадою «заступник командира окремого батальйону», з якої позивач був звільнений під час виходу на пенсію, у розмірах обчислених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2027 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

На виконання окремої ухвали, відповідач 06.12.2023 року надав до суду довідку № 6/2/341.

Позивач, вважаючи, що окрема ухвала відповідачем не виконана, 09.03.2024 року звернувся з заявою про розгляд звіту про виконання окремої ухвали та просив забезпечити реагування на невиконання відповідачем окремої ухвали та надати секретарю судового засідання доручення про складання протоколу за статтею 185-6 КУпАП України, що передбачено ст. 255 ч. 1 п. 7 КУпАП України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 року позивачу відмовлено у задоволенні заяви від 09.03.2024 року з підстав, що суд адміністративної юрисдикції не наділений повноваженнями складати протокол про вчинення адміністративного правопорушення.

Колегією суддів встановлено, що саме така мотивація в ухвалі суду від 27 березня 2024 року стала підставою для звернення позивача з новим позовом про визнання дій відповідача неправомірними та зобов`язання внести до посадової інструкції секретаря судового засідання положення про його право складати адміністративні протоколи за ст. 185-6 КУпАП України та зобов`язати відповідача затвердити таку посадову інструкцію.

При цьому, як встановлено колегією суддів, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 27.03.2024 року позивач до апеляційного суду не оскаржував.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» (Peretyaka And Sheremetyev v. Ukraine) від 21 грудня 2010 року).

Колегія суддів наголошує, що відсутність правової регламентації можливості оскаржити процесуальні рішення судді інакше, ніж у порядку апеляційного та касаційного перегляду, а також неможливість притягнення суду (судді) до цивільної відповідальності за такі рішення є легітимними обмеженнями, покликаними забезпечити правову визначеність у правовідносинах учасників справи між собою та із судом, а також загальновизнаними гарантіями суддівської незалежності.

При цьому, такі обмеження не шкодять суті права на доступ до суду та є пропорційними означеній меті, оскільки вона досягається гарантуванням у законому порядку оскарження рішень, дій і бездіяльності суду, відповідно ухвалених або вчинених після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, а також встановленням у законі особливостей відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю суду.

Правові висновки щодо відповідальності судді чи суду викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі № 454/143/17-ц (провадження № 14-185цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц (провадження № 14-399цс18), від 29 травня 2019 року у справі № 489/5045/18 (провадження № 14-191цс19), від 20 листопада 2019 року у справі № 454/3208/16-ц (провадження № 14-500цс19).

Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про відмову у відкритті провадження у справі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що ухвала Миколаївського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв`язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року залишити без змін.

Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 07.11.2024 року.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: Л.П. Шеметенко