Рішення

від 20.08.2024 по справі 523/3719/20

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/3719/20

Провадження №2/523/1098/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі

головуючої судді - Середи І.В.,

за участю секретаря Щербан О.Д.,

представників позивачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представника відповідачів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , - адвоката Хайнака В.Д.,

представника відповідача КП "БТІ" ОМР - Білоус Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 9 в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський орден «Знак Пошани» заводу продовольчого машинобудування ТОВ Завод «Продмаш» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп плюс сервіс» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» та Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради про витребування майна від добросовісних набувачів, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу та договору про повний розрахунок, визнання протиправними дій під час реєстрації права власності та скасування реєстрації права власності,

УСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви та заперечень учасників справи

10 березня 2020 року до Суворовського районного суду м. Одеси надійшла позовна заява Одеського ордена «Знак Пошани» завод Продовольчого машинобудування Підприємство з колективною власністю Завод «Продмаш», Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп плюс сервіс» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , в якому вони просили скасувати розпорядження органу приватизації та свідоцтва про право на 509/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , видане 27 червня 1995 року, шляхом витребування майна від добросовісного набувача ОСОБА_4 , визнавши недійсним свідоцтво про право на спадщину № 1456 від 13 червня 2018 року,скасувати реєстрацію права власності на 509/1000 частин вказаної квартири та зареєструвати право власності на квартиру за позивачем, а також скасувати розпорядження органу приватизації № 35401 від 05 липня 1994 року, на 491/1000 частин квартири АДРЕСА_2 , скасувати свідоцтво про право власності на вказану частину, видане 05 липня 1994 року шляхом витребування майна від добросовісного набувача ОСОБА_3 , визнати недійсними договір купівлі-продажу № 1903 від 27 липня 2013 року та договір про повний розрахунок № 2635 від 11 жовтня 2013 року, скасувавши реєстрацію права власності на 491/1000 частини вказаної квартири та зареєструвати право власності на квартиру за позивачем.

20червня 2023року судомприйнятодо провадження змінену позовну заяву заводу продовольчого машинобудування підприємство з колективною власністю Завод «Продмаш» та ТОВ «Темп плюс сервіс» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Департаменту міського господарства Одеської міської ради, КП «Міське агентство з приватизації житла» та КП «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради, в якій позивачі остаточно просять:

- відновити порушене право Заводу шляхом витребування майна від добросовісного набувача ОСОБА_4 ;

- визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_4 № 1456 від 13 червня 2018 року, видане приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фадєєвою Н.О.;

- скасувати реєстрацію права власності на 491/100 квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправними дії КП «БТІ» ОМР при реєстрації свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_1 від 05 липня 1994 року, зареєстрованого Одеським МБТІ 07 липня 1994 року за реєстровим номером запису № 3074 стор. 14 кн. 93 за ОСОБА_9 на 491/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , яке видано на підставі розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів № 35401 від 05 липня 1994 року;

- відновити порушене право Заводу шляхом витребування майна від добросовісного набувача ОСОБА_3 ;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу № 1903 від 27 липня 2013 року та договір про повний розрахунок № 2635 від 11 жовтня 2013 року, посвідчені приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Заботкіною Т.Ю.;

- скасувати реєстрацію права власності на 509/1000 частин квартири АДРЕСА_1 .

- визнати протиправними дії КП «БТІ» ОМР при реєстрації свідоцтва про право власності на житло № НОМЕР_2 від 27 червня 1995 року , зареєстрованого Одеським МБТІ 14 липня 1995 року за реєстровим номером запису № 1241 стор. 36 кн. 142 за ОСОБА_8 на 509/1000 частини квартири АДРЕСА_1 , яке видано на підставі розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів № 59697 від 27 червня 1995 року.

Підставою по заявленим вимогам позивачі залишають саме спосіб набуття у власність майна, оспорювання приватизації квартири, яка передувала наступному набуттю власності.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі вказували на те, що житловий будинок АДРЕСА_3 , станом на 1987 рік перебував в державній власності та знаходився в оперативному управлінні заводу «Продмаш». 27 липня 1990 року завод «Продмаш» придбав у власність зазначений житловий будинок у держави майно шляхом викупу, що підтверджується Державним актом, викуп майна на той час відповідав діючому законодавству, що встановлено перевіркою Фонду державного майна України у 1993 році.

20 травня 1991 року завод «Продмаш» на підставі рішення Виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 234 від 19 квітня 1991 року зареєстрував своє право власності на 27-квартирний житловий будинок із спорудами та гаражами та отримав Реєстраційне посвідчення на домоволодіння АДРЕСА_3 .

Жодних змін в правовому стані домоволодіння не відбулося, а також не має реєстраційних записів про скасування реєстрації права власності за Заводом «Продмаш» квартири АДРЕСА_2 , чи її часток за реєстраційним номером: запис 1655 в книзі 12 м/с на сторінці 58.

Отже, квартира АДРЕСА_1 не відносилася до державного або комунального житлового фонду Одеської міської Ради народних депутатів.

У жовтні 2014 року для створення статутного капіталу Завод «Продмаш» передав, а ТОВ «Темп Плюс Сервіс» прийняв до Статутного капіталу Товариства домоволодіння в цілому, з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_3 , крім приміщень відчужених раніше.

У березні2017році сталовідомо,що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 незаконно приватизуваличастини квартири АДРЕСА_4 ,так якбудинок належавна правівласності Заводу«Продмаш»,квартира АДРЕСА_2 будинкустаном налипень 1994року тачервень 1995року невідносилася дооб`єктів приватизаціївідповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Оскільки відсутні у реєстраційних справах будь-які докази відчуження Заводом «Продмаш» спірного домоволодіння, позивачі вважають, що Одеська міська рада народних депутатів незаконно заволоділа майном Заводу «Продмаш» та розпорядилася ним, здійснивши незаконну приватизацію на користь третіх осіб, а ОМБТІ не мало право реєструвати це майно за третіми особами.

У зв`язку з цим розпорядження органу приватизації № 35401 від 05 липня 1994 року та свідоцтво про право власності на житло 491/1000 частин спірної квартири від 05 липня 1994 року на ім`я ОСОБА_9 . а також розпорядження органу приватизації № 59697 від 27 червня 1995 року та свідоцтво про право власності на житло 509/1000 частин спірної квартири від 27 червня 1995 року на ім`я ОСОБА_8 підлягають скасуванню як незаконні.

На даний час 491/1000 частин спірної квартири належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину, а 509/1000 частин квартири - ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу № 1903 від 27.07.2013 року та договору про повний розрахунок № 2635 від 11.10.2013 року, у якому продавцем зазначена відповідачка ОСОБА_5 , якій належала частина квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Крім того, Заводом «Продмаш» було встановлено, що 26 листопада 1999 року ОСОБА_9 подарувала 491/1000 частин спірної квартири на підставі договору дарування за реєстровим номером 2984 ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_10 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 19 грудня 2001 року спадкоємицею ОСОБА_10 стала ОСОБА_6 , яка у свою чергу 23 січня 2002 року подарувала 491/1000 частини спірної квартири ОСОБА_11 , спадкоємицею після смерті якого стала ОСОБА_7 . У свою чергу ОСОБА_7 частину спірної квартири подарувала ОСОБА_12 , спадкоємцем якого після його смерті став ОСОБА_4 .

Спадкоємицею ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , на 509/1000 частин спірної квартири стала ОСОБА_5 , яка 27 липня 2013 року продала її ОСОБА_3 .

Оскільки спірна квартира АДРЕСА_2 вибула із володіння Заводу шляхом її незаконної приватизації, а ТОВ «Темп плюс сервіс» фактично не в змозі прийняти будинок в цілому, то позивачі просять витребувати її від добросовісних набувачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 шляхом визнання договору купівлі-продажу від 27 липня 2013 року та свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсними.

Оскільки про вибуття квартир із власності зводу «Продмаш» стало відомо лише 10 березня 2017 року, тому строк позовної давності на звернення з цим позовом позивачі вважають не пропущеним.

У зв`язку з зазначеним, ТОВ «Темп плюс сервіс» фактично не взмозі прийняти від Заводу будинок в цілому, та як деякі квартири в спірному будинку зареєстровані за фізичними особами без відома власника та поза його водею , а тому заявляє тотожні вимоги разом із Заводом на спірне майно, оскільки це потрібно для можливої подальшої передачі спірного майна на баланс товариства для завершення повної та остаточної передачі будинку у його власність від Заводу.

Позовні вимоги обгрунтовано нормами ст.ст.319,321,387, 388 ЦК України .

22 листопада 2022 року відповідачка ОСОБА_3 надала суду відзив на позов, в якому просила відмовити у його задоволенні вказуючи на те, що Виконавчий комітет Суворовської районної ради народних депутатів, діючи в порушення Постанови Верховної ради Української PCP № 506-12 від 29 листопада 1990 року під час дії мораторію на роздержавлення майна, помилково прийняв Рішення № 234 від 19.04.1991 р. «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш», яке у подальшому було ним скасовано. Рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 916/1107/19 у задоволенні позову Одеського Ордена «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю завод «Продмаш» до Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання незаконним та часткове скасування пункту 1 Рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 49 від 22 січня 1993 року «Про скасування Рішення № 234 від 19 квітня 1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» і перереєстрації будівлі за СПТУ-8» в частині скасування права власності на об`єкти нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 ; АДРЕСА_14 ; АДРЕСА_15 ; АДРЕСА_16 ; АДРЕСА_17 ; дорога Котовського 168 - відмовлено. Рішення суду набрало законної сили.

Свідоцтва про право власності на об`єкт нерухомості Заводу «Продмаш» не видавалося.

Відомості про право власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірного житлового будинку були внесені на підставі скасованого рішення виконавчого комітету. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення фактів набуття права власності та державної реєстрації.

Перш за все необхідно встановити підставу набуття права власності, такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 у справі № 911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 925/1121/17, від 17 квітня 2019 року у справі № 916/675/15.

Проте, на момент реєстрації в БТІ 20 травня 1994 року дозвіл на правову реєстрацію спірного будинку був скасований рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 49 від 22 січня 1993 року.

20 червня 2023 року представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_13 надав суду відзив, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у 1994 році ОСОБА_9 здійснила приватизацію частки квартири на підставі рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих № 294 від 03 квітня 1958 року про вселення у державний будинок за адресою: АДРЕСА_3 , яке не скасовувалося, тому не може бути протиправним.

10 липня 2023 року КП «БТІ» ОМР надали суду відзив на позовну заяву, в якому не визнали позовні вимоги у частині визнання їхніх дій під час реєстрації Одеським МБТІ свідоцтв про право власності на житло від 05 липня 1994 року за ОСОБА_9 на 491/1000 частин спірної квартири та від 27 червня 1995 року за ОСОБА_8 на 509/1000 частин спірної квартири з огляду на таке.

ОМТБІ та РОН, керуючись Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української PCP 31.01.1966, яка діяла на час здійснення реєстрації, здійснила реєстрацію права власності за ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на підставі свідоцтв про право власності на житло, виданих Управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради народних депутатів, тому оскаржувані реєстраційні дії повністю узгоджуються із законодавством, яке діяло на момент реєстрації. Позивачі не вказують, які саме положення Інструкції порушило ОМБТІ та РОН та підстави для відмови у реєстрації права власності на спірні об`єкти нерухомості.

Крім того, позовні вимоги до КП «БТІ» ОМР є похідними від вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння, і лише рішення суду може бути підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 922/2589/19, відповідно до якої з 16.01.2020 законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

У своїй відповіді на відзив, яка надійшла до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» 03 жовтня 2023 року, представник Заводу «Продмаш» зазначив, що Одеська міська рада незаконно заволоділа майном Заводу, незаконно провела відчуження спірного майна шляхом приватизації на користь третіх осіб, а тому ОМБТІ та РОН не мало права реєструвати це майно за третіми особами через відсутність у ОМР зареєстрованого права власності на це майно. Отже, реєстратор БТІ повинен відмовити у проведенні державної реєстрації прав, якщо заявлене право вже зареєстроване, а також перевірити відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

Таким чином, ОМБТІ порушило підп. б) п. 21 розділу IV Інструкції, оскільки не з`ясував чи виникло у ОМР з будь-яких підстав право на спірне майно та чи зареєстровано воно за ОМР згідно діючого законодавства, не перевірив на відповідність Інструкції порядок переходу до громадян права власності та правильність оформлення документів за відсутності зареєстрованих прав у ОМР; під. а), б) п. 22 розділу IV Інструкції, оскільки не склав письмовий висновок із зазначенням: а) адреси будинку (домоволодіння), площі земельної ділянки і кількості основних будівель; б) дані про власників; в) детальний перелік поданих документів, що встановлюють право теперішніх власників; г) вид власності; д) участь кожного із співвласників у спільній власності відповідно до належної йому частки (1/4, 1/2, 1/3 і т. д.); п.п. 33, 34 розділу VI Інструкції, оскільки не перевірив наявність правовстановлюючих документів, які б свідчили про перехід права власності на будинок або домоволодіння від заводу до ОМР.

У відповіді на відзив ОСОБА_4 від 03 жовтня 2023 року представник Заводу «Продмаш» зазначив, що ОСОБА_4 помилково дійшов висновку, що викуп державного майна Заводом «Продмаш» відбувався в період дії мораторію на роздержавлення майна всупереч Постанови Верховної ради УРСР від 29 листопада 1990 року, оскільки 27 липня 1990 року Завод «Продмаш» на абсолютно законних підставах вчинив викуп орендованого ним державного майна, що підтверджено перевіркою Фонду державного майна України, а реєстрація права власності відбулася 20 травня 1991 року.

Під час розгляду справ № 523/17882/19, 916/2560/17 також судом встановлено, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , належить Заводу «Продмаш», та не відноситься до державної або комунальної власності, у зв`язку із чим житлові приміщення вказаного будинку не підлягають приватизації.

21 листопада 2023 року до суду також надійшла відповідь представника Заводу «Продмаш» на відзив відповідачки ОСОБА_3 , поданий на первісну позовну заяву від 15 листопада 2022 року. Представник позивача вважає доводи відповідачки ОСОБА_3 про відсутність права власності на спірний об`єкт у Завода «Продмаш» необґрунтованими, оскільки завод на законних підставах вчиняв дії, спрямовані на викуп орендованого державного майна, що установлено у судових рішеннях у справах 522/22156/18 від 06 квітня 2023 року та № 523/15157/19 від 16 березня 2023 року. Отже, Завод набув право володіння на спірний будинок не на підставі рішення Виконкому Суворовської районної ради народних депутатів № 234 від 19 квітня 1991 року, про що зазначає відповідачка, а на підставі викупу майна у держави 27 липня 1990 року (справа № 910/10987/18, № 916/3156/17, № 911/3594/17).

Також посилання ОСОБА_3 на порушення Заводом «Продмаш» під час викупу державного майна Декларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року є необґрунтованими та спростовуються висновком Одеського апеляційного суду у постанові від 04 листопада 2021 року у справі № 523/15572/16-ц під час розгляду подібних правовідносин щодо того ж спірного житлового будинку.

Посилаючись на рішення Господарського суду Одеської області від 27 листопада 2019 року у справі № 916/1107/19, яким відмовлено Заводу «Продмаш» у задоволенні позову, відповідачка не зазначає, що відмова ґрунтується на пропуску позовної давності, що само по собі і є встановленою обставиною про законність володіння Заводом спірним будинком за адресою: АДРЕСА_3 .

У своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 листопада 2020 року у справі № 916/1107/19, зробив висновок: що рішенням Арбітражного суду, на яке виконком посилався як на підставу скасування свого рішення, було вирішено питання лише щодо будівлі за адресою: АДРЕСА_18 , що у виконкому не було повноважень скасовувати своє рішення, відтак оскаржене рішення про скасування свого рішення № 234 від 19 квітня 1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» не відповідає вимогам законодавства та не має юридичних наслідків, на які воно було спрямовано.

Натомість, Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду у справі № 523/14234/20 у постанові від 21 вересня 2023 року підтверджено, що рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 234 від 19 квітня 1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків Заводу «Продмаш» є правомірним та чинним.

За відомостями КП «БТІ» ОМР право Заводу «Продмаш» на спірну квартиру АДРЕСА_2 не є припиненим, Одеська міська рада народних депутатів не набула в порядку та у спосіб відповідно до діючого законодавства права власності на спірне майно, ОМБТІ не мало ніяких правових підстав для реєстрації прав на це майно за третіми особами, так як законним володільцем є Завод «Продмаш» з 20 травня 1991 року.

Враховуючи предмет заявлених вимог, зміст правовідносин, що склались між сторонами спору та фактичні обставини, позивачі вважають, що вони заявляють негаторний позов, оскільки відповідачі порушили право володіння майном титульного власника Заводу «Продмаш» незаконним розпорядження цим майном Одеською міською Радою народних депутатів на користь третіх осіб шляхом застосування Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», що триває у часі. Таку позицію також вказав представник Заводу і в письмових поясненнях.

Рух справи в суді

Після надходження позовної заяви суддю визначено автоматизованою системою документообігу суду відповідно до ст.ст. 14, 33 ЦПК України.

28 травня 2020 року після усунення недоліків позовної заяви провадження у справі відкрито та призначено її розгляд за правилами загального позовного провадження.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_14 15 лютого 2021 року здійснено повторний автоматизований розподіл судової справи автоматизованою системою документообігу відповідно до ст.ст.14, 33 ЦПК України.

19 лютого 2021 року суддя Суворовського районного суду м. Одеси Середа І.В. прийняла справу до свого провадження.

06 лютого 2024 року закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представники позивачів ОСОБА_1 і ОСОБА_15 позовні вимоги викладені в редакції від 01.06.2023 р. (а.с.12-20 том 3) підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідачів ОСОБА_3 і ОСОБА_4 - адвоката Хайнак В.Д. заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав вказаних у відзивах. Окремо представник відповідачів просив вирішити його клопотання щодо прийняття окремих ухвал.

Представниця КП «БТІ» ОМР Білоус Л.П. заперечувала проти позову вказуючи на обгрунтування зазначені у відзиві.

Відповідачі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не з`явилися в судове засідання, неодноразово судом здійснювалися їх виклики у визначений нормами процесуального законодавства способами за відомими адресами.

Відповідачі Департамент міського господарства Одеської міської ради та Комунальне підприємство «Міське агентство з приватизації житла» у судове засідання участь своїх представників не забезпечили, були повідомлені про слухання справи належним чином, із клопотаннями до суду не зверталися, відзив на позов не надавали.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, норми, які регуюють виниклі правовідносини та висновки суду

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_3 , станом на 1987 рік перебував в державній власності та знаходився в оперативному керуванні заводу «Продмаш».

27 липня 1990 року завод «Продмаш» придбав у власність зазначений житловий будинок, що підтверджується Державним актом про викуп майна державного орендного підприємства Одеського заводу «Продмаш».

Згідно з п.1.1 Статутів, зареєстрованих у виконавчому комітеті Суворовської районної Ради народних депутатів м. Одеси № 763 від 02 листопада 1990 року, № 666 від 20 березня 1992 року, 11 серпня 1993 року завод є колективним підприємством.

20 травня 1991 року на підставі рішення Виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 234 від 19 квітня 1991 року за Заводом «Продмаш» зареєстровано на праві власності будинок АДРЕСА_3 .

Рішенням виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 49 від 22 січня 1993 року після розгляду матеріалів наданих СПТУ-8 і на підставі постанови Одеського обласного Арбітражного суду 5/363 від 15 жовтня 1992 року, постанови Ради Міністрів УРСР від 26 травня 1965 року № 396, доручення Кабінету Міністрів України від 29 травня 1992 року №7935/33, вказане рішення № 234 було скасовано та вирішено вважати гуртожиток по АДРЕСА_18 власністю СПТУ-8 та зареєструвати в ОМБТІ.

Судовими рішеннями у справі № 916/1107/19 за позовом заводу «Продмаш» до Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання незаконним та скасування пункту 1 рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради народних депутатів № 49 від 22 січня 1993 року «Про скасування рішення виконкому № 234 від 19 квітня 1991 року «Про правову реєстрацію в ОМБТІ будинків заводу «Продмаш» і перереєстрації будівлі за СПТУ-8» в частині скасування права власності на об`єкти нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , АДРЕСА_7 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_8 ; АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 ; АДРЕСА_14 ; АДРЕСА_15 ; АДРЕСА_16 ; АДРЕСА_17 ; АДРЕСА_20 , які є преюдиційними, встановлено, що зазначеним рішенням 1993 року виконком безпідставно скасував рішення виконкому № 234 від 19 квітня 1991 року у повному обсязі, незважаючи на те, що постановою Одеського обласного арбітражного суду № 5/363 від 15 жовтня 1992 року, на яке виконком посилався як на підставу скасування, було вирішено питання лише щодо будівлі за адресою: АДРЕСА_18 (будівля СПТУ-8 ).

05 липня 1994 року на підставі розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів № 35401 квартиру № 491/1000 частини квартири АДРЕСА_1 загальною площею 25,7 кв. м передано ОСОБА_9 у спільну часткову власність та видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 , яке зареєстроване Одеським МБТІ 07 липня 1994 року за № 3074 стор. 14 кн.93 пр.

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За своє життя 26 листопада 1999 року ОСОБА_9 подарувала 491/1000 частини спірної квартири на підставі договору дарування за реєстровим номером 2984 ОСОБА_10 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 померла. Відповідно до свідоцтва на право на спадщину від 19 грудня 2001 року її спадкоємицею, яка набула у власність 491/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , стала ОСОБА_6 (спадкова справа № 846/2001 зареєстрована в реєстрі за № 1-5544).

У свою чергу 23 січня 2002 року ОСОБА_6 подарувала 491/1000 частин спірної квартири ОСОБА_11 на підставі договору дарування за реєстровим номером - 477.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 25 липня 2013 року Четвертою Одеською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 3-602, спадкоємицею ОСОБА_11 після його смерті стала ОСОБА_7 , яка у порядку спадкування набула у власність 491/1000 частин спірної квартири АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: № 87284951101, яку у подальшому подарувала ОСОБА_12 на підставі договору дарування від 07 серпня 2013 року реєстровий номер - 1990.

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_12 , спадкоємцем після смерті якого є ОСОБА_4 , який набув у власність 491/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом (спадкова справа № 48/2017), виданого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Фадєєвою Н.О. від 13 червня 2018 року за реєстровим № 1456, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: № 87284951101.

Також 27 червня 1994 року на підставі розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів № 59697 509/1000 частин квартири АДРЕСА_1 загальною площею 26,6 кв. м передано ОСОБА_8 у приватну власність та видано свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_2 , яке зареєстроване Одеським МБТІ 14 липня 1995 року за № 1241 стор.36 кн. 142 пр.

ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємицею її майна стала ОСОБА_5 , яка набула у власність у порядку спадкування 509/1000 частин квартири АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом (спадкова справа № 148/2013), виданого державним нотаріусом Четвертої Одеської державної нотаріальної контори Толстих Н.М. від 20 червня 2013 року за реєстровим № 1-358, зареєстрованого в КП «ОМБТІ та РОН» в книзі: 142 пр. 36, номер запису: № 1241.

27 липня 2013 року ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу продала ОСОБА_3 509/1000 частин спірної квартири.

Отже, наразі 509/1000 частин квартири АДРЕСА_1 , на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , а 491/1000 частин вказаної квартири ОСОБА_4 .

Як видно з матеріалів КП «Міське агентство з приватизації житла» підставою для прийняття розпорядження про приватизацію квартири стали заяви ОСОБА_9 від 26 травня 1994 року та ОСОБА_8 від 07 червня 1995 року, за змістом яких вони зверталися до директора Одеського заводу «Продмаш» ОСОБА_16 з проханням надати дозвіл на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .

На вказаних заявах заступником директора ОСОБА_17 проставлено резолюцію про дозвіл на приватизацію.

Також судом встановлено,що за актом приймання-передачі від 01 жовтня 2014 року, відповідно до якого завод «Продмаш» передав, а ТОВ «ТЕМП ПЛЮС СЕРВІС» прийняло домоволодіння в цілому, яке належить заводу «Продмаш» та зареєстровано в Одеському міському бюро технічної інвентаризації, заводом «Продмаш» перереєстрація права власності не проведена.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першоюстатті 16 ЦК України, частиною першоюстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За нормами ч.1 ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК).

Відповідно до статей12,81 ЦПК Україникожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною третьоюстатті 9 ЖК Українигромадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Приватизація житла здійснюється у порядку, встановленому Законом України від 19 червня 1992 року № 2482-XII «Про приватизацію державного житлового фонду» (далі -Закон № 2482-XII).

Законом № 2482-XIIпередбачено, що метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин..

Відповідно достатті 1 Закону № 2482-XIIприватизація державного житлового фонду (далі - приватизація) - це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих Рад народних депутатів та житловий фонд, який знаходиться у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, організацій, установ.

До об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму (частина першастатті 2 Закону № 2482-XII).

Частинами першою, другою, п`ятоюстатті 8 Закону № 2482-XIIвизначено, приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у цій квартирі (будинку), житловому приміщенні у гуртожитку, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку), житлового приміщення у гуртожитку. Передача квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно достатті 5 цього Законуоформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), житлове приміщення у гуртожитку, яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначає правові основи приватизації житла, що знаходиться в державній власності, його подальшого використання і утримання.

Відповідно до п. 1.1. Положення про Департамент міського господарства Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 26.07.2017 року №2256-VII, Департамент міського господарства Одеської міської ради є виконавчим органом Одеської міської ради. Департамент є правонаступником управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу міської ради.

Пунктом 1.7. зазначеного Положення Департамент є уповноваженим органом з питань приватизації житлового фонду відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Згідно з п.2.2.1 Статуту комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», затвердженого рішенням Одеської міської ради від 07.07.2009 № 4462-V, предметом діяльності КП «Міське агентство з приватизації житла» є підготовка і оформлення документів на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлові приміщення в гуртожитках.

На підставі наданих доказів судом було з`ясовано на час проведення приватизації квартири, власником будинку в цілому був завод «Продмаш», дата видачі реєстраційного посвідчення «20 травня 1994р.» у його дублікаті, згідно повідомлення КП «БТІ» ОМР є помилкою, за якою правильним слід вважати « ІНФОРМАЦІЯ_5 ». Спірна квартира не передавалася до територіальної громади .

Оцінивши надані докази в сукупності суд дійшов висновку, що приватизація квартири не відповідає вимогам закону.

Необхідно звернути увагу на те, що неодноразово питання щодо набуття права власності заводу на будинок перевірялося судами під час розгляду справ з різними предметами позову, та знаходили своє підтвердження належними доказами, тому доводи відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відсутність у заводу такого права на час приватизації не має відповідного підтвердження.

Згідно ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Визначаючи зміст статті 5 ЦПК України, необхідно виходити з того, що, у першу чергу, способи захисту, які застосовуються судом, мають відповідати правовій природі цивільних відносин, що існують між сторонами, й лише у другу чергу, серед зазначених способів захисту, що відповідають правовій природі таких відносин, суд вправі обрати той з них, що забезпечує ефективність такого захисту (Постанова КЦС ВС від 12 червня 2019 року, справа № 490/10190/16-ц). Обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й, у першу чергу, відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.

Відповідно дост.387ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з нормами п.3 ч.1 ст.388 ЦК України якщо майноза відплатнимдоговором придбанев особи,яка немала правайого відчужувати,про щонабувач незнав іне мігзнати (добросовіснийнабувач),власник маєправо витребуватице майновід набувачалише уразі,якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Заявлені вимоги в останній редакції, а саме, про витребування майна від добросовісних набувачів, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу та договору про повний розрахунок, визнання протиправними дій під час реєстрації права власності та скасування реєстрації права власності грунтуються на твердженні незаконності проведеної приватизації 27 червня 1994 року та 05 липня 1994 року 509/1000 і 491/1000 частин квартири АДРЕСА_1 . При цьому, позивачі вже не просять сккасувати рішення щодо передачі часток квартири у власність на підставі приватизації.

В письмових поясненнях від 12.07.2024 р. представник заводу вказує, що позов є негаторним .

Однак такі твердження про негаторний позов суд не враховує, оскільки позивачами було викладено позовні вимоги в письмовому вигляді в остаточній редакції в зміненій позовній заяві, і містить вимоги віндикаційного позову, більше того, встановлені правовідносини також вказують на це.

Необхідно звернути увагу на те, що віндикаційні та негаторні вимоги є взаємовиключними і не можуть бути заявлені в одному позові. Визначальним критерієм їх розмежування є наявність або відсутність в особи володіння майном на момент звернення з позовом до суду.

На вимоги за віндикаційним позовом поширюється загальна позовна давність. Водночас негаторний позов не підпадає під дію позовної давності: доки триває порушення, негаторний позов може бути подано незалежно від моменту виникнення права на нього.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 317 цього Кодексу визначено зміст права власності, який полягає у тому, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

За положеннями статей 387, 388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. При цьому, норма частини першої статті 216 ЦК України не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було в наступному набувачем відчужене третій особі, оскільки надає право повернення майна лише стороні правочину, який визнано недійсним. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Постанова ВСУ, 17.12.14, справа № 6-140цс14

У пунктах 146-147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 по справі № 183/1617/16 зазначено: задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і388ЦКУкраїни, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і388ЦКУкраїни може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту прав власника.

Отже, із зазначеного слідує висновок, що заявлені вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу та договору про повний розрахунок, не є ефективним способом захисту .

Щодо строків позовної давності необхідно зазначити слідуюче.

Як встановлено за обставинами справи праовідносини з приводу приватизації частин спірної квартири виникли в 1994 та в 1995 роках, тобто під час дії положень ЦК УРСР.

Відповідно до вимог статей71,75,76,80 ЦК УРСРзагальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Позовна давність застосовується незалежно від заяви сторін. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Закінчення строку позовної давності до пред`явлення позову є підставою для відмови в позові. Якщо суд визнає поважною причину пропуску строку позовної давності, порушене право підлягає захистові.

Схожі положення закріплені у статтях257,261,267 ЦК України.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто перш ніж застосувати позовну давність суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог. До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження всіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі.

Крім того, факт права власності позивача на домоволодіння встановлено у рішенні Суворовського районного суду м. Одеси від 09 лютого 2021 року, яке залишено без змін постановою Одеського апеляційного суду від 28 жовтня 2021 року у справі № 523/16978/19, у якій подано позов про оскарження дій КП «Бюро технічної інвентаризації» щодо видачі дублікату реєстраційного посвідчення на домоволодіння від 26 лютого 2003 року про те, що домоволодіння 20 травня 1994 року зареєстроване в цілому за заводом «Продмаш» на підставі рішення виконавчого комітету Суворовської районної Ради народних депутатів від 19 квітня 1991 року за № 234.

Верховний Суд в своїй постанові від 30 вересня 2021 року у справі № 320/3307/21 зазначав, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, судом встановлено, що позивачами пропущено строк позовної давності в три роки на звернення до суду з вимогою про захист свого порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Завод був обізнаний про приватизацію квартири ще в 1994 та 1995 роках, коли керівництвом Заводу було отримано заяви від ОСОБА_18 та Матковської і у відповідь надавалися резолюції з погодженням на їх зверненнях.

Крім того, суд звертає увагу на те, що під час розгляду справи № 523/15572/16-ц за позовом заводу до ОСОБА_19 та Департаменту міського господарства Одеської міської ради, треті особи ТОВ «ТЕМП ПЛЮС СЕРВІС», КП"Міське агентство з приватизації житла", про скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності, відновлення права власності на нерухоме майно шляхом визнання недійсним договору дарування, скасування реєстрації права власності та відновлення реєстрації права власності, за схожими правовідносинами, судами також зроблено висновки щодо пропуску строку позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду висловлює правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами, тому необхідно зазначити, що аналіз правовідносин у даній справі та оцінка релевантності не дають підстав для застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду №359/3373/16 від 21 листопада 2021 р. на які посилаються позивачі.

Щодо вимог заявлених до Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» та Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради про визнання протиправними дій під час реєстрації права власності та скасування реєстрації права власності судом було встановлено, що реєстрація права власності на частини квартири за ОСОБА_9 та ОСОБА_8 відбулася на підставі свідоцтв про право власності на житло, які на той час були дійсними.

У відповідність до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР від 31.01.1966р., яка була чинною до 13.12.1995р., було передбачено проведення бюро технічної інвентаризації виконкомів реєстрації будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР.

Згідно абзацу третього пункту 13 Інструкції при винесенні виконкомом рішення про оформлення права власності на будинок або домоволодіння, що належить місцевій Раді депутатів трудящих, державній, кооперативній або громадській установі, підприємству чи організації, бюро технічної інвентаризації, на підставі цього рішення, провадить реєстрацію будинку або домоволодіння та видає реєстраційне посвідчення місцевих Рад депутатів трудящих.

Відповідно до вимог пункту 23 Інструкції на підставі перевірених документів і свого висновку бюро технічної інвентаризації вносить відомості про право власності на будинок (домоволодіння) до реєстрової книги даного населеного пункту і проставляє на документі власника реєстраційний напис за встановленою формою (додаток N 4). Установі, підприємству або організації про проведену реєстрацію бюро технічної інвентаризації видає реєстраційне посвідчення (додаток N 3, 3-а).

Оцінивши надані докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені до КП «БТІ» ОМР є безпідставними, оскільки підстав для відмови в реєстрації права власності не було.

Згідно з нормами ч.1-4 ст.265 ЦПК України суд,виявившипривирішенні спорупорушеннязаконодавстваабо недолікивдіяльностіюридичної особи,державнихчиінших органів,іншихосіб,постановляєокремуухвалу,незалежновідтого,чиєвони учасникамисудовогопроцесу. Судможепостановитиокрему ухвалуувипадкузловживання процесуальнимиправами,порушення процесуальнихобов`язків,неналежного виконанняпрофесійнихобов`язків(втомучислі,якщопідписанаадвокатом чипрокуроромпозовназаява міститьсуттєвінедоліки)абоіншогопорушення законодавстваадвокатомабопрокурором. Судможе постановитиокрему ухвалущодо державноговиконавця,іншої посадовоїособи органудержавної виконавчоїслужби,приватного виконавцята направитиїї органам,до повноваженьяких належитьпритягнення такихосіб додисциплінарної відповідальності,або органудосудового розслідування,якщо суддійде висновкупро наявністьв діях(бездіяльності)таких осібознак кримінальногоправопорушення. Суд постановляє окрему ухвалу щодо свідка, експерта чи перекладача у разі виявлення під час розгляду справи відповідно неправдивих показань, неправдивого висновку експерта чи неправильного перекладу, підробки доказів та направляє її прокурору чи органу досудового розслідування.

Отже, вказаною нормою чітко визначено підстави для постановлення судом окремих ухвал і що це є правом суду, а не обов`язком.

Як вбачається із поданих до суду представником відповідача клопотань вони за змістом містять окремі вимоги позовного характеру, а також посилання на встановлення фактів або обставин по виниклим правовідносинам, і не відносяться до вимог, які дають підстави для постановлення окремих ухвал, як відповідної реакції суду на виявлені в ході розгляду справи порушення.

З огляду на вказану норму, підстав для постановлення окремих ухвал не має.

Аналізуючи встановлені судом обставини та норми, які регулюють виниклі правовідносини, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню у звязку з пропуском строку позовної давності для звернення до суду, який в силу норм, що діяли під час виниклих правовідносин, застосовується судом незалежно від заяв сторін.

Керуючись ст.ст.12, 13, 76, 81, 89, 95, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський орден «Знак Пошани» заводу продовольчого машинобудування ТОВ Завод «Продмаш» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Темп плюс сервіс» до ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла» та Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради про витребування майна від добросовісних набувачів, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, договору купівлі-продажу та договору про повний розрахунок, визнання протиправними дій під час реєстрації права власності та скасування реєстрації права власності відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного рішення.

Суддя

Повне рішення складено 09 вересня 2024 року у зв`язку з запровадженням екстренних та стабілізаційних відключень електроенергії по всій території України через масову атаку ракетами та дронами російською федерацією 26 серпня 2024 року по Україні.