Рішення

від 02.09.2024 по справі 190/40/23

П'ЯТИХАТСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 190/40/23

Провадження №2/190/12/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2024 року м.Пятихатки

П`ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді Кудрявцевої Ю.В.

за участю:

секретаря Пронської Т.В.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представника відповідача - ОСОБА_3

розглянувши увідкритому судовомузасіданні впорядку загальногопозовного провадженняцивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Знахідка", третя особа виконавчий комітет П`ятихатської міської ради про усунення перешкод в праві користування земельною ділянкою,

встановив:

Первісно позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила усунути перешкоди в праві користування належної їй на праві власності земельною ділянкою, зобов`язати Селянське (фермерське) господарство "Знахідка" повернути їй земельну ділянку за кадастровим номером 1224588500:02:001:0166 площею 5.5138 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з одночасним скасуванням державної реєстрації права оренди належної їй на праві власності земельної ділянки зареєстрованої за селянським (фермерським) господарством "Знахідка" на підставі неукладеного договору оренди землі б/н від 01.04.2016 року та припиненням права оренди на земельну ділянку.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що їй на праві власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення площею 5.5138 га, з кадастровим номером 1224588500:02:001:0166, яка розташована на території П`ятихатської міської ради Кам`янського району Дніпропетровської області. З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно слідує, що на вищевказану земельну ділянку 28.07.2016 року державним реєстратором П`ятихатської районної державної адміністрації Дніпропетровської області зареєстровано речове право у вигляді оренди відповідачем Селянським (фермерським) господарством «Знахідка» строком на 49 років, на підставі договору оренди землі б/н від 01.04.2016 року, укладеного між нею «Орендодавцем» та відповідачем СФГ «Знахідка» «Орендарем». Зазначає, що вона ніяких договорів оренди вищевказаної земельної ділянки з відповідачем СФГ «Знахідка» не укладала, однак відповідачем чиняться перешкоди в розпорядженні належним їй майном у вигляді державної реєстрації за відповідачем права оренди цього майна і користування цим майном. Вважає, що з метою захисту її права на вищевказану земельну ділянку, державна реєстрація права оренди за цим договором підлягає скасуванню судом, а належна їй земельна ділянка підлягає поверненню їй, оскільки відповідач без належної правової підстави користується земельною ділянкою. При цьому, у неї не має примірника договору оренди землі і відповідач надав їй лише копію договору.

16.01.2023 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правиламизагального позовногопровадження;відповідачу запропоновано у строк, який не може перевищувати п`ятнадцяти днів із дня вручення даної ухвали, подати відзив на позов. (т.1 а.с.13).

01.03.2023 року від представника відповідача адвоката Шишки В.Я. до суду надійшов відзив на позов (т.1 а.с.65-66), відповідно до якого позовні вимоги відповідач не визнає та просить в задоволенні позову відмовити. Свою позицію сторона відповідача обґрунтувала тим, що рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08 квітня 2021 року, що було постановлено у справі №190/1409/19 за позовом ОСОБА_1 до СФГ «Знахідка» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі, було безспірно встановлено, що ОСОБА_1 01 квітня 2016 року уклала з Селянським (фермерським) господарством «Знахідка», договір оренди належної позивачу земельної ділянки площею 5.5138 га, з кадастровим номером 1224588500:02:001:0166, строком на 49 років. Вказане рішення суду є таким, що набрало законної сили. При цьому, позивач ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом, та під час розгляду справи в суді зазначала, що дійсно 01 квітня 2016 року вона уклала з СФГ «Знахідка» договір оренди належної їй земельної ділянки та підписувала його. Таким чином представник відповідача вважає, що в даній справі не потребує доказування сама обставина укладання договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 1224588500:02:001:0166, тим паче, що позивач ОСОБА_1 протягом 2016-2022 років отримувала орендну плату за користування належною їй земельною ділянкою за договором оренди землі від 01.04.2016 року і не заперечувала факт укладання спірного договору землі з СФГ «Знахідка». Таким чином вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню через недоведеність позовних вимог.

Ухвалою суду від 08.03.2023 року, постановленою в підготовчому судовому засіданні, задоволено клопотання представника позивача про призначення в даній справі судово- почеркознавчої експертизи; зобов`язано відповідача надати для проведення експертизи оригінал договору оренди землі б/н від 01.04.2016 року. Провадження у справі зупинено (т.1 а.с.92-93). Зазначена ухвала була оскаржена відповідачем в апеляційному порядку, однак ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26.09.2023 року залишена без змін.

09.03.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив (т.1 а.с.98-99), в якій позивач наводить аргументи на спростування позиції відповідача та зазначає, що висновки сторони відповідача висловлені у відзиві на позов, не є слушними та не спростовують обґрунтованість та правомірність позову. При цьому вказує на те, що вона не підписувала договір оренди землі, а отже даний договір не можна вважати укладеним.

22.08.2023 року від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшов висновок експерта про проведення судово-почеркознавчої експертизи на виконання ухвали П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08.03.2023 року (т.1 а.с.113-119). Згідно висновку експерта №1552-23 від 01.08.2023 року, - підпис від імені ОСОБА_1 , що розміщений в графі «Орендодавець» договору оренди землі б/н від 01.04.2016 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

04.10.2023 року ухвалою суду відновлено провадження у справі після її повернення з Дніпровського апеляційного суду (т.1 а.с.184), по справі призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 28.11.2023 року, постановленою в підготовчому судовому засіданні, задоволено клопотання представника відповідача, призначено додаткову судово- почеркознавчу експертизу; провадження у справі зупинено (т.2 а.с.2-4). Зазначена ухвала була оскаржена позивачем в апеляційному порядку та постановою Дніпровського апеляційного суду від 12.02.2024 року скасована (т.2 а.с.40-42); у задоволенні клопотання Селянського (фермерського) господарства «Знахідка» про призначення повторної судово-почеркознавчої експертизи відмовлено; справу повернуто для продовження розгляду.

29.02.2024 року ухвалою суду поновлено провадження у справі (т.2 а.с.45), по справі призначено підготовче судове засідання.

22.04.2024 року до суду надійшла заява позивача про уточнення предмету позову (т.2 а.с.61-62), в якій вона просить визнати відсутнім право оренди СФГ «Знахідка» на належну їй земельну ділянку за кадастровим номером 1224588500:02:001:0166 площею 5.5138 га, за неукладеним договором оренди землі б/н від 01.04.2016 року та в порядку усунення перешкод у праві користування належною їй земельною ділянкою, зобов`язати СФГ «Знахідка» повернути їй вказану земельну ділянку.

Ухвалою суду від 03.05.2024 року (т.2 а.с.74) зазначену заяву прийнято до розгляду, відповідачу надано час для надання відзиву.

15.05.2024 року від представника відповідача адвоката Шишки В.Я. надійшов відзив на позов з уточненим предметом (т.2 а.с.80-86), відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства «Знахідка» про визнання відсутнім права оренди СФГ «Знахідка» на належну їй земельну ділянку за кадастровим номером 1224588500:02:001:0166 площею 5.5138 га, за неукладеним договором оренди землі б/н від 01.04.2016 року та в порядку усунення перешкод у праві користування земельною ділянкою, зобов`язати СФГ «Знахідка» повернути позивачу вказану земельну ділянку. Крім мотивування, що зазначені у відзиві на первісний позов, позиція сторони відповідача обґрунтована й тим, що спірний договір оренди був підписаний чоловіком позивача ОСОБА_4 , який діяв в інтересах сім`ї, а відтак вважається що він діяв за згодою дружини. При цьому, позивач ОСОБА_1 за період 2016-2023 роки отримувала від СФГ «Знахідка» орендну плату і не заперечувала факту укладання з відповідачем договору оренди спірної земельної ділянки, не оскаржувала дії чоловіка щодо підписання спірного договору. Таким чином даний договір оренди виконувався сторонами, а відтак його не можна вважати неукладеним, про що мається позиція Верховного Суду, викладена у справі №414/355/21 від 19 липня 2023 року. Крім того, представник відповідача вказує на те, що дії позивача ОСОБА_1 є недобросовісними, оскільки її поведінка в даній справі протилежна попередній поведінці при пред`явленні позову до відповідача про розірвання договору оренди з підстав систематичної несплати орендної плати, де вона стверджувала те, що спірний договір укладено між нею та відповідачем. Отже представник відповідача вважає, що договір оренди землі б/н від 01 квітня 2016 року, укладений між ОСОБА_1 та СФГ «Знахідка» відповідає вимогам закону і його необхідно розглядати як укладений та дійсний; інших, передбачених законодавством підстав вважати його нікчемним чи оспорюваним, немає.

Ухвалою суду від 18.06.2024 року закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті (т.2 а.с.103).

13.08.2024 року представником позивача адвокатом Григор`євим Д.В. через систему Електронний суд подано пояснення (т.2 а.с.113-115), в якому він не погоджується з позицією представника відповідача, висловленою у відзиві, та наводить аргументи щодо такої незгоди. Зокрема вказує на те, що договір оренди землі укладається виключно у письмовій формі, а тому відсутність у вказаному договорі волевиявлення однієї із сторін, робить такий договір неукладеним, і відповідно він не може вважатися укладеним у разі навіть вчинення сторонами конклюдентних дій. Вважає, що саме відповідач припустився недобросовісної поведінки, оскільки підписавши договір оренди землі він знав, що позивач не підписувала цей договір, тобто не висловила своєї згоди на укладання договору оренди, тим більше на строк 49 років, що поза розумних сумнівів ніяким чином не відповідає інтересам позивача. Тому на його думку, буде явно несправедливо, якщо позивач буде і в подальшому позбавлена свого права власності на земельну ділянку, яку займає на підставі неукладеного договору відповідач. В зв`язку з викладеним, просить задовольнити позов.

Інших заяв по суті спору від сторін не надходило.

В судовому засіданні позивач та її представник адвокат Григор`єв Д.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просять їх задовольнити. Адвокат Григор`єв Д.В., посилаючись на викладені в заявах по суті спору обставини зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому, позивач ОСОБА_1 не заперечувала, що вона щороку отримує від відповідача орендну плату за користування належною їй земельною ділянкою, в тому числі отримала оренду плату і в 2023 році.

Представник відповідача адвокат Шишка В.Я. в судовому засіданні просив в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити з підстав, викладених ним у відзиві на позов і у відзиві на позов з уточненим предметом.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

За змістом статей 15 і 16ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно дост.12ЦПК України,-цивільне судочинствоздійснюється назасадах змагальностісторін. Учасникисправи маютьрівні праващодо здійсненнявсіх процесуальнихправ таобов`язків,передбачених законом. Кожнасторона повиннадовести обставини,які маютьзначення длясправи іна яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.13 ЦПК України, - суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до частини четвертоїстатті 124 ЗК України, -передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Частиною першоюстатті 626 ЦК Українипередбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першоюстатті 627 ЦК України, відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина другастатті 792 ЦК України).

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі»визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першоюстатті 6 Закону України «Про оренду землі»орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності (частина першастатті 93 ЗК України).

Частинами першою-третьою статті 21Закону України«Про орендуземлі» визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно копії договору оренди земельної ділянки від 01.05.2016 року, яка долучена позивачем до позовної заяви (т.1 а.с.5-7), - між ОСОБА_1 та СФГ «Знахідка» укладено договір оренди земельної ділянки, строком на 49 років.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що сформований 04.01.2023 року (т.1 а.с.8), - земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,5138 га, з кадастровим номером 1224588500:02:001:0166, яка розташована на території Виноградівської сільської ради П`ятихатського району Дніпропетровської області, на підставі договору оренди землі б/н від 01.04.2016 року передана в оренду орендодавцем ОСОБА_1 орендарю Селянському фермерському господарству «Знахідка», строком на 49 років, дата державної реєстрації речового права 28.07.2016 року.

Згідно витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців (т.1 а.с.39-46), - Селянське фермерське господарство «Знахідка» є юридичною особою.

В зв`язку з тим, що позивач заперечувала щодо підписання нею договору оренди землі, за її клопотанням по справі було призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено запитання, чи виконано підпис у договорі оренди земельної ділянки б/н від 01 квітня 2016 року в графі «Орендодавець» власноручно ОСОБА_1 , чи цей підпис виконано іншою особою? (т.1 а.с.92-93).

Згідно висновку експерта №1552-23 від 01.08.2023 року (т.1 а.с.113-119), - підпис від імені ОСОБА_1 , що розміщений в графі «Орендодавець» договору оренди землі б/н від 01.04.2016 виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Отже, експертним шляхом встановлено, що позивач не підписувала договір оренди належної їй земельної ділянки.

Водночас, представник відповідача стверджує, що замість позивача договір оренди підписав її чоловік ОСОБА_4 , який діяв в інтересах сім`ї і позивач, щороку отримуючи оренду плату за договором оренди, не оспорювала дії чоловіка по підписанню замість неї договору оренди землі.

Дане твердження стороною позивача не оспорювалось та не спростовано; на пропозицію адвоката Шишки В.Я. встановити експертним шляхом належність підпису в договорі оренди землі, чоловіку позивачки ОСОБА_4 , останній відмовився надавати зразки свого підпису.

Крім того, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 в 2019 році звертаючись до П`ятихатського районного суду з позовом до СФГ «Знахідка» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості по орендній платі (справа №190/1409/19) стверджувала те, що 01 квітня 2016 року вона уклала з СФГ «Знахідка» спірний договір оренди належної їй земельної ділянки та підписувала його, але через те, що відповідач не сплатив їй орендну плату за 2016-2018 роки, вона просила розірвати даний договір. Рішенням П`ятихатського районного суду від 08 квітня 2021 року, постановленим у даній справі, стягнуто з СФГ «Знахідка» на користь ОСОБА_1 орендну плату за 2018 рік, в іншій частині позову відмовлено. Отже, стягуючи з відповідача на користь позивача орендну плату, судом визнано факт укладання між сторонами договору оренди землі. Дане рішення є таким, що набрало законної сили.

Згідно з частинами першою, другою, четвертоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно достатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга, четвертастатті 207 ЦК України).

Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третійстатті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.

Згідно зістаттею 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до частини другоїстатті 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокремаЗемельним кодексом України,Законом України «Про оренду землі».

Відповідно достатті 13 Закону України «Про оренду землі»договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Отже, договір оренди землі є договором, за яким в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря - обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановлених договором або законом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина першастатті 628 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина першастатті 638 ЦК України).

Укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1512цс16, однією з обов`язкових умов визнання договору недійсним є порушення, у зв`язку з його укладенням, прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, недійсність договору як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. За своєю суттю ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту.

У справі, що розглядається, позивачка заявила вимогу про визнання відсутнім права оренди у відповідача на належну їй земельну ділянку за неукладеним договором оренди землі та в порядку усунення перешкод к праві користування зобов`язати відповідача повернути їй земельну ділянку, посилаючись на те, що цей договір вона не підписувала та не укладала.

Згідно з частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-як і дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша, другастатті 77 ЦПК України).

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків дії принципу змагальності у цивільному процесі.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19)).

Відповідно достатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Звертаючись до суду з позовом, позивачка вказувала на те, що вона не підписувала договір оренди землі, водночас в заявах по суті спору, а також під час розгляду справи в суді вона не спростовувала тверджень представника відповідача щодо підписання даного договору оренди, її чоловіком.

Відповідно до змісту матеріалів справи відповідач користується спірною земельною ділянкою та сплачує орендну плату, а орендодавець приймає орендну плату від СФГ «Знахідка», що підтверджено відомостями з виплати грошей в рахунок орендної плати за 2016-2017 роки та поштових переказів грошових коштів в період 2019-2022 роки (т. 1 а. с. 75-77).

Суд зауважує, що у матеріалах справи немає доказів того, що між сторонами існували інші правовідносини, відповідно до яких відповідач сплачував кошти ОСОБА_1 і остання в судовому засіданні підтвердила, що вона отримувала від відповідача орендну плату, зокрема і в 2023 році.

Суд виходить з того, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін вказують на те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору нормам закону.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18).

Якщо договір хоч і не був укладений, але виконувався його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність, і надалі він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суд повинен встановити не лише факт використання орендарем спірного майна, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю і чи приймав він таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним і може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21).

Також суд враховує і ту обставину, що раніше ОСОБА_1 зверталась до суду з позовом до СФГ «Знахідка» про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі, в якому стверджувала, що 01 квітня 2016 року вона уклала з СФГ «Знахідка» договір оренди належної їй земельної ділянки строком на 49 років, однак внаслідок систематичної несплати відповідачем орендної плати, просила розірвати даний договір. При цьому, рішенням П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08.04.2021 року було встановлено лише разове порушення строку виплати орендної плати (за 2018 рік), тому в задоволенні частини позову, що стосувалась розірвання договору оренди землі, відмовлено. Поміж іншого, даним рішенням суду встановлено і те, що в 2016-2017 роках замість позивачки орендну плату за землю отримував її чоловік ОСОБА_4 , який діяв в інтересах сім`ї і його дії позивачка не оспорювала. Зазначене рішення суду набрало законної сили 17.11.2021 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що немає підстав вважати спірний договір оренди землі неукладеним або таким, що укладений без волевиявлення позивачки, оскільки позивачка не оспорювала такі дії чоловіка та отримувала від відповідача оренду плату за користування земельною ділянкою.

Згідно з ч.4 cт.263ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, згідно з правовим висновком, висловленим у постанові Верховного Суду від 19.07.2023 у справі № 414/355/21, - не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін вказують на те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору нормам закону.

Варто зазначити, що ОСОБА_1 звертаючись до суду із даними позовом, на думку суду діяла недобросовісно, оскільки така її поведінка не відповідає попередній поведінці при пред`явленні позову до відповідача про розірвання договору оренди та стягнення орендної плати, де вона стверджувала про укладання договору оренди (правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у справі №567/3/22 від 19.02.2024 року).

Відповідно до частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частинами першою, третьоюстатті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відповідно дост.141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , понесені нею судові витрати, суд залишає по фактично понесеним.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.128,141,263-265, 280-283 ЦПК України, суд,

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Селянського (фермерського) господарства "Знахідка", третя особа виконавчий комітет П`ятихатської міської ради про усунення перешкод в праві користування земельною ділянкою, - відмовити в повному обсязі.

Судові витрати по справі, понесені позивачем в зв`язку з розглядом даної справи, віднести на рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення. У випадку, якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Сторони по справі:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 .

Відповідач Селянське фермерське господарство «Знахідка», код ЄДРПОУ 23374329, місцезнаходження: вул.Центральна,50-г, с.Пальмирівка Кам`янського району Дніпропетровської області.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 11 вересня 2024 року.

Суддя П`ятихатського районного суду

Дніпропетровської області Ю.В.Кудрявцева