Ухвала

від 11.09.2024 по справі 295/13577/20

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 295/13577/20

1-і/296/359/24

Ухвала

Іменем України

11 вересня 2024 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира у складі

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3 ,

представника потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Корольовським районним судом м. Житомира розглядається кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України. Судове провадження по даній справі не закінчено, по справі оголошено перерву для проведення судових дебатів.

Ухвалою суду від 17.07.2024 року ОСОБА_6 продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№26)» строком на 60 днів без визначення застави, а саме по 14 вересня 2023 року (включно).

Ст.331 КПК України визначено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

11.09.2024р. через канцелярію суду надійшло письмове клопотання прокурора Житомирської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. В судовому засіданні прокурором підтримано письмове клопотання з підстав, викладених у ньому. В обґрунтування клопотання прокурором зазначено про наявність визначених в ст. 177 КПК України ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою вказаної статті. Під час розгляду кримінального провадження у суді обвинувачений ОСОБА_6 перетнув кордон із Республікою Польща, останнього було оголошено в міжнародний розшук та ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 14.07.2023р. обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На виконання клопотання про видачу ОСОБА_6 в Україну для притягнення його до кримінальної відповідальності, 22.05.2024р. працівниками поліції здійснено процедуру екстрадиції останнього. ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, не має міцних соціальних зв`язків, не працевлаштований, не навчається, з метою уникнення покарання може переховуватися від суду.

Клопотання прокурора підтримав представник потерпілого ОСОБА_4 , проти зміни запобіжного заходу категорично заперечив.

Адвокат ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечив, просив застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід

Обвинувачений ОСОБА_6 щодо клопотання прокурора заперечив, просить застосувати до нього більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Суд, заслухавши думки учасників судового розгляду, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворювати будь яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчиняти інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

На виконання вимог ст.178 КПК України, суд приймає до уваги дані про особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, суспільну небезпеку правопорушення, в якому обвинувачується особа, що відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину, будучи неповнолітнім, ухилявся від явки до суду, в зв`язку із чим ухвалою суду оголошувався в розшук, а в подальшому в міжнародний розшук. Таким чином, ризик переховування від суду є реальним.

Оскільки строк дії ухвали про тримання під вартою, визначений ст.197 КПК України, стосовно ОСОБА_6 спливає, враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, даних, що характеризують особу останнього, суд не вбачає на час розгляду клопотання достатніх підстав для зміни раніше обраного запобіжного заходу.

Приймаючи таке рішення суд також враховує, що в судовому засіданні не встановлено будь-яких ґрунтовних даних про те, що обвинувачений не може утримуватись в умовах слідчого ізолятору, у тому числі за станом здоров`я.

Суд приходить до переконання, що жоден із інших альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не в змозі забезпечити уникненню ризиків, передбачених ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України, належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та виконання ним процесуальних рішень суду.

Наведені прокурором ризики є дійсними та триваючими, і вони виключають на даний час можливість зміни міри запобіжного заходу стосовно обвинуваченого.

Так, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Ч.4 ст.183 КПК України встановлено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні, зокрема, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування. Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визначення застави ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження).

Стороною захисту не наведено наявність достатніх стримуючих факторів від порушень з боку обвинуваченого своїх зобов`язань в разі застосування до останнього більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, як про це заявлено клопотання у виді цілодобового домашнього арешту.

На підставі викладеного, керуючись ст. 177, 178, 183, 331, 369, 392, 395 КПК України, ст.29 Конституції України, ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд-

УХВАЛИВ:

Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Чортківська установа виконання покарань (№26)» відносно обвинуваченого ОСОБА_6 строком на 60 днів без визначення застави, а саме по 09 листопада 2024 року (включно).

В клопотанні обвинуваченого, сторони захисту відмовити за безпідставністю.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а обвинуваченим, який утримується під вартою, в той же строк з моменту вручення копії даної ухвали.

Суддя ОСОБА_1