Вирок

від 30.01.2025 по справі 295/13577/20

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №295/13577/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1

Номер провадження №11-кп/4805/106/25

Категорія ч.1 ст.121 КК Доповідач ОСОБА_2

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 січня 2025 року Житомирський апеляційний суд в складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю: секретаря ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_9 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції в м.Житомирі матеріали кримінального провадження №295/13577/20 за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 та потерпілого ОСОБА_7 на вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 25.10.2024 відносно

ОСОБА_9 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, не одруженого, освіта середня спеціальна, зареєстрованого та проживаючого за адресою в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

в с т а н о в и в:

зазначеним вироком ОСОБА_9 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити покарання, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді 1 року 4 місяців позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_9 обраховано з дня набрання вироком законної сили.

Зараховано ОСОБА_9 у строк покарання строк перебування під вартою, а саме: з дня затримання 25.11.2023р. на території Республіки Польща по 23.05.2024 року з моменту доставлення до Корольовського районного суду м. Житомира, з 23.05.2024 року по день набрання вироком законної сили.

Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Відповідно до вироку суду першої інстанції, ОСОБА_9 , будучи неповнолітнім, вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.121 КК України, за наступних обставин.

28.07.2019 року близько 02 години 00 хвилин неповнолітній ОСОБА_9 разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 перебували поблизу будинку №16 по вул. Новогоголівській в м. Житомирі, де між ними та ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , на грунті раніше виникнувших неприязних відносин, виник словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_9 виник злочинний умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень, в цей же день, час, місці та за вказаних обставин ОСОБА_9 , усвідомлюючи суспільно - небезпечні наслідки, умисно наніс ОСОБА_12 один удар кулаком лівої руки та ще один удар кулаком правої руки в обличчя останнього.

Внаслідок нанесених ударів потерпілий ОСОБА_12 не втримався на ногах і впав горілиць на асфальт, в результаті чого отримав тілесні ушкодження у вигляді садна невизначеної форми на спинці носа більше зліва розміром 0,6х0,3 см, синця невизначеної форми на спинці носа зліва з переходом на верхню та нижню повіку розміром 2х3 см, синця невизначеної форми в проекції зовнішнього кута лівого ока, більше на верхній повіці розміром 2х1 см, рани на верхній губі зліва, розташованої у вертикальному напрямку, зведеної трьома хірургічними швами, садна неправильно - овальної форми розміром 1х0,5 см та лінійного перелому кісток носа, субарахноїдального крововиливу з проривом в шлуночкову систему, які складають черепно - мозкову - лицеву травму, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_8 , не оспорюючи доведеність своєї вини та кваліфікації його дій, просить змінити вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, як незаконний, а своїм рішенням призначити покарання ОСОБА_9 , із застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді 1 року 2 місяців позбавлення волі. При цьому, звертає увагу, що судом першої інстанції обставин, обтяжуючих покарання ОСОБА_9 , не встановлено, разом з цим, були встановлені обставини, які суттєво пом`якшують покарання, такі як щире каяття, повне усвідомлення своєї провини, активне сприяння розкриттю кримінальною правопорушення, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, готовність неси покарання, неодноразове висловлення співчуття представнику потерпілого та прохання про пробачення, котрі знайшли своє реальне підтвердження в ході судового слідства з боку ОСОБА_9 . Зверта\ увагу, що відповідно до характеристики ДНЗ «Центр сфери обслуговування» ОСОБА_9 є неконфліктним, комунікабельним, емоційним, в свою чергу, органом пробації наданий висновок, що виправлення обвинуваченого взагалі можливе без ізоляції від суспільства. Також, ОСОБА_9 позитивно характеризується з місця роботи - ТОВ «ТіендТі піп ленд Ворк Вратіславія» (Республіка Польща), до моменту затримання був працевлаштований, на момент вчинення правопорушення мав повних 15 років та три місяці, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має задовільний стан здоров`я та відповідний своєму віку рівень розвитку.

Потерпілий ОСОБА_7 (батько померлого ОСОБА_12 , визнаний представником потерпілого в ході досудового розслідування) вважає вирок суду першої інстанції незаконним, просить його скасувати, та ухвалити новий, яким визнати винним ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі. При цьому, звертає увагу, що висновки суду щодо обставин справи є необґрунтованими, зокрема не надано оцінки показанням ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , які давали завідомо неправдиві показання, вказували на обставини під час слідчих експериментів щодо механізму ударів, кількості, які були повністю спростовані висновками експертів та показаннями ОСОБА_13 , які були надані ним під час слідчого експерименту. Наголошує, що головним чинником в суді стало наявність в медичній карті стаціонарного хворого №16953 результати токсикологічного дослідження крові на алкоголь його сина ОСОБА_12 від 30.07.19р., де в його крові виявлений етиловий алкоголь 2,04 проміле, що викликає сп`яніння середнього ступеню, однак, ніхто жодним чином не встановлював чи були у ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_10 будь-який стан алкогольного, наркотичного сп`яніння. Враховуючи показання ОСОБА_13 , які були надані під час слідчого експерименту, ОСОБА_9 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 вели себе зухвало, очікували на його сина та його друзів, щоб помститися, довести свою зверхність та свідомо і умисно нанести тілесні ушкодження. При цьому, суд вказані обставини не досліджував, а прокурор підтримував версію обвинуваченого та його захисників. Наголошує і на тому, що суд помилково визнав ряд пом`якшуючих обставин, які не знайшли своє підтвердження, а позиція ОСОБА_15 спрямована лише на те, щоб уникнути належного покарання. Так, факт на відсутність активного сприяння розкриттю кримінального правопорушення вказує на невідповідність показань ОСОБА_9 на досудовому слідстві щодо обставин справи, зокрема щодо кількості ударів, локалізацію нанесення ударів та самих обставин справи щодо подій, які передували нанесенню тілесних ушкоджень, а саме: що ОСОБА_9 разом з друзями після розмови з його сином, очікували їх для свідомого, умисного нанесення тілесних ушкоджень як його сину, так і його друзям, зокрема ОСОБА_13 . В свою чергу, смерть його сина та смерть ОСОБА_13 як основного свідка надало можливість стороні захисту ОСОБА_9 висувати різні версії події як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні (невідповідність показань на слідчих експериментах, в судовому засіданні стосовно підстав конфлікту тощо). Крім того, факт відсутності щирого каяття підтверджується тією обставиною, що ОСОБА_9 жодним чином не розкаювався, в розмовах поза судовим засіданням вів себе зухвало та вказував, що його «як малолєтку» ніхто не посадить, а потім свідомо втік за кордон, ухилявся від суду. Також, ні засуджений, ні його батьки жодним чином не намагалися відшкодувати завдану шкоду. Звертає увагу, що відповідно матеріалів справи та фактичних обставин загиблий ОСОБА_12 - єдиний син, особа молодого віку, порядний гарний чоловік та люблячий батько, і після його загибелі залишилася вдовою дружина, напівсиротою дитина ОСОБА_16 2016 року народження, батьки позбавились єдиного сина.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи адвоката ОСОБА_8 та обвинуваченого ОСОБА_9 в підтримку апеляційної скарги та їх позицію в заперечення апеляційної скарги представника потерпілого, пояснення представника потерпілого ОСОБА_7 в підтримку своїх апеляційних вимог та його заперечення щодо апеляційних доводів сторони захисту, позицію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційних скарг, а також вирок суду першої інстанції в межах, передбачених ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга адвоката ОСОБА_8 не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга представника потерпілого ОСОБА_7 підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Так, згідно вимог ст.337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи.

Згідно матеріалів провадження та оскаржуваного рішення, стороною обвинувачення не було змінено висунуте ОСОБА_9 обвинувачення, не висунуте додаткове обвинувачення, тощо.

Суд першої інстанції розглянув провадження за обвинуваченням ОСОБА_9 виключно в межах висунутого останньому обвинувачення, формулювання якого визнане судом першої інстанції доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

З урахуванням цього, апеляційні посилання представника потерпілого щодо перебування обвинуваченого ОСОБА_9 в стані алкогольного або наркотичного сп`яніння, як і дії ОСОБА_9 та його друзів - ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , які виразились в очікуванні потерпілого, з метою помститися, можливу причетність інших осіб до побиття його сина, невідповідність показань обвинуваченого та свідків на слідчих експериментах, як і стосовно підстав виниклого конфлікту, фактично є недоведеними, оскільки версія подій потерпілого, як і те, що їй передувало (виникнення конфлікту, тощо) не підтверджена та спростовується відповідними наявними в справі доказами (показання та протоколи слідчих експериментів за участю обвинуваченого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , висновки судово-медичних експертиз №2638 від 22.08.2019, №3211 від 16.10.2019, №3812 від 25.10.2019, №167 від 18.02.2020), які суд першої інстанції, належно дослідивши та проаналізувавши, обґрунтовано поклав в основу вироку як доказ вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення згідно пред`явленого обвинувачення.

У відповідності до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Санкція ч.1 ст.121 КК України, за якою ОСОБА_9 притягується до кримінальної відповідальності, передбачає покарання виключно у виді позбавленням волі на строк від 5 до 8 років.

Відповідно до вимог ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Згідно із ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Як вважає апеляційний суд, вказаних вимог кримінального закону суд першої інстанції в повній мірі не дотримався.

Відповідно до ч.1 ст.69 КК України, за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.

Як убачається з оскаржуваного вироку, в обґрунтування свого рішення при призначенні ОСОБА_9 покарання із застосуванням ст.69 КК України за ч.1 ст.121 КК України, суд першої інстанції послався на наявність низки обставин, що пом`якшують його покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім, готовність нести покарання, неодноразове висловлення співчуття потерпілому та прохання про пробачення, за відсутності обставин, що обтяжують покарання.

Також, враховано і характеризуючі дані особи обвинуваченого, зокрема, той факт, що на момент вчинення правопорушення останній мав повних 15 років, є не одруженим, має середню спеціальну освіту, зареєстрований та фактично проживаючий разом з матір`ю, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має задовільний стан здоров`я та відповідний своєму віку рівень розвитку, на обліку в лікарів психіатра, нарколога не перебуває, за місцем навчання характеризується позитивно, те, що останній ухилявся від суду, ухвалою від 21.03.2023 оголошувався в розшук, ухвалою суду від 14.07.2023 оголошувався в міжнародний розшук, був затриманий 25.11.2023 в аеропорту Катовіце Пижовіце (республіка Польща), з подальшою екстрадицією на територію України та доставленням 23.05.2024р. останнього до м. Житомира, з урахуванням думки потерпілого, висновку органу пробації про середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення, середній ризик небезпеки для суспільства, думку сторони захисту.

За результатами апеляційної перевірки матеріалів провадження, апеляційний суд вважає, що вище зазначені обставини, є доведеними та такими, що дійсно істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, тому застосування судом першої інстанції при призначенні покарання обвинуваченому норм ч.1 ст.69 КК України, є вірним та обґрунтованим.

Апеляційний суд вважає, що в ході апеляційного розгляду підтверджено факт, що щире каяття останнього є дійсним, відвертим, підтверджується щирим жалем з приводу наслідків, які настали від його дій, та осудом своєї поведінки, як і дійсним бажанням виправитись.

Згідно ст.66 КК України сприянням розкриттю злочину є добровільні дії, які вчиняються у формі повідомлення правоохоронним органам або суду відповідних фактів, надання доказів, іншої інформації про свою злочинну діяльність. Таке сприяння має бути активним, тобто ініціативним та енергійним. На думку апеляційного суду, в даному випадку, участь обвинуваченого в процесуальних діях в ході досудового розслідування, знайшло своє підтвердження в матеріалах кримінального провадження, останнім надано реальну допомоги органам правосуддя в з`ясуванні тих обставин вчинення правопорушень, які мають істотне значення для повного його розкриття, що є свідченням наявності активного сприяння розкриттю злочину, в розумінні обставин, що пом`якшує покарання.

Таким чином, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції підтверджено існування обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_9 , визначені судом першої інстанції у вироку, як пом`якшуючі.

При цьому, на думку апеляційного суду, в апеляційній скарзі не наведено додаткових негативних або компрометуючих даних стосовно обвинуваченого, які б не були враховані судом першої інстанції, та які об`єктивно спростовували б правильність висновків суду щодо доцільності призначення покарання із застосуванням ст.69 КК України, за вчинене кримінальне правопорушення, як і не наведено їх під час розгляду провадження в суді апеляційної інстанції.

Разом з цим, апеляційні доводи потерпілого про надмірну м`якість призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , є частково слушними.

Апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції при призначенні міри покарання, із застосуванням ст.69 КК України, залишено поза належною увагою суспільну небезпеку скоєного кримінального правопорушення, його фактичні обставини, особу обвинуваченого.

Судом першої інстанції не достатньо взято до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (тяжкий злочин), його наслідки та характер спричинених ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, посткримінальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_9 , зокрема перебування в державному розшуку, в подальшому міжнародному, затримання останнього в іншій державі, що об`єктивно свідчить про намагання останнього ухилитись від органів правосуддя, та є тим фактом, який належно слід врахувати при призначенні покарання.

З урахуванням положень ст.414 КПК України, з огляду на вище наведене, апеляційний суд часткового погоджується з доводами апеляційної скарги потерпілого про явну несправедливість через м`якість призначеного покарання (невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого), а тому вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 25.10.2024 відносно ОСОБА_9 в цій частині підлягає скасуванню на підставі ч.2 ст.409 КПК України з постановленням нового вироку відповідно до п.2 ч.1 ст.420 КПК України, з призначенням ОСОБА_9 покарання за ч.1 ст.121 КК України, із застосуванням ст.69 КК України (нижче від найнижчої межі), виключно у виді позбавлення волі однак більшого розміру визначеного судом першої інстанції.

На переконання апеляційного суду, саме таке покарання перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю вчиненого ОСОБА_9 кримінального правопорушення і даним про його особу, відповідатиме загальним засадам призначення покарання, принципам законності та індивідуалізації покарання, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів.

В свою чергу, оскільки апеляційним судом частково задоволено апеляційну скаргу потерпілого, з ухваленням нового вироку в частині призначеного покарання ОСОБА_9 з огляду на його м`якість, апеляційні доводи адвоката ОСОБА_8 , які обґрунтовані суворістю призначеного покарання його підзахисному, є безпідставним, спростованими вище зазначеними доводами. З огляду на це апеляційну скаргу захисника слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 420 КПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 25.10.2024 відносно ОСОБА_9 в частині призначеного покарання - скасувати.

Ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_9 за ч.1 ст.121 КК України із застосуванням ст.69 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

На вирок апеляційного суду, який набирає законної сили негайно після його проголошення, учасниками судового розгляду справи можуть бути подані касаційні скарги до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді :