Постанова

від 03.09.2024 по справі 607/20302/21

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/20302/21Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/817/668/24 Доповідач - Храпак Н.М.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 вересня 2024 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

за участі секретаря Дідух М.Є.

сторін ОСОБА_1 та його представника адвоката Ороновської О.М., представника ОСОБА_2 - адвоката Черничинець С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/20302/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10листопада 2023 року, ухваленого суддею Братасюком В.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки та скасування державної реєстрації,

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2021 року ОСОБА_2 звернулася в суд із позовом до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, у якому після уточнення позовних вимог просила визнати недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6125255200:02:002:4082 та скасувати державну реєстрацію вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; визнати недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6125255200:02:002:0908 та скасувати державну реєстрацію вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В обґрунтування позовним вимог посилається на те, що позивачка з покійним ОСОБА_3 були користувачами суміжних земельних ділянок, разом з тим, рішенням органу місцевого самоврядування останньому протиправно виділено земельну ділянку з порушенням рівності часток у справі власності на будинковолодіння АДРЕСА_1 , що перебувало у спільній сумісній власності позивачки та ОСОБА_3 .

Розробниками технічної документації на земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номера 6125255200:02:002:0908 та 6125255200:02:002:4082 не враховано порядок користування та перебування у власності господарської будівлі (хлів-літня кухня під літ. Ж). Разом з тим розташування господарської будівлі (хлів-літня кухня під літ. Ж) не відповідає вертикальній площині поділу, не врахована поверховість.

Межові знаки (точки розмежування земельних ділянок) винесені не вірно, що підтверджується різною площею земельних ділянок під яку винесено рішення (0,06 га) та фактично переданою площею (0,043 га).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 листопада 2023 року позов задовольнити.

Визнано недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6125255200:02:002:4082 та скасовано державну реєстрацію вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Визнано недійсним виданий ОСОБА_2 державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД 187823 від 12.04.2007 року з кадастровим номером 6125255200:02:002:0908 та скасовано державну реєстрацію вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 листопада 2023 року в частині визнання недійсним виданого ОСОБА_3 державного акта на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6125255200:02:002:4082, скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні даної позовної вимоги відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначив, що 27 травня 2022 року він як син ОСОБА_3 - звернувся до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 та 27 травня 2022 року у Тернопільській районній державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу № 242/2022, що вбачається із копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 76781576 від 26 квітня 2024 року.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» (в редакції станом на 27 травня 2022 року) передбачалося, що на час воєнного стану перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення строку для прийняття спадщини.

25 січня 2023 року Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 676/47/21 вказано, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» суперечить статтям 1270,1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню.

Вказаний пункт постанови виключено на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 09 травня 2023 року № 469.

Тобто, станом на дату подання ОСОБА_3 нотаріусу заяви про прийняття спадщини, строк для прийняття спадщини був зупинений, як мінімум до 09травня 2023 року.

Відтак, його не залучено до участі у справі як правонаступника, хоча він є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , що вбачається із копії Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 76781576 від 26 квітня 2024 року.

Наведене свідчить, що постановляючи рішення у справі, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, не встановив дійсного кола спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , у зв`язку з чим допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.

Рішенням Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 24 травня 2006 року № 31 передано ОСОБА_2 безоплатно у власність земельну ділянку за адресою АДРЕСА_2 площею 0,06 га.

Разом з тим, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 187823 12 квітня 2007 року виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 площею 0,043 га на підставі рішення сесії Велмкоберезовицької селищної ради від 25 травня 2006 року №31.

Тобто, земельна ділянка ОСОБА_2 була сформована в розмірі 0,043га ще у 2007 році, тобто за дев`ять років до виділення земельної ділянки ОСОБА_5 .

При цьому, належних та допустимих доказів того, що площа земельної ділянки, переданої рішенням органу місцевого самоврядування ОСОБА_2 , незаконно зменшилась саме за рахунок збільшення площі суміжної земельної ділянки ОСОБА_4 позивачкою не надано.

Позивачка та її представник в суді першої інстанції не звернулися до суду з клопотанням щодо призначення у справі експертизи та не надали висновки експерта чи спеціаліста, виготовлені на їх замовлення в підтвердження того, що рішеннями Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 05 квітня 2021 року № 124 та № 31 від 24 травня 2006 року порушені межі її ділянки відповідачами, що могло бути підставою для скасування державного акту на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6125255200:02:002:4082.

Отже, позивачкою не доведено того, що різниця розміру земельної ділянки, зазначеної у рішенні Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 24 травня 2006 року № 31 та у державному акті на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 187823, утворилась за рахунок частини земельної ділянки, яка перебувала у власності ОСОБА_4 , а також що існують будь-які накладення земельних ділянок відповідача на земельну ділянку, яка є у фактичному користуванні позивачки.

Крім цього, як вбачається із акту приймання-передачі межових знаків на зберігання від 20 вересня 2016 року, який наявний у технічній документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), ОСОБА_2 підписала його особистим підписом. Пункт третій вказаного акту містить положення, що власниками та користувачами суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявлено.

Представник ОСОБА_2 адвокат Черничинець С.П. подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначила, що зважаючи на рішення Тернопільського міського народного суду від 07 квітня 1976 року у справі № 2-289 1976 р. та Свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії ААМ № 623734 ОСОБА_2 , набула право власності на господарську будівлю, якою вона користувалася і користується до теперішнього часу (господарська будівля під літ. «Ж»), оскільки є її особистою власністю, проте знаходилась на земельній ділянці, яка належала ОСОБА_3 (кадастровий номер 6125255200:02:002:4082).

Згідно відповіді Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 02.12.2022 № 9-19-0.92-3219/2-22 (міститься в матеріалах справи) у Головному управлінні Технічна документація для реєстрації земельної ділянки за кадастровим номером 6125255200:02:002:4082, всупереч вимогам ч. 4 ст. 32 Закону України «Про землеустрій», відсутня. Цей факт є додатковою підставою для скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки.

Звертає увагу суду і на те, що на двох земельних ділянках розташований один житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами АДРЕСА_1 , який належить на праві спільної часткової власності в рівних частинах ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (спадкоємцю за ОСОБА_3 ).

За таких підстав, не може існувати двох земельних ділянок під одним будинковолодінням з різними площами та визначеною конфігурацією, оскільки не виділено в натурі із спільної часткової власності часток кожного із співвласників.

Також звертає увагу суду на те, що оскаржуване рішення суду виконано 05.01.2024 року, про що зазначено у витязі з Державного реєстру речових прав зі індексним номером 360938019 від 05.01.2024 (додаток 14 до апеляційної скарги) та відповідь Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області вих. № Н-17/0-36/6-24 від 08.02.2024 (копія додається).

Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області подало відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначили, що відповідно до ч. 10 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр", державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Отже, законом встановлено виключний перелік підстав, за яких державна реєстрація земельної ділянки може бути скасована.

На виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10.11.2023 у справі № 607/20302/21 у Державному земельному кадастрі 31.01.2024 скасовано державну реєстрацію земельних ділянок за кадастровими номерами 6125255200:02:002:4082 та 6125255200:02:002:0908.

Також, у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяжень 05.01.2024 скасовано право власності на вищезгадані земельні ділянки.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, відомості про земельну ділянку у разі скасування її державної реєстрації набувають статусу архівних за рішенням Державного кадастрового реєстратора; відображаються на кадастровій карті в архівному шарі даних геоінформаційної системи; зберігаються в Державному земельному кадастрі постійно разом з відомостями про відповідного Державного кадастрового реєстратора, дату та час набуття статусу архівних такими відомостями.

При цьому, попередній кадастровий номер отримує статусу архівного і в подальшому не використовується (ст. 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Враховуючи вищенаведене, відсутня визначена законодавством процедура поновлення державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному та функціональні можливості державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру, спрямованих на такі дії.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник адвокат - Ороновська О.М. апеляційну скаргу підтримали з мотивів, викладених в них.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Черничинець С.П. апеляційну скаргу ОСОБА_1 не визнала, вважаючи її безпідставною, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Великоберезовицька селищна рада та Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській областіповідомлялися про розгляд справи шляхом направлення судових повісток до електронного кабінету, про що в матеріалах справи наявні довідки про доставку електронного документа.

Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки єдень отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи.

Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що згідно з інформаційною довідкою № 353 від 29.03.2021 року, виданою Тернопільським районним бюро технічної інвентаризації, станом на 01.01.2013 року житловий будинок з прибудовами і підвалом літ А загальною площею 81,3 кв.м., житловою площею 55,9 кв.м., хлів літ. Б, вбиральня літ. В, хлів-літня кухня з підвалом літ. Г, вбиральня літ. Д, криниця літ. К, огорожа 1-3 по АДРЕСА_1 зареєстровано:

1/2 частина за ОСОБА_3 на підставі дублікату договору дарування, посвідченого Тернопільською районною держнотконторою 12.03.1996 року за реєстрованим № 652, виданий Тернопільською районною держнотконторою 22.09.2006 року за реєстрованим № 1921, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.01.2007 року, номер витягу: 13144532 та записано в реєстровій книзі № 6 за реєстраційним № НОМЕР_1 ;

1/2 частина за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Тернопільською районною держнотконторою 14.07.1998 року за реєстровим № 2025 та записано в реєстровій книзі № 6 за реєстровим № 820 (т. 2 а.с. 42)

24 травня 2006 року Великоберезовицькою селищною радою Тернопільського району Тернопільської області на 3 сесії 5 скликання було прийняте рішення № 31 від «Про безоплатну передачу у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд», яким надано позивачці, гр. ОСОБА_2 , безоплатно у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,06 га із земель житлової забудови (т. 1 а.с.6).

Разом з тим, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 187823 12 квітня 2007 року виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 площею 0,043га на підставі рішення сесії Великоберезовицької селищної ради від 24травня 2006 року №31 (т. 1 а.с. 23).

Також як вбачається з матеріалів справи, що рішенням восьмої сесії сьомого скликання Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 17 червня 2016 року №104 надано дозвіл ОСОБА_3 на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) орієнтовною площею 0,0787 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 66).

У 2016 році на замовлення ОСОБА_3 виготовлено технічну документацію землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 52-84).

30 грудня 2020 року на запит ОСОБА_4 надано витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6114033622020 про те, що земельна ділянка із кадастровим номером 6125255200:02:002:4082, площею 0,0787 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 . Згідно додатку до вказаного витягу дана земельна ділянка межує із землями Великоберезовицької селищної ради, ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 45-48).

Рішенням п`ятої сесії восьмого скликання Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області від 05 квітня 2021 року №124 затверджено технічну документацію щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для передачі у власність ОСОБА_3 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,0787 з кадастровим номером 6125255200:02:002:4082 за адресою АДРЕСА_1 . Передано гр. ОСОБА_3 безоплатно у власність земельну ділянки площею 0,0787 га з кадастровим номером 6125255200:02:002:4082 за адресою АДРЕСА_1 в межах населеного пункту за рахунок земель житлової та громадської забудови (т. 2 а.с. 85).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції врахував факт визнання позову представником відповідача - Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району Тернопільської області 10.11.2023 та те, що розробниками технічних документації на земельні ділянки, яким присвоєно кадастрові номера 6125255200:02:002:0908 та 6125255200:02:002:4082 не враховано порядок користування та перебування у власності господарської будівлі (хлів-літня кухня під літ. Ж). Межові знаки (точки розмежування земельних ділянок) винесені не вірно, що підтверджується різною площею земельних ділянок під яку винесено рішення (0,06 га) та фактично переданою площею (0,043 га).

Колегія суддів з даним висновком погодитися не може, оскільки суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси осіб, що не були залучені до участі у справі, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення частково (в оскаржуваній частині) та ухвалення нового рішення у відповідній частині згідно з ч. 3 п. 4 ст. 376 ЦПК України.

Так, звертаючись із позовом до суду 08.11.2021 року, ОСОБА_2 просила визнати недійсним виданий ОСОБА_3 державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6125255200:02:002:4082 та скасувати державну реєстрацію вказаної земельної ділянки, зазначаючи при цьому ОСОБА_3 як третю особу на стороні відповідача.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Відповідно до частин першої четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Не залучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад (правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі 203/2/19).

Якщо заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків іншої особи, яка не залучена до участі у справі в якості відповідача, не можуть бути розглянуті судом, оскільки лише за наявності належного складу відповідачів у справі суд у змозі вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог та вирішити питання про їх задоволення, без залучення таких належних відповідачів позовні вимоги вирішені бути не можуть.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі №552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75)).

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 24 листопада 2021 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (т. 1 а.с. 70), тобто на момент звернення позивача ОСОБА_2 в суд з позовом про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, належну ОСОБА_3 та скасування державної реєстрації, ОСОБА_3 був ще живий, однак позивач у позовній заяві вказав його третьою особою.

Разом з тим, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 квітня 2022 року було зупинено провадження у даній справі до участі правонаступника спадкоємця померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а.с. 73).

Супровідним листом від 25.05.2022 року № 983/01-16 Тернопільська районна державна нотаріальна контора повідомила Тернопільський міськрайонний суд, що спадкова справа до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 не заводилась (т. 1 а.с. 78).

Однак, 27 травня 2022 року ОСОБА_1 , як син ОСОБА_3 - звернувся до Тернопільської районної державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 19). Того ж дня, Тернопільською районною державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 242/2022, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 76781576 від 26 квітня 2024 року (т. 2 а.с. 24-25).

03 травня 2024 року постановою державного нотаріуса Тернопільської районної державної нотаріальної контори Темнікової Л. Г., відмовлено ОСОБА_1 у вчинені нотаріальних дій щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на земельну ділянку, площею 0,0787 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території АДРЕСА_1 , після смерті - батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки при здійсненні пошуку у Державному реєстрі речових прав щодо об`єкта речових прав на земельну ділянку, площею 0,0787 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована на території АДРЕСА_1 та належала померлому ОСОБА_3 , було виявлено, що запис про земельну ділянку з Державного реєстру вилучено 05.01.2024. Підстава: рішення Тернопільського міськрайонного суду від 10.11.2023, справа № 607/20302/21 (т.2 а.с. 11).

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 серпня 2022 року відновлено провадження у даній справі (т. 1 а.с. 80).

Проте, суд першої інстанції не виконав вимог, передбачених процесуальним законодавством України щодо встановлення кола спадкоємців.

Для встановлення кола спадкоємців необхідно перевірити матеріали спадкової справи та встановити, хто звертався із заявою про прийняття спадщини тощо, оскільки відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. І тільки за відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Суд першої інстанції зазначене не врахував, не встановив, що ОСОБА_1 належав до кола спадкоємців ОСОБА_3 та не залучив його до участі у справі, чим порушив права та інтереси ОСОБА_1 , оскільки даний спір стосується його прав як спадкоємця.

Таким чином, враховуючи те, що спірні правовідносини стосуються прав та обов`язків ОСОБА_1 , який не був залучений до участі у справі, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову у зв`язку з неналежним суб`єктним складом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права, зокрема суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі. Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, враховуючи межі заявлених вимог апеляційної скарги і визначений позивачем склад учасників справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 листопада 2023 року в частині визнання недійсним, виданого ОСОБА_3 державного акта на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6125255200:02:002:4082 та скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання недійсним, виданого ОСОБА_3 державного акта на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6125255200:02:002:4082 та скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - відмовити.

Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини першої, п. 2 ч. 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі відмови в позові на позивача.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 1362 грн, що підтверджується квитанцією від 24 травня 2024 року (т. 2 а.с. 7). Оскільки у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено, тому з позивача ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1362 грн.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 10 листопада 2023 року в частині визнання недійсним, виданого ОСОБА_3 державного акта на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6125255200:02:002:4082 та скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у позові ОСОБА_2 до Великоберезовицької селищної ради Тернопільського району, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про визнання недійсним, виданого ОСОБА_3 державного акта на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6125255200:02:002:4082 та скасування державної реєстрації вказаної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 (місце проживання АДРЕСА_1 ) в користь ОСОБА_1 (місце проживання АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 ) 1362 грн судового збору сплаченого за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 10 вересня 2024 року.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома