Постанова

від 09.09.2024 по справі 757/42159/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження Доповідач- Ратнікова В.М.

№ 22-ц/824/5624/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 757/42159/21-ц

09 вересня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Левенця Б.Б.

при секретарі - Уляницькій М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» адвоката Желудкова Владислава Володимировича на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Ільєвої Т.Г., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кворум» про стягнення вартості втраченого вантажу та ненаданих послуг, відшкодування збитків і моральної шкоди, завданої внаслідок порушення зобов`язання,-

в с т а н о в и в:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері»(далі - ТОВ «Делівері»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кворум» про стягнення вартості втраченого вантажу та ненаданих послуг, відшкодування збитків і моральної шкоди, завданої внаслідок порушення зобов`язання.

Позовні вимоги обгрунтовував тим, що 28 серпня 2020 року між ним, ОСОБА_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Делівері» шляхом приєднання до публічного договору укладенодоговір надання транспортно-експедиторських послуг, затверджених наказом ТОВ «Делівері» від 24.11.2020 року №3.

Відповідно до умов якого, 28 серпня 2020 року ТОВ «Делівері» отримало на складі №8 у м. Києві від ОСОБА_2 вантаж для доставки до іншого складу ТОВ «Делівері» №2 в місті Львів, отримувачем було зазначено ОСОБА_3 . Вказаний вантаж складався з електро - технічної продукції: вагою 2 кг, об`ємом 0.02 м.куб., на загальну суму 125 859 гривень 00 копійок, який було передано ТОВ «Делівері» відповідно до квитанції про прийом вантажу № 0890189302 від 28 сепрня 2020 року, строк доставки вантажу був - 31 серпня 2020 року.

У зв`язку із неотриманням у визначений строк 31 серпня 2020 року відправлення отримувачем ОСОБА_3 та неповерненням його назад відправнику ОСОБА_1 , він, як відправник, неодноразово усно звертався із заявами до ТОВ «Делівері» та Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КВОРУМ» щодо неотримання відправлення у строк отримувачем ОСОБА_3 . Усно йому було повідомлено, що вантаж електро - технічна продукція: вагою 2 кг, об`ємом 0.02 м.куб., на загальну суму 125 859 гривень 00 копійок, який було передано відповідачу, відповідно до квитанції про прийом вантажу № 0890189302 від 28 серпня 2020 року, було викрадено, проводиться службове розслідування та необхідно зачекати.

Після відсутності офіційної відповіді та дій зі сторони відповідача, він 09 жовтня 2020 року звернувся із письмовою заявою № 18745724 до ТОВ «Делівері», в якій просив провести службове розслідування щодо не доставлення вантажу та відшкодувати повну його вартість відповідно до квитанції № 0890189302 від 28 серпня 2020 року.

Позивач зазначав, що вантаж не було видано, його вартість не повернута, строки для відповіді минули, але відповідач уникає надання відповіді, узв`язку з цим він звернувся з даним позовом до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права.

Завдану майнову шкоду позивач оцінював наступним чином: 125 859 грн. 00 коп.- сума відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок порушення зобов`язання, а саме: вартість вантажу, який було передано ТОВ «Делівері» відповідно до квитанції про прийом вантажу № 0890189302 від 28.08.2020 року, 3 026 грн. 22 коп. вартість сплачених ним, ОСОБА_1 , ТОВ «Делівері» послуг за перевезення вантажу, 13 018,13 грн. сума інфляційних нарахувань із суми 125 859 грн. 00 коп. за період з 31 серпня 2020 року по 03 серпня 2021 року; 3 492,99 грн. три проценти річних нарахованих на суму заборгованості 125 859 грн. 00 коп. за період з 31 серпня 2020 року по 03 серпня 2021 року.

Окрім цього, позивач вказував, що внаслідок дій відповідача йому було завдано моральної шкоди, яка полягає в тому, що не отримання у призначений строк вантажу відправником принесло йому душевні хвилювання, численні звернення по розшуку вантажу, дзвінки служби бепеки відповідача щодо вантажу негативно вплинули на нервову систему, а переживання за втрату вантажу, що тягло за собою можливе настання тяжкого фінансового стану, оскільки сума товару є значною для нього, тримало його у постійній нервовій напрузі.

Також діями відповідача завдана шкода його діловій репутації, як фізичній особі, оскільки отримувач ОСОБА_3 після не отримання вантажу відмовився з ним співпрацювати та визнав його недобросовісним продавцем. Також таку інформацію надав іншим його контрагентам. Це, в свою чергу, внесло вимушені зміни в звичайний ритм і спосіб його життя, вплинуло на його ділову репутацію перед контрагентами, змусило вдаватись до пояснень близьким в своєму оточенні особам, яким про це стало відомо, причину відсутності значної суми коштів більше 100 000 гривень.

З урахуванням викладеного, позивач ОСОБА_1 просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» на його користь суму в розмірі 145 396 грн. 34 коп., з яких: 125 859 грн. 00 коп. - сума відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок порушення зобов`язання, а саме: вартість вантажу, який було передано ТОВ «Делівері» відповідно до квитанції про прийом вантажу № 0890189302 від 28серпня 2020 року;3 026 грн. 22 коп. вартість сплачених ОСОБА_1 ТОВ «Делівері» послуг за перевезення вантажу; 13 018,13 грн сума інфляційних нарахувань із суми 125 859 грн 00 коп. за період з 31 серпня 2020 року по 03 серпня 2021 року; 3 492,99 грн три проценти річних нарахованих на суму заборгованості 125 859 грн. 00 коп. за період з 31 серпня 2020 року по 03 серпня 2021 року; моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. 00 коп.та судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі не менше 10 200 грн. 00 коп., сплачені ОСОБА_1 .

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року, з урахуванням виправленої описки на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2023 року, позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кворум» про стягнення вартості втраченого вантажу та ненаданих послуг, відшкодування збитків і моральної шкоди, завданої внаслідок порушення зобов`язаннязадоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» на користь ОСОБА_1 суму завданої шкоди в розмірі 128 885 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 22 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» на користь ОСОБА_1 вартість сплачених послуг за перевезення вантажу у розмірі 3 026 (три тисячі двадцять шість) грн. 22 коп.

Стягнуто Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» на користь держави судовий збір 1 288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 85 коп.

В іншій частині вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, сторони у справі подали апеляційні скарги.

У поданій апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року в частині вимог щодо витрат на професійну правничу допомогу, компенсації майнової та моральної шкоди, яка підлягає відшодуванню ОСОБА_1 , та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 15/2; код ЄДРПОУ 31738765) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) додатково суму в розмірі 78 225 гри. 36 коп., з яких: 3 026 грн. 22 коп. вартість сплачених ОСОБА_1 ТОВ «Делівері» послуг за перевезення вантажу; 61 744.32 грн. сума інфляційних нарахувань із суми 125 859 грн. 00 коп. за період з 31 сепрня 2020 року по 23грудня 2023 року;13 454.82 грн. три проценти річних нарахованих иа суму заборгованості 125 859 грн. 00 коп. за період з 31 серпня 2020 року по 23 грудня 2023 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 15/2; код ЄДРПОУ 31738765) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) усі судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу у розмірі не менше 40 020 гривень грн. 00 коп. (сорока тисяч двадцяти гривень).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 15/2; код ЄДРПОУ 31738765) суму у розмірі 10 000 гри. 00 коп. (десять тисяч гривень) моральної шкоди на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

В решті вимог, а саме: стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» суми завданої шкоди в розмірі 128 885 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 22 коп. на користь ОСОБА_4 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та на користь держави судового збору 1 288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) грн. 85 коп. залишити в силі рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 вересня 2023 року у справі № 757/42159/21-ц.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалено при неповному дослідженні доказів і встановлення обставин у справі,з порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не оцінив і не з`ясував усіх обставин та доказів, на які посилаласть сторона позивача в обгрунтування своїх вимог.

Щодо відмови судом першої інстанції у відшкодуванні позивачу усіх судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено за умови підтвердження тільки: обсягу наданих послуг і виконаних робіт; їх вартості, а тому висновок суду першої інстанції про обов`язковвсть надання підтвердження, а саме: квитанції про оплату наданих послуг, є безпідставним та не узгоджується із судовою практикою Верховного Суду.

Відповідно судові витрати, пов`язані із оплатою ОСОБА_1 професійної правової допомоги у розмірі 10 200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок підлягали стягненню з відповідача. Оскільки у справі не було окремого клопотання відповідача щодо відхилення розміру витрат, то це виключало можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та без належного обгрунтування.

Щодо збільшення розміру витрат вказує, що судовий розгляд поданої позовної заяви тривав з серпня 2021 року по вересень 2023 року і фактично продовжує тривати і зараз станом на грудень 2023 року, тобто, довгий період часу з великою кількістю засідань, тому розмір витрат на правничу допомогу станом на 26.12.2023 року збільшився до розміру 40 200 гривень, частина з них у розмірі 22 864 гривень були вже сплачені на рахунок адвоката: 06.05.2021 року - 3120 грн., 13.05.2021року - 4900 грн., 02.10.2020 року - 1600 грн., 07.10.2021 року - 1700 грн„ 27.10.2021року - 1600 грн., 26.01.2022 року - 1000 грн., 15.02.2022року - 1900 грн. та 29.08.2023 року - 2000 грн., 25 та 26.12.2023 року - 5044 грн.

Оскільки обсяг витрат позивача на правничу допомогу в цій справі залежить від кількості годин, витрачених адвокатом на надання правничої допомоги в апеляційному суді, то станом на день подання цієї заяви неможливо визначити чіткий та кінцевий розмір судових витрат позивача на правничу допомогу в цій справі.

Враховучи викладене, на виконання вимог ЦПК України, позивач робить заяву про те, що докази понесення ним судових витрат будуть подані до закінчення судових дебатів у справі.

Щодо виправлення описки судом першої інстанції позивач зазначає, що після ознайомлення із судовим рішенням було встановлено, що при написанні резолютивною частини судом була допущена описка, а саме: не зазначено про стягнення суми в розмірі 3 026 грн. 22 коп. - вартості сплачених ОСОБА_1 ТОВ «Делівері» послуг за перевезення вантажу. Тому позивач просить виправити відповідну описку суду про стягнення суми в розмірі 3 026 грн. 22 коп. - вартості сплачених ОСОБА_1 ТОВ «Делівері» послуг за перевезення вантажу при прийняті рішення апеляційним судом.

Щодо вимог в частині інфляційних нарахувань та 3 % річних позивач вказує, що висновок суду першої інстанції про те, що дані вимоги, в силу норм законодавства, не підлягають задоволенню та є недостатньо обгрунтованими є безпідставним, з огляду на те, що відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3 % річних від простроченої суми.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що він є чітким, зрозумілим, узгоджується з умовами договору та порядком нарахувань відповідно до ЦК України.

Відповідач, в свою чергу, не надав суду жодних контррозрахунків якими можна було б спростувати розмір заборгованості, правильність нарахування та/або її наявність.

За таких обставин, відповідачем та судом не було вказано, в чому саме полягала неправильність розрахунку суми заборгованості, наявність арифметичних помилок, тощо, відповідних посилань на норми чинного законодавства, тощо, а тому вимоги позивача в частині стягнення 3 відсотків річних та інфляційної складової з відповідача на користь позивача підлягали задоволенню за рішення суду першої інстанції.

Крім того, просить врахувати, що фактично відповідачем прострочено виконання зобов`язання вже більше 3 років (з 28.08.2020 року), тому сторона позивача вважає, що ОСОБА_1 має право на перерахування та збільшення за весь період просточення, стягнення з боржника встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми, а саме: за весь період з 31серпня 2020 року по 23грудня 2023 рокуза яким інфляційне збільшення складає розмір 61 744.32 грн. (13 018,13 грн. + 48 726,19грн), три проценти річних 13 454.82 грн. (3 492,99 грн. +9 961,83 грн.).

Щодо заявлених вимог в частині моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. 00 коп. позивач зазначає, що за загальним правилом, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (ч. 1 ст. 23 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 5 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної шкоди.

Вказує, що діями відповідача ОСОБА_1 завдана моральна шкода, однак сторона позивача категорично не погоджується із сумою, визначеною судом першої інстанції у відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000,00 грн., та просить, з урахуванням обгрунтування вимог в частині моральної шкоди та відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів», стягнутиз відповідача на користь позивача ОСОБА_1 , як споживача послуг, моральну шкоду у розмірі саме 10 000 грн. 00 коп.

У поданій апеляційній скарзі, з уточненням прохальної частини на підставі заяви від 21 березня 2024 року, представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» - адвокат Желудков Владислав Володимирович просить скасувати рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року, з урахуванням виправленої судом першої інстанції описки у резолютивній частині судового рішення, в частині задоволених вимог та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» (код ЄДРПОУ 31738765) на користь гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми завданої шкоди в розмірі 128 885 (сто двадцять вісім тисяч вісімсот вісімдесят п`ять) грн. 22 коп., вартості сплачених послуг за перевезення вантажу у розмірі 3 026,22 грн та моральної шкоди в розмірі 1000 (одна тисяча) грн. 00 коп.

В обґрунтування змісту вимог апеляційної скарги зазначає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині ухвалене при неповно з`ясованих обставинах, що мають значення для справи, недоведоності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач є підприємством, що надає транспортно-експедиторські послуги автомобільним транспортом фізичним і юридичним особам - перевезення вантажів зі складу на склад і супровід вантажів.

28 серпня 2020 року позивачем було надано до перевезення заздалегідь запакований вантаж. У зв`язку із відсутністю підстав для відкриття упаковки, зазначених у п. 2.6 Правил, розпакування вантажу, його огляд та перевірка на цілісність відповідачем не здійснювалась.

Прийняття вантажу до перевезення супроводжувалося оформленням квитанції № 0890189302, оригінал якої було видано вантажовідправнику (позивачу).

Вантаж був відправлений в кількості одного вантажного місця, вага вантажу - 2,00 кг. Цінність вантажу відправником 125 859,00 грн, вантаж застрахований, але послуга страхування не сплачена. Тип вантажу: електротехнічна продукція. Додаткові послуги: пакувальні матеріали.

31 серпня 2020 року вантаж по квитанції № 0890189302 було доставлено до пункту призначення - на склад ТОВ "Делівері" №; 2 у м. Львів, що знаходиться за адресою: вул. Бузова, 2.

Таким чином, обов`язок Експедитора щодо перевезення вантажу з м. Київ до м. Львів було виконано належним чином, у відповідності із нормами діючого законодавства України щодо вантажних перевезень, договору та Правил відповідача.

Тривалий час вантаж зі складу відповідача Львів-2 ніхто не забирав, а тому, за заявою позивача від 11 вересня 2020 року, повинен був бути відправлений у зворотному напрямку до м. Києва.

При завантаженні транспортного засобу вантаж було вкрадено, 22 вересня 2020 року представником відповідача подана відповідна заява про вчинене кримінальне правопорушення до Сихівського ВП ГУПП у Львівській області.

Відповідно до п. 9.8. Договору матеріальна відповідальність відповідача перед позивачем встановлюється в розмірі задекларованої вартості вантажу, підтвердженої відповідними документами.

Листом відповідача від 23 жовтня 2020 року № 440-1-20 позивача проінформовано про те, що вантаж викрадено, за фактом крадіжки відкрито кримінальне провадження, останньому необхідно сплатити послуги страхування, надати документи, які підтверджують завдані збитки для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування.

Згідно усної інформації, наданої позивачем, його товар (вантаж, що пересилався (мобільні телефони) ввозився з-за кордону без митного декларування, а тому останній не міг надати відповідні документи, що підтверджують вартість вантажу; крім того, продаж такого товару на території України є неофіційним.

Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження факту понесення збитків позивачем разом з поданням позовної заяви до суду не надано.

Поряд з цим, рішення суду містить посилання на доказ вартості вантажу, що перевозився, у вигляді рахунку-фактури від 29.07.2020 року № 2256, який було прийнято судом як належний та допустимий доказ.

Про існування зазначеного доказу сторона відповідача дізнались лише із тексту оскаржуваного рішення суду після його (рішення суду) отримання 03.11.2023 року.

Сторона відповідача зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.

Натомість, до клопотання про долучення доказів від 23.11.2021 року № 07 (на двох аркуша) долучено лише рахунок-фактура від 29.07.2020 року № 2256 та накладна від 29.07.2020 року № 2256, видані ТОВ «СТАРСЕРВІС ГРУП» (код ЄДРПОУ 24249626) (т. 1. а.с. 54-55), а опис вкладення про направлення копії доказів відповідачу (ТОВ «ДЕЛІВЕРІ») є, на думку сторони відповідача, підробленим (т. 1, а.с. 56).

Вважає, що суд першої інстанції, не перевіривши подані документи на відповідність вимогам цивільного процесуального законодавства, без постановлення відповідної ухвали долучив подані «докази» до матеріалів цивільної справи, що розглядається, та на підставі неналежних та недопустимих доказів, поданих в порушення норм ЦПК України, ухвалив рішення у справі.

Щодо достовірності рахунку-фактури від 29.07.2020 року № 2256 та накладної від 29.07.2020 року № 2256, які видані ТОВ «СТАРСЕРВІС ГРУП» (код ЄДРПОУ 24249626) зазначає, що основним видом економічної діяльності ТОВ «СТАРСЕРВІС ГРУП» (код ЄДРПОУ 24249626) станом на 29.07.2020 року був код 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля, який включає оптову торгівлю різним асортиментом товарів без будь-якої конкретної спеціалізації.

Відповідно до наданих фотокопій документів, а саме: рахунку-фактури від 29.07.2020 року № 2256 та накладної від 29.07.2020 року № 2256, позивачу нібито було продано два мобільні телефони зеленого кольору, один мобільний телефон золотого кольору та одну пару навушників.

На думкусторони відповідача, можливе придбання трьох різних за кольором мобільних телефонів з однією парою навушників не є оптовою торгівлею.

Крім того, зазначені фотокопії не містять підпису позивача і головне - суд першої інстанції не перевірив проведення купівлі-продажу товару шляхом реального перерахування грошових коштів позивачем на рахунок продавця, доказів такого перерахування матеріали цивільної справи не містять.

Наведене вище, на думку відповідача, свідчить про фіктивність самого суб`єкту господарювання продавця ТОВ «СТАРСЕРВІС ГРУП» (код ЄДРПОУ 24249626) та фіктивність наданих фотокопій рахунку-фактури та накладної.

В зв`язку з тим, що відповідач та/або його представник не були повідомлені у належний процесуальний спосіб про приєднання до матеріалів цивільної справи, що розглядається, нових доказів, останні не могли скористатись своїм правом, передбаченим ч. 11 ст. 83 ЦПК України, щодо звернення до суду до закінчення підготовчого засідання з клорпотанням виключити їх з числа доказів і розглядати справу на підставі інших доказів.

Щодо визначеного судом першої інстанції розміру матеріальної шкоди зазначає, що відповідно до заявлених позивачем вимог розмір матеріальної шкоди становить 125 856,00 грн, тоді як судом розмір шкоди, що підлягає стягненню з відповідача визначено 128 885,00 грн.

В частині відшкодування моральної шкоди позивачу вказує, що позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральної шкоди діями чи бездіяльністю відповідача, а тому часткове задоволення позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000 (одна тисяча) грн не базується на вимогах законодавства.

Крім того, вважає, що судом першої інстанції не наведено жодного доводу, на підставі якого суд частково задовольнив такі позовні вимоги.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог - без змін.

Вказує, що мотиви та підстави, зазначені в даній скарзі щодо скасування ріщення Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року у справі № 757/42159/21-ц є безпідставними та необгрунтованими.

При таких обставинах апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року в частині задоволення позову позивача - залишенню в силі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» - адвокат Желудков Владислав Володимирович просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а скаргу відповідча задовольнити.

Зазначає, що вимоги позивача з приводу інфляційних нарахувань, трьох процентів річних, стягнення судових витрат, у тому числі витрат на правову допомогу, є необгрунтованими татакими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з тим, що для їх стягнення має бути наявне порушення зобов`язання з боку відповідача, проте зі змісту апеляційої скарги, поданої відповідачем, можна встановити, що таких порушень з боку відповідача не було.

До того ж, сторона відповідача вважає, що вартість правової допомоги, зазначена представииком позивача у справі № 757/42159/21-ц, є неспівмірною виконаній роботі та необгрунтованою позивачем. Більше того, тривалість розгляду справи у кілька років не є сама по собі доказом витраченої великої кількості часу представником позивача на дану справу.Таким чином, сума вартості правової допомоги є об`єктивно завищеною позивачем.

В частині заявлених вимог позивача щодо відшкодування моральної шоди, сторона відповідача звертає увагу судуна те, що жодних фактичних доказів завдання моральної шкоди позивачем не надано. Обгрунтування позивача щодо завдання йому моральної шкоди базується на припущеннях та «можливому настанні» негативних наслідків.

У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Сергієнко Олександр Петрович підтримав доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 та просив її задовольнити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» - адвокат Желудков Владислав Володимировичпросив задовольнити апеляційну скаргу відповідача.

Представник третьої особи Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кворум»- Якушова Наталія Едуардівна підтримала позицію сторони відповідача.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представників сторін, третьої особи, обговоривши доводи апеляційних скарг та відзивів на них, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягють частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Делівері» відповідач у справі) здійснює транспортне експедирування вантажів у порядку, передбаченому ЦК України, Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, Статутом автомобільного транспорту України, Законом України «Про транспортно-експедиторську діяльність» та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють транспортно-експедиторську діяльність.

Надання експедитором послуг здійснюється на підставі публічного договору надання транспортно-експедиторських послуг, затвердженого наказом ТОВ «Делівері» від 14.05.2019 року № 1 із змінами, та Правил транспортного експедирування вантажів, затверджених наказом ТОВ «Делівері» від 14.05.2019 року № 2.

Текст договору та Правил розміщений на офіційному сайті ТОВ "Делівері" (www.delivery-auto.com.ua), а також у всіх відділеннях компанії на яких здійснюється відправка/отримання вантажів.

Договір укладається шляхом акцепту (прийняття) замовником всіх умов договору без підписання письмового примірника і має юридичну силу відповідно до положень статей 633, 634 ЦК України (пункт 1.9. публічного договору).

Безумовне та повне прийняття умов договору Замовником полягає в здійсненні Замовником дій, спрямованих на отримання послуг, а саме - передачі Замовником Експедитору вантажу для надання послуг, передбачених Договором (пункт 1.10. публічного договору).

28 серпня 2020 року позивач передав відповідачу вантаж дляперевезення.

Прийняття до перевезення вантажу сторонами було оформлено квитанцією № 0890189302, у якій вказано: вага вантажу - 2,00 кг; цінність вантажу - 125 859,00 грн; тип вантажу: електротехнічна продукція; отримувач - ОСОБА_3 зі складу Львів-2 вул. Бузкова, 2. Вартість послуг 3 026,22 грн, платник ОСОБА_3 (а.с. 31 том 1).

09 жовтня 2020 року позивач звернувся із письмовою заявою № 18745724 до ТОВ «Делівері», в якій просив провести службове розслідування щодо не доставлення вантажу та відшкодувати повну його вартість відповідно до квитанції № 0890189302 від 28серпня 2020 року(а.с. 32 том 1).

Під час судового розгляду справи сторона відповідача підтвердила, що при завантаженні транспортного засобу вантаж за квитанцією № 0890189302вкрадено. 22 вересня 2020 року представником відповідача подана відповідна заява про вчинене кримінальне правопорушення до Сихівського ВП ГУПП у Львівській області.

Відповідно до накладної № 2256 та рахунку-фактури ТОВ «Старсервіс груп» №2256 від 29липня 2020 року, за якими платником зазначено ОСОБА_1 , вартість товару за найменуванням 4 (чотири):Apple iPhone 11 Pro Max 512GB Midnight Green (MWHC2) НОМЕР_2, Apple iPhone 11 Pro Max 512GB Midnight Green (MWHC2) НОМЕР_3; Apple iPhone 11 Pro Max 512GB Gold (MWHA2) НОМЕР_4; Apple AirPods with Charging Case (MV7N2) SFXXC83C4LX2Y, становить 125 856,00 грн (а.с. 64, 65 том 1).

Ухвалюючи рішення по часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кворум» про стягнення вартості втраченого вантажу та ненаданих послуг, відшкодування збитків і моральної шкоди, завданої внаслідок порушення зобов`язання, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що між позивачем та відповідачем укладено публічний договір надання транспортно-експедиторських послуг, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання за належне виконання та надання послуг, а позивач їх оплатив.

Під час судового розгляду справи встановлено, що відповідачем умови договору не виконано, вантаж не доставлено, а також не вчинено дій для його належного збереження, що свідчить про порушення відповідачем умов договорута завдання позивачу шкоди (збитків) у розмірі вартості товару, який мав бути перевезений, що підтверджується рахунком -фактурою №2256 від 29 липня 2020 року.

З урахуванням встановлених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 125 859 грн. 00 коп.- суми відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок порушення зобов`язання, а саме вартості вантажу, який було передано ТОВ «Делівері», відповідно до квитанції про прийом вантажу № 0890189302 від 28серпня 2020 року, та стягнення суми в розмірі 3 026 грн. 22 коп. - вартості сплачених ОСОБА_1 ТОВ «Делівері» послуг за перевезення вантажу.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_1 в частині вимог про відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанцї виходив із того, що перевізником належним чином не було виконано своїх обов`язків, чим завдано моральних страждань позивачу, а тому підлягає стягненню моральна шкода. Визначаючи розмір відшкодуванняморальної шкоди 1000,00 грн, суд першої інстанції керувався вимогою розумності та співмірності завданій шкоді.

Залишаючи без задоволення вимогу позову в частині стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних нарахованих на суму заборгованості, суд першої інстанції свій висновок обгрунтовував тим, що такі вимоги в силу вимог закону не підлягають задоволенню та є недостатньо обгрунтованими.

Відмовляючи позивачу у відшкодуванні витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, у розмірі 10 200,00 грн, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано підтвердження про оплату даних послуг.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає з наступних підстав.

Відповідно до положень статей 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, вказують на те, що між сторонами виникли цивільно-правові відносини з надання послуг та організації перевезення вантажу на умовах визначених публічним договором.

При укладанні договору сторони визначили обов`язки сторін таким чином.

У розділі 3 «права та обов`язки сторін» визначено, зокрема, що експедитор організовує приймання вантажу до перевезення; забезпечує своєчасне відправлення вантажу до пункту призначення; забезпечує збереження вантажу з моменту його прийняття до перевезення до моменту його видачі одержувачу за умови дотримання замовником положень Договору та Правил; залучає третіх осіб для виконання своїх зобов`язань за договором.

Вантажовідправник зобов`язаний, зокрема, запакувати вантаж для його збереження під час транспортування та завантажувально-розвантажувальних робіт; завчасно замаркувати кожне вантажне місце; дотримуватись положеньдоговору та Правил.

Оплата вартості наданих Експедитором послуг здійснюється за чинними тарифами Експедитора платником під час передачі вантажу для організації його перевезення або під час отримання вантажу, інфорація про Платника та форму розрахунку зазначається у квитанції - пункт 4.3. договору.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір від 28 серпня 2020 року є договором транспортного експедирування у якому обов`язки експедитора мають одночасно виконавчий та організаційний характер, що узгоджується зі змістом статті 929 ЦК України.

За приписами статті 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно до статті 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Транспортне експедирування як вид господарської діяльності не може розглядатися окремо від перевезення, це комплекс заходів, які супроводжують процес перевезення вантажів на всіх його стадіях (сортування вантажів під час їх прийняття до перевезення, перевалка вантажів у процесі їх перевезення, облік надходження вантажів під час видачі вантажу тощо), і саме це дає підстави розглядати її допоміжним щодо перевезення видом діяльності. Тому кожна послуга, що надається експедитором клієнту, по суті є транспортною послугою.

Відносини учасників транспортно-експедиторської діяльності встановлюються на основі договорів. Учасники цієї діяльності вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству.

Відповідно до статті 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Частиною третьої статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» також передбачено, що експедитор несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, які притягнені ним до виконання договору транспортного експедирування, в тому ж порядку, як і за власні дії.

Згідно з статті 934 ЦК України за порушення обов`язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди - стаття 611 ЦК України.

Статтею 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Встановлені колегією суддів фактичні обставини справи на підставі поданих та досліджених доказів свідчать про те, що під час виконання перевезення вантажу «електротехнічна продукція» за квитанцією № 0890189302експедитором було виявлено втрату вантажу, зданого до перевезення ОСОБА_1 .

22 вересня 2020 року представником відповідача подана заява про вчинене кримінальне правопорушення до Сихівського ВП ГУПП у Львівській області.

Із рапорту страшого слідчого СВ ВП № 2 ЛРУП № 2 ГУ НП у Львівській області В.Пігулки вбачається, що у нього в провадженні знаходяться матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових рослідувань за № 12020140070001350 від 23 вересня 2020 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиню 3 статті 185 КК України.

У рапорті, зокрема, зазначено, що досудовим рослідуванням встановлено, що 14 вересня 2020 року близько 19-30 год невідома особа, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , проникла до приміщення складу, звідки таємно викрала посилку, в якій знаходились три мобільні телефони марки «Айфон», відправник посилки ОСОБА_1 (а.с. 210 том 1).

Укладаючи договір сторони визначили відповідальність сторін, розподілили ризики втрати вантажу.

Розділом 9 договору «відповідальність сторін» передбачено, що екпедитор приймає на себе зобов`зання щодо забезпечення повного збереження зданого до транспортного експедирування вантажу з моменту прийняття вантажу експедитором від вантажовідправника і до моменту видачі вантажу вантажоодержувачу (пункт 9.1. договору).Експедитор несе відповідальність за пошкодження або втрату вантажу тільки в тих випадках, коли втрата або пошкодження сталася з вини Експедитора (пункт 9.2. договору).

Пунктом 9.5. договору визначено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу з вини Експедитора останній несе відповідальність, зокрема, у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, в розмірі оголошеної вартості вантажу, якщо не буде доведено, що його дійсна вартість нижче оголошеної.

Враховуючи факт втрати вантажу, 09 жовтня 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою № 18745724, в якій просив провести службове розслідування щодо не доставлення вантажу та відшкодувати повну його вартість відповідно до квитанції № 0890189302 від 28 серпня 2020 року, яку задовольнити відповідач відмовився.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ч. 1 ст. 22, ст. 611, ч. 1 ст. 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Вина експедитора у порушенні договору транспортного експедирування презюмується та не підлягає доведенню замовником.

У справі, яка переглядається, встановлено, що вантаж не був доставлений за призначенням та втрачений експедитором і ці обставини визнані стороною відповідача під час судового розгляду справи.

На підставі досліджених доказів та у відповідності із встановленими фактичними обставинами справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про порушення ТОВ «Делівері» умов укладеного між сторонами правочину в частині збереження вантажу та належної організації його перевезення, що у відповідності до зазначених вище норм чинного законодавства є однією зі складових елементів складу цивільного правопорушення.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за укладеним договором, останнім допущено втрату вантажу чим завдано позивачу збитки.

Таким чином, відповідач ТОВ «Делівері», враховуючи обсяг відповідальності експедитора за договором, зобов`язаний відшкодувати збитки за втрату належного позивачу майна у розмірі оголошеної вартості вантажу, зазначеної у квитанції № 0890189302, що становить 125 859,00 грн. Вказана обставина узгоджується із умовами пункту 9.5. договору.

Заявлена позивачем вимога щодо відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок порушення зобов`язання, у розмірі 125 859,00 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою, а тому підлягає задоволенню.

Відповідач належними та допустимими доказами не спростував доводи позивача в цій частині вимог.

Надаючи оцінку висновку суду першої інстанції в частині стягнення з відповідачча на користь позивача 3 026,22 грн вартості послуг за перевезення вантажу, колегія суддів виходить з такого.

Як передбачено пунктом 4.3. договору оплата вартості наданих експедитором послуг здійснюється за чинними тарифами експедитора платником під час передачі вантажу для організації його перевезення або під час отримання вантажу, інфорація про платника та форму розрахунку зазначається у квитанції.

Належних та допустимих доказів того, що позивач при прийомі ввантажу здійснив оплату вартості послуг експедитора у розмірі 3 026,22 грн суду не надано. Існування таких доказів судом також не встановлено.

До того ж, із оформленої квитанції № 0890189302вбачається, що позивач при здачі вантажу до перевезення визначив платником вартості наданих експедитором послуг у розмірі 3 026,22 грн отримувача вантажу - ОСОБА_3 (а.с. 31 том 1).

На підставі досліджених доказів судом встановлено, що одержувач ОСОБА_3 вантаж зі складу ТОВ «Делівері»Львів-2 не забирав, а при завантаженні транспортного засобу до перевезення у зворотному напрямку до м. Києва вантаж за квитанцією № 0890189302було викрадено, а отже послуга експедитора у розмірі 3 026,22 грн, у тому числі послуга страхування, не сплачена.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного суду не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг за перевезення вантажу, оскільки позивачем не доведено належними та допустимим доказами факту перерахування ним вартості послуг за перевезення, а відтак позивачем не доведено розмір понесених збитків на суму 3 026,22 грн.

Окрім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 3 492,99 грн та інфляційні втрати у розмірі 13 018,13 грн на суму заборгованості 125 859,00 грн за період з 31 серпня 2020 року по 03 серпня 2021 року.

Перевіряючи вимоги позивача в частині стягнення з відповідача компенсації (плати) за користування утримуваними грошовими коштами у порядку частини 2 статті 625 ЦК України, колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статй 519, 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Отже, обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов`язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов`язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав.

Враховуючи, що передбачене статтею 625 ЦК України право кредитора на стягнення процентів річних та інфляційних втрат є заходом відповідальності за порушення саме грошового зобов`язання, тоді як відшкодування збитків не є грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 ЦК України, відповідно положення статті 625 ЦК України щодо нарахування процентів та індексу інфляції не можуть застосовуватись до спірних правовідносин.

Таким чином, вимога позивача в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є безпідставною та задоволенню не підлягає.

Клопотання позивача, наведене в апеляційній скарзі, щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат у збільшеному розмірі за період з 31 серпня 2020 року по 23грудня 2023 рокує способом оскарження позивачем судового рішення поза передбаченим процесуальним законом порядком, оскільки відповідно до частини 6 статті 367 ЦПК України в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Перевіряючи вимогу позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн, яка полягає у душевних переживаннях за втрату вантажу, оскільки сума товару є значною для нього, численних звернень по розшуку вантажу, дзвінків служби бепеки відповідача щодо вантажу, що тримало позивача у постійній нервовій напрузі, колегія суддів виходить з такого.

У справі, яка переглядається, спірні правовідносини виникли з договірних відносин щодо надання транспортних послуг з перевезення вантажу.

Статтею 611 ЦК України визначені правові наслідки порушення зобов`язання, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди (пункт 3, 4).

Згідно з частинами першою та другою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

У свою чергу, Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. Тобто у сфері дії вказаного Закону перебувають у тому числі відносини між споживачами та надавачами будь-яких послуг (включаючи послуги з перевезення).

За змістом пункту 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» (в редакції, чинній нас час виникнення спірних правовідносин) споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

01 вересня 2020 року Велика Палата Верховного Суду у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19) прийняла постанову, якій сформувала правовий висновок про те, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення - право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Статті 4 та 22 ЗаконуУкраїни « Про захист прав споживачів» у чинній редакції прямо передбачають право споживача на відшкодування моральної шкоди у правовідносинах між споживачами та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

Вирішуючи спір щодо відшкодування моральної шкоди за порушення споживчого договору, суди мають враховувати, що моральна шкода за порушення цивільно-правового договору як спосіб захисту суб`єктивного цивільного права може бути компенсована і в тому разі, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, і підлягає стягненню на підставі статей 16 та 23 ЦК України і статей 4 та 22 Закону про захист прав споживачів навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено.

За таких підстав доводи апеляційної скарги відповідача про те, що за виниклих між сторонами правовідносин законом не передбачене відшкодування моральної шкоди є неприйнятними.

На підставі досліджених доказів у справі, яка переглядається, встановивши факт надання ТОВ «Делівері» неякісних послуг з перевезення вантажу, що заподіло позивачу моральних переживань, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновкупро наявність підстав для покладання на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування моральної шкоди.

При визначенні розміру моральної (немайнової) шкоди, колегія суддів апеляційного суду враховує характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач ОСОБА_1 , характеру немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану та приходить до висновку, що з відповідача ТОВ «Делівері» на користь позивача ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди необхідно стягнути - 2 000,00 грн. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди слід відмовити.

Надаючи оцінку висновку суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні позивачу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, у розмірі 10 200,00 грн, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц).

Згідно з частиною першою, пунктами 1, 2 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до загального правила розподілу судових витрат між сторонами, шо передбачено частиною 2 статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.

У частині першій статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно із частиною першою статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Дана позиція є усталеною і підтверджується постановами Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Аналогічні висновки викладені Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, провадження № 61-21442св19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, провадження № 61-21197св19, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, провадження № 61-44217св18, від 14 вересня 2021 року у справі № 204/6564/19, провадження № 61-1970св21, від 09 листопада 2021 року у справі № 648/2776/20, провадження № 61-7641св21.

Отже, суд першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат не врахував конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та, відмовляючи позивачу у відшкодуванні витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в суді першої інстанції, помилково зосередився на відсутності доказів підтвердження фактичної сплати позивачем послуг адвоката.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що висновок суду першої інстанції про відмову позивачу у відшкодуванні витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в суді першої інстанції, не узгоджується з нормами з чинного процесуального законодавства та судовою практикою Верховного Суду.

Отже, доводи сторін, наведені в апеляційних скаргах, знайшли своє часткове підтвердження.

Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки обставинам, якими обґрунтовувалися вимоги та запереченням учасників справи, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а тому висновок суду першої інстанції по суті заявлених вимог ОСОБА_1 без оцінки вказаних обставин у сукупності не може вважатись обґрунтованим і таким, що відповідає положенням статей 76, 81, 89 ЦПК України.

В постанові Верховного Суду від 05 лютого 2020 року у справі № 362/2179/17 (провадження № 51-3635км19) вказано, що ухвала про внесення виправлень у судове рішення чи відмову у внесенні виправлень має особливу правову природу, обумовлену її похідним характером, оскільки вона не вирішує будь-яких питань по суті, окрім як щодо виправлення допущених у судовому рішенні відповідного суду описок і очевидних арифметичних помилок або відмови у внесенні таких виправлень. Зміст ухвали про внесення виправлень у судове рішення завжди підпорядкований змісту судового рішення, до якого вносяться зміни.

Тобто, ухвала про внесення виправлень у судове рішення є невід`ємною частиною судового рішення, у яке вноситься виправлення описки.

Доводи апеляційних скарг, з урахуванням установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи, дають підстави вважати, що оскаржуване судове рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року, з формулюванням резолютивної частини рішення в тій редакції, яку воно отримало у зв`язку з постановленням ухвали від 20 грудня 2023 року про виправлення описки у судовому рішенні, ухвалено без дотримання норм матеріального й процесуального права, а це відповідно до вимог статті 376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення, ухваленого у цій справі, та прийняття нового судового рішення по суті заявлених вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кворум» про стягнення вартості втраченого вантажу та ненаданих послуг, відшкодування збитків і моральної шкоди, завданої внаслідок порушення зобов`язання, які з установлених колегією суддів апеляційного суду обставин справи та наведених мотивів в редакції даної постанови підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 13 статті 141, підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування та ухвалення нового рішення або зміни судового рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача;у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог - частина 2 статті 141 ЦПК України.

Згідно з частинами шостою, сьомою статті 141 ЦПК України якщо сторону,на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Споживач, право якого порушене і який у зв`язку саме з цим подає позов, відповідно до статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції.

Порушені права споживача можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 березня 2018 року в справі № 14-57цс18, а тому споживач не зобов`язаний сплачувати судовий збір за подання апеляційної скарги на судове рішення першої інстанції.

Позивач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за пред`явленими вимогами у цій справі.

Таким чином, судовий збір у пропорційному розмірі до задоволених позовних вимог ОСОБА_1 у загальному розмірі 5 416,38 грн (1 258,55 грн + 908,00 грн) + (2166,55 грн х150%), від сплати яких позивач був звільнений при подачі позовної заяви, апеляційної скарги, слід стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» в дохід держави.

Понесені відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Делівері» судові витрати (судовий збір) за подання апеляційної скарги, вимоги якої задовольняються частково (2,35%), що становить 45,43 грн, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу та розподіляючи вказані витрати між сторонами у справі за результатами розгляду справи, колегією суддів апеляційного суду враховується, що 10 лютого 2021 року між адвокатом Сергієнком О.П. та позивачем у справі ОСОБА_5 укладено договір № 10/02 про надання адвокатських послуг (а.с. 16-17 том 1).

Відповідно до умов зазначеного договору клієнт доручає та оплачує, а адвокат бере на себе зобов?язання представляти інтереси клієнта, у тому числі у всіх судах України, з усіма правами, наданими законом, зокрема позивачу, скаржнику.

За послуги, що надаються адвкатом у відповідності із умовами даного договору, клієнт оплачує попередньо гонорар у розмірі передбаченому актом виконаних робіт, що невід`ємним додатком до даного договору (пункт 4.1. договору).

Повноваження представника позивача - адвоката Сергієнка О.П. на надання ОСОБА_6 правової допомоги в Печерському районному суді міста Києва та Київському апеляційному суді підтверджено адвокатським ордером від 10 грудня 2021 року серії КВ №243633, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 18, 19 том 1 ).

Матеріалами справи підтверджується, що при поданні позовної заяви стороною позивача згідно з вимогами частини 1 статті 134 ЦПК України наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які сторона позивача понесла та які очікує понести у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції.

Відповідно до акта № 1 від 06 травня 2021 року приймання-передачі виконаних робіт (надання правової допомоги) до договору про надання адвокатських послуг № 10/02 від 10 лютого 2021 рокуадвокатом фактично надано клієнту, а останнім фактично прийнято наступний обсяг правової допомоги (виконаної роботи) за період з 10 лютого 2021 року по 06 травня 2021 року: аналіз наданих клієнтом документів, з часом витраченим адвокатом на надання послуги 2 години; пошук та аналіз позитивної судової практики, що стосуються правовідносин щодо про стягнення вартості втраченого вантажу, вартості ненаданих послуг з доставки та відшкодування збитків завданих порушенням зобов`язань, з часом витраченим адвокатом на надання послуги -3 години; надання в усній формі правової інформації, консультацій та роз`яснень, що стосуються правовідносин, які виникли між клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «Делівері» та Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КВОРУМ», з час, витрачений адвокатом, 2 години; пошук, роздруківка та підготовка додатків до позовної заяви - 1 година витраченого часу адвокатом; підготовка та написання позовної заяви до Печерського районного суду м. Києва, з часом витраченим адвокатом на надання послуги 4 години.

Загальний обсяг часу, у межах якого адвокатом фактично надано клієнту правову допомогу, складає 12 години,а вартість таких послуг в загальній сумі 10 200,00 грн, виходячи із наступного розрахунку: 850,00 грн * 12 (а.с. 20-21 том 1).

Із акта № 2 від 26 грудня 2023 року, що долучений до матеріалів апеляційної скарги, вбачається, що стороною позивача додатково зазначені послуги, що надані адвокатом в суді першої інстанції, які стосуються представлення інтересів в Печерському районному суді м. Києва в 12 засіданнях: 05 жовтня 2021 року, 24 листопада 2021 року, 07 грудня 2021 року, 14 лютого 2022 року, 12 квітня 2022 року, 14 серпня 2022 року, 24 жовтня 2022 року, 24 лютого 2023 року, 02 березня 2023 року, 11 квітня 2023 року, 18 липня 2023 року, 28 вересня 2023 року, з часом витраченим адвокатом на надання послуги 24 години.

Щодо надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції в акті зазначені такі послуги: пошук, роздруківка та підготовка додатків до апеляційної скарги, з часом витраченим адвокатом на надання послуги 1 година; підготовка та написання апеляційної скарги, з часом витраченим адвокатом на надання вказаної послуги 5 годин.

За актом № 2 загальний обсяг часу, у межах якого адвокатом фактично надано клієнту правову допомогу, складає 30 години, з вартість таких послуг в загальній сумі 30 000,00 грн, виходячи із розрахунку: 1 000,00 грн * 30 (а.с. 75-76 том 2).

Загальний вартість таких послуг оцінена сторонами в сумі 40 020,00 грн, яку представник позивача просить стягнути з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» на користь позивача ОСОБА_1 .

У письмових поясненнях на позовну заяву та у відзиві на апеляційну скаргу сторона відповідача заперечувала проти компенсації витрат позивачеві на правову допомогу, посилаючись на те, що до позовної заяви не доданий документ, що підтверджує фактичну оплату витрат на правову допомог, їх розмір. А вартість правової допомоги, зазначена представником позивача у справі № 757/42159/21-ц, є неспівмірною виконаній роботі та необгрунтованою позивачем, а відтак вартість правової допомоги є об`єктивно завищеною позивачем ( а.с. 105-110 том 1, а.с. 27-33 том 3 ).

Перевіряючи розмір витрат на надану позивачеві ОСОБА_7 у професійну правничу допомогу адвокатомСергієнком Олександром Петровичем в суді першої та апеляційної інстанціях, колегія суддів апеляційного суду виходить з такого.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Тобто, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України.

Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат в суді першої та апеляційної інстанціях, колегією суддів апеляційного суду встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомога адвоката, які включають послуги: аналіз наданих клієнтом документів, пошук та аналіз позитивної судової практики, надання в усній формі правової інформації, консультацій та роз`яснень, що стосуються спірних правовідносин, пошук, роздруківка та підготовка додатків до позовної заяви та підготовка та написання позовної заяви до Печерського районного суду м. Києва зводяться до єдиної дії - формування правової позиції позивача у цивільній справі № 757/42159/21-ц.

Відсутні правові підстави для відшкодування позивачу витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції, що зазначені в акті № 2 від 26 грудня 2023 року, які стосуються представлення інтересів в Печерському районному суді м. Києва в 12 засіданнях: 05 жовтня 2021 року, 24 листопада 2021 року, 07 грудня 2021 року, 14 лютого 2022 року, 12 квітня 2022 року, 14 серпня 2022 року, 24 жовтня 2022 року, 24 лютого 2023 року, 02 березня 2023 року, 11 квітня 2023 року, 18 липня 2023 року, 28 вересня 2023 року, з часом витраченим адвокатом на надання послуги 24 години, оскільки загальна кількість судових засідань у ці дні визначена стороною позивача завищеним підсумком.

Участь адвоката Сергієнка О.П. у судових засіданнях в Печерському районному суді міста Києвапідтверджується у такі дні: 06 жовтня 2021 року, 14 лютого 2022 року, 28 вересня 2023 року.

Такі послуги як пошук, роздруківка та підготовка додатків до апеляційної скарги, на які відповідно до акту приймання-передачі виконаних робіт № 2 від 26 грудня 2023 року використано адвокатом 1 година; підготовка та написання апеляційної скарги - 5 годин, вартість яких становить 6 000,00 грн, не є співмірним зі складністю наданих послуг та з витраченим адвокатом часом, оскільки правова позиція сторони позивача в цій справі не змінювалась в судах першої та апеляційної інстанціях, адвокату не потрібно було вивчати додаткові джерела права, законодавство, що регулює спірні правідносини у справі, документи та доводи, якими протилежна сторона у справі обґрунтувала свої вимоги(заперечення), та інші обставини.

За таких обставин, з урахуванням вимог статей 137, 141 ЦПК України, заперечень сторони відповідача до поданої заяви позивачем про відшкодування витрат, понесених на оплату професійної правничої допомоги в суді першої та апеляційної інстанціях, часткове задоволення позову та апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 , колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» на користь позивача ОСОБА_1 , до 5 000,00 грн, що відповідає критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності, кількості судових засідань, необхідних процесуальних дій сторони, часу, витраченого адвокатом Сергієнком Олександром Петровичем в судах першої та апеляційної інстанцій.

Твердження відповідача про те, що позивачем не підтверджена належними доказами фактична оплата витрат на правову допомогу, їх розмір, не мають визначального значення для вирішення питання щодо відшкодувати витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, оскільки витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується постановами Верховного Суду у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 23, 519, 611, 612, 623, 625, 924, 929, 934 ЦК України, ст.ст. 1, 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», ст.ст. 4, 22 Закону України « Про захист прав споживачів», ст.! Закону України « Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст.ст. 4, 5, 15, 133, 137, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» адвоката Желудкова Владислава Володимировича задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року, з урахуванням виправленої описки на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2023 року, скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Кворум» про стягнення вартості втраченого вантажу та ненаданих послуг, відшкодування збитків і моральної шкоди, завданої внаслідок порушення зобов`язання, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» (код ЄДРПОУ 31738765) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) у відшкодування матеріального збитку, завданого внаслідок порушення зобов`язання, 125 859,00 грн, у відшкодування моральної шкоди - 2 000,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері»(код ЄДРПОУ 31738765) в дохід держави судовий збір у розмірі 5 416,38 грн.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Делівері»(код ЄДРПОУ 31738765) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 45,43 грнза рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Делівері» (код ЄДРПОУ 31738765) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій у розмірі 5 000,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 10 вересня 2024 року.

Головуючий : Судді: