Постанова

від 03.09.2024 по справі 911/1528/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2024 р. Справа№ 911/1528/15 (911/1017/23)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Поліщука В.Ю.

Остапенка О.М.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

представника Національного банку України Звади Р.В.,

арбітражного керуючого Татіщева О.Є.,

приватного виконавця Білан С.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Національного банку України

на рішення Господарського суду Київської області

від 01.02.2024 (повний текст складено 22.05.2024, суддя Лопатін А.В.)

у справі № 911/1528/15 (911/1017/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорітет Україна" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Татіщева Олександра Євгеновича

до 1. приватного виконавця Білан Світлани Володимирівни,

2. Державного підприємства "Сетам",

3. Приватного підприємства "Промбудсервіс 2005",

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідлей",

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на стороні позивача - Національний банк України,

про визнання недійсним електронного аукціону (торгів), визнання недійсним та скасування протоколу, визнання недійсним та скасування акту,

в межах справи № 911/1528/15

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорітет Україна"

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

На розгляді Господарського суду Київської області перебуває справа № 911/1528/15 за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорітет Україна" про банкрутство.

Постановою Господарського суду Київської області від 06.05.2015 боржника визнано банкрутом та застосовано до нього ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора боржника.

У квітні 2023 року ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорітет Україна" арбітражний керуючий Татіщев Олександр Євгенович (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області із позовом до приватного виконавця Білан Світлани Володимирівни, Державного підприємства "Сетам", Приватного підприємства "Промбудсервіс 2005", Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідлей", в якому просив:

визнати недійсним електронний аукціон (торги), проведений державним підприємством "Сетам" 05.10.2022 з реалізації лоту № 510330, об`єкту нежитлової будівлі майнового комплексу (літ. А, В, Г), загальною площею 3469,3 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1;

визнати недійсним та скасувати протокол № 577260 проведення електронного аукціону (торгів) від 05.10.2022;

визнати недійсним та скасувати акт про проведення електронного аукціону (торгів).

Як на підставу позовних вимог позивач послався на те, що на спірному аукціоні, проведеного в межах виконавчого провадження, було реалізоване майно, яке не належало на праві власності боржнику виконавчого провадження, а було у власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорітет Україна", який є боржником у справі 911/1528/15, позаяк у вказаній справі про банкрутство був визнаний недійсним аукціон з продажу майна боржника згідно з ухвалою Господарського суду Київської області від 15.04.2019, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 та постановою Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 911/1528/15.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі № 911/1528/15 (911/1017/23) відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, 10.06.2024 Національний банк України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі № 911/1528/15 (911/1017/23) повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ліквідатора ТОВ "Пріорітет Україна" арбітражного керуючого Татіщева О.Є. про визнання електронного аукціону (торгів) недійсними визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів та визнання недійсним та скасування акту про проведені електронні торги у справі № 911/1528/15 (911/1017/23), вирішити питання щодо стягнення судового збору сплаченого Національним банком України за подачу апеляційної скарги.

Рішення суду обґрунтоване тим, що позивачем не здійснено дій, які мають передувати отриманню товару, який може бути відвантажений в будь-який час, при умові виконання позивачем умов договору в тому числі щодо надання повідомлення, довіреності та транспортних засобів для завантаження. Відповідач не відмовлявся передати товар покупцю і не порушив умов договору. Однак при невиконанні умов договору з боку позивача, у відповідача відсутня можливість поставити товар. Відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, 10.06.2024 Національний банк України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі № 911/1528/15 (911/1017/23) повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ліквідатора ТОВ "Пріорітет Україна" арбітражного керуючого Татіщева О.Є. про визнання електронного аукціону (торгів) недійсними визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів та визнання недійсним та скасування акту про проведені електронні торги у справі № 911/1528/15 (911/1017/23), вирішити питання щодо стягнення судового збору сплаченого Національним банком України за подачу апеляційної скарги.

В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваного судового рішення Національний банк України посилається на нез`ясування господарським судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права.

За доводами Національного банку України, підчас продажу Нерухомого майна було порушено норми чинного законодавства України, зокрема положення Закону України "Про виконавче провадження" та вимоги Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом МЮУ №2831/5 від 29.09.2016.

В порушення частини третьої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження") приватний виконавець Білан Світлана Володимирівна не повідомляла Національний банк, як іпотекодержателя про накладення арешт на предмет іпотеки, та відповідно Національний банк не надавав згоду на проведення стягнень за рахунок предмету застави.

Крім цього, приватним виконавцем Білан С.В., в межах виконавчого провадження №66831316, в порушення частини першої статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" звернуто стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувача, у відповідному виконавчому провадженні, який не є заставодержателем не врахувавши те, що іпотека виникла 29.12.2012 до ухвалення рішення Господарського суду м. Києва від 22.07.2021 у справі № 910/10538/21 про стягнення заборгованості.

На час продажу 05.10.2022 нерухомого майна на електронний торгах (аукціоні) вказане майно було обтяжено, такі обтяження не припинені в законом встановленому порядку та відповідно були чинні, про що внесено інформацію в Державний реєстр.

З огляду на наведене, вбачається та підтверджується доказами наданими Ліквідатором, що на оспорюваному аукціоні, в порушення вищенаведених положень законодавства, реалізоване Нерухоме майно, не належало ПП "Промбудсервіс 2005", оскільки договір купівлі-продажу майна, укладений 16.07.2018 між ТОВ "Пріорітет Україна" та ПП "Промбудсервіс 2005" визнано в судовому порядку недійсним. Також, Нерухоме майно було реалізовано з наявністю чотирьох обтяжень, які перешкоджали відчуженню, зокрема таких як іпотека та арешт Нерухомого майна на підставі судового рішення.

На переконання скаржника, у даному випадку, під час продажу 05.10.2023 на електронному аукціоні Нерухомого майна не було дотримано положень 51 Закону України "Про виконавче провадження" в частині порядку та підстав звернення стягнення на заставлене майно, вимог Порядку реалізації арештованого майна, зокрема надано недостовірну інформацію про наявні обтяження на Нерухоме майно на час реалізації майна, і відповідно така реалізація відбулась з наявним арештом накладеним на підставі судового рішення. Крім того Нерухоме майно, яке реалізовано 05.10.2023 в межах виконавчого провадження № 66831316 не належало боржнику виконавчого провадження, що безумовно свідчить про порушення вимог статті 203 Цивільного кодексу України, щодо додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Суд першої інстанції, погодившись із доводами позивача та Національного банку України, відмовив у задоволенні позову з мотивів неефективності обраного способу захисту прав та із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду, які не є абсолютно релевантними даній справі та не можуть бути спроектовані на проблематику даної справи.

Так, скаржник вважає, що в даному випадку, обставини справи мають ряд особливостей:

1. Оскаржуваний аукціон відбувся поза межами справи про банкрутство.

2. Підстави оскарження аукціону та його результатів:

- порушення приватним виконавцем ч. 1 ст. 51 ЗУ "Про виконавче провадження" зверненням стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувача який не є заставодержателем;

- приватним виконавцем не повідомлено Національний банк, як іпотекодержателя про накладення арешт на предмет іпотеки та неотримана згода на його реалізацію;

- всупереч пунктів 2, 3 розділу ІІ Порядку заявка на реалізація не містила інформації про обтяження на користь Національного банку іпотекою і забороною на нерухоме майно;

- на час продажу майна на аукціоні воно було обтяжено, такі обтяження не припинені;

- нерухоме майно реалізоване в межах виконавчого провадження не належало боржнику виконавчого провадження;

- реалізація майна відбувалась за наявності заборони на відчуження (арешту) майна, накладеної судовим рішенням про забезпечення позову;

- пов`язаність ПП "Промбудсервіс 2005" та ТОВ "Рідлей", що свідчить про обізнаність всіх учасників про правовий статус майна та обставин відміни його реалізації в процедурі банкрутства.

3. Обсяг обставин, що потребують доведення:

- протиправність дій приватного виконавця при підготовці та продажі майна в порядку ЗУ "Про виконавче провадження";

- недобросовісність учасників договору купівля продажу, а саме обізнаність про обставини відсутності у боржника права власності;

- недобросовісність набуття майна ТОВ "Рідлейн";

- необхідність визнання договору - купівлі продажу недійсним, як засвідчення протиправної реалізації майна та незаконного оформлення права власності за ТОВ "Рідлей".

Зважаючи , що правові висновки Великої Палати, на які посилався суд першої інстанції, не можуть бути застосовані у даній справі з огляду на відсутність складових подібності правовідносин з даною справою та особливостей обставин даної справи.

Позиції учасників справи.

Відповідач ТОВ "Рідлей" у відзиві просив рішення суду першої інстанції від 01.02.2024 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Позивач у відзиві підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовну заяву ліквідатора ТОВ "Пріорітет Україна" арбітражного керуючого Татіщева О.Є. про визнання електронного аукціону (торгів) недійсними визнання недійсним та скасування протоколу проведення електронних торгів та визнання недійсним та скасування акту про проведені електронні торги у справі №911/1528/15 (911/1017/23) в повному обсязі.

Дії суду під час апеляційного розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.06.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, розгляд справи № 910/15043/21 призначено на 02.07.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 відкладено розгляд справи на 03.09.2024.

В судовому засіданні 03.09.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзивів, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши наявні матеріали справи, вважає, що рішення суду першої інстанції належить залишити без змін з огляду на наступне.Як вбачається з матеріалів справи,

12.07.2018 Товарною біржею "Київська Універсальна" (організатор аукціону) проведено аукціон (статус - другий повторний) з продажу майна банкрута - ТОВ "Пріорітет Україна" у вигляді цілісного майнового комплексу, на якому реалізовано майно банкрута за ціною 827985,73 грн.

Предмет продажу - майновий комплекс (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1 (головний виробничий корпус - літ. "А", трансформаторна підстанція - літ. "В", склад для зберігання кисню - літ. "Г".

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.04.2019 у справі № 911/1528/15 за заявою Національного Банку України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пріорітет Україна", арбітражного керуючого Карпунова Іллі Олексійовича, Товарної біржі "Київська Універсальна", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватного підприємства "Промбудсервіс 2005" про визнання результатів аукціону недійсними, задоволено заяву Національного Банку України та визнано недійсними результати проведеного Товарною біржею "Київська Універсальна" аукціону від 12.07.2018 з продажу майна ТОВ "Пріорітет Україна", визнано недійсним договір купівлі-продажу майна, укладений 16.07.2018 між ТОВ "Пріорітет Україна" в особі ліквідатора Карпунова І.О. (продавець) та ПП "Промбудсервіс 2005" (покупець).

Вказана ухвала суду залишена без змін постановами Північного апеляційного господарського суду від 19.11.2019 та Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 911/1528/15.

Тобто, у зв`язку з визнанням аукціону недійсним боржник (позивач у даній справі) залишився власником майнового комплексу, втім таке майно вибуло з його фактичного володіння на підставі недійсного правочину купівлі-продажу, укладеного за результатами аукціону, та не було повернуто переможцем (ПП "Промбудсервіс 2005") незаконного аукціону на підставі рішення суду (ухвала Господарського суду Київської області від 15.04.2019 у справі № 911/1528/15).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.03.2023, право власності на майновий комплекс (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв. м, що розташований за адресою: м, Київ, вул. Нова, буд. 1, зареєстровано не за ПП "Промбудсервіс 2005", а за ТОВ "Рідлей" (код ЄДРПОУ 41113057).

22.07.2021 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі №910/10538/21, яким частково задовольнив позов ТОВ "Мостобудівельний загін № 112", стягнув з ПП "Промбудсервіс 2005" заборгованість у загальній сумі 2 777 052,13 грн. Рішення суду не оскаржувалось сторонами та набрало законної сили.

В подальшому, приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Білан Світлана Володимирівна відкрила виконавче провадження № 66831316 з примусового виконання рішення Господарського суду від 22.07.2021 у справі № 910/10538/21 (Стягувач: ТОВ "Мостобудівельний загін № 112", Боржник: ПП "Промбудсервіс 2005").

В межах вказаного виконавчого провадження приватний виконавець замовив аукціон з продажу нерухомого майна - майновий комплекс (літ. А, В, Г) загальною площею 3469,30 кв. м, що розташований за адресою: м, Київ, вул. Нова, буд. 1.

05.10.2022 Державне підприємство "СЕТАМ" як організатор провело електронні торги з реалізації нерухомого майна, переможцем аукціону (торгів) визначено ТОВ "Рідлей" (покупець). Ціна продажу нерухомого майна склала - 9 248 696,00 грн.

Позивач доводить, що нерухоме майно, яке було реалізовано на прилюдних торгах (аукціоні) у межах виконавчого провадження № 66831316, є власністю ТОВ "Пріоритет Україна", спірний електронний аукціон був проведений всупереч Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом МЮУ №2831/5 від 29.09.2016, Закону України "Про іпотеку" та Закону України "Про виконавче провадження". Порушення полягають у тому, що нерухоме майно не належало на праві власності ПП "Промбудсервіс 2005" як боржнику у виконавчому провадженні та на момент реалізації перебувало в іпотеці Національного банку України, були чинні обтяження у вигляді арешту нерухомого майна, відтак аукціон підлягає визнанню недійсним, а також правовстановлюючі документи, оформлені за результатами торгів.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що майно банкрута (ТОВ "Пріорітет Україна") було реалізовано незаконно, вибуло з його володіння на підставі правочину купівлі-продажу, який визнано в судовому порядку недійсним. Після набрання рішенням суду законної сили не було повернуто у володіння банкрута переможцем (покупцем) аукціону, а було реалізоване у виконавчому провадженні в рахунок погашення заборгованості ПП "Промбудсервіс 2005" перед ТОВ "Мостобудівельний загін № 112". Право власності на майно зареєстроване за третьою особою - ТОВ "Рідлей" та перебуває у його фактичному володінні, яке зареєстроване на підставі результатів аукціону, проведеного 05.10.2022 у виконавчому провадженні. Отже, у виконавчому провадженні відбулось погашення заборгованості ПП "Промбудсервіс 2005" за рахунок майна, яке не належало боржнику виконавчого провадження, а належить банкруту (ТОВ "Пріорітет Україна") на праві власності. Таким чином, в разі визнання недійсним аукціону, який є правочином з продажу майна, переможець аукціону (покупець) буде зобов`язаний повернути куплене майно на користь ПП "Промбудсервіс 2005", який не є власником цього майна. В той же час, дійсний власник майна (банкрут та позивач) не є учасником правовідносин у виконавчому провадженні, в том числі і щодо організації та проведення аукціону, що відбувся 05.10.2022 та є спірним у даному позовному провадженні.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що, як правило, суб`єкт може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту його права чи інтересу. Такий спосіб здебільшого випливає із суті правового регулювання відповідних спірних правовідносин (див. постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (пункт 5.6), від 6 лютого 2019 року у справі № 522/12901/17-ц, від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (пункт 6.41), від 1 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (пункт 48), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (пункт 91), від 19 травня 2020 року у справі № 922/4206/19 (пункт 43), від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (пункт 88), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 75), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55)).

Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків

Статтею 41 Конституції України визначено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Аналогічне положення закріплено у статті 321 ЦК України.

Право позивача на витребування майна, у разі доведення незаконності і безпідставності вибуття його із володіння позивача передбачене чинним законодавством України.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Статтею 388 ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша - третя статті 388 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою.

Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна.

Метою такого позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно.

Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою.

Якщо спірним майном неправомірно заволоділи інші, ніж їхній власник, особи, то вимога про витребування такого майна відповідає належному способу захисту права власника.

Належними відповідачами за таким позовом є особи, за якими зареєстроване право власності на відповідне майно та які можуть бути позбавлені володіння внаслідок задоволення зазначеної вимоги.

Позивач із дотриманням правил статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння кінцевого набувача.

Для такого витребування не потрібно заявляти вимоги про визнання незаконними та недійсними рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, рішень, записів про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за незаконним володільцем, самої державної реєстрації цього права, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, і тим більше документів (свідоцтв, державних актів тощо), що посвідчують відповідне право. Такі вимоги є неналежними, зокрема неефективними, способами захисту права власника. Їхнє задоволення не відновить володіння позивачем його майном.

Тому не допускається відмова у віндикаційному позові, наприклад, із тих мотивів, що рішення органу влади, певний документ, рішення, відомості чи запис про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно не визнані незаконними, або що позивач їх не оскаржив.

Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 22.03.2018 р. у справі №910/22788/15.

Таким чином, вимоги про визнання недійсними всіх договорів, зокрема того, на підставі якого кінцевий набувач вважає себе власником спірного майна, за наявності визнання недійсним в судовому порядку договору, на підставі якого незаконно вибуло із володіння власника (позивача) відповідне майно, не є належною. Така вимога може бути ефективним способом захисту зокрема тоді, коли відповідне рішення є перешкодою для власника у реалізації його права власності. Обрання позивачем неналежного, зокрема неефективного, способу захисту прав є самостійною підставою для відмови у позові (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 28 вересня 2021 року у справі № 761/45721/16-ц (пункт 112), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 92), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 6 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (пункт 28), від 20 липня 2022 року у справі № 806/5244/15 (пункт 9.38), від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (пункт 148), від 21 вересня 2022 року у справі № 908/976/19 (пункт 5.13), від 15 лютого 2023 року у справі № 910/18214/19 (пункт 9.54), від 1 березня 2023 року у справі № 522/22473/15-ц (пункт 127)), від 4 липня 2023 року у справі № 373/626/17 (провадження № 14-201цс21) (пункт 67).

Отже, місцевий господарський суд правильно та повно встановивши обставини справи щодо незаконного вибуття майна із володіння позивача (боржника у справі про банкрутство) на підставі недійсного правочину (визнаного недійсним в судовому порядку), обставин наступного продажу цього майна на користь останнього набувача (ТОВ "Рідлей") на підставі оспорюваного аукціону, дійшов правомірного висновку про неефективність обраного способу захисту права власності шляхом визнання недійсним результатів аукціону (правочину), за результатами якого майно не вибувало із власності боржника як дійсного власника такого майна.

Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що в даному випадку ефективним способом захисту прав є саме витребування майна у кінцевого його набувача, оскільки, рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, а позивач реалізовує такий спосіб захисту шляхом подання позову в іншій справі Господарського суду Київської області № 911/1528/15 (911/1929/23) до Приватного підприємства "Промбудсервіс 2005" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Рідлей" про витребування майна з чужого незаконного володіння відповідача - майнового комплексу (літ. А, В, Г), загальною площею 3469,30 кв. м, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Нова, буд. 1.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі про відмову у задоволенні позовних вимог є правильним і підстав для його скасування або зміни не вбачається, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.

Отже, апеляційну скаргу належить відхилити.

Судові витрати.

Згідно із частинами 1, 4, статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача.

У зв`язку з відхиленням апеляційної скарги судовий збір за її подання у відповідності до статті 129 ГПК України належить покласти на позивача.

Керуючись ст. 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Національного банку України залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2024 у справі № 911/1528/15 (911/1017/23) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.09.2024.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді В.Ю. Поліщук

О.М. Остапенко